Акціонерне товариство (корпорація): види, структура, праві основи

Вступ

Підприємство – це організаційно-відокремлена і економічно-самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Народне господарство країни є складною структурою галузей, що виробляють найрізноманітніші товари та надають послуги населенню, суспільству з відповідною системою виробничих відносин.

В Україні в процесі роздержавлення економіки найважливішою соціально-економічною метою є передача значної частини державної власності трудовим колективам. Це основний шлях подолання відчуження трудящих від власності на засоби виробництва і результатів праці, від самого процесу праці, від управління виробництвом, від економічної влади тощо.

Як самостійна господарська одиниця підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію і з якого оплачують рахунки інших підприємств з а поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата членам трудового колективу, здійснюються інші платежі.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статусу на основі поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних підрозділів. Майно підприємства складають основні фонди і оборотні фонди, а також інші цінності вартість яких відображається у самостійному його балансі.

Оцінкою діяльності державних підприємств може бути лише їх висока економічна ефективність, а також постійно зростаючий добробут працюючих.

Закон України „Про підприємства в Україні” визначає види, організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон України „Про підприємства в Україні” створює надійні основи для виникнення різноманітних, самостійних, самовідповідальних господарських одиниць і сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського тиску відносин між усіма суб’єктами господарювання.

1. Акціонерне товариство (корпорація).

Акціонерне товариство (корпорація) – найбільш розвинута форма господарських товариств, головним атрибутом є акція – цінний папір без встановленого терміну обміну, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації.

Механізмом роздержавлення економіки в Україні є широке впровадження акціонерної власності. Акціонерна власність у колишньому Радянському Союзі практично була повністю ліквідована наприкінці 20-х ро­ків, оскільки вона не вписувалася у бюрократичне центра­лізовану «соціалістичну» економіку. За умов планомірно-ринкової економіки постала потреба використати її прогре­сивні риси. Залучення трудящих до вкладення у фонди акціонерно­го капіталу посилює їх зацікавленість у більш ефективно­му використанні засобів виробництва, сировини, електро­енергії, збереженні техніки, раціональному використанні робочого часу, якості продукції, знижує плинність робочої сили тощо. Завдяки цьому зростають продуктивність пра­ці, ефективність усього виробництва, норма прибутку, поліпшується структура капіталовкладень. Підприємці одержують можливість перетворювати частину заробітної плати у продуктивний капітал, внаслідок чого внески трудящих виступають формою довгострокового кредиту для корпорацій, для додаткових капіталовкладень.

Акціонерна власність може сприяти деякій демоно­полізації економіки. З цією метою велику монополію розділяють на окремі підрозділи і кожному з них надають статусу самостійного акціонерного товариства.

До негативних рис розвитку акціонерної власності й акціонерного підприємництва належать:

По-перше, можли­вість за допомогою акцій нейтралізувати трудові за­ощадження і тим посилювати економічний контроль над значною кількістю населення.

Друга негативна сторона у розвитку і функціонуванні акціонерного підприємництва полягає в тому, що мільйони дрібних акціонерів терплять банкрутство, тобто позбавля­ються своїх заощаджень під час економічних криз.

По-третє, шляхом закупівлі контрольного пакету акцій,а за сучасних умов для цього необхідно зосередити в одних руках менше 5 % їх загальної кількості) гігантські корпорації встановлюють контроль лад дрібнішими компа­ніями, а через «систему участі», тобто багатоступінчасту систему залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, які у декілька разів перевищують їх власні активи.

 

По-четверте, акціонерні компанії здійснюють різні фі­нансові махінації на фондових біржах, одержуючи додат­кову можливість надмірного збагачення.

По-п'яте, за допомогою акцій активно ведеться підкуп вищих чиновників державного апарату, законодавців.

По-шосте, акціонерна форма підприємництва використовується як засіб економічного примусу для викупу окремих нерентабельних філій крупної монополії.

У такому діалектичне суперечливому поєднанні пози­тивних і негативних сторін акціонерної капіталістичної власності розкривається її соціально-економічна суть.

За умов побудови планомірно-ринкової економіки в Україні акціонерна власність може виконати важливі функції.

По-перше, значно розширити джерело нагро­мадження за рахунок вкладів в ощадних касах. Здавало­ся б, ці кошти держава могла також успішно використати на потреби населення, як і акціонерну форму нагро­мадження, проте в ощадних банках використання вкладів повністю ізольоване від вкладників - робітників, службовців, колгоспників, а в акціонерних товариствах така ізоля­ція значно усувається.

По-друге, акціонерне підприємництво сприятиме демо­кратизації управління підприємствами, створенню їх мате­ріально-технічної бази у різних галузях промисловості, сільського господарства, посиленню зацікавленості трудя­щих у використанні наведених факторів виробництва, по­ліпшенню використання робочого часу, функціонуванню живої праці, зростанню творчої ініціативи робітників і службовців, їх залученню до управління виробництвом, демократизації відносин власності на підприємстві. Це сприятиме подоланню відчуженості трудящих від засобів виробництва та виробленого продукту, від економічної, а отже, від політичної влади.

По-третє, значно послаблюються диспропорції в еконо­міці: між попитом і пропозицією, між першими і другими підрозділами, групою «А», і групою «Б» тощо. Ця мета буде досягнута за допомогою акумулювання значної части­ни трудових заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, які випускають гостродефіцитні товари (наприклад легкові автомобілі, малогабаритні трак­тори, вантажні машини, відеотехніку і т. ін.), їх надання акціонерам, які вкладають свої гроші за цільовим призна­ченням. Частину устаткування для нових заводів можуть виготовляти підприємства-акціонери.

По-четверте, за її допомогою можна ефективно регулю­вати кількість грошей. Так шляхом продажу акцій держа­ва зменшує кількість грошей, а скуповуючи, збільшує їхню кількість. Поширення акціонерної форми власності також сприятиме розвитку товарно-грошових відносин, впро­вадженню; госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування, самоуправління.

