Лекции.Орг


Поиск:




Про посвячення Богові людей і речей. 54 страница




4. Як же нам співати пісню Господню на чужинській землі?

5. Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, хай забуде мене правиця моя.

6. Нехай прилипне язик мій до піднебіння мого, якщо не буду пам'ятати тебе, якщо не поставлю Єрусалиму на чолі веселощів моїх.

7. Пригадай, Господе, синам едомським про день Єрусалиму, коли вони кричали: Руйнуйте, руйнуйте до підвалин його!

8. Донько Вавилону, спустошувальнице! Благословенний, хто тобі відплатить за те, що вчинила нам!

9. Благословенний, хто ухопить і потрощить немовлят твоїх об скелю!

ПСАЛОМ 137

1. Прославляю Тебе всім серцем моїм, перед Ангелами співаю Тобі.

2. Поклоняюся перед святим храмом Твоїм і прославляю ймення Твоє за милість Твою і за істину Твою; бо Ти звеличив слово Твоє над всіляким йменням Твоїм.

3. За дня, коли я покликав, Ти почув мене, виповнив душу мою бадьорістю.

4. Прославлять Тебе, Господе, всі царі земні, коли почують слова уст Твоїх,

5. І оспівають шляхи Господні, бо велика слава Господня.

6. Високий Господь, і сумирного бачить, і гордого впізнає здалеку.

7. Якщо я піду посеред напастей, Ти оживиш мене, простягнеш на лють ворогів моїх руку Твою, і врятує мене правиця Твоя.

8. Господь звершить за мене! Милість Твоя, Господе, навіки; діянь рук Твоїх не залишай.

ПСАЛОМ 138

1. Господе! Ти випробував мене і відаєш.

2. Ти відаєш, коли я сідаю і коли підводжуся; Ти розумієш помисли мої здалеку.

3. Чи йду я, чи спочиваю, Ти оточуєш мене, і всі шляхи мої відомі Тобі.

4. Ще немає слова на язиці моєму, а Ти, Господе, уже відаєш його уповні.

5. Оточив Ти мене позаду і попереду і кладеш на мене руку Твою.

6. Дивне для мене ведення [Твоє], – високо, не можу сягнути його!

7. Куди піду від Духа Твого, і від присутности Твоєї куди втечу?

8. Чи зійду на небо, – Ти там; чи зійду до шеолу, – і там Ти.

9. Чи візьму крила зорі і переселюся на кінець моря, –

10. І там рука Твоя поведе мене, і утримає мене правиця Твоя.

11. Чи, скажу: Можливо пітьма накриє мене, і світло довкола мене [вчиниться] ніччю?

12. То й пітьма не затьмарить від Тебе, і ніч ясна, мов день: як пітьма, так і світло.

13. Бо Ти утворив нутрощі мої і зіткав мене в лоні матері моєї.

14. Прославляю Тебе, тому що я дивовижно витворений. Дивовижні діяння Твої, і душа моя глибоко усвідомлює це.

15. Не утаємничені були від Тебе кості мої, коли я утворювався тайкома, учинений був у глибинах лона.

16. Зародка мого бачили очі Твої; у Твоїй книзі записані всі дні, для мене призначені, коли жодного з них ще не було.

17. Які дорогі для мене помисли Твої, Боже, і яке величезне їхнє число!

18. Чи почну їх перелічувати, але вони численніші від піску; коли я пробуджуюся, я все ще з Тобою.

19. Справді, Ти, Боже, уразиш лиходія! О, Боже, відмежуй од мене цих кровожерних людей!

20. Вони говорять супроти Тебе лихе; марноту задумують вороги Твої.

21. Чи мені не зненавидіти ненависників Твоїх, Господе, і не відчути огиди до тих, що повстають супроти Тебе!

22. Глибокою ненавистю ненавиджу їх; вороги вони мені.

23. Випробуй мене, Боже, пізнай серце моє; випробуй мене, і спізнай помисли мої.

24. І зваж, чи не загрозливим шляхом іду, і поведи мене дорогою вічною.

ПСАЛОМ 139

1. Диригентові хору. Псалом Давидів.

