Про посвячення Богові людей і речей. 28 страница

8. І сказала йому вся старшина і весь народ: Не слухай і не погоджуйся.

9. І сказав він послам Бен-Гадада: Скажіть моєму цареві: Усе, про що ти просив першого разу від служника твого, я готовий учинити; а цього вчинити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

10. І послав до нього Бен-Гадад сказати: Нехай те і те вчинять мені боги, і ще більше нехай учинять, якщо пороху самарійського не стане для всіх людей, що йдуть за мною.

11. І відповідав цар ізраїльський, і сказав: Скажіть, нехай не хвалиться підперезаний, як розперезаний.

12. Зачувши це слово, Бен-Гадад, котрий жив разом із царями в шатрах, сказав служникам своїм: Беріть в облогу місто. І вони взяли місто в облогу.

13. І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя ізраїльського, і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш усе оце велике юрмище? Ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я – Господь.

14. І сказав Ахав: Через кого? Він сказав: Так говорить Господь: Через служників окружних старшин. І сказав [Ахав]: Хто розпочне битву? Він сказав: Ти.

15. [Ахав] перелічив служників старшин окружних, і виявилося їх двісті тридцять двоє; після них порахував увесь народ, всіх синів Ізраїлевих, було сім тисяч.

16. І вони виступили опівдні, а Бен-Гадад напився у шатрах разом із царями, які допомагали йому.

17. І виступили передніше служники старшин округів. І послав Бен-Гадад, і повідали йому, що люди вийшли із Самарії.

18. Він сказав: Якщо по мир вийшли вони, то схопіть їх живими; А якщо на війну вийшли, також схопіть живими.

19. І вийшли з міста служники старшин округів, і військо за ними.

20. І вбивав кожний супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. А Бен-Гадад, цар сирійський, порятувався на коні, з вершниками.

21. І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і завдав великої поразки сиріянам.

22. І підійшов пророк до царя ізраїльського, і сказав йому: Піди, тримайся мужньо, укріпись, і зважай, що тобі чинити; бо за рік цар сирійський знову піде супроти тебе.

23. Служники царя сирійського сказали йому: Бог їхній є Богом гір, а тому вони подолали нас. Якщо ж ми учинимо бойовище з ними на рівнині, то напевне здолаємо їх.

24. Отож, ось що учини: Усунь тих царів, кожного з місця його, і замість них постав старшин округ.

25. І набери собі війська стільки, скільки загинуло в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і вчинимо бій із ними на рівнині, і тоді, напевне, здолаємо їх. І дослухався він до голоса їхнього, і вчинив так.

26. За рік, який проминув, Бен-Гадад зібрав сиріян і виступив до Афеку, щоб воювати з Ізраїлем.

27. Зібрані були сини Ізраїлеві, і, взявши харчів, вийшли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві табором перед ними, немовби двійко невеликих отар кіз, а сиріяни виповнили край.

28. І підійшов Божий чоловік, і сказав цареві ізраїльському: Так говорить Господь: За те, що сиріяни говорять: Господь є Бог гір, а не Бог долин, Я все оце велике юрмище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я – Господь.

29. І стояли таборами одні супроти других сім днів. Сьомого дня розпочалася битва; і сини Ізраїлеві винищили сто тисяч піших сиріян – за один день.

30. Решта втікла до міста Афека. [Там] завалився мур на решту двадцять сім тисяч чоловіків, що залишились. А Бен-Гадад утік до міста і бігав з одного внутрішнього помешкання до другого.

31. І сказали йому служники його: Ми чули, що царі дому Ізраїлевого – царі милостиві. Дозволь нам покласти веретища і мотузки на голови свої, і піти до царя ізраїльського; Можливо, він помилує душу твою.

32. І підперезали вони веретищами стегна свої, і мотузки поклали на голови свої, і прийшли до царя ізраїльського і сказали: служник твій Бен-Гадад говорить: Помилуй життя моє. Той сказав: Хіба він живий? Він брат мій.

33. Люди ці взяли це за [добрий] натяк, і квапливо підхопили слово з уст його, і сказали: Брат твій Бен-Гадад. І сказав він: Підіть, приведіть його. І вийшов до нього Бен-Гадад, і він посадовив його [з собою] на колісницю.

34. І сказав йому [Бен-Гадад]: Міста, які забрав мій батько у твого батька, я поверну, і майдани ти можеш мати в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. [Ахав сказав]: Після угоди я відпущу тебе. І, уклавши з ним угоду, відпустив його.

35. Тоді один чоловік із синів пророків сказав іншому, за словом Господнім: Бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.

36. І сказав йому: За те, що ти не послухав голосу Господнього, заб'є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов од нього, і лев, зустрівши його, забив його.