По-п'яте, застосування акціонерної власності поліп­шить якість функціонування та розвитку техніко-економічних відносин, тобто відносин спеціалізації, кооперування, концентрації виробництва тощо. Ця мета буде досягнута як шляхом продажу акцій підприємствам-суміжникам, так і шляхом посилення контролю трудящих за якістю комп­лектуючих деталей.

По-шосте, широке впровадження акціонерної форми власності сприятиме раціоналізації процесу управління підприємством вищими організаціями. Зокрема, право мі­ністерств і відомств бути пайщиками акціонерних підпри­ємств послабить відомчу монополію, зробить їх більш зацікавленими в активному розвитку підприємств і об'єднань, сприятиме скороченню управлінського апарату, демократизації процесу управління. Це посилить боротьбу з бюрократією, послабить адміністративні методи управ­ління економікою.

По-сьоме, інтенсивний розвиток акціонерної справи прискорить міжгалузеве переливання виробничих фондів економічного стимулювання в інші галузі, в яких виробля­ють гостродефіцитні товари народного споживання. Це, у свою чергу, стимулюватиме переливання досягнень НТР з базових наукомістких галузей промисловості в АПК, легку промисловість, сферу послуг.

2. Види акціонерних товариств.

Акціонерні товариства поділяються на два види:

- акціо­нерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах;

- акціонерне товариство закритого ти­пу, акції якого поширюються лише серед його засновників.

У ході приватизації в Україні на базі державних підприємств переважно створюються відкриті акціонерні товариства.­ Засновниками акціонерних товариств можуть стати юридичні особи та окремі громадяни. Засновники уклада­ють між собою договір, який визначає порядок здійснення спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що передпла­тили акції, і третіми особами.

В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється законом «Про цінні папери і фондову біржу», введеним у дію з 1 січня 1992 р.

Розрізняють чотири види акцій:

· іменні,

· на пред'явника,

· привілейовані,

· прості.

Як правило, окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому випадку до книги реєстрації акцій мають бути внесені відомості про кожну іменну акцію (у тому числі про власника і час придбання акції), а також про кількість таких акцій у кожного акціонера.

При реєстрації акції на пред'явника до книги заносять­ся лише відомості про їх загальну кількість. На відміну від простих, привілейовані акції дають їх власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Проте, як правило, власники привілейованих акцій не беруть участі в управ­лінні акціонерним товариством (за винятком випадків, коли така участь обумовлюється статутом). Привілейовані акції є вигідним вкладом доходів населення, оскільки вони застраховані від фінансових невдач у діяльності товарист­ва і водночас дають право повною мірою користувати­ся його успіхами. Для того, щоб запобігти концентрації управління акціонерним товариством у руках вузької групи акціонерів, привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка б перевищувала 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

 

Акція — непо­дільна, тобто якщо одна й та сама акція належить кільком особам, то всі вони визнаються одним власником і можуть здійснювати свої права лише через одного представника. Прийняте в Україні законодавство жорстко визначає умови і розміри випуску акцій. Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Додатковий ви­пуск акцій можливий у тому випадку, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного това­риства, заборонений. Засновники товариства зобов'язані викупити не менше 20 % акцій. Власники акцій мають право на одержання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, виплачувана власникові акцій, називається диві­дендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за раху­нок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і процентів за банківський кредит.

3. Структура акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні ті фізичні особи, які купляють або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні та контролюючі органи (раду директорів, правління, ревізійну комісію тощо).

Наприклад структура акціонерного товариства Львівського концерну „Електрон”, утвореного в червні 1992р. Воно об’єднує понад 50 тис. акціонерів, велику кількість філій, дочірніх та спільних підприємств.

Схема. Структура АТ „Електрон”

4. Правові основи функціонування підприємств.

Прийняття ряду законів щодо діяль­ності у сфері економіки створює демокра­тичні засади побудови діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Можливість дійсної економічної свободи підкріплюється віль­ним вибором організаційної форми, в якій здійснюватиметься під­приємництво. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відпо­відними законодавчими актами України. Одним з найважливіших є Закон «Про підприємства в Україні».

Закон «Про підприємства в Україні» визначає види, організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, органі­заційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні пра­вові умови для діяльності підприємств незалежно від форм влас­ності на майно та організаційної форми підприємства. Цей закон визначає основні види підприємств та можливості створення об'єднання під­приємств, які можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України

Таким чином, Закон «Про підприємства в Україні» створює правову основу виникнення і розвитку різноманітних форм господарств, можли­востей використання ініціативи різних власників їх діяльності у будь-якій сфері, цим самим створюється можливість для форму­вання розвиненої структури господарських форм, яка відповідає вимогам ринкової економіки. Цей закон встановлює також інші важливі умови нормального функціонування підприємства. У Законі визначаються загальні умови створення підприємства, його державна реєстрація, можливості створення відособлених підрозділів підприємства, ліцензування видів діяльності, статут підприємства. Він створює надійні основи для виникнення різноманітних, самостійних, самовідповідальних госпо­дарських одиниць і сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського тиску відносин між усіма суб'єк­тами господарювання.

Одним з перших законів, що ре­гулює господарську діяльність став «Про підпри­ємництво», прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Прийняття цього Закону важливе тому, що він переводить господарську ді­яльність під правовий статус, а значить - обмежує правове свавілля різних адміністративно-бюрократичних структур, що мало місце у попередні часи.

Цей Закон визначає підприємництво як самостійну, ініціатив­ну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом «Про власність». Тобто цей Закон дозволяє будь-якому громадянину займатись під­приємницькою діяльністю, крім тих видів, що заборонені. Тим самим створюються умови для свободи економічних дій, що є одним з важливих елементів розвинутої ринкової економіки. Всі обмеження як для певної категорії громадян (військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, органів державної влади і управ­ління тощо), так і видів діяльності (виготовлення і реалізації наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин тощо) визначає лише Закон, а значить і гарантує свій захист при його дотриму­ванні.

