Характеристика ґрунтового покриву

Рельєф території господарства рівнинний, з невеликими пониженнями.

Ґрунтовий покрив господарства ПСП «Зоря» наведений у таблиці 3.

Характеристика основних ґрунтових відмін господарства ПСП «Зоря» наведена у таблиці 4.

Таблиця 3

Ґрунтовий покрив господарстваПСП «Зоря»

№ п/п	Тип, підтип, агровиробнича група, ґрунтова відміна	Площа, га	Процент від площі землекорис-тування
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті важкосуглинкові	2109,8	31,9
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті слабо змиті піщанисто- середньосуглинкові на лесовидних суглинках	1818,8	27,5
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті слабо змиті важко суглинкові на лесах	1203,7	18,2
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті середньозмиті середнбосуглинковими на лесовидних суглинках	185,1	2,8
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті середньо змиті важкосуглинкові на лесах	26,4	0,4
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті сильно змиті середньосугинкові на лесовидних суглинках	105,8	1,6
	Чорноземи південні мало гумусні залишково-слабосолонцюваті сильно змиті важкосуглинкові на лесах	846,6	12,8
	Лучно-чорноземи намиті слабо солончакові середньо суглинкові на гумусованому делювії		1,8
	Лучно-чорноземи намиті середньосулинкові на делювії		0,5
		Продовження таблиці 3 3
	Чорноземи південні мало гумусні залишково- слабосолонцюваті вилугувані намиті важкосуглинкові на лесах	72,7	1,1
	Лучно-болотні слабо солончакові легко глинисті на алювіально-делювіальних відкладах заплав низького рівня	19,8	0,3
	Солончак хлоридний важкосуглинковий а гумусованому делювії	19,8	0,3
	Виходи пісків	19,8	0,3
	Виходи лесових порід		0,5

 

Таблиця 4

Характеристика основних ґрунтів господарства ПСП «Зоря»

Показник	Ґрунтова відміна (№)
Гумусовий горизонт, см	0-48	0-36	0-39	0-48
Вміст гумусу в шарі 0-30 см, %	2,9	3,1	3,0	2,9
Механічний склад	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий
рН сольове	6,8		6,9	6,8
Коефіцієнт структурності 0-30 см шару грунту	1,5	1,4	1,3	1,5
Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30 см, %	60,15	58,88	56,76	60,15
Щільність орного шару грунту, г/см3	1,23	1,22	1,18	1,23
Гідролітична кислотність, мг на 100г грунту	1,1	1,2	1,3	1,1
Сума вбирних основ, мг на 100г грунту	27,87	31,74	29,54	27,87
Вміст Р, мг/100г грунту	7,9	7,3	5,5	7,9
Вміст К, мг/100г грунту	17,9	18,5	15,6	17,9
Оцінка грунту по виду рухомих форм:
N	Низька	Низька	Низька	Низька
Р2О5	Середня	Середня	Середня	Середня
К2О	Висока	Висока	Висока	Висока
Бонітет, бал богара

 

2109,8 га найбільш родючих, не еродованих земель і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високо інтенсивних культур за звичайної агротехніки. На 50 га орних земель, менш родючих і окультурених, розташованих на схилах крутістю 1-3⁰, питому масу культур інтенсивного типу треба зменшити.

Ріллю зі слабо окультуреними, солонцюватими, середньоеродованими ґрунтами на схилах більше 3 градусів, не більше 40 га, використовують для організації зерно - трав'яних сівозмін.

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

 

Земельні угіддя

Таблиця 5

Земельні угіддя господарства та їх трансформація

Назва угідь	Площа, га
Існуюча	Вдосконалена
Загальна земельна площа	7053,9	7053,9
В т.ч. рілля	6614,1	6614,1
Всього с/г угідь	6755,7	6755,7
Лісосмуги	104,4	104,4
Інші землі	128,4	128,4

 

Трансформація земельних угідь не проводиться, тому що в цьому на даний момент немає необхідності.

 

ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

Наукові основи сівозмін

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування с/г культур і парів у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Почергове щорічне вирощування культур на полях земельного масову сівозміни – це чергування на території. На кожному полі культури чергуються у часі. Розробка і запровадження сівозміни пов’язані зі спеціалізацією господарства і планом на продаж с/г продукції.

Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемою, називається ротацією сівозміни. Тривалість її зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця – це план розміщення культури і чистого пару на полях і рокам на період ротації.

Культури, які вирощуються на одному і тому самому полі не довше 8 років називають повторним, а понад 8 років беззмінними.

Монокультура – це або беззмінна культура, або культура, яка вирощується у сівозміні. Чергуючись лише з чистим паром.

Проміжна культура – культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.

Сівозміни діляться на типи і види. Тип – визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні (польовій, кормовій, спеціальній). Вид сівозміни визначається співвідношенням с/г культур і парів.

При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність с/г культур зменшується, що має ряд причин, з’ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М. Прянишников об’єднав у 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.

Хімічні причини. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Наприклад, різні культури споживають з грунту поживні речовини у неоднаковому співвідношенні; після деяких культур у грунті залишається неоднакова кількість поживних речовин; інші культури споживають поживні речовини зі слаборозчинних сполук у грунті; бобові культури збагачують грунт азотом; при вирощуванні культур і сівозміні краще використовуються поживні речовини з добрив, що поліпшує загальні умови росту і розвитку рослин; для збільшення вмісту органічних речовин у грунті важливе значення мають кореневі і післязбиральні рештки рослин.

Фізичні причини мають значення на: вміст водотривких агрегатів, запаси вологи в грунті; кожна культура має певну ґрунтозахисну здатність – найбільшу багаторічні трави, озимі, найменшу – просапні, пар – не захищає грунт, деградація фізичних властивостей під просапними культурами.

Біологічні причини: зумовлюють чергування через різне відношення культур до бур’янів, шкідників та хвороб. Сівозміна має велике значення і для просторової ізомерії культур – запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями та шкідниками.

Економічні причини. Сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів.

Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур, а відповідно і збільшити прибутки господарства.

Попередниками в господарстві є: для озимої пшениці – чистий пар, кукурудза на силос, горох, зернобобові сумішки; для гороху – озимі зернові, ярий ячмінь, культури на зерно та силос; для кукурудзи на зерно та силос – ярий ячмінь; для соняшника – озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно.

Впровадження науково-обґрунтованих сівозмін в господарстві, ефективних для даної зони врахування ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних і технічних можливостей господарства, дає можливість збільшувати кількість та якість с/г культур, в продукції рослинництва, раціонально використовувати земельні угіддя господарств.

Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються на такі групи:

1) дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується (цукрові буряки, льон-довгунець, соняшник);

2) середньо чутливі, урожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати два роки підряд (озимі зернові, овес, ячмінь);

3) мало чутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні (бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис).

Щоб забезпечити кращимипопередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культури у сівозміні слід виходити з господарсько-економічних та природних умов.

Для озимих хлібів кращими попередниками є пари, зернобобові, кукурудза на силос. Крім того в зоні достатнього зволоження і на зрошенні високу продуктивність озимі хліби мають при їх розміщенні в сівозмінах по пласту багаторічних бобових трав, але при цьому важливим моментом є те, щоб ці трави були не старшими від 3 – 4 років використання, інакше ефект буде втрачено через значну забур’яненість вивідних полів з багаторічними травами.

Серед ярих зерновихкультур найвибагливішою до родючості грунту і його очищення від бур’янів є яра пшениця. На відміну від інших ярих зернових їй притаманні слабка кущистість і недостатній розвиток вторинної кореневої системи, тому вона може конкурувати навіть з більшістю мало річних бур’янів. З огляду на відзначені обставини кращими попередниками для ярих зернових є просапні культури, чисті від бур’янів. Однак з посиленням посушливості клімату часто, особливо під яру пшеницю доводиться відводити чисті пари. Цінними попередниками для ярих зернових є також зернобобові, які з одного боку заглушують бур’яни, а з іншого позитивно впливають на забезпечення грунту поживними речовинами.

Для просапних культур кращими попередниками є чисті від бур’янів просапні. Разом з тим, цілком можливо розміщувати їх і після озимих та ярих зернових.

Основою проектування і удосконалення сівозмін є структура посівних площ. При визначенні структури посівних площ враховують ґрунтово-кліматичні умови, які обумовлюють можливості вирощування тих чи інших культур, спеціалізацію господарства, потребу в забезпеченості суміжних галузей виробництва.

Впровадження науково-обґрунтованих сівозмін у господарстві ефективне для даної зони з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних можливостей господарства, дає змогу підвищувати кількість та якість сільськогосподарських культур, раціонально використовувати продукцію рослинництва та земельні угіддя господарства.

Посівна площа Миколаївської області становить 4,6 % від загальної посівної площі України.Урожайність основних с/г культур складала: озимої пшениці 42,2ц/г, ярового ячменю 20ц/г, соняшнику 15ц/г, цукрових буряків 180ц/г кукурудзи на силос 10ц/г.