Салтевський підручник-на айпеді
Термін "трасологія" походить від французького trace - слід і грецького logos - учення і розуміється як учення (наука) про сліди. Вперше в 1936 році його вжив російський учений у галузі кримінально-виконавчого права М. М. Гернет, а для найменування розділу криміналістичної техніки радянський учений-криміналіст М.Л. Якимов (1938 p.). Важливе значення для формування науки про сліди мала робота Б. І. Шевченка "Научные основы современной трасологии", видана у 1947 році. Це перша робота, в якій було сформульовано основні поняття трасології: слід, утворюючий і сприймаючий об'єкти, контактні поверхні тощо. На сьогодні криміналістична трасологія - одна з найбільш розвинених галузей криміналістичної техніки.
Криміналістична трасологія - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає теоретичні засади слідоутворення, закономірності виникнення різних видів слідів, які відбивають механізм злочину, вивчає і розробляє техніко-криміналістичні засоби, прийоми, методи збирання і дослідження слідів із метою їх використання для розкриття, розслідування і профілактики злочинів.
Отже, предмет трасології становлять закономірності відображення в слідах доказової інформації, розроблення методів і засобів їх збирання, дослідження і використання під час розслідування у справі.
Завдання криміналістичної трасології є похідними завдань науки криміналістики і криміналістичної техніки.
Загальне завдання - сприяння (надання допомоги) правоохоронним органам (органам, які ведуть боротьбу зі злочинністю) своїми рекомендаціями щодо техніко-криміналістичних прийомів, методів і засобів роботи зі слідами, використання їх та результатів дослідження для потреб кримінального судочинства. Спеціальні завдання:
1) подальше теоретичне вивчення закономірностей і механізму виникнення різних видів слідів, роботи з ними, використання їх;
2) удосконалення наявних та розроблення нових техніко-криміналістичних прийомів, методів та засобів роботи зі слідами;
3) вдосконалення прийомів розпізнавання за слідами особи і особистості злочинця (тобто уміння "читати" сліди), використання отриманої інформації для його розшуку, доказування вини та встановлення інших обставин злочину.
Наукові засади криміналістичної трасології утворюють положення діалектики про індивідуальність, у тому числі зовнішньої будови, відносну стійкість об'єктів матеріального світу, здатність їх відображати та відображатися під час взаємодії, зокрема у вигляді слідів -відображень.
До наукових засад також належать дані теорій криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності та криміналістичної діагностики, криміналістичних учень про механізм слідоутворення, про ознаки об'єктів тощо; дані природничих і технічних наук.
Система криміналістичної трасології - загальні положення; питання роботи з окремими видами слідів, а також їх дослідження.
Одним із ключових у криміналістичній трасології є поняття сліду (наявні суперечливі моменти). І. М. Якимов називав слідом відбиток предмета на будь-чому, що дозволяє судити про його форму або призначення. С. М. Потапов вважав, що слід - це відображення на матеріальних предметах ознак явищ, причиново пов'язаних із розслідуваною подією. У сучасній науковій літературі слід - будь-яке матеріальне відображення ознак речей і процесу слідоутворення (явищ), що дозволяє судити про ці ознаки и використовувати їх відображення для ідентифікації та діагностики (Н. П. Майлис).
У криміналістиці багатьма вченими поняття сліду розглядається в широкому та вузькому сенсі.
У широкому розумінні слід - це будь-які зміни в навколишньому середовищі, що причиново пов'язані з подією злочину. Серед них виділяють матеріальні зміни, тобто матеріальні сліди, які належать до предмета трасології, та ідеальні відображення - сліди пам'яті (уявні образи) або ідеальні сліди, що не підлягають вивченню трасологією.
Слід у трасології - це матеріальні відображення ознак зовнішньої будови та інших властивостей об'єктів, що мають стійкі просторові межі, які стали наслідком дій і контактів, пов'язаних із подією злочину (Г. Л. Грановський).
Залежно від характеру змін навколишнього середовища матеріальні сліди в широкому сенсі класифікують за трьома групами:
1) сліди-відображення, або сліди у вузькому розумінні (значенні);
2) сліди-предмети; 3) сліди-речовини.
І.Ф. Крилов пропонував включити у вчення про сліди два самостійних розділи: вчення про сліди-відображення та вчення про сліди-залишкові явища. Також, матеріальні сліди - джерела інформації про злочин поділяють на три категорії: загальнокриміналістичні, загальнотрасологічні й окремотрасологічні (Ю. Г. Корухов).
Дискусійним слід вважати питання, які із зазначених матеріальних слідів є предметом дослідження криміналістичної трасології.
Традиційною є думка, що це тільки сліди-відображення, тобто сліди у вузькому сенсі. Інша позиція: це всі зазначені види слідів, якщо для роботи з ними виникає потреба в застосуванні трасологічних прийомів, методів і засобів. Виходячи з розуміння сліду, віднесення до предмета криміналістичної трасології певних видів слідів визначається зміст цієї галузі, формулюється дефініція її поняття.
