При переході до ринкової економіки можна відмітити об’єктивну необхідність підвищення ролі нормування праці як однієї з суттєвих ланок економічного механізму, який визначає ефективність діяльності підприємств.
Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимального співвідношення між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Студент має звернути увагу на елементи, які включає в собі зміст роботи з нормування праці, які функції повинні виконувати норми трудових витрат.
Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умов визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Тому студент має уявити, що являють собою нормативи з праці, для яких умов вони призначені, як вони класифікуються, чим відрізняються від норм праці (часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості).
Важливо звернути увагу на методи нормування трудових процесів, які можуть бути досвідно-статистичними та аналітичними. Слід відмітити, що на практиці найпоширенішим є аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.
Досягнення рівнонапруженості норм – важлива і складна проблема, для вирішення якої необхідно забезпечити високу якість та єдність нормативних матеріалів, методів і методик нормування праці; достатню кваліфікацію технологів та спеціалістів з нормування праці; матеріальну і моральну зацікавленість працівників у високій якості норм праці.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Значення і основні завдання нормування праці.
2. Які функції виконують норми трудових затрат?
3. Нормативи з праці та їх класифікація.
4. Основні види норм.
5. Методи нормування трудових процесів.
Тема 9. УМОВИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
При вивченні даної теми особливу увагу слід звернути на те, що на процес формування умов праці водночас у нерозривній єдності впливають багато- чисельні групи чинників, оскільки вони тісно взаємопов’язані, взаємозалежні, знаходяться у постійній взаємодії. Умови праці, які сформувалися – це складна сукупність елементів, які здійснюють як позитивний, так і негативний влив на людину.
Слід уявити, що елементи умов праці для кожного конкретного випадку залежать від особливостей виробництва та його організації.
Студент має розібратися у питаннях виникнення, розвитку та попереджування стомлення, у заходах щодо “вирівнювання” кривої працездатності, а також у вимогах до організації відпочинку.
Слід враховувати, що на стомлення впливає виробниче середовище, важкість та інтенсивність праці. Треба зрозуміти, як впливає “соціальний клімат” на нервово-психічну діяльність, а отож і на стомлення. Треба уяснити, які чинники визначають важкість праці та розібратися у їх впливі на зміну рівня працездатності людини.
Вивчаючи тему за рекомендованою літературою, необхідно ознайомитися з практикою розробки заходів, які попереджують виникнення несприятливих умов праці або зменшення їх негативного впливу на організм працівника, і спрямованих на захист його від впливу; виявити, які напрямки цієї роботи є пріоритетними.
Нормування часу на відпочинок дозволяє визначити сумарну величину перерв у роботі протягом зміни, а їх розподіл за часом роботи, тривалість кожної перерви, вид відпочинку (активний, пасивний) визначається режимом праці й відпочинку.
Водночас треба ознайомитися і з заходами щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов, охорони праці, побутового обслуговування трудящих на виробництві, а також організації відпочинку у вихідні дні та у період чергових відпусток.
Поряд з внутрішньозмінними необхідно розглянути й інші режими (тривалість і організація міжзмінного, щотижневого, річного відпочинку, гнучкого робочого часу та інше).
Закінчуючи вивчення теми, слід звернути увагу на напрямки вдосконалення умов праці: мінімізацію, максимізацію, отимізацію певних чинників та на визначення показника (К уп), який характеризує рівень умов праці на підприємстві:
Куп = 
,
де а - індекс відхилень фактичних умов праці від нормативних. а = 
;(у тих випадках, коли Уф > Ун, тоді а = 
);
n - кількість показників, які характеризують умови праці.
Конкретні заходи щодо поліпшення умов праці необхідно розглядати за кожним з чинників, які на них впливають.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ.
1. Зміст поняття “умови праці”.
2. Класифікація чинників та елементів умов праці, їх характеристика.
3. Які чинники умов праці відносять до техніко-технологічних?
4. Від чого залежить фізичне та нервово-психічне навантаження на працівника?
5. Які чинники визначають соціально-психологічні умови праці?
6. Оцінка важкості праці та заходи для її зниження.
7. Перелічити ієрархію дій для поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці.
8. Основні напрямки роботи для поліпшення умов праці.
9. Режими праці та відпочинку, їх значення.
10. Сутність режимів гнучкого робочого часу, їх різновиди та соціально - економічне значення.
11.
Тема 10. ДИСЦИПЛІНА ПРАЦІ. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
Вивчення даної теми починається із загальних питань. Треба уяснити, що дисципліна праці – це об’єктивна, історично обумовлена необхідність, яка притаманна будь-якій колективній праці. Укріплення дисципліни праці та підвищення трудової активності – елемент роботи щодо удосконалення організації праці.
Відповідно до виробничого персоналу складовими дисципліни праці є трудова, технологічна та виробнича дисципліна.
Для підтримки та укріплення дисципліни праці сполучають методи переконання та примушення.
Удосконалення організації праці та високий рівень дисципліни праці складають дві нерозривні сторони єдиного процесу.
Стан рівня дисципліни праці (Кд.п.) можна визначити за формулою:
Кд.п. = (1 - 
)(1 - 
),
де Твтр. зм. та Твтр. цілозм. - втрати робочого часу внутрішньозмінні та цілозмінні;
Ч1 та Ч2 - чисельність працівників у підрозділі;
Фпл - плановий фонд робочого часу одного працівника.
Студентам слід звернути увагу на те, що в умовах ринкової економіки докорінно змінюються зміст та методи організації роботи з персоналом, формування кадрів робітників і фахівців, які здатні на високому професійному рівні нетрадиційно, творчо вирішувати складні питання ринкової економіки.
За умов ринкової економіки важливе значення набувають професійна орієнтація і адаптація, методи прогнозування та планування робітників і фахівців, їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації.
Треба уяснити, у чому полягає задача профорієнтації, що означає профвідбір, виробнича адаптація, які існують форми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та фахівців, у чому їх ефективність.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Дисципліна праці, її значення.
2. Різновиди дисципліни, їх сутність та зміст.
3. Аналіз і оцінка дисципліни праці, напрямки роботи для її укріплення в колективі.
4. Форми та методи укріплення дисципліни праці.
5. Сутність та зміст кадрової політики підприємства в умовах ринкової економіки.
6. Основні напрямки профорієнтації.
7. Форми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців.
