Тема № 1. Права людини – історія розвитку та сучасний стан.

План.

Вступ.

1. Еволюція поняття прав людини.

2. Класифікація прав людини: загальні підходи та практична реалізація за законодавством Україні.

3. Участь України в міжнародній системі захисту прав людини: загальний огляд

Висновок.

Законодавство та література.

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // www.rada.gov.ua

Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про звернення громадян” // www.rada.gov.ua.

Закон України “Про об’єднання громадян” // www.rada.gov.ua

Декларація прав національностей України від 01.11.91 р. // ВВР. – 1991. - №53.

Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. - №9. – С.21-23.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. - №11. – С.30.

Коваль М.В., Липачова Л.М. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави та права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2001. – Вип.13.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. - №1. – С.34.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. – К.,1998.

Сидоров В.Г. Права человека в демократическом правовом государстве // Исследования теоретических проблем правового государства. - М., 1996.

Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті і практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.40.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. - №7. – С.28.

Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2005.

Хальота А. Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2001. - №1. – С.55-58.Конституція /Основний закон/ України. – К. -1996.

Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. - №8. – С.13.

 

Методичні рекомендації.

Розкриваючи перше питання, важливо розглянути етапи виникнення та розвитку самого поняття «права та свободи людини». Сформулювати поняття конституційних (основних) прав і свобод, проаналізувати співвідношення категорій «права» та «свободи».

Необхідно згрупувати усі права і свободи, аргументувати наукову обґрунтованість їх класифікації. Коротко охарактеризувати найбільш важливі із них.

Освітлюючи останнє питання слід зупинитись на понятті міжнародної системи захисту прав людини та визначити в ній місце України.

Також слід визначити існуючий порядок звернення з приводу порушених прав і свобод до відповідних міжнародних установ та організацій, членами яких є Україна.

 

ТЕМА №2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

План.

Вступ

1. Поняття, ознаки та особливості конституційно-правової відповідальності.

2. Конституційний делікт – основа конституційно-правової відповідальності.

3. Конституційні санкції та їх види.

4. Аналіз практики застосування конституційно-правової відповідальності.

Висновки.

Законодавство та література.

2. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua

3. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Політвидав, 1978.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // www.rada.gov.ua

5. Кримінально-виконавчий кодекс України від 23 січня 2004 р. // www.rada.gov.ua

6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 12 січня 1961 р. // www.rada.gov.ua

7. Закон України “Про судоустрій і статус суддівУкраїни” // www.rada.gov.ua

8. Статут територіальної громади м. Дніпропетровська // www.rada.dp.ua

9. Международные акты о правах человека. Сборник документов. — М., 1998.

10. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.

11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К., 1992.

12. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції, Генерального прокурора і міністра фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 41 // Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 758 – 768.

13. Фрицький Ю.О. Конституційно-правова відповідальність органів державної влади України, Президента України та народних депутатів: проблеми і пропозиції щодо їх розв’язання на рівні органів державної влади // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

Методичні рекомендації.

В першому розділі роботи необхідно дати поняття конституційно–правової відповідальності звернути увагу на неоднозначність різноманітних наукових поглядів щодо саме цього виду відповідальності. Необхідно показати її місце в системі юридичної відповідальності. Розкрити суть ретроспективних і позитивних видів відповідальності, показати їх співвідношення.

Визначити, що є об’єктом, джерелами і підставами конституційної відповідальності. Показати в чому полягає її значення. Проаналізувати особливості цієї відповідальності, звернути увагу на її взаємозв’язок з політичною відповідальністю.

Вказати особливий статус суб’єктів конституційних порушень (деліктів). Проаналізувати існуючи види санкцій конституційної відповідальності. При цьому слід пам’ятати, що санкції і сама відповідальність – це різні поняття.

Використовуючи різноманітні ЗМІ проаналізувати окремий випадок практичної реалізації конституційно-правової відповідальності. У висновку по цьому питанню самостійно, обґрунтовуючи власну точку зору, визначити елементи конституційно-правової відповідальності (об’єкт, суб’єкт, санкції та ін.)