Загальні заходи в лікуванні тоніко-клонічного епілептичного статусу

ТОНІКО-КЛОНІЧНИЙ ЕПІЛЕПТИЧНИЙ СТАТУС

Середньорічна частота тоніко-клонічного епістатусу оцінюється у 18–28 випадків на 100 000 осіб. Найчастіше він трапляється у дітей, людей із затримкою психічного розвитку і пацієнтів із структурними ураженнями головного мозку, зокрема, лобних часток. Більшість епістатусів розвивається за відсутності даних про епілепсію в анамнезі і вони майже завжди спричинені гострими неврологічними розладами — нейроінфекціями, черепно-мозковими травмами, інсультами, внутрішньочерепними пухлинами, гострими токсико-метаболічними порушеннями або дитячими гарячковими захворюваннями. У хворих із попередньо верифікованою епілепсією статус може виникати на фоні раптової відміни протисудомних препаратів, при інтеркурентній хворобі або метаболічному порушенні, а також при прогресуванні основної хвороби; він поширеніший при симптоматичній², а не ідіопатичній³ епілепсії. Приблизно 5% усіх дорослих пацієнтів, що лікувалися в епілептологічних клініках, хоча би раз у житті мали епістатус, серед дітей відсоток таких хворих сягає 10–25%.

Фізіологічні зміни при статусі можна згрупувати у дві фази, причому перехід від першої до другої відбувається приблизно через 30–60 хвилин неперервних судом (таблиця 2, рисунок 1). У фазі 1 компенсаторні механізми запобігають ураженню головного мозку. Проте у фазі 2 їх можливості виснажуються і з прогресуванням статусу зростає ризик незворотних змін у центральній нервовій системі. Останні викликаються системними і метаболічними розладами (гіпоксією, гіпоглікемією, підвищеним внутрішньочерепним тиском), а також безпосереднім ексайтотоксичним впливом епілептичних розрядів (наслідком чого є посилений потік іонів кальцію всередину нейронів і каскад процесів, що призводять до некрозу та апоптозу).

Таблиця 2. Фізіологічні зміни при епілептичному статусі

Рис. 1. Часові зміни при прогресуванні тоніко-клонічного епілептичного статусу. Рухова активність знижується, відбувається еволюція ЕЕГ-картини, розвиваються глибинні фізіологічні зміни як у нервовій системі, так і в усьому організмі. Приблизно у перші 30 хвилин останні значною мірою компенсаторні, але надалі виснажуються. Двофазна еволюція статусу акцентується у вигляді періодичних епілептичних розрядів (ПЕР). 1, втрата реактивності мозку до напруження кисню; 2, невідповідність між стійким підвищенням утилізації кисню і глюкози і падінням мозкового кровоплину; 3, зниження концентрації глюкози і глікогену в головному мозку; 4, розлади енергетичних процесів у центральній нервовій системі.

Загальні заходи в лікуванні тоніко-клонічного епілептичного статусу