Тема № 9. Законодавча функція Верховної Ради украіни

ПЛАН

Вступ

1. Законодавчий процес (законодавча процедура) як категорія науково-теоретичного дослідження.

2. Загальна характеристика стадій законодавчого процесу.

3. Особливості прийняття законів шляхом референдуму.

4. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України у 2011 – 2012 р.р. та шляхи її покращення (за матеріалами ЗМІ).

Висновки

Законодавство та література.

1. Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

2. Закон України “Про статус народного депутата” // ВВР. – 1993. - №3. - Ст.17; 1994. – №34. - Ст.315; 1995. - №34. – Ст.268, №35. – Ст.270; ВВР. – 2001. - №42. – Ст.212., зі змінами та доповненнями.

3. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України, Регламент вiд 10.02.2010 № 1861-VI // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1861-17

4. Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. –2000. - № 7. – с.34-38.

5. Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.

6. Колодій А., Лисенков С., Тихомаров О. Закон для законів // Віче. – 1995. - №5.

7. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник \ За ред. Я.Ю. Кондратьєва. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 499 с.

8. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.

9. Лінецький С. Особливості законодавчого процесу: динаміка змін. // Юридичний вісник України. – 1990. - № 6.

10. Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.

11. Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. - №3.

12. Парламент України: версія 2000 // Юридичний вісник України. – 2000. - №5.

13. Процюк И. Главная функция законодательной власти // Бизнес- информ. – 1999. - № 3-4.

14. Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. - №7.

15. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с.

16. Чимний Р. Регламент – не закон, “ меншість “ – не парламент // Закон і бізнес. – 2000. - № 28. – с. 1-2.

17. Як написати закон, ніде не вчать // Голос України. – 1999. - №147. - 11 серпня.

18. Ющик О.І. Актуальні проблеми законодавчого процесу / Віче. – 2007 №.12.

Методичні рекомендації.

Слід уяснити, що законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народне законотворення – прийняття законів шляхом референдуму – надзвичайно рідкісне явище в законодавчій практиці, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводились; акцентувати увагу на тому, головним видом парламентських процедур є законодавча.

Надаючи відповідь на друге питання слід базуватись на положеннях ст. 93; вказати на те, що Конституція України суттєво обмежує коло суб’єктів права законодавчої ініціативи при внесенні змін і доповнень до Основного Закону. Необхідно висвітлити порядок внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів та поправок. Звернути увагу на таку важливу стадію законодавчого процесу в Україні як підписання, опублікування, ведення в дію законів, що прийняті Верховною Радою України.

Особливу увагу приділити з’ясуванню відмінностей у процедурі прийняття законів шляхом референдуму. Визначити коло питань по яким не може бути ініційовано законопроект і вони не є предметом референдуму.

Висвітлюючи останнє питання слід проаналізувати законодавчу діяльність парламенту за період 2011-2012 р.р.; вказати на проблеми в означеній сфері та, опрацювавши нормативні джерела, наукову літературу, запропонувати шляхи вдосконалення законодавчої діяльності Верховної Ради України.

 

ТЕМА № 10. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження становлення політичних партій в Україні.

2. Поняття політичної партії, порядок її створення та припинення діяльності.

3. Загальна характеристика діяльності політичних партій: фінансування та відповідальність.

4. Аналіз взаємозв’язків політичних партій з органами державної влади та місцевого самоврядування (за матеріалами ЗМІ, за місцем проживання автора).

Висновки