Процеси приватизації в Росії почалися набагато раніше, ніжсформувалася концепція підприємств і поняття приватної власності булоофіційно визнано.
Найважливіша риса приватизації в Росії - її централізований характер.
Приватизація вітчизняних підприємств - це організований зверху процес,вона являє собою державну економічну політику. У результатідержава регулює і контролює приватизаційні процеси.
Особливістю приватизації в Росії є орієнтація на змішанийтип, що поєднує ринкові та адміністративні (неринкові) методи їїздійснення.
Загалом процес приватизації в Україні характеризується високим темпами,чому в чималому ступені сприяє прагнення створити в короткі терміниприватний сектор підприємництва.
В Росії приватизація почалася з жовтня 1992р. На першому її етапі --так званої ваучерної приватизації - ставилися завдання: а) покінчити з державним монополізмом; б) сформувати клас приватних власників, який за рівнем доходівперетворитися на заможний «середній клас» (це зовсім не досяжнамета, особливо в умовах кризового спаду виробництва).
За офіційними даними за період ваучерної приватизації (до 1 липня 1994р.) Було роздержавлено 70% промислових підприємств. Часткадержавної власності в загальному обсязі вартості майна склала
35%.
Результати першого етапу приватизації:
. роздержавлення і приватизація посіли ключове місце в процесі трансформації економіки Росії;
. в першому була створена і почала працювати модель приватизації, що дозволила передати у власність десятки тисяч підприємств;
. центральне місце у приватизації державних підприємств зайняли чекові аукціони, що володіють позитивними моментами з точки зору інвестиційної привабливості.
Однак результати першого періоду приватизації оцінюютьсянеоднозначно:
. поки ще рано говорити про формування широкого прошарку приватних власників;
. недостатньо використаний галузевий підхід;
. відсутній поділ і закріплення в окремих законах малої і великої приватизації;
. оцінка вартості державного майна;
. не вдалося у великому обсязі залучити іноземні інвестиції;
. не були придумані механізми захисту від негативних наслідків.
З 1 липня 1994р. був оголошений другий етап приватизації - постваучернийабо грошовий, за час якого майно державних і муніципальнихпідприємств має продаватися за гроші. При цьому переслідувалася основнамета - сприяти появі нових власників, які будутьзацікавлені розвивати виробництво і вкладуть в нього кошти.
Але появі «нових власників» заважав ряд обставин:
. ѕ акціонованих підприємств знаходиться у власності трудових колективів, які не збираються продавати свої акції якогось сторонній особі;
. велика кількість акцій придбали безкоштовно за ваучери дрібні власники, і вони зацікавлені лише в отриманні дивідендів, без вливання додаткових коштів;
. що мають великі грошові накопичення підприємці, банки та іноземні капіталісти не прагнуть купувати акції приватизованих підприємств, більшість з яких не дає високий прибуток або навіть збиткові.
Тільки з поліпшенням загального економічного стану в країні можутьбути вирішені проблеми підвищення ефективності роботи приватизованихпідприємств.
Висновок.
Отже, роздержавлення і приватизація це основний метод переходу дореальному різноманіттю форм власності, метод оптимізації структурипідприємництва, основа формування ринкового господарства.
До ефективно господарювати ведуть не самі по собі роздержавленняі приватизація, а ринкова система, головну рушійну силу якоїскладає конкуренція. Роздержавлення і приватизація утворюють лишеоб'єктивну основу формування конкурентного середовища ринкової економіки вцілому, тому вони є не метою, а засобом для підвищенняефективності економіки та зростання добробуту трудових колективів,регіонів і кожного з нас.
