Якщо не зважаючи на всі вищезгадані заходи судоми продовжуються, пацієнта спішно переводять у реанімаційне відділення, де можна проводити активний моніторинг кров’яного тиску, капнографію, оксиметрію, контроль над центральним венозним і артеріальним тиском.
Моторна активність при статусі з часом зменшується і може взагалі припинитися, не зважаючи на неперервну епілептичну активність згідно з даними ЕЕГ; особливо часто це спостерігають у коматозних пацієнтів або хворих, підключених до апарата штучного дихання. Це потенційно небезпечно для нейронів кори, і застосування анестезійних засобів спрямоване для пригнічення таких спалахів. Усе вищенаведене вимагає нейрофізіологічного моніторингу, який проводять з допомогою повнопрофільної ЕЕГ чи монітора мозкових функцій (ММФ). ММФ калібрують індивідуально для кожного пацієнта, він має перевагу над ЕЕГ у простоті використання. Пригнічення епілептичних спалахів є визначальною фізіологічною метою в титруванні барбітуратів чи інших анестетиків, причому доза препарату встановлюється на такому рівні, при якому часові інтервали між спалахами становитимуть 2–30 секунд.
Медикаментозне лікування тоніко-клонічного епілептичного статусу
Лікування статусу зазвичай розділяють на два етапи. Це є визнанням того факту, що ризик ураження головного мозку, викликаного судомною активністю, залишається незначним у перші годину-дві статусу і починає зростати із тривалістю неперервної епілептичної активності після цього. Початкове лікування відносно просте, але якщо епілептичну активність не вдається контролювати в інтервалі двох годин, рекомендується наркоз.
Можна призначати багато препаратів; схему, рекомендовану в більшості клінік західних країн, подано на рисунку 2 і в таблиці 4. Немає доказів, що вона краща від інших раціональних режимів лікування. Що залишається важливим, то це дотримання чіткого протоколу лікування статусу, такий захід значно знижує смертність при ньому.
Рис. 2. Невідкладне лікування тоніко-клонічного епілептичного статусу в дорослих (EФ = еквіваленти фенітоїну).
Таблиця 4. Дози препаратів, які використовуються у лікуванні судомного епілептичного статусу
| Препарат | Шлях введення | Доза для дорослих | Доза для дітей |
| Клометіазол | В/в вливання 0,8% розчину | 40–100 мл (320–800 мг) спочатку з розрахунку 5–15 мл/хв., а далі 0,5–20 мл/хв. | 0,1 мл/кг/хв., збільшуючи кожні 2–4 години при потребі |
| Клоназепам | В/в болюсом | 1 мг з розрахунку менше 2 мг/хв.* | 250–500 мкг з розрахунку менше 2 мг/хв. |
| В/в вливання | Підтримуюча доза 10 мг/24 год. | ||
| Діазепам | В/в болюсом | 10–20 мг з розрахунку менше 5 мг/хв.* | 0,25–0,5 мг/кг з розрахунку менше 2–5 мг/хв. |
| Призначення per rectum | 10–30 мг* | 0,5–0,75 мг/кг | |
| В/в вливання | 3 мг/кг/добу | 200–300 мкг/кг/добу | |
| Фосфенітоїн | В/в болюсом | 15 мг ЕФ/кг при рівні введення менше 100–150 мг ЕФ/хв. | |
| Підтримуюча доза: 4–5 мг/кг/добу в/в або в/м | |||
| Ізофлуран | Інгаляційний | Концентрація 0,8–2% для підтримки гальмування епілептичних спалахів | |
| Лідокаїн | В/в болюсом | 1,5–2,0 мг/кг з розрахунку менше 50 мг/хв.* | |
| В/в вливання | Підтримуюча доза: 3–4 мг/кг/год. | ||
| Лоразепам | В/в болюсом | 4 мг* | 0,1 мг/кг |
| Мідазолам | В/м або per rectum | 5–10 мг* | 0,15–0,3 мг/кг* |
| В/в болюсом | 0,1–0,3 мг/кг з розрахунку менше 4 мг/хв.* | ||
| В/в вливання | 0,05–0,4 мг/кг/год. | ||
| Защічна інстиляція | 10 мг | 10 мг | |
| Паральдегід | В/м або per rectum | 5–10 мл (приблизно 1 г/мл) у відповідному об’ємі рідини* | 0,07–0,35 мл/кг* |
| Пентобарбітал | В/в вливання | 5–20 мг/кг при рівні введення менше 25 мг/хв., далі 0,5–1,0 мг/кг/год., збільшуючи до 1–3 мг/кг/год. | |
| Фенобарбітал | В/в болюсом | 10 мг/кг при рівні введення менше 100 мг/хв. | 15–20 мг/кг при рівні введення менше 100 мг/хв. |
| Підтримуюча доза: 1–4 мг/кг/добу | 3–4 мг/кг/добу | ||
| Фенітоїн | В/в вливання або болюсом | 15–18 мг/кг при рівні введення менше 50 мг/хв. | 20 мг/кг при рівні введення менше 25 мг/хв. |
| Пропофол | В/в вливання | 2 мг/кг, далі спочатку 5–10 мг/кг/год., знижуючи до 1–3 мг/кг/год. для підтримки пригнічення епілептичних спалахів | |
| Тіопентал | В/в вливання | 100–250 мг болюсом протягом 20 секунд, далі наступні болюси по 50 мг кожні 2–3 хвилини до досягнення контролю над судомами. Після цього в/в вливання для підтримки пригнічення епілептичних спалахів (з розрахунку 3–5 мг/кг/год.) | |
| *Введення препарату можна повторити. | |||
| EФ — еквіваленти фенітоїну; в/в — внутрішньовенно; в/м — внутрішньом’язово. |