Одним з головних елементів економічної свободи, що визначає даний закон, є принципи підприємницької діяльності. Підприєм­ництво, як визначає Закон, здійснюється за такими принципами:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємниць­кої діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачаль­ників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цій відповідно до законодавства;

- вільний найм працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природничих та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне­сення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою - зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприєм­ством належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Велике значення для створення рівноправних умов господарю­вання для підприємців та підприємств має прийняття Закону Украї­ни «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей Закон визначає основні терміни, які потрібні для оцінки ринку того чи іншого това­ру, конкуренції, монопольного положення виробника, монопольної ціни, монопольної діяльності, монопольного утворення на ринку.

Важливе значення для створення різноманітних форм госпо­дарювання і прискорення переходу до повноцінних ринкових від­носин має прийняття законів: «Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств» (малу приватизацію) і «Про приватизацію майна державних підприємств». Ці Закони регулюють правові, економічні та організаційні основи приватизації невеликих дер­жавних підприємств, підприємств загальнодержавної, республікан­ської та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України.

Сукупність цих Законів та інших створюють чинну правову основу організації господарювання будь-якого підприємця, колек­тиву, товариства на основі визначених умов їх діяльності, що сприяє впевненості, стабільності господарської діяльності залежно від отриманих економічних результатів.

Висновки

Таким чином, сучасна розвинута економіка будується на ґрунті різноманітності форм організації виробництва. Ця різноманітність спрямована на збільшення кількості організаційних форм, що мо­жуть ефективно використовуватися у різних сферах і галузях ви­робництва. Можливості цієї різноманітності зумовлені постійним розвитком поділу праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації, комбінування, диверсифікації виробництва, які за­безпечують різні комбінації їх сполучення, що в поєднанні з сучас­ною науково-технічною революцією створює організаційно-економічні підвалини існування індивідуального підприємства, дрібних підприємств, кооперативних, середніх і великих підприємств (фаб­рика, завод), акціонерних (корпоративних) підприємств, компаній, концернів та інших форм господарських об'єднань та комбінацій.

Функціонування ринку не можливе без здійснення підприємницької діяльності, підприємства. Саме підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність складають основу ринку. Види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реорганізація, реорганізація й ліквідація установлені законодавством. При цьому держава створює рівні правові і економічні умови для діяльності підприємств незалежно від виду власності і організаційно-правової форми підприємства.

Корпорація (акціонерне товариство) – провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

 

Бізнес-план підприємства. Сутність, зміст, призначення, структура, методологія

Вступ

В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна підприємницька діяльність (бізнес) зв’язана з господарським ризиком. Значна частина підприємців банкрутує через те, що не мають достатніх знань і навичок господарювання. Як свідчать дослідження причин банкрутств малих фірм США, 98% невдач у бізнесі пояснюються незадовільним управлінням (45%-некомпетентність, 20%-низький професіоналізм, 18%-брак управлінського досвіду, 9%-відсутність досвіду роботи на виробництві, 3%-невиконання взятих на себе зобов’язань, 2%-шахрайство, 1%-стихійне лихо і лише 2%-причинами, що не залежать від якості управління фірмою. Тому комерційна акція (приватизація державного підприємства, створення приватної фірми, залучення інвестицій, перехід на нову технологію, організація випуску нової продукції, тощо) вимагає ретельної і професійно грамотної підготовки до її здійснення. Наскільки ґрунтовно буде підготовлена, організована і проведена така робота, настільки успішно реалізуватиметься підприємницька ідея. Результатом роздумів, критичного аналізу та пошуків відповідей на питання реалізації нової ідеї, що виникла, саме і є бізнес-план.

Сутність і призначення бізнес-плану

Бізнес-план – ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї.

За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нової фірми; об’єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності.

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;

оцінка кон’юнктури ринку та рівня конкуренції; визначення ступеня можливого господарського ризику;

пошук надійних партнерів для розробки й реалізації інноваційно-

інвестиційного проекту;

прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реа-

лізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні три-п’ять років.

Щодо конкретних умов господарювання в Україні бізнес-план має замінити за змістом та призначенням застосовуване раніше техніко-економічне обґрунтування доцільності розробки і реалізації будь-якого проекту.

У зв’язку з тим, що бізнес-план відбиває результати досліджень і організаційної роботи з метою обґрунтування конкретного напрямку діяльності фірми на певному ринку в сучасних умовах господарювання, він має спиратися на:

конкретний проект виробництва певного товару (продукту чи послуг);

всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності фірми (ситу-аційний аналіз);

глибокий аналіз ринково-конкурентної ситуації і можливих прогнозованих її змін;

результати вивчення найбільш дійових організаційних, техніко-економічних та фінансових важелів, застосовуваних у підприємництві; конкретних завдань інноваційного характеру;

діагностику і прогнозування зовнішньої та внутрішньої політичної ситуації.

Звичайно бізнес-план є одним із сукупності ділових документів, що ви-

значають стратегію розвитку фірми. Особливістю бізнес-плану як стратегічно зорієнтованого документа треба вважати узгодження поставлених завдань і реальних фінансових можливостей.

Добре розроблений та обґрунтований бізнес-план є важливим підґрунтям так званої бізнес-пропозиції, використовується у процесі переговорів з партнерами; він відіграє неабияку роль у підборі на роботу кваліфікованих фахівців; його обов’язково використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.

Зміст і загальна методологія розробки бізнес-плану

Починаючи розробку бізнес-плану, треба чітко уявляти собі, що кожний конкретний план має свої особливості і не існує якогось придатного на всі випадки життя універсального бізнес-плану.

Кожен бізнес-план має свої особливі риси залежно від того, в якій сфері починає працювати підприємець, який капітал він хоче отримати від банку чи інвестиційної компанії.

Незалежно від сфери діяльності та особливостей компанії, яка готує бізнес-план, можна визначити декілька стандартних етапів, які потрібно послідовно пройти при його розробці:

визначення мети написання бізнес-плану.

Як правило, мета визначається переліком проблем, які покликаний вирішити бізнес-план.

чітке визначення кола читачів бізнес-плану.

Потрібно уявляти, чи бізнес-план готується для внутрішнього вико-ристання персоналом підприємства, чи він призначений для вивчення іншими особами, яких фірма хоче бачити своїми інвесторами – майбутні акціонери, комерційні банки, венчурні капіталісти та ін.

збір інформації для написання бізнес-плану.

На цьому етапі необхідно виявити джерела інформації, потрібної для розробки бізнес-плану, і накопичити деякий стартовий масив інформації для початку роботи над бізнес-планом.

Вибір структури бізнес-плану і безпосереднє написання тексту пояснювальної записки.

Обсяг та ступінь конкретизації розділів бізнес-плану визначаються специфікою фірми і сфери її діяльності, цілями підприємництва, масштабами бізнесу, а також залежать від контактної аудиторії, на яку він розрахований.

Бізнес-план може бути розроблений за структурою, зображеною на рис.1. Наведену схему бізнес-плану варто розглядати як типову, придатну для використання в різних проектах. Буквальне слідування їй у всіх випадках є недоцільним. Звичайно, мета розробки бізнес-плану визначає його зміст.

На практиці не існує стандартної, універсальної, єдиної для всіх випадків форми бізнес-плану. Конкретний бізнес-план може і не бути детальним. Подана структура бізнес-плану охоплює усі головні розділи, котрі необхідно розробляти, оскільки кожний із них розкриває властиву лише йому функцію.

Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької діяльності. Тому цілком зрозуміло, що чим менше похибок буде зроблено за його обґрунтування, тим менше проблем постане перед фірмою у процесі реалізації.

Процес складання бізнес-плану має свою обов’язкову внутрішню логіку (рис.2). Наведені етапи (логіка) є характерними для планування підприємницької діяльності насамперед малих та середніх фірм.

Важливо підкреслити, що підприємці та менеджери не можуть без шкоди для якості “перестрибувати” через ключові етапи процесу складання бізнес-плану.

Розробка бізнес-плану практично розпочинається з розділу “Продукція (послуги) фірми”. Цей розділ необхідний для того, щоб переконати клієнтів у перспективності рекомендованого бізнесу і породити довіру до нього, описуючи переваги та особливості пропонованого продукту. В ньому акцентується увага на властивостях продукту, що виокремлюють його з аналогічних товарів, та вигодах (зиску), які (який) може мати клієнт, придбавши його.

Наступні два розділи “Оцінка ринку збуту” і “Конкуренція” за своїм змістом відбивають результати дослідження ринку, тобто охоплюють ідентифікацію власного цільового ринку, обґрунтування місця розміщення бізнесу, визначення власної конкурентної позиції, розрахунок матриці конкурентного профілю з метою об’єктивної оцінки конкурентів, оцінку місткості ринку і можливої власної частки на ньому, прогнозування обсягу річного продажу товару.

Основне завдання розділу “Маркетинг-план” полягає у викладі стратегії виходу свого бізнесу на ринок. Спочатку в ньому фіксується коротка характеристика загальної маркетингової стратегії, потім висвітлюється вибрана фірмою стратегія ціноутворення. Цей розділ має містити також опис каналів збуту продукції і рекламну програму. У заключній частині розділу висвітлюється, як має бути вирішена проблема сервісу та гарантійного обслуговування продукції, що потребує цього.

У розділі “Виробничий план” звичайно виокремлюють такі блоки: основні виробничі операції, машини й устаткування; сировина, матеріали, комплектуючі вироби; виробничі і невиробничі приміщення. Основна увага має бути приділена характеристиці виробничого процесу й організації його здійснення, формуванню матеріально-технічної бази і запасів матеріально-сировинних ресурсів.

“Організаційний та юридичний плани” є дуже важливими розділами бізнес-плану. Вони містять відповіді на такі блоки питань: організаційна схема управління; потреба бізнесу у різних категоріях персоналу; керівники й основні менеджери фірми, мотивація й оплата їхньої праці; необхідні фірмі консалтингові послуги; форма власності й організаційно-правова форма бізнесу, що започатковується.

Якісно розроблений бізнес-план не може обійтись без розділу “Оцінка ризику і страхування”. В ньому звичайно висвітлюються типи можливих ризиків у бізнесі; способи реагування на загрози бізнесу, якщо вони виникнуть; заходи щодо нейтралізації або мінімізації можливих негативних наслідків; застосування хеджирування та страхування у сфері власного бізнесу.

Ключовим розділом бізнес-плану є “Фінансовий план”; особливий інтерес він має для інвесторів, оскільки узагальнює результати всіх попередніх розділів, обґрунтовує загальну потребу бізнесу в інвестиціях, визначає економічну ефективність підприємницького проекту. Фінансовий план включає три основні складові: план доходів і витрат (план прибутків та збитків); план грошових надходжень і виплат (плановий касовий бюджет або план руху готівки); плановий баланс.

На доповнення до плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів. Вона може бути розрахована за формулою:

Тбз=Взуп/(Цпр-Впз),

де Тбз - точка беззбитковості (кількість одиниць продукції);

Взуп – загальні умовно-постійні витрати, грош. од.;

Цпр - продажна ціна за одиницю продукції, грош. од.;

Впз - питомі змінні витрати, грош. од.

Складання плану грошових надходжень і витрат має на меті:

визначити періоди, коли бізнесова діяльність може наразитися на дефіцит грошових коштів або їхній надлишок;

розрахувати, скільки грошей треба буде позичити на ці періоди;

зафіксувати, на що вони будуть витрачені;

з’ясувати, коли вони можуть бути повернені.

Цей план формується на основі показників плану доходів і витрат з урахуванням очікуваних зрушень у надходженнях та виплатах грошових коштів. У певні періоди діяльності фірми виплати готівки можуть перевищувати її надходження або навпаки. В таких випадках вирішується питання про отримання або надання короткострокової позики.

