Підприємництво – є діяльністю, яка пов’язана з вкладенням коштів з метою отримання прибутку на основі поєднання особистого зиску з суспільною користю. Це – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Законом України, що регламентує підприємницьку діяльність, є «Господарський кодекс України», який вступив у дію з 1 січня 2004 року. Він встановлює правові основи господарювання і має за мету розвиток підприємництва і на цій підставі зростання ефективності суспільного виробництва.
Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, провідною рисою якого є забезпечення особистого процвітання за рахунок власних зусиль, але це не суперечить інтересам суспільства.
Підприємництво формує навколо себе певне середовище, в якому стверджується повага до особистості як такої, повністю реалізується природне честолюбство людини, її прагнення до самореалізації. Воно дозволяє вивільнити творчий потенціал людей, забезпечує їм сферу діяльності, сферу прикладення своїх сил, і в цьому плані виступає як тип господарювання.
Будучи наслідком демократизації суспільства, підприємництво саме в міру проникнення до економічних структур та психології людей розвиває та підтримує процес звільнення суспільства та особистості від рутини, формує тип мислення, спосіб життя.
Розвиток підприємництва означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, звільнення від баласту невикористаних або погано використаних ресурсів, найповнішу реалізацію головного потенціалу суспільства – людини. З цієї причини підприємництво не може бути соціалістичним або капіталістичним. Воно – невід’ємна частина бізнесу, ринкової економіки й розвивається тільки там, де стверджується вільне ринкове середовище і демократизація суспільства.
Підприємництво не можна ідеалізувати – це складна, важка праця, яка не кожному під силу, до того ж за певних умов воно не виключає й експлуатацію, але разом з тим внесок підприємництва у прогрес цивілізації величезний.
Очевидно, й у нас настав час публічно розвіяти міфи про підприємництво, про безтурботне життя підприємців, про їхню зажерливість, даремність та непотрібність бізнесу.
Сутність підприємництва можна розглядати з декількох боків:
1. Форма економічної активності.
Це: свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення успіху, отримання прибутку, відповідальність за прийняті рішення, їх наслідки та пов’язаний з ними ризик.
2. Відповідний стиль і тип поведінки.
Це: ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність та ризик, ділова хватка.
3. Відповідна економічна функція.
Це: вдосконалення державного механізму; постійне оновлення економіки; створення інноваційної сфери.
Основна мета підприємницької активності – виробництво та пропозиція ринку такого товару, який би викликав зацікавленість та приніс підприємцю прибуток.
Підприємницький прибуток – це різниця між доходами та витратами, яку отримано внаслідок реалізації прийнятого підприємцем рішення щодо виробництва та постачання на ринок товару.
Для країн з ринковою економікою існують загальні умови розвитку підприємництва:
- стабільність економічної та соціальної політики держави, яка є джерелом упевненості підприємців у тому, що вони не стануть жертвами кон’юнктурних політичних рішень;
- позитивна громадська думка – ставлення до підприємництва як до одного з престижних видів діяльності;
- існування розвинутої інфраструктури підприємництва;
- ефективна система захисту інтелектуальної власності;
- дебюрократизація процедур регулювання підприємницької діяльності з боку державних органів.
Таким чином, підприємництво виступає як зовнішньоекономічна категорія, елемент бізнесу, тип господарювання й спосіб життя.
