Теорія еволюції. Генетико-екологічніоснови еволюційного процесу.Спаввідношення історичного та індивідуального розвитку організму.

Теорія еволюції — наукова теорія, що пояснює механізми зміни форм живих організмів, їхніх спільнот та причини утворення біорізноманіття на Землі у процесі еволюції. Перші цілісні теорії еволюції були запропоновані на початку ХІХ сторіччя Еразмом Дарвіном та Жаном Батистом Ламарком.

Теорія Е. Дарвіна

Еволюційна теорія Дарвіна є цілісне вчення про історичний розвиток органічного світу. Вона охоплює широке коло проблем, найважливішими з яких є докази еволюції, виявлення рушійних сил еволюції, визначення шляхів і закономірностей еволюційного процесу та ін

Сутність еволюційного вчення полягає в наступних основних положеннях:
1. Усі види живих істот, що населяють Землю, ніколи не були кимось створені.
2. Виникнувши природним шляхом, органічні форми повільно і поступово перетворювалися й удосконалювалися відповідно до навколишніх умов.
3. В основі перетворення видів у природі лежать такі властивості організмів, як мінливість і спадковість, а також постійно відбувається в природі природний відбір. Природний відбір здійснюється через складну взаємодію організмів один з одним і з чинниками неживої природи; ці взаємини Дарвін назвав боротьбою за існування.
4. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов їх проживання і різноманіття видів у природі.

Ламаркізм[

Головним фактором еволюції за Ламарком є градація — прагнення організмів до розвитку. Примітивне життя, на думку Ламарка, виникає постійно з неорганічної речовини, а потім розвивається прогресивно.

Філогенез — це істо­ричний розвиток як усього живого загалом, так і окремих груп (ви­дів, родів, родин і т.д. до царств включно). Для визначення філоге­незу певної групи Геккель запропонував метод потрійного паралелізму: зіставлення даних палеонтології, порівняльних анатомії та ембріології (онтогенезу).

Онтогенезом називається індивідуальний розвиток організму, а філогенезом - історичний розвиток групи організмів. Поняття онтогенезу та філогенезу нерозривно пов'язані між собою: з погляду еволюційної теорії, історичний розвиток живої природи є чередою онтогенезів.

Терміни «онтогенез» і «філогенез» йдуть на описи розвитку, тому між тими різними поняттями є і ознаки відмінності, та ознаки подібності.

Біогенетичний закон, відкритий Геккелем, показує зв'язок між філогенезом та онтогенезом: індивідуальний розвиток (онтогенез) будь-якого організму - це вкорочене і стисле повторення історичного розвитку (філогенезу) да­ного виду. На прикладі багатоклітинних тварин він довів наявність однакових початкових фаз ембріонального розвитку (яйце, бласту­ла, гаструла), що свідчить про їхнє спільне походження.

Для пояснення походження кількох видів-нащадків від спільних предків, Ч.Дарвін ввів поняття дивер­генції— явище розходжен­ня ознак у нащадків як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля. Геккель дійшов висновку, що всі на­щадки певного виду, які виникли завдяки дивергенції, мають єдине походження (тобто монофілетичні). Він запропонував принципи побудови природної (філогенетичної) класифікації, яка ґрунтується на походженні від спільного предка, розробив спосіб графіч­ного зображення філогенезу у вигляді філогенетичних дерев, або дендрограм, а також побудував перші філогенетичні схеми розвитку живих організмів.

41.Походження людини.Роль біологічних і соціальних факторів в антропоеволюції.Людські раси.

Походження людини – антропогенез здавна виникає зацікавлення у науковців та філософів.

Найчастіше виокремлюють три гіпотези: релігійну, космічну, еволюційну.

Релігійна (теологічна) гіпотеза походження людини базується на біблійних переказах про створення Богом світу і людини, гріхопадіння Адама і Єви, Всесвітній потоп, про те, що заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, яка викладена в заповідях.

Космічна гіпотеза походження людини базується на припущенні, що життя принесено на Землю з Космосу, у тому числі в його цивілізованих проявах. Під Космосом мають на увазі Всесвіт, котрий знаходиться за межами нашого планетарного середовища.

Еволюційна гіпотеза походження життя та людини з'явилась у другій половині XIX ст. Спочатку Чарльз Дарвін (1809-1882) зробив опис біологічної передісторії людини, створивши теорію природного добору. Згідно з цією теорією під дією природних факторів добору, внаслідок потреби адаптації до середовища Homo sapiens виник як прямий наслідок еволюційного вдосконалення живих істот.

Походження людини - одна з найважливіших проб­лем природознавства. На перших етапах антропогенезу (виникнення і формування людини в процесі еволюції) біологічні фактори відігравали провідну роль. У подальших етапах визначальними стали соціальні фактори.

Соціальні рушійні сили, що забезпечують формування людини як соціальної істоти:

- праця - це планова діяльність, пов’язана з використанням спеціальних знарядь;

- суспільний спосіб життя - це відносини між людьми як суспільними істотами, які встановлюються в процесі їхньої спільної діяльності;

- мова - це спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, який забезпечує спілкування й передавання досвіду від одного покоління до наступного.

Головні біологічні фактори еволюції людини - це боротьба за існування та природний добір, які мають закономірний спрямований характер, тобто забезпечували і забезпечують відбір ознак за фізичними показниками і за рівнем розумового розвитку.

Раса - це група людей, що має спільне походження і характеризується комплексом відповідних спадкових ознак, які сформувалися як пристосування до різних умов середовища впродовж багатьох поколінь.

Люди різних країн відрізняються будовою тіла, кольором шкіри, волосся, очей, формою та розмірами носа, губів тощо. Ці ознаки називають расовими За зовнішніми ознаками люди всієї земної кулі поділяються на три основні раси: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну, або екваторіальну.

Однією з основних великих рас є європеоїдна. До цієї раси належить майже половина людства планети. Сама назва свідчить про те, що більшість народів цієї раси проживає вЄвропі. З відкриттям Америки і Австралії європеоїди розселилися по всьому світу. У європеоїдів світла шкіра, м'яке пряме або трохи хвилясте волосся, вузький ніс, тонкі губи, різний колір очей. Крім європейців, до цієї раси належать індійці, таджики, вірмени, араби. Всі слов'яни, в тому числі й українці, європеоїди.

До монголоїдної раси належить майже 40% населення земної кулі. Народи монголоїдної раси розселилися на величезних просторах Азії, островів Тихого океану і на обох материках Америки. У монголоїдів жовтуватий колір шкіри, чорне пряме волосся, борода і вуса ростуть повільно, очі вузькі, обличчя плоскувате, широкий ніс, губи тонкі. До цієї раси належать монголи, китайці, японці, корейці та інші народи Азії, а також індійці — корінне населення Америки.

В Африці, Австралії та Америці живуть люди негроїдної раси. Народи цієї раси зосереджені в приекваторіальних районах і лише частково в помірних поясах Землі. Для негроїдів характерний темний колір шкіри, волосся, очей, волосся кучеряве або хвилясте, на обличчі і тілі волосяний покрив розвинений слабо, у більшості з них широкий ніс, верхня щелепа виступає вперед, губи товсті.

Із зростанням населення Землі народи різних рас дедалі тісніше спілкувалися між собою. Тому з'явились мішані раси — мулати, метиси.