37. І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: Бий мене! Цей чоловік бив його до того, що зранив його ударами.

38. І пішов пророк, і постав перед царем на дорозі, затуливши покривалом очі свої.

39. Коли цар проїздив мимо, він закричав цареві і сказав: Служник твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов на бік, підвів до мене чоловіка і сказав: Стережи цього чоловіка; Якщо його не стане, то душа твоя буде за його душу, або ти муситимеш відважити талант срібла.

40. Коли служник твій зайнявся цими й іншими справами, його не стало. І сказав йому цар ізраїльський: Ось такий тобі вирок: Ти сам вирішив.

41. Він тут-таки скинув покривало з очей своїх, і впізнав його цар, що він із пророків.

42. І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти випустив з рук своїх чоловіка, проклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій, замість його народу.

43. І рушив цар ізраїльський додому стривожений і смутний, і прибув до Самарії.

Царів 21

1. І сталося після цих подій: У Навота, ізреелянина, що в Ізреелі, був виноградник біля палацу Ахава, царя самарійського.

2. І сказав Ахав Навотові, говорячи: Віддай мені свого виноградника; з нього у мене буде овочевий сад, бо він близько від мого дому; а замість нього я дам тобі виноградника кращого від цього, або, якщо тобі до вподоби, дам тобі срібла, згідно з ціною на нього.

3. Але Навот сказав Ахавові: Нехай убереже мене Господь, щоб я віддав тобі спадок батьків моїх!

4. І прийшов Ахав додому невдоволений і стурбований тим словом, котре сказав йому Навот ізреелянин, говорячи: Не віддам тобі спадку батьків моїх. І ліг у постіль свою і відвернув лице своє, і хліба не їв.

5. І зайшла до нього дружина його Єзавель, і сказала йому: Чого це дух твій утратив спокій, що ти й хліба не їси?

6. Він сказав їй: Коли я почав говорити Навотові ізреелянинові і сказав йому: Віддай мені виноградника твого за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі [другого] виноградника замість нього, тоді він сказав: Не віддам тобі виноградника мого.

7. І сказала йому Єзавель, дружина його: Що то за царство було б в Ізраїлі, якби ти так чинив? Підведися, їж хліб і май спокій; я надбаю тобі виноградника Навота ізреелянина.

8. І написала вона від ймення Ахава листи, і позапечатувала їх його печаткою, і послала ці листи до старшин і вельмож у його місті, які мешкали там з Навотом.

9. У листах вона писала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на перше місце в народі.

10. А навпроти посадіть двох негідних людей, котрі свідчили б супроти нього, кажучи: Ти зневажив Бога і царя; а потім виведіть його і забийте його камінням, щоб він помер.

11. І вчинили мужі міста його, старшини і вельможі, які мешкали у місті його, як наказала їм Єзавель, так, як написано в листах, котрі вона послала до них.

12. Оголосили піст і посадовили Навота на чолі народу.

13. І виступили два нікчемних чоловіки, і сіли навпроти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навот зневажив Бога і царя. І вивели його за місто, і забили його камінням, і він помер.

14. І послали до Єзавелі сказати: Навота забито камінням, і він помер.

15. Зачувши, що Навота забито камінням, і він помер, Єзавель сказала Ахавові: Підведися, візьми у володіння виноградника Навота ізреелянина, котрого він не хотів тобі віддавати за срібло; тому що Навота немає серед живих, він помер.

16. Коли зачув Ахав, що Навота вбито, підвівся Ахав, щоб піти на виноградник Навота ізреелянина, і заволодіти ним.

17. І було слово Господнє до Іллі тішб'янина:

18. Підведися, піди назустріч Ахавові, цареві ізраїльському, котрий в Самарії; ось, він тепер у винограднику Навота, куди прийшов, щоб взяти [його] у володіння свої.

19. І скажи йому: Так говорить Господь: Ти забив, і після цього забираєш у спадок? І скажи йому: Так говорить Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси будуть лизати і твою кров.

20. І сказав Ахав Іллі: Знайшов ти мене, враже мій! Він сказав: Знайшов, тому що ти заходився чинити лихе перед очима Господа.

21. [Так говорить Господь]: Ось Я наведу на тебе лихоліття, і вимету за тобою, і винищу в Ахава кожного, хто виливає на стіну, і невільного, і того, що залишиться в Ізраїлі.

22. І вчиню з домом твоїм так, як учинив Я з домом Єровоама, Неватового сина, і з домом Баші, Ахієвого сина, за образу, котрою ти роздратував [Мене], і увів Ізраїля в гріх.