Плановий баланс фірми - це фінансовий документ, у якому її кошти згруповані, з одного боку, за їхнім складом і розміщенням, а з іншого - за джерелами фінансування на певну дату. Він відображає співвідношення між ресурсами (активами) фірми та її зобов’язаннями перед кредиторами (пасивами) і власниками частин спільного капіталу (акціонерами).

Звичайно заключним розділом бізнес-плану є “Стратегія фінансування”.

У цьому підприємець представляє свої міркування щодо:

джерел і форм отримання фінансових коштів, які необхідні для реалізації підприємницького проекту;

умов і строків повернення інвесторам вкладеного капіталу і отримання ними очікуваних доходів.

Джерелами і формами отримання фінансових коштів можуть бути комерційні кредити, банківські позики, кошти від продажу облігацій, кошти різноманітних інвестиційних установ, кошти приватних інвесторів. При цьому можливі різні варіанти поєднання акціонерного і позичкового інвестування. Мають бути також чітко визначені умови і порядок отримання фінансових коштів, відсоток плати за кредит або частка участі у прибутку підприємця.

Після завершення розробки всіх визначених заздалегідь розділів бізнес-плану складається резюме, у якому мають бути відображені особливі риси майбутнього бізнесу, його переваги та основні фінансово-економічні показники. При оформленні готового бізнес-плану резюме розміщують на початку.

Структура бізнес-плану розроблена спеціалістами МФК

Ця схема наближена до структури, за якою розробляються бізнес-плани для Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Потрібно враховувати, що за такою схемою розробляються бізнес-плани, призначені для отримання, фінансування або для контактів з потенційними партнерами. Бізнес-плани, призначені для внутрішнього користування, можуть бути дещо спрощеними.

Запропонована схема не є догмою, а лише деякою універсальною основою, на яку можуть накладатися різноманітні моменти, пов’язані з розробкою бізнес-планів конкретних проектів.

Короткий опис проекту.

Компанія.

Ринок.

Проект.

План впровадження проекту.

Додатки.

Розглянемо докладніше рекомендований зміст бізнес-плану.

Короткий опис проекту (резюме) складається, як правило, вже після того, як закінчено розробку всього бізнес-плану. Воно повинно містити головну мету, структуру, фінансові потреби та переваги проекту. В резюме, для того щоб зацікавити потенційного партнера, потрібно довести, що саме його справа матиме успіх. Це своєрідна візитка майбутньої справи, тому треба чітко, переконливо викласти головні положення проекту, а саме: мету, тобто чим буде займатися підприємство чи організація (товар чи послуга та її переваги), скільки коштів потрібно для цієї діяльності, фінансові прогнози, прогноз попиту на його продукцію чи послуги і чому підприємець вважає, що його справа матиме успіх.

У цьому розділі подається така інформація:

повна назва та адреса підприємства;

спонсори проекту – прізвища людей, залучених до проекту та їх координати;

місце розташування;

суть запропонованого проекту (кілька речень стосовно мети проекту);

обґрунтування проекту (коротко пояснити, чому проект матиме економічний сенс);

прогнозовані фінансові результати (опис загальної вартості та очікуваних результатів проекту, а також строків погашення займів).

Очікувані фінансові результати проекту подаються в спрощеному вигляді – Таблиця 1.

Коефіцієнт погашення кредиторської заборгованості - короткий опис ринку (описати ринкові можливості, які буде використовувати Ваш проект і головний аргумент - чому проект буде успішним, не зважаючи на існуючі товари та послуги, які задовольняють потреби вибраного сегмента ринку).

Максимальний обсяг розділу - дві сторінки.

Таблиця 1. Прогнозування фінансових результатів діяльності підприємства

Період Фінансові результати	Виручка – ПДВ - акциз	Прибуток перед оподатку-ванням	Чистий прибуток	Дивіденди
День 0 Рік 1 Рік 2... Рік n

Компанія. Докладно описати Ваше підприємство, щоб переконати інвестора або потенційного партнера, що Ваша компанія дієздатна, має налагоджене виробництво та спроможна генерувати прибуток. Показати інвестору (потенційному партнеру), що керівництво компанії добре обізнане зі станом справ на підприємстві.

Рекомендується така структура розділу:

Загальний опис компанії та її комерційної діяльності.

Дата створення компанії та її юридична форма; що компанія виробляє та (або) які послугу надає; коротка історія підприємства; власники та акціонери, розподіл власності; кількість працюючих; збут, прибуток та обсяги виробництва за минулий рік.

Управлінський апарат та персонал.

Дати коротку характеристику менеджерів, період їх роботи в компанії, освіта, кваліфікація та досвід роботи в даній галузі.

Основні групи товарів та послуг.

Описати основні групи товарів та послуг, які компанія виробляє та реалізує, місце компанії на ринку; охарактеризувати головних клієнтів компанії; описати динаміку збуту товарів та послуг протягом останніх двох-трьох років діяльності.

Маркетинг та збут.

Описати: схему розповсюдження товарів; принципи ціноутворення; рекламну діяльність фірми; методи стимулювання продажу; сервісні послуги компанії (гарантійне обслуговування і т. д.); формування компанією громадської думки.

Інфраструктура та виробництво компанії.

Опис інфраструктури компанії включає: територію, стан землі та споруд; обладнання (кількість, тип, технічний стан, вік та зношеність); балансову та залишкову вартість, а також ринкову ціну приміщень та обладнання компанії; наявні сертифікати, спеціальні дозволи та ліцензії.

Виробництво компанії.

У загальних рисах висвітлити процес виробництва основної продукції компанії, а також дати відповідь на такі запитання: де будуть виготовляти товар (на діючому виробництві чи це буде нове підприємство); які виробничі можливості підприємства; де, в якій кількості, за якими цінами потрібно купувати сировину та матеріали, яка репутація постачальників сировини, їх досвід роботи; наявність виробничих відходів, токсичних речовин та їх розміщення.

При відповіді на ці запитання треба проаналізувати стан справ на

два-три роки вперед, а для великих підприємств чи значних за обся-

гом виробництв - на чотири-п’ять років.

У заключній частині цього розділу потрібно знайти місце розрахунку

розміру витрат на охорону навколишнього середовища, оскільки це є

обов’язковою умовою подальшого перетворення бізнес-плану в діюче

виробництво.

Фінансовий стан.

Розглянути фінансові результати останнього року діяльності підприємства, проаналізувати тенденцію збуту, пояснити причини появи особливо високих або низьких показників, пояснити тенденцію прибутковості, показати баланс між заборгованостями та акціонерним капіталом та ін.

Важливим пунктом у цьому розділі є кредитна історія підприємства. Потрібно написати, чи раніше (протягом останніх двох-трьох років) підприємство отримувало кредити, якщо отримувало, то які суми, в яких кредитних установах, на який термін, чи були кредити повернуті вчасно, чи має компанія заборгованості по кредитах на даний момент та ін. Істотну роль для отримання нового кредиту можуть відіграти відгуки та рекомендації кредитних організацій, з якими компанія співпрацювала раніше. Такі документи, як правило, включаються в додатки до бізнес-плану.

Висновки.

Підкреслити найсильніші сторони компанії, її слабкі сторони та можливі шляхи їх усунення.

Ринок. Проаналізувати стан галузі, в якій фірма хоче працювати. Типовий процес дослідження ринку включає чотири етапи:

визначення інформації, потрібної для аналізу;

пошук та збирання даних;

аналіз даних;

реалізація заходів, що дають змогу використати ці дані.

Дуже важливо правильно сформулювати ідею нового підприємства з урахуванням дійсного стану справ у сфері діяльності та визначити тенденції її розвитку.

Цей розділ вимагає комплексного розгляду таких питань:

визначення кола споживачів, прогноз їх платоспроможного попиту;

прогноз цін;

прогноз обсягів реалізації;

вивчення динамки продажу в галузі;

вивчення можливостей, переваг, недоліків потенційних конкурентів, резервів їх випередження;

скільки нових фірм виникло в цій галузі за останні три роки;

кількість нових продуктів, які вийшли на ринок;

фактори макросередовища (політичні, економічні, культурні та ін.), які можуть змінити поточний стан ринку в найближчі два-три роки;

аналіз можливостей та загроз ринку.

Пропонується така структура розділу:

Загальне визначення та місткість ринку.

Розробляючи прогноз споживання, потрібно визначити, який з клієнтурних ринків буде зацікавлений у Вашому товарі. Таких ринків може бути п’ять:

- споживчий ринок – окремі особи та господарства, які можуть придбати товари та послуги для особистого споживання;

- ринок виробників - підприємства, які купують товари і послуги з метою їх використання у процесі виробництва;

- ринок посередників - підприємства, які купують товари та послуги з метою їх перепродажу;

- ринок державних установ - організації, які купують товари та послуги з метою їх використання у сфері комунальних послуг;

- міжнародний ринок - закордонні покупці, включаючи закордонних споживачів, виробників, посередників та державні установи.

Провести сегментування ринку, тобто визначити ту групу споживачів, на яку орієнтовано товар. Основою для сегментування є певні ознаки: потреби, рівень доходів, географічне розташування, споживчі ознаки.

Бажано описати недавню історію ринку, на якому працює компанія, а також дати приблизну поточну і прогнозовану (на два-три роки) місткість ринку в товарному та грошовому вираженні.

Середовище і тенденції ринку.

Описати теперішній стан ринку в таких сферах: ринковий попит, включаючи платоспроможність та поведінку основних груп клієнтів; ринкові поставки необхідних товарів, включаючи найтиповіші канали розподілу; основні типи товарів, які задовольняють потреби та відповідають вимогам якості; політика цін та платежів.

Потрібно визначити політичні (регулятивні), економічні, технологічні та (або) соціальні тенденції, які можуть суттєво вплинути на стан ринку в найближчі два-три роки, а також спрогнозувати результат впливу цих тенденцій.

У цьому розділі потрібно провести аналіз конкурентів компанії: визначити основні типи конкурентів (прямі конкуренти, потенційні конкуренти, товари-субститути), для кожного типу назвати конкретних конкурентів, дати їх коротку характеристику, виявити основні сильні та слабкі сторони.

Можливості та загрози ринку.

Розглянути основні можливості, які можуть бути основою успіху проекту, а також основні загрози пов’язані з ринковим середовищем, і вказати, як можна зменшити їх вплив.

Проект

Суть запропонованого проекту.

Опис проекту дає можливість підприємцю переконати інвестора в тому, що:

- проект має сенс;

- проект буде приносити прибуток;

- Ви добре знаєте сферу, в якій збираєтесь працювати;

- Ви продумали всі фактори, які впливають на проект;

- Ваш бізнес знаходиться у задовільному стані;

- Ви не забуваєте про інтереси партнерів та інвесторів.

Опис та логічне обґрунтування проекту.

Описати ідею проекту: мету і сферу діяльності, в якій пропонується втілити проект; яку продукцію чи товар Ви будете випускати, які послуги надавати чи яку діяльність здійснювати (виробляти нову продукцію, поліпшувати існуючу продукцію, поліпшувати діяльність, купувати та продавати, модернізувати підприємство, приміщення та обладнання); дати логічне обґрунтування проекту, тобто пояснити чому даний план має сенс.

Призначення коштів та джерела фінансування проекту.

Викласти план отримання коштів для створення чи розширення підприємства, тобто вказати: скільки коштів потрібно для реалізації даного проекту; джерела отримання коштів; очікуваний термін повернення вкладених коштів та отримання інвесторами прибутку.

Коротко описати вартість проекту за такими категоріями:

- нові закупки (земля, приміщення і споруди, включаючи транспортування, страхування, установку та будівництво);

- поліпшення інфраструктури;

- збільшення обігових коштів (початкові витрати, додаткові запаси сировини і готових виробів, нові адміністративні витрати та витрати на маркетинг та збут);

- непередбачені витрати проекту (приблизно 15-20% суми перших трьох категорій витрат);

Якщо підприємство планує купівлю обладнання, потрібно вказати його кількість, тип, виробника обладнання, а також у кого і на яких умовах воно буде придбано.

Особливу увагу слід приділити джерелам, за рахунок яких буде здійснюватись фінансування проекту. Джерела розподіляють на категорії, наприклад:

- власні грошові кошти компанії (наявні і заплановані);

- зовнішнє фінансування (грошові та товарні кредити, інвестиції).

Умови фінансування та застава.

Розглядаючи умови фінансування проекту, слід точно вказати суму кредиту, а також докладно розробити графіки його отримання та погашення.

Потрібно розглянути такі аспекти:

- умови кредитування: сума необхідного кредиту; графік погашення кредиту; термін кредиту або позики; процентна ставка; пільговий період для погашення кредиту (позики); умови виплати позичкового процента; умови виплати основної суми позики;

- ринкову вартість заставного забезпечення, що пропонується для гарантування позики, за результатами експертної оцінки майна.

Прибутковість проекту.

Цей розділ бізнес-плану розробляється з метою узагальнення картини попередніх складових частин плану, але подає їх у вартісному вираженні. Розрахунки фінансового плану дають можливість дійти висновку про реальність проекту з економічного погляду. Це допоможе передбачити проблеми і порівняти реальний стан справ із запланованим.

Найчастіше прогноз робиться на три роки, причому, на перший рік дається щомісячна розбивка, на другий - щоквартальна, а на третій рік подаються загальні результати за дванадцять місяців.

Розділ включає в себе такі документи:

- прогноз обсягу реалізації;

- прогнозований звіт про доходи підприємства;

- прогнозований баланс;

- звіт про рух грошових засобів;

- динаміку змін і основних фінансових коефіцієнтів.

Прогноз обсягу реалізації дає уяву про ту частку ринку, на яку розраховує підприємство. Цей документ складається на основі вивчення ситуації на ринку.

Звіт про доходи підприємства вміщує:

- надходження від продажу товарів (реалізації послуг);

- витрати на виробництво товарів;

- загально-виробничі витрати (за видами);

- відрахування в бюджет;

- чистий прибуток.

Звіт про рух грошових засобів - це документ, за допомогою якого можна оцінити рух коштів під час реалізації проекту з розбивкою за часом (а саме, скільки коштів необхідно до початку реалізації і під час виконання роботи). Головна мета цього звіту переконатись у можливості забезпечення синхронності надходжень та витрат грошей, а також перевірити можливість ліквідності справи в разі необхідності.

Динаміка змін і основних фінансових коефіцієнтів показує, як змінюється в процесі реалізації проекту основні фінансові коефіцієнти:

- валового прибутку;

- операційного прибутку;

- чистого прибутку;

- швидкої ліквідності;

- співвідношення власних та залучених засобів;

- погашення кредит орної заборгованості та ін.

Потрібно докладно описати припущення, згідно з якими розроблявся прогноз базового варіанту реалізації проекту, докладно розглянути показники прибутковості та показники ліквідності проекту.

Розрахунок точки беззбитковості проекту.

Бажано провести розрахунок точки беззбитковості проекту в товарному та грошовому виразі.

Оцінка ризику.

Про ризик проекту необхідно говорити, тому що це:

- покаже кредитору, що ви реально оцінюєте ситуацію;

- допоможе вам передбачити ризик та зменшити його;

- сприятиме розумінню кредитора, що ви в змозі вийти з важкого становища.

Для більшості невеликих проектів аналіз ризику проводиться суто експертними методами, тобто шляхом оцінювання. Найважливіше тут - вміння розробника бізнес-плану заздалегідь передбачити всі можливі види ризику. Ризики можна класифікувати за джерелом виникнення-господарський, пов’язаний з особистістю людини, та пов’язаний з природними факторами. Спектр ризиків дуже широкий – від пожеж, землетрусів, міжнаціональних конфліктів до знеструмлення обладнання чи травмування персоналу.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і залежні від нього втрати в майбутньому.

Потрібно також провести так званий аналіз чутливості проекту. Він полягає в тому, що крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, проводиться такий самий розрахунок ще для двох крайніх випадків:

- розрахунок за найгіршим сценарієм - випадок, коли зовнішні фактори максимально заважають здійсненню проекту;

- розрахунок за найкращим сценарієм - випадок, коли зовнішні фактори максимально сприяють реалізації проекту.

Результати аналізу чутливості в бізнес-плані можуть бути представлені в спрощеному вигляді (тобто менш деталізовано, ніж для базового варіанту), повністю його можна включити в додатки до бізнес-плану.

При найгіршому сценарії реалізації проекту повинна забезпечуватись така прибутковість, яка дала б можливість компанії виконати свої зобов’язання перед кредиторами або партнерами.

У цьому розділі бізнес-плану необхідно показати також профілактичні можливості запобігання ризику, а також викласти свою програму страхування від ризику.

План впровадження проекту.

Розробляється докладний план здійснення проекту. Цей план доцільно викласти у вигляді таблиці.

 

Таблиця 2. План здійснення проекту.

№ пор.	Дія, яку потрібно виконати	Термін виконання	Відповідальний за виконання працівник компанії

У плані слід вказати всі ключові події, що є запорукою успішного здійснення проекту, наприклад, термін підписання угоди про надання кредиту, термін отримання першого траншу та ін.

Потрібно також визначити будь-який зовнішній вплив фактору часу на проект, наприклад, задаток втрачається або повна виплата не отримана протягом певного періоду часу.

Додатки.

У додатки до бізнес-плану включається вся важлива інформація, яка не ввійшла до пояснювальної записки: повні резюме менеджменту компанії; копії фінансових звітів компанії; рекомендаційні листи від кредиторів, у яких компанія раніше отримувала кредити; копії договорів пов’язаних з реалізацією проекту; копії ліцензій, авторських свідоцтв і т.д.

Рис 2. Послідовні етапи розробки бізнес-плану.

Рис 1. Орієнтована типова структура бізнес-плану.