2. Захисти мене, Господе, від людини лихої; збережи від гнобителя.

3. Вони лихе тримають в серці, щодня озброюються на битву.

4. Вигострюють язика свого, мов гадина, отрута гадюча під устами їхніми.

5. Захисти мене, Господе, від руки лиходія, збережи від гнобителів, котрі задумали ступні мої захитати.

6. Чванливі приховали тенета на мене і зашморги, розтягнули сітку на шляху, тенета приховали для мене.

7. Я сказав Господові: Ти – Бог мій; почуй, Господе, голос благань моїх!

8. Господе, Господе, сило порятунку мого! Ти покрив голову мою в день битви.

9. Не дай, Господе, бажаного лиходієві; не дай успіху лихому задумові його: вони запишаються.

10. Нехай накриє голови тих, що мене оточили, лихо їхніх власних уст.

11. Нехай упадуть на них палахкі жарини; нехай попадають вони у вогонь, у провалля, аж так, щоб не підвелися.

12. Злоязика людина не утвердиться на землі; лихо звабить гнобителя у погибель.

13. Відаю, що Господь підтримає суд пригноблених і справедливість бідних.

14. Так! Праведні будуть прославляти ймення Твоє, невинні житимуть перед лицем Твоїм.

ПСАЛОМ 140

1. Господе! До тебе озиваюся; поспіши до мене; зважай на голос благання мого, коли звертаюся до Тебе.

2. Нехай же стане молитва моя, як пахощі, перед лицем Твоїм, а підношення рук моїх, – мов пожертва вечірня.

3. Постав, Господе, охорону устам моїм, і стримуй двері уст моїх.

4. Не дай ухилитися серцю моєму до слів лукавих для прощення справ гріховних разом з людьми, які чинять беззаконня, і нехай не скуштую я від солодощів їхніх.

5. Нехай карає мене праведник: це – милість; нехай викриває мене: це – кращий єлей, котрий не пошкодить голові моїй; але благання мої – супроти їхнього зла.

6. Вожді їхні по скелях порозбігалися і чують слова мої, тому що вони приємні.

7. Неначе землю, розтинають і подрібнюють нас; висипають кості наші в щелепи пекла.

8. Але до Тебе, Боже, Господе, очі мої! На Тебе сподіваюся, не відкинь душі моєї!

9. Збережи мене від капканів, поставлених для мене, від тенет лиходіїв.

10. Попадуть лиходії у пастки свої, а я перейду.

ПСАЛОМ 141

1. Голосом моїм до Господа озвався я, голосом моїм до Господа помолився.

2. Виповів перед Ним благання моє; печаль мою відкрив Йому.

3. Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав мою стежку. На шляху, котрим я ходив, вони потайки тенета для мене налаштовували.

4. Дивлюся праворуч і бачу, що ніхто не визнає мене: не стало для мене притулку, ніхто не опікується душею моєю.

5. Я озвався до Тебе, Господе, я сказав: Ти притулок мій і спадок мій на землі живих.

6. Зважай на поклик мій, бо я вельми знеміг; визволи мене від переслідувачів моїх, бо вони сильніші від мене.

7. Виведи з в'язниці душу мою, щоб мені прославляти ймення Твоє. Довкола мене зберуться праведні, коли Ти учиниш мені добро.

ПСАЛОМ 142

1. Господе! Почуй молитву мою, зважай на благання моє за істиною Твоєю; почуй мене за правдою Твоєю.

2. І не починай суду із служником Твоїм, тому що не виправдається перед Тобою жоден живий.

3. Ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, примусив мене жити в пітьмі, як давно померлих.

4. І сумний у мені дух мій, заніміло в мені серце моє.

5. Пригадую дні старожитні, роздумую про всі діяння Твої, та міркую про вчинене руками Твоїми.

6. Простягаю до Тебе руки мої; душа моя – до Тебе, мов спрагла земля,

7. Скоріше почуй мене, Господе; дух мій знемагає; не утаємничуй лиця Твого від мене, щоб я не став схожим на того, що сходить в могилу.