23. Також про Єзавель сказав Господь: Пси з'їдять Єзавель за мурами Ізрееля.

24. Хто помре в Ахава у місті, того з'їдять пси; а хто помре в полі, того видзьобають птахи небесні.

25. Не було ще такого, як Ахав, котрий заходився чинити лихе перед очима Господніми, до чого схиляла його дружина його Єзавель.

26. Він учиняв вельми мерзенно, ідучи за ідолами, як чинили Амореї, котрих Господь прогнав від синів Ізраїлевих.

27. Вислухавши всі слова оці, Ахав розірвав одежу свою, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і спав у веретищі, і ходив зажурений.

28. І було слово Господнє до Іллі тішб'янина, і сказав Господь:

29. Бачиш, як упокорився переді Мною Ахав? За те, що він упокорився переді Мною, Я не наведу лиха в його дні. За днів сина його наведу лихо на дім його.

Царів 22

1. Прожили три роки, і не було війни поміж Сирією та Ізраїлем.

2. Третього року Йосафат, цар Юдин, пішов до ізраїльського царя.

3. І сказав цар ізраїльський служникам своїм: Чи відаєте, що Рамот Ґілеадський – наш? А ми так довго мовчимо і не відбираємо його з руки царя Сирійського.

4. І сказав Йосафатові: Чи підеш ти зі мною супроти Рамота Ґілеадського? І сказав Йосафат царю ізраїльському: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.

5. І сказав Йосафат цареві ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.

6. І зібрав цар ізраїльський пророків майже чотириста чоловіків, і сказав їм: Чи йти мені війною на Рамот Ґілеадський, чи ні? Вони сказали: Йди, Господь віддасть [його] в руки царя.

7. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати через нього у Господа?

8. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Є ще один чоловік, через якого можна запитати у Господа; але я не люблю його; бо він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе; Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат сказав: Не говори так, царю.

9. І покликав цар ізраїльський одного євнуха, і сказав: Приведи скоріше Міхея, сина Їмлиного.

10. Цар ізраїльський і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на троні своїм, повбирані в [царську] одіж, на майдані перед брамою Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.

11. І вчинив собі Седекія, син Кенаанин, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцим будеш бити сиріян аж до винищення їх!

12. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський, матимеш успіх, Господь віддасть [його] в руку царя.

13. Посланець, котрий пішов кликати Міхея, говорив йому: Ось, думка тих пророків – однодушно [звіщають] цареві добро; Нехай же й твоє слово буде узгодженим зі словом кожного з них. І ти не скажи інакше.

14. І сказав Міхей: Живий Господь! Я скажу те, що скаже мені Господь.

15. І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Міхею! Чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи ні? І сказав той йому: Іди, матимеш успіх, Господь подасть [його] в руку царя.

16. І сказав йому цар: І ще, і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди в ймення Господа!

17. І сказав він: Я бачу всіх Ізраїльтян, розпорошених по горах, як овечок, у котрих немає пастуха. І сказав Господь: Немає в них володаря, нехай повертаються з миром кожне до свого дому.

18. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

19. І сказав [Міхей]: Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, який сидить на троні Своєму, і все військо небесне стояло при ньому, по праву і по ліву руку Його.

20. І сказав Господь: Хто зуміє нарадити Ахавові, щоб він пішов і загинув у Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий говорив інакше.

21. І вийшов один дух, став перед Господом, і сказав: Я зваблю його. І сказав йому Господь: Чим?

22. І відповів він: Я піду і стану брехливим духом в устах усіх його пророків. [Господь] сказав: Ти звабиш його і переможеш. Піди і вчини так.

23. І ось тепер, допустив Господь духа неправди в уста всіх цих пророків твоїх; Але Господь вирік про тебе лихе.

24. І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Міхея по щоці, сказавши: Як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі?

25. І сказав Міхей: Ось, ти побачиш [це] того дня, коли бігатимеш із одної кімнати в іншу, щоб сховатися.

26. І сказав цар ізраїльський: Візьміть Міхея, і одведіть його до Амона, старшини міста, та до Йоаша, царевого сина.

27. І скажіть: Так говорить цар: Киньте цього до в'язниці, і годуйте його скупим хлібом і скупою водою, аж доки я не повернуся з миром.

28. І сказав Міхей: Якщо повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Послухай, увесь народе!

29. І пішов цар ізраїльський і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.

30. І сказав цар ізраїльський Йосафатові: Я перевдягнуся і піду на бій, а ти одягни мої [царські] шати. І переодягнувся цар ізраїльський, і став до бою.

31. Сирійський цар наказав старшинам колісниць, котрих у нього було тридцять два, сказавши: Не ставайте до бою з малим та з великим, а тільки з одним царем ізраїльським.

32. Старшини колісниць, забачивши Йосафата, були певні, що перед ними цар ізраїльський, і повернули до нього, щоб напасти на [нього]. І закричав Йосафат.

33. Старшини колісниць побачили, врешті, що то не ізраїльський цар, завернули від нього.

34. А один чоловік випадково натягнув тятиву лука і поранив ізраїльського царя крізь шво панцера. І сказав він своєму візникові: Заверни назад і вивези мене із війська, бо я дістав рану.

35. Але битва того дня посилилася, і цар стояв на колісниці супроти сиріян, а увечері помер, і кров із рани цідилася в колісницю.

36. А коли заходило сонце, оголосили у таборі: Кожний іди до свого міста, кожний до свого краю.

37. І помер цар, і привезли його в Самарію, і поховали царя в Самарії.

38. І обмили колісницю на ставку самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господнім, котре він вирік.

39. Решта Ахавових діянь, усе, що він чинив, і дім із слонової кості, котрого він спорудив, і всі міста, котрі він збудував, описані в Літописі царів ізраїльських.

40. І спочив Ахав з батьками своїми, і зацарював Ахазія, син його, замість нього.

41. А Йосафат, син Аси, зацарював над Юдеєю четвертого року Ахава, царя ізраїльського.

42. Тридцять п'ять років було Йосафатові, коли зацарював, і двадцять п'ять літ царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азува, донька Шілхи.

43. Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи до вподоби очам Господнім. Тільки узвишшя лишилися не понищені; народ усе ще звершував пожертви і кадіння на узвишшях.

44. Йосафат уклав угоду про мир із царем ізраїльським.

45. Інші діяння Йосафатові і подвиги його, котрі він звершив, і як він воював, описані в Літописі царів Юдиних.

46. А рештки блудників, котрі залишилися за днів батька його Аси, він винищив у країні.

47. А в Едомі тоді не було царя, а [був] намісник царський.

48. Йосафат збудував кораблі на морі, щоб ходити до Офіру по золото; але вони не дійшли, бо розбилися при Ецйон-Ґевері.

49. Тоді сказав Ахазія, син Ахава, Йосафатові: Нехай мої служники підуть із твоїми служниками на кораблях. Але Йосафат не погодився.

50. І спочив Йосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І зацарював Єгорам, син його.

51. Ахазія, син Ахавів, зацарював над Ізраїлем в Самарії сімнадцятого року Йосафата, царя Юдиного, і царював над Ізраїлем два роки.

52. І чинив він лихе перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого, і шляхом матері своєї, і шляхом Єровоама, сина Неватового, котрий увів Ізраїля у гріх.

53. Він слугував Ваалові, і поклонявся йому, і прогнівив Господа, Бога Ізраїлевого, всім тим, що чинив батько його.

Четверта Книга Царів

Царів 1

1. І відкинувся Моав від Ізраїля по смерті Ахава.

2. А сам Ахазія упав через грати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав: Підіть, запитайте у Ваал-Зевува, екронського бога, чи одужаю я від цієї хвороби?

3. Тоді Ангел Господній сказав Іллі тішб'янину: Підведися, піди назустріч посланцям від царя самарійського і скажи їм: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете просити Ваал-Зевува, божка екронського?

4. А тому так говорить про це Господь: З постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш. І пішов Ілля.

5. І повернулися до [Ахазії] посланці. І він сказав їм: Чому це ви повернулися?

6. І сказали йому: Назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: Ідіть, повертайтеся до царя, котрий послав вас, і скажіть йому: Так говорить Господь: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш просити Ваал-Зевува, божка екронського? За це з постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

7. І сказав їм: Який на вигляд той чоловік, що вийшов вам назустріч і говорив вам слова оці?

8. Вони сказали йому: Той чоловік волохатий і шкіряним поясом підперезаний на крижах його. І сказав він: Це – Ілля тішб'янин.

9. І послав до нього п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він піднявся до нього, коли Ілля сидів на вершечку гори, і сказав йому: Чоловіче Божий! Цар сказав: Зійди.

10. І відповідав Ілля, і сказав п'ятдесятникові: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде з неба вогонь і спалить тебе і твій п'ятдесяток! І зійшов з неба вогонь, і спалив його і п'ятдесяток його.

11. І послав до нього цар другого п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він почав говорити йому: Чоловіче Божий! Так сказав цар: Зійди скоріше.

12. І відповідав Ілля, і сказав йому: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і спалить тебе і твій п'ятдесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і спалив його і п'ятдесяток його.

13. І ще послав утрете п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І підвівся, і прийшов п'ятдесятник третій, і впав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: Чоловіче Божий! