Рельєф території господарства рівнинний, з невеликими пониженнями.
Ґрунтовий покрив господарства ПСП «Зоря» наведений у таблиці 3.
Характеристика основних ґрунтових відмін господарства ПСП «Зоря» наведена у таблиці 4.
Таблиця 3
Ґрунтовий покрив господарстваПСП «Зоря»
| № п/п | Тип, підтип, агровиробнича група, ґрунтова відміна | Площа, га | Процент від площі землекорис-тування | ||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті важкосуглинкові | 2109,8 | 31,9 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті слабо змиті піщанисто- середньосуглинкові на лесовидних суглинках | 1818,8 | 27,5 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті слабо змиті важко суглинкові на лесах | 1203,7 | 18,2 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті середньозмиті середнбосуглинковими на лесовидних суглинках | 185,1 | 2,8 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті середньо змиті важкосуглинкові на лесах | 26,4 | 0,4 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті сильно змиті середньосугинкові на лесовидних суглинках | 105,8 | 1,6 | |||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті сильно змиті важкосуглинкові на лесах | 846,6 | 12,8 | |||
| Лучно-чорноземи намиті слабо солончакові середньо суглинкові на гумусованому делювії | 1,8 | ||||
| Лучно-чорноземи намиті середньосулинкові на делювії | 0,5 | ||||
| |||||
| Чорноземи південні мало гумусні залишково- слабосолонцюваті вилугувані намиті важкосуглинкові на лесах | 72,7 | 1,1 | |||
| Лучно-болотні слабо солончакові легко глинисті на алювіально-делювіальних відкладах заплав низького рівня | 19,8 | 0,3 | |||
| Солончак хлоридний важкосуглинковий а гумусованому делювії | 19,8 | 0,3 | |||
| Виходи пісків | 19,8 | 0,3 | |||
| Виходи лесових порід | 0,5 |
Таблиця 4
Характеристика основних ґрунтів господарства ПСП «Зоря»
| Показник | Ґрунтова відміна (№) | |||
| Гумусовий горизонт, см | 0-48 | 0-36 | 0-39 | 0-48 |
| Вміст гумусу в шарі 0-30 см, % | 2,9 | 3,1 | 3,0 | 2,9 |
| Механічний склад | важкосуг-линковий | важкосуг-линковий | важкосуг-линковий | важкосуг-линковий |
| рН сольове | 6,8 | 6,9 | 6,8 | |
| Коефіцієнт структурності 0-30 см шару грунту | 1,5 | 1,4 | 1,3 | 1,5 |
| Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30 см, % | 60,15 | 58,88 | 56,76 | 60,15 |
| Щільність орного шару грунту, г/см3 | 1,23 | 1,22 | 1,18 | 1,23 |
| Гідролітична кислотність, мг на 100г грунту | 1,1 | 1,2 | 1,3 | 1,1 |
| Сума вбирних основ, мг на 100г грунту | 27,87 | 31,74 | 29,54 | 27,87 |
| Вміст Р, мг/100г грунту | 7,9 | 7,3 | 5,5 | 7,9 |
| Вміст К, мг/100г грунту | 17,9 | 18,5 | 15,6 | 17,9 |
| Оцінка грунту по виду рухомих форм: | ||||
| N | Низька | Низька | Низька | Низька |
| Р2О5 | Середня | Середня | Середня | Середня |
| К2О | Висока | Висока | Висока | Висока |
| Бонітет, бал богара |
2109,8 га найбільш родючих, не еродованих земель і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високо інтенсивних культур за звичайної агротехніки. На 50 га орних земель, менш родючих і окультурених, розташованих на схилах крутістю 1-30, питому масу культур інтенсивного типу треба зменшити.
Ріллю зі слабо окультуреними, солонцюватими, середньоеродованими ґрунтами на схилах більше 3 градусів, не більше 40 га, використовують для організації зерно - трав'яних сівозмін.
Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.
Земельні угіддя
Таблиця 5
Земельні угіддя господарства та їх трансформація
| Назва угідь | Площа, га | |
| Існуюча | Вдосконалена | |
| Загальна земельна площа | 7053,9 | 7053,9 |
| В т.ч. рілля | 6614,1 | 6614,1 |
| Всього с/г угідь | 6755,7 | 6755,7 |
| Лісосмуги | 104,4 | 104,4 |
| Інші землі | 128,4 | 128,4 |
Трансформація земельних угідь не проводиться, тому що в цьому на даний момент немає необхідності.
ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН
Наукові основи сівозмін
Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування с/г культур і парів у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Почергове щорічне вирощування культур на полях земельного масову сівозміни – це чергування на території. На кожному полі культури чергуються у часі. Розробка і запровадження сівозміни пов’язані зі спеціалізацією господарства і планом на продаж с/г продукції.
Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемою, називається ротацією сівозміни. Тривалість її зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця – це план розміщення культури і чистого пару на полях і рокам на період ротації.
Культури, які вирощуються на одному і тому самому полі не довше 8 років називають повторним, а понад 8 років беззмінними.
Монокультура – це або беззмінна культура, або культура, яка вирощується у сівозміні. Чергуючись лише з чистим паром.
Проміжна культура – культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.
Сівозміни діляться на типи і види. Тип – визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні (польовій, кормовій, спеціальній). Вид сівозміни визначається співвідношенням с/г культур і парів.
При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність с/г культур зменшується, що має ряд причин, з’ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М. Прянишников об’єднав у 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.
Хімічні причини. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Наприклад, різні культури споживають з грунту поживні речовини у неоднаковому співвідношенні; після деяких культур у грунті залишається неоднакова кількість поживних речовин; інші культури споживають поживні речовини зі слаборозчинних сполук у грунті; бобові культури збагачують грунт азотом; при вирощуванні культур і сівозміні краще використовуються поживні речовини з добрив, що поліпшує загальні умови росту і розвитку рослин; для збільшення вмісту органічних речовин у грунті важливе значення мають кореневі і післязбиральні рештки рослин.
Фізичні причини мають значення на: вміст водотривких агрегатів, запаси вологи в грунті; кожна культура має певну ґрунтозахисну здатність – найбільшу багаторічні трави, озимі, найменшу – просапні, пар – не захищає грунт, деградація фізичних властивостей під просапними культурами.
Біологічні причини: зумовлюють чергування через різне відношення культур до бур’янів, шкідників та хвороб. Сівозміна має велике значення і для просторової ізомерії культур – запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями та шкідниками.
Економічні причини. Сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів.
Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур, а відповідно і збільшити прибутки господарства.
Попередниками в господарстві є: для озимої пшениці – чистий пар, кукурудза на силос, горох, зернобобові сумішки; для гороху – озимі зернові, ярий ячмінь, культури на зерно та силос; для кукурудзи на зерно та силос – ярий ячмінь; для соняшника – озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно.
Впровадження науково-обґрунтованих сівозмін в господарстві, ефективних для даної зони врахування ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних і технічних можливостей господарства, дає можливість збільшувати кількість та якість с/г культур, в продукції рослинництва, раціонально використовувати земельні угіддя господарств.
Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються на такі групи:
1) дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується (цукрові буряки, льон-довгунець, соняшник);
2) середньо чутливі, урожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати два роки підряд (озимі зернові, овес, ячмінь);
3) мало чутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні (бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис).
Щоб забезпечити кращимипопередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культури у сівозміні слід виходити з господарсько-економічних та природних умов.
Для озимих хлібів кращими попередниками є пари, зернобобові, кукурудза на силос. Крім того в зоні достатнього зволоження і на зрошенні високу продуктивність озимі хліби мають при їх розміщенні в сівозмінах по пласту багаторічних бобових трав, але при цьому важливим моментом є те, щоб ці трави були не старшими від 3 – 4 років використання, інакше ефект буде втрачено через значну забур’яненість вивідних полів з багаторічними травами.
Серед ярих зерновихкультур найвибагливішою до родючості грунту і його очищення від бур’янів є яра пшениця. На відміну від інших ярих зернових їй притаманні слабка кущистість і недостатній розвиток вторинної кореневої системи, тому вона може конкурувати навіть з більшістю мало річних бур’янів. З огляду на відзначені обставини кращими попередниками для ярих зернових є просапні культури, чисті від бур’янів. Однак з посиленням посушливості клімату часто, особливо під яру пшеницю доводиться відводити чисті пари. Цінними попередниками для ярих зернових є також зернобобові, які з одного боку заглушують бур’яни, а з іншого позитивно впливають на забезпечення грунту поживними речовинами.
Для просапних культур кращими попередниками є чисті від бур’янів просапні. Разом з тим, цілком можливо розміщувати їх і після озимих та ярих зернових.
Основою проектування і удосконалення сівозмін є структура посівних площ. При визначенні структури посівних площ враховують ґрунтово-кліматичні умови, які обумовлюють можливості вирощування тих чи інших культур, спеціалізацію господарства, потребу в забезпеченості суміжних галузей виробництва.
Впровадження науково-обґрунтованих сівозмін у господарстві ефективне для даної зони з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних можливостей господарства, дає змогу підвищувати кількість та якість сільськогосподарських культур, раціонально використовувати продукцію рослинництва та земельні угіддя господарства.
Посівна площа Миколаївської області становить 4,6 % від загальної посівної площі України.Урожайність основних с/г культур складала: озимої пшениці 42,2ц/г, ярового ячменю 20ц/г, соняшнику 15ц/г, цукрових буряків 180ц/г кукурудзи на силос 10ц/г.
