Основи природоохоронної діяльності

4. Досліджуючи зміст системи природоохоронної діяльності, ми пропонуємо зупинитися, передусім, на тому, що природоохоронна діяльність - це, по-перше, система; по-друге, це система соціальна, бо до неї входять чотири системно-структурних фактори - екологічний, соціально-економічний, організаційний та технічний, а її діяльність спрямована на природу та людину; по-третє, це система державна, оскільки вона утримується, фінансується і керується (регулюється) державою.

5. Домінуючими факторами, що визначають соціальність системи природоохорони, є: соціально-економічний, зміст якого полягає у задоволенні матеріальних та інших потреб людства при паралельному запобіганні втратам природних ресурсів, живої та минулої праці в усіх галузях економіки, а також у сфері особистого споживання; екологічний, зміст якого зводиться до того, що результат природоохоронної діяльності характеризується зменшенням негативного впливу на довкілля та покращенням природних умов існування населення; технічний, основоположною рисою якого є те, що впровадження досягнень науково-технічного прогресу спрямовується як на гармонізацію господарської та природоохоронної діяльності, так і на підвищення ефективності суспільного виробництва загалом, сприяння покращенню добробуту людей, зменшення негативних наслідків господарської діяльності на стан довкілля зокрема.

6. Нині перед науковцями стоїть питання про розробку системи заходів, що "мають за мету не тільки раціональне використання природних ресурсів та охорону природи, а й підвищення якісного рівня оточуючого людину середовища, яке по суті справи є показником якості життя людей" [4, с.48]. Такий висновок ґрунтується на тому, що населення є своєрідним індикатором стану довкілля й одночасно активною компонентою соціоприродних систем. Воно, по-перше, через рівень здоров'я, захворюваності і смертності відображає зміни, які відбуваються в якості навколишнього середовища; по-друге, підвищення якості життя людей визначає принципи їхньої екологічної поведінки, тобто можливість чи неможливість того чи іншого методу природокористування. Показник якості життя є проміжною ланкою і, виступаючи в її ролі, дає змогу пов'язати екологічні й економічні інтереси, дозволяє врахувати потребу розвитку продуктивних сил, з одного боку, і навколишнього середовища, з іншого. Стратегічною метою такої екологічної політики можна вважати гармонізацію відносин у системі "природа-суспільство". "Мета. - як стверджує В. Красилов, - таким чином, полягає в заміні антагоністичних відносин між природою та суспільством на відносини доповненості, коли суспільна система стабілізує природу. Конкретні завдання і пріоритети природоохоронної діяльності випливають з цієї загальної мети" [5, 8].

7. З точки зору системного підходу об'єктом державного регулювання природоохоронною діяльністю виступає вся система цієї діяльності в державі. Суб'єктом державного регулювання природоохоронною діяльністю нами розглядається система державної влади в особі спеціально утворених взаємодіючих державних органів, між якими розподілені функції екологічного регулювання.

8. Нині однією з найважливіших проблем є складність системи органів, котрі здійснюють управління та регулювання природоохоронною. Неможливість уникнення цієї ситуації обґрунтовується тим, що в ході своєї діяльності в процесі матеріального виробництва людина активно впливає на стан довкілля. Великий діапазон питань, які необхідно вирішити органам екологічного управління та регулювання, необхідність як комплексного, так і диференційованого підходів до справи природоохорони, зумовлює їх розгалуженість і різноманітність.

9. Покращенню визначеної ситуації, на нашу думку, сприятиме чітке встановлення ієрархії і завдань органів екологічного управління, узгодження їх штатної структури відповідно до завдань, які вони вирішують; виключення дублювання цими органами своїх функцій, забезпечення координації діяльності з метою запобігання виконанню ними тотожних функцій; зменшення кількості керівного апарату центральних органів, здійснення належного нормативного та методологічного забезпечення їх діяльності; актуалізація питання регулювання природоохорони на макрорівні загалом і на рівні природоохоронної діяльності суб'єкта господарювання зокрема, а це сприятиме тому, що об'єктом пильної уваги стане підприємство-забруднювач як основна одиниця виникнення екологічних проблем[5, c. 89-90].