Вимоги до технічних засобів

У розвитку адаптивних технологій вирощування сільськогос­подарських культур визначальне значення належить технічним засобам, які повинні забезпечувати точність виконання техноло­гічних операцій відповідно до грунтово-кліматичних умов, а та­кож вимог багатоукладного господарювання. При цьому екологі­чні витрати від використання тракторів і сільськогосподарських машин не повинні виходити за межі нормативів.

Першочерговим завданням у цьому випадку є оптимізація структури і використання машинно-тракторного парку у відно­шенні впливу на ґрунт ходових систем. Гостра актуальність цієї проблеми пов'язана з загрозливими розмірами деградації ґрунтів внаслідок ущільнення під впливом посилюючого технічного на­вантаження, що все зростає.

Нині у розрахунку на один гектар ріллі в середньому прово­диться 13 еталонних гектарів механізованих робіт. Цей показник зростає в міру інтенсифікації землеробства. Збільшується потуж­ність і, відповідно, маса тракторів. За останні 30 років маса трак­торів в розрахунку на одиницю площі зросла в три рази. При цьому в структурі тракторного парку до 70 % збільшилась частка важких машин типу К-700, у яких питомий тиск на ґрунт вдвічі вищий у порівнянні з гусеничним трактором ДТ-54.

Переущільнюють ґрунт важкі комбайни, транспортно-технічні засоби та інші машини. У збиральній період транспортно-техно­логічна техніка розвиває в 1,5—2 рази більший тиск на ґрунт, ніж трактори. Встановлено, що на чорноземах питомий опір обробіт­ку ґрунту на глибину 20—22 см по слідах гусеничних і легких колісних тракторів вище на 12—15 %, ніж поза слідами, по слі­дах тракторів Т-150-К і К-701 — на 44, автомобілів і комбайнів — на 60—64, транспортних тракторних агрегатів з причепами — на 70—90 %. При цьому знижується якісне подрібнення ґрунту. Ущільнююча деформація ґрунту під впливом цих тракторів по­ширюється на глибину 50—70 см, а іноді до 1 м, у районах з під­вищеним зволоженням ущільнення ґрунту проявляється ще силь­ніше.

Для вирішення цієї досить складної проблеми розроблена нау­кова база величин допустимих норм впливу рушіїв на ґрунт, но­рмативних напружень під їх впливом на глибині 0,5 м (табл. 40).

Поряд з удосконаленням машинно-тракторного парку важли­вою перспективою щодо зниження техногенного навантаження на грунт є використання комбінованих агрегатів, що поєднують різні операції по основному, передпосівному обробітку ґрунту, внесенню добрив, сівбі. Існують серійні агрегати типів АКП, РВК, АКР та ін.

Для ефективного обробітку грунту створено багато різнопла­нових робочих органів ґрунтообробних машин, в тому числі для основного обробітку ґрунту (чизелі, розпушувачі, щілювачі, роз­пушувачі з підрізаючими робочими органами, параплау і т.д.), для поверхневого обробітку — робочих органів пасивного, акти­вного і котячого типу, прорізні, голчасті диски та ін.

Схема блочного комплексу дозволяє скласти агрегат, здатний за один прохід виконувати технологічні операції по рихленню ґрунту, знищенню бур'янів, вирівнюванню поверхні ґрунту, сівбі, внесенню мінеральних добрив, післяпосівному прикочуванню, внесенню пестицидів. Всього шляхом трансформування машин можливо формувати понад 60 варіантів технологій посівного комплексу та обробітку ґрунту.

Проблема технологічного і технічного забезпечення агропро­мислового виробництва повинна бути складовою частиною агра­рної реформи. Суспільство в інтересах розвитку сільського гос­подарства повинно регулювати і стимулювати підвищення техно­логічного і технічного рівня виробництва сільськогосподарської продукції. Нормативним державним документом при цьому по­винна бути система технологій і машин для сільськогосподарсь­кого виробництва як сукупність технологій і технічних засобів, включених в державні реєстри.