8. Даруй мені вранці почути ласку Твою, бо я на Тебе сподіваюся. Покажи мені шлях, котрим маю йти, бо до Тебе підношу я душу мою.

9. Визволи мене, Господе, від ворогів моїх; до Тебе лину.

10. Навчи мене виконувати волю Твою, бо Ти – Бог мій; Дух Твій добрий нехай веде мене на землю правди.

11. Заради ймення Твого, Господе, оживи мене; заради правди Твоєї виведи зі скрути душу мою.

12. І за милістю Твоєю винищи ворогів моїх і вигуби всіх, що пригнічують душу мою, бо я – Твій служник.

ПСАЛОМ 143

1. Благословенний Господь, скеля моя, що навчає мої руки битві, а пальці мої війні.

2. Милість моя і захист, притулок мій і визволитель мій, щит мій, – і я на Нього сподіваюся; Він підкоряє мені народ мій.

3. Господе! Що є людина, що Ти відаєш про неї, і син людський, що зважаєш на нього?

4. Людина схожа на подмух; дні її – мов тінь рухлива.

5. Господе! Прихили небеса Твої і зійди! Торкнися гір, і задиміють.

6. Сяйни блискавицею і розпорош їх; випусти стріли Твої і розкидай їх.

7. Простягни з висоти руку Твою, визволи мене і врятуй од води великої, від руки синів чужинських,

8. Котрих уста мовлять марнотне, – і котрих правиця – правиця брехні.

9. Боже! Нову пісню заспіваю Тобі, на десятиструнній арфі оспіваю Тебе,

10. Тебе, що даруєш спасіння царям і визволяєш Давида, служника Твого – від лютого меча.

11. Визволи мене і врятуй мене від руки синів чужинських, котрих уста мовлять марнотне, і котрих правиця – правиця брехні.

12. Нехай будуть сини наші, мов пишні рослини за їхньої молодості; а доньки наші, ніби майстерно різьблені стовпи в палатах.

13. Нехай будуть житниці наші повні, щедрі всіляким збіжжям; нехай плодяться вівці наші тисячами і десятками тисяч на пасовищах наших;

14. [Нехай будуть] воли наші тлусті; і нехай не буде ні крадіжок, ні втрати, ні зойків на вулицях наших.

15. Благословенний народ, у котрого це є. Благословенний народ, у котрого Господь є Бог.

ПСАЛОМ 144

1. Буду звеличувати Тебе, Боже [мій], Царю Мій, і благословлятиму ймення Твоє навіки вічні.

2. Щодня буду благословляти Тебе і хвалитиму ймення Твоє навіки вічні.

3. Великий Господь і вельми уславлений, і велич Його невимірна.

4. Рід родові буде з похвалою засвідчувати діяння Твої і звіщати про могутність Твою.

5. А я в думках міркуватиму про велич слави Твоєї і про дивовижні діяння Твої.

6. Будуть оповідати про могутність грізних діянь Твоїх, і я буду звіщати про велич Твою.

7. Будуть проголошувати пам'ять великого доброчинства Твого і оспівувати правду Твою.

8. Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і невимірно милостивий.

9. Добрий Господь до всіх, і щедроти Його на всіх діяннях Його.

10. Нехай прославляють Тебе, Господе, всі діяння Твої, і нехай благословляють Тебе святі Твої.

11. Нехай проповідують славу царства Твого, і нехай оповідають про могутність Твою,

12. Щоби повідати синам людським про могутність Твою і про славну велич царства Твого.

13. Царство Твоє – царство всіх віків, і володарювання Твоє – на всі роди.

14. Господь підтримує всіх, що падають, і підносить тих, що були повалені.

15. Очі всіх сподіваються на Тебе, і Ти даєш їм поживу їхню у свій час.

16. Відкриваєш руку Твою, і насичуєш усе, що живе з Твоєї доброї волі.

17. Праведний Господь на всіх шляхах Своїх і добрий у всіх діяннях Своїх.

18. Близький Господь до всіх, що прикликають Його, до всіх, що прикликають Його в істині.

19. Бажання тих, що бояться Його, він задовольняє, зойки їхні чує і рятує їх.

20. Господь береже всіх, що люблять Його, а всіх лиходіїв винищує.

21. Уста мої мовлять похвалу Господню, і нехай благословляє кожна плоть святе ймення Його навіки вічні.

ПСАЛОМ 145

1. Хвали, душе моя, Господа!

2. Буду хвалити Господа, доки живий; буду співати Богові моєму, доки я є.

3. Не сподівайтеся на князів, на сина людського, у котрому немає рятунку.

4. Виходить дух його, і він повертається в землю свою; того ж дня щезають [всі] помисли його.

5. Блаженний, кому помічник Бог Якова, у кого надія на Господа, Бога його.

6. Котрий утворив небо і землю, море і все, що в них, Котрий вічно береже вірність.

7. Котрий чинить суд обраним і дає хліб голодним. Господь визволяє в'язнів.

8. Господь повертає зір сліпим, Господь випростовує згорблених, Господь любить праведних.

9. Господь береже захожих, підтримує сироту і вдову, а шлях лиходіїв спотворює.

10. Господь буде царювати вічно, Бог Твій, Сіоне, з роду й до роду. Алілуя.

ПСАЛОМ 146

1. Хваліть Господа, бо це втіха – співати Богові нашому, це чудово – хвала належна.

2. Господь споруджує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїлевих.

3. Він уздоровлює розбитих серцем і лікує скорботи їхні.

4. Підраховує кількість зірок; і кожній з них дає ймення.

5. Великий Господь наш і велика могутність [Його], і розум Його невимірний.

6. Сумирних підносить Господь, а лиходіїв принижує до землі.

7. Співайте почергово пісню вдячности Господові; співайте Богові нашому на гуслах.

8. Він хмарами небо вкриває, налаштовує дощ для землі, вирощує у горах траву.

9. Дає поживу худобі її і воронятам, що озиваються [до Нього].

10. Не на силу коня дивиться Він, не [швидкі] ноги людські Йому до вподоби,

11. Прихильний Господь до тих, що бояться Його, до тих, що сподіваються на милість Його.

ПСАЛОМ 147

1. Хвали, Єрусалиме, Господа, хвали, Сіоне, Бога твого,

2. Бо Він зміцнює засуви брам твоїх, благословляє синів твоїх осередь тебе;

3. Утверджує у володіннях твоїх мир; щедрістю пшениці насичує тебе.

4. Посилає слово Своє на землю; швидко лине слово Його.

5. Дає сніг, мов хвилю; розпорошує іній, мов попіл;

6. Кидає град Свій грудками; перед морозом Його хто устоїть?

7. Посилає слово Своє, і все тане, подме вітром Своїм, і потечуть води.

8. Він звістив слово своє Якові, настанови Свої і присуди Свої Ізраїлеві.

9. Не вчинив Він подібного жодному [з] народів, і присудів Його вони не знають. Алілуя!

ПСАЛОМ 148

1. Хваліть Господа з небес, хваліть Його вгорі.

2. Хваліть Його, всі Ангели Його, хваліть Його, усе військо Його.

3. Хваліть Його, сонце і місяць. Хваліть Його всі зорі світу.

4. Хваліть Його, небеса небес і води, котрі вище небес.

5. Нехай хвалять ймення Господа, бо Він наказав, і вчинилося.

6. Поставив їх навіки вічні, дав настанови, котрі не минуть.

7. Хваліть Господа від землі, велика риба і всі безодні,

8. Вогонь і град, сніг і туман, буремний вітер, що виконує слово Його,

9. Гори і всі пагорби, дерева плодові і всі кедри,

10. Звірі і всіляка худоба, плазуни і птахи крилаті,

11. Царі землі і всі народи, князі і всі судді землі,

12. Юнаки і юнки, похилі і підлітки.

13. Нехай хвалять ймення Господнє; бо ймення Його єдиного звеличене, слава Його на землі і на небесах.

14. Він підніс рога народу Свого, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, народу близького до Нього. Алілуя.

ПСАЛОМ 149

1. Співайте Господові пісню нову; хвала Йому на зібранні святих.

2. Нехай радіє Ізраїль Творцем Своїм; нехай тішаться Царем своїм сини Сіону.

3. Нехай хвалять ймення Його з хороводами; на тімпані та гуслах нехай співають Йому.

4. Тому що прихильний Господь до народу Свого, прославляє покірних спасінням.

5. Нехай святкують перемогу святі у славі, нехай радіють на ложах своїх.

6. Нехай буде прославлення Богові на устах їхніх, і меч двосічний в руках їхніх,

7. Для того, щоб звершувати помсту над народами, покарання над племенами,

8. Щоб їхніх царів замкнути у в'язниці і вельможних їхніх у кайдани залізні,

9. Звершити над ними суд праведний. Честь оця – всім святим Його. Алілуя.

ПСАЛОМ 150

1. Хваліть Бога у святині Його; хваліть Його на тверді сили Його.

2. Хваліть Його за могутність Його, хваліть Його за невимірну велич Його.

3. Хваліть Його зі звуком сурми, хваліть Його на арфі і на гуслах.

4. Хваліть Його з тімпанами і хороводами, хваліть Його на струнах і сопілці.

5. Хваліть Його на дзвінких кімвалах, хваліть Його на кімвалах гучних.

6. Нехай хвалить Господа все, що дихає! Алілуя!

Книга Притчі

Притчі 1

1. Притчі Соломона, сина Давидового, царя ізраїльського.

2. Щоб спізнати мудрість, повчання, зрозуміти слова розуму розсудливі;

3. Засвоїти (собі) добру науку, правосуддя суду і справедливість;

4. Простим дати кмітливість, юнакові – знання і розважливість;

5. Послухає мудрий і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;

6. Щоб розуміти притчу і тлумачення, слова мудрих і загадки їхні.

7. Початок мудрости – страх Господній; лише безглузді нехтують мудрістю і повчанням.

8. Слухай, сину мій, повчання батька твого, і не відкидай науки матері твоєї.

9. Тому що це гарний вінець для голови твоєї і прикраса тобі на шию.

10. Сину мій! Якщо схилятимуть тебе грішники, не погоджуйся.

11. Якщо будуть казати: Йди з нами, вчинимо засідку для крови, засядемо на безневинного,

12. Живими поглинемо їх, як шеол, і – такими, що сходять в могилу;

13. Наберемо всілякого коштовного майна, виповнимо оселі наші здобиччю;

14. Кидай твій жереб серед нас, нехай торбу маємо одну на всіх.

15. Сину мій! Не ходи дорогою з ними, притримай ногу твою від стежини їхньої,

16. Тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.

17. На очах усіх птахів марно розвішувати сіть;

18. А засідку вчиняють на власну кров, і чигають на своє життя.

19. Отакі шляхи кожного, хто жадає чужого добра: воно відбере життя у володарів його.

20. Мудрість кричить на вулиці, на майданах підносить (вона) свій голос,

21. На чільних місцях зібрань вигукує, при вході до міських брам промовляє слова свої;

22. Доки, невігласи, будете любити неуцтво? [Доки] глузії будуть насолоджуватися своїми глузами? І доки безглузді будуть ненавидіти знання?

23. Наверніться до мого викриття: ось, я виллю на вас дух мій, повідаю вам слова мої.

24. Тому що я кликала, а ви не підкорилися; простягала руку мою, та ніхто не зважив.

25. І ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.

26. За це я буду сміятися з вашого нещастя; і радітиму, коли запопаде вас жах;

27. Коли запопаде вас жах, мов буря, і лихо, мовби вихор, прилине до вас; коли упаде на вас скорбота і тісноти,

28. Тоді будуть кликати мене, а я не відповідатиму; з ранку будуть шукати мене, але не знайдуть мене.

29. За те, що вони зненавиділи знання і не вибрали [для себе] страху Господнього,

30. Не прийняли поради моєї, знехтували усіми викриттями моїми;

31. За це будуть вони насичуватися від плодів шляхів своїх і наситяться від помислів їхніх.

32. Тому що відступництво невігласа уб'є їх; і безпечність безглуздих погубить їх.

33. А той, що слухає мене, буде жити в безпеці, у тиші, не боячися зла.

Притчі 2

1. Сину мій! Якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої

2. Аж так, що вухо твоє вчиниш уважним до мудрости, і прихилиш серце своє до розуміння;

3. Якщо будеш прикликати знання і піднімати голос для розуміння;

4. Якщо будеш шукати його, мов срібла, і шукатимеш його, наче скарбу;

5. То зрозумієш страх Господній і знайдеш знання Боже.

6. Бо Господь дає мудрість: з уст Його – знання і розуміння;

7. Він покладає живу мудрість для праведних; Він – щит для тих, що ходять без провини.

8. Він охороняє шляхи правди і боронить шлях святих Своїх.

9. Тоді ти збагнеш праведність, і правосуддя, і простоту, і всіляку добру стежку,

10. Коли мудрість зайде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй;

11. Тоді розважливість буде берегти тебе, розуміння охоронятиме тебе;

12. Щоб урятувати тебе від шляху недоброго, від людини, що промовляє лукаво,

13. Від тих, котрі покидають стежки світла, щоб ходити нетрищами пітьми;

14. Від тих, котрі тішаться, вчиняючи зло, захоплюються недоброю розпустою,

15. Котрих шляхи криві, і котрі блукають на стежках своїх;

16. Щоби врятувати тебе від дружини іншого, від чужої, котра мовить м'якенькі слова свої,

17. Котра залишила друга юности своєї і забула заповіта Бога свого.

18. Дім її призводить до смерти, і стежки її – до мертвих;

19. Жодний з тих, що зайшли до неї, не повертається і не стає на шлях життя.

20. А тому ходи шляхом добрих, і тримайся стежок праведників,

21. Бо праведний буде мешкати на землі, і досконалий житиме на ній;

22. А лиходії будуть винищені на землі, і підступні викорінені з неї.

Притчі 3

1. Сину мій! Повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай береже серце твоє;

2. Бо тривалість днів, років життя і миру вони примножать тобі.

3. Нехай милість та істина не залишають тебе; перев'яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалях серця твого;

4. І надбаєш милість і прихильність в очах Божих і в людей.

5. Сподівайся на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на розум твій.

6. На всіх шляхах пізнавай Його, і Він твої стежки вирівняє.

7. Не будь мудрим у власних очах; бійся Господа і ухиляйся від зла.

8. Це буде здоров'ям для плоті твоєї і поживою для кісток твоїх.

9. Шануй Господа з маєтку твого і від початків усіх прибутків твоїх.

10. І виповняться житниці твої уприщерть, і чавила твої будуть вигравати новим вином.

11. Докорів Господніх, сину мій, не відкидай, і виправлення від Нього не вважай тягарем.

12. Бо кого любить Господь, того виправляє, і приязний до нього, мов батько до сина свого.

13. Блаженна людина, котра надбала мудрість, і людина, котра надбала розум!

14. Тому що надбання її важливіше, аніж надбати срібла, і прибутку від неї більше, аніж від золота.

15. Вона вартніша коштовного каміння; і ніщо із бажаного тобою не зрівняється з нею.

16. Тривалість днів у правій руці її; а в лівій у неї багатство і слава;

17. Шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні.

18. Вона – дерево життя для тих, котрі здобувають її, – і блаженні, котрі пильнують її!

19. Господь премудрістю заснував землю, небеса потвердив розумом;

20. Його премудрістю розсілися безодні, і хмари кроплять росою.

21. Сину мій! Не відводь очей своїх од них, пильнуй здоровий глузд і розважливість.

22. І вони будуть життям для душі твоєї і окрасою для шиї твоєї.

23. Тоді в безпеці підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.

24. Коли ляжеш спати, не будеш боятися; і коли заснеш – сон твій буде приємним.

25. Не злякаєшся несподіваного страху і згуби від лиходіїв, коли вона прийде.

26. Тому що Господь буде надією Твоєю і збереже ногу твою від пастки.

27. Не відмовляйся допомогти нужденному, коли рука твоя на силі вчинити це.

28. Не кажи приятелеві твоєму: піди і прийди знову, і завтра я дам, коли ти маєш при собі.

29. Не складай злого заміру супроти ближнього твого, коли він без остороги живе поряд з тобою.

30. Не сварися з людиною без причини, якщо вона не вчинила тобі лиха.

31. Не змагайся з чоловіком, котрий чинить насильно, і не вибери жодного із шляхів його.

32. Тому що мерзота перед Господом розбещений, а спілкується Він із праведними.

33. Прокляття Господнє на домі лиходія, а житло праведного Він благословляє.

34. Якщо над тими, котрі блюзнять, Він насміхається, то сумирним дарує приязнь.

35. Мудрі успадковують славу, а недолугі ганьбу.

Притчі 4

1. Слухайте, дітоньки, повчання батька, і зважайте, щоб навчитися розумові;

2. Тому що я передав вам добре повчання. Не залишайте заповіді моєї.

3. Бо я був сином у батька мого, ніжно-улюблений і єдиний у матері моєї;

4. І він навчав мене, і говорив мені: Нехай утримає серце твоє слова мої; бережи заповіді мої і живи.

5. Накопичуй мудрість, накопичуй розум; не забувай цього і не ухиляйся від слів моїх уст.

6. Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде обороняти тебе.

7. Головне – мудрість; набувай мудрости й усім майном твоїм набувай розум.

8. Високо поціновуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;

9. Покладуть на голову твою пречудовий вінок, пишну корону тобі подарує.

10. Слухай, сину мій, і прийми слова мої, – і примножаться тобі роки життя.

11. Я показую тобі шлях мудрости, веду тебе стежками прямими.

12. Коли підеш, не знатиме перешкоди твоя хода, і коли побіжиш, – не спіткнешся.

13. Міцно тримайся повчання, не залишай, бережи його; тому що воно – життя твоє.

14. Не ходи стежкою лиходіїв, і не ходи шляхом лихих;

15. Залиши його, не ходи по ньому; ухилися від нього, і промини його.

16. Бо вони не заснуть, якщо не вчинять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть когось до падіння;

17. Бо вони їдять хліб беззаконня і п'ють вино з грабунку.

18. Стежка праведних – мов світло осяйне, котре все яснішає до повноти дня.

19. А шлях беззаконних – мов пітьма; вони не відають, де спіткнуться.

20. Сину мій! На слова мої зважай, і до мовленого мною прихили вухо твоє;

21. Нехай не відходять вони від очей твоїх; бережи їх у глибині серця твого;

22. Тому що вони – життя для того хто знайшов їх, і здоров'я для всього тіла його.

23. Над усе, що оберігається, серце своє бережи; тому що з нього – джерела життя.

24. Відкинь од себе лукавство уст, і лукавого язика віддали од себе.

25. Очі твої нехай дивляться уперед, і вії твої нехай будуть спрямовані перед тобою.

26. Обдумай стежку для ноги твоєї, і всі шляхи твої нехай будуть несхитними.

27. Не ухиляйся ні праворуч, ані ліворуч; відверни ногу твою від зла.

Притчі 5

1. Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,

2. Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.

3. Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.

4. Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;

5. Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.

6. Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.

7. Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.

8. Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,

9. Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.

10. Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.

11. І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –

12. І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,

13. І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;

14. Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!

15. Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.

16. Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;

17. Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.

18. Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.

19. Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.

20. І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?

21. Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.

22. Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.

23. Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.

Притчі 6

1. Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого,

2. Ти пов'язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх.

3. Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого;

4. Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.

5. Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова.

6. Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим.

7. Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря;

8. Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою.

9. Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого?

10. Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш:

11. І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник.

12. Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами.

13. Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми;

14. Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат.

15. За це несподівано запопаде погибель його, наразі буде побитий – без уздоровлення,

16. Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його:

17. Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини,

18. Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне,

19. Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами.

20. Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї.

21. Прив'яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою.

22. Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою;





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-18; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 336 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Велико ли, мало ли дело, его надо делать. © Неизвестно
==> читать все изречения...

994 - | 758 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.