Висновок

Бізнес-план - це план розвитку підприємства, необхідний для освоєння нових сфер діяльності, створення нових видів бізнесу.

Вдало розробивши бізнес-план, можна отримати надійний інструмент у змаганні з конкурентами і в розширенні своєї особистої справи.

Бізнес-план надає можливість оцінити життєздатність підприємства в умовах конкуренції, дає орієнтири для першочергової діяльності, служить аргументом для одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Практика свідчить, що на сучасному етапі розвитку підприємництва в Україні бізнес-план більш за все потрібен підприємцям, які сподіваються залучити іноземні інвестиції, оскільки більшість іноземних інвесторів віддають перевагу традиційній схемі надання коштів, вирішальним моментом якої виступає розгляд бізнес-плану.

Бізнес-планування допомагає підприємцю:

- визначити ступінь життєздатності та майбутньої стійкості підприємства, зменшити ступінь ризику підприємницької діяльності;

- конкретизувати перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників розвитку;

- привернути увагу, зацікавити, забезпечити підтримку з боку потенційних інвесторів фірми;

- отримати досвід планування, що розвиває перспективний погляд на свою компанію та її робоче середовище.

 

Бізнес-планування

1. Сутність бізнес-планування в ринковій системі господарювання, його призначення

За умов ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення у зв’язку зі швидкими змінами в середовищі функціонування підприємства. Що більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, то більше порядку має бути на самому підприємстві, то більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Брак чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретний споживач, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план.

В економічній літературі бізнес-план розглядається в кількох аспектах:

- як самодостатній інструмент внутрішньофірмового планування і аналог стратегічного плану;

- як інструмент ділового планування, насамперед планування відносин з контактними аудиторіями організації, від яких залежить обсяг її фінансових ресурсів (кредиторами, інвесторами);

- як плановий документ, що розробляється на рівні структурного підрозділу підприємства.

На базі синтезу цих підходів найбільш повно висвітлює сутність бізнес-плану таке визначення: бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

Необхідно розрізняти метод бізнес-планування та конкретний результат застосування цього методу на практиці — плановий документ. Метод бізнес-планування застосовується за побудови системи знань щодо перспектив розвитку підприємства і дає змогу реалізовувати на практиці такий принцип науки планування, як комплексність.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підп-риємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є внутрішня функція бізнес-плану, у межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1) як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану потребує визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Можна сказати, що бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов’язаних зі спільним для них бізнесом;

2) як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Специфіка бізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець, і визначаються способи розв’язання цих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Зміст бізнес-планів різних видів визначається також особливостями, іманентно притаманними тому чи іншому бізнесу. До основних факторів впливу належать:

- стан зовнішнього середовища підприємства (стабільне, турбулентне);

- масштаб бізнесу (малий, середній, великий);

- кількість бізнес-ліній;

- характеристики продукції (споживчий або інвестиційний товар, традиційний або інноваційний продукт);

- джерела фінансування (власний, позичковий, пайовий (акціонерний) капітал, змішане фінансування);

- специфічні галузеві чинники.

Метод бізнес-планування застосовується переважно на мікроекономічному рівні, однак його елементи можуть використовуватись і на інших рівнях економіки країни. Відомі приклади розроблення регіональних та регіонально-галузевих бізнес-планів.

Найбільшу користь підприємству приносить такий бізнес-план, який включено в систему регулярного менеджменту. Для цього необхідно:

- визначити центри фінансової відповідальності в організаційній структурі;

- запровадити систему бюджетування (регулювання та контролю руху грошових потоків);

- забезпечити ефективний обмін інформацією між підсистемами бюджетного управління та бізнес-планування;

- запровадити механізм актуалізації бізнес-плану (порівняння планових та фактичних показників) та схему «ковзного» бізнес-планування (постійного коригування планових показників для урахування змін у зовнішньому середовищі).

Запровадження бізнес-плану в повсякденну діяльність підприємства має на меті перетворення його на постійно діючий управлінський інструмент. При цьому розпочинати доцільно з бізнес-плану для внутрішнього користування, в якому дається об’єктивна оцінка слабких місць підприємства або проекту. Бізнес-планам для зовнішніх користувачів досить часто бракує реалістичності, тому основу їх складання повинен становити максимально достовірний та життєздатний «внутрішній» бізнес-план.

2. Організація розробки бізнес-плану

Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку, тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки.

Багато хто з підприємців помилково вважає, що структура бізнес-плану й послідовність його розробки — це те саме, що завжди є якась перша позиція, з котрої треба починати. Такий хибний погляд на логіку розробки бізнес-плану підтримується існуванням програмних продуктів із жорсткою структурою, котрі задають одним-одну послідовність дій. Але, як свідчить практика, щодо бізнес-плану це зовсім не так. Наприклад, популярне гасло «Хочеш створити бізнес — починай з маркетингу» не завжди ефективне для фірми малого бізнесу. Малі фірми, як правило, добре знають свій ринок, використовуючи маркетинг за фактом. Спеціальні маркетингові дослідження можуть і не дати таким фірмам додаткової корисної інформації.

Отже, досить складно визначити універсальну послідовність опрацювання бізнес-плану. Принципово важливим тут є розуміння того, що в процесі розробки бізнес-плану неминуче доведеться:

1) опрацювати всі основні розділи бізнес-плану;

2) кілька разів повертатися до вже написаних розділів для доповнення, уточнення, доопрацювання.

Водночас можна стверджувати, що процес розробки бізнес-плану має внутрішню логіку, яка заважає підприємцеві «перескочити» через ключові етапи цього процесу. Наприклад, неможливо досліджувати ринок майбутнього бізнесу, не визначивши спочатку, який конкретно продукт чи послуга продаватимуться. Доки не будуть проведені дослідження ринку, неможливо скласти реальний маркетинг-план.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.

Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією.

Розгляньмо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.

Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи («мозкового штурму», конференції ідей, «колективного блокнота», контрольних запитань, фокальних об’єктів тощо).

Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) здійснюється з урахуванням:

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, законодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, рівень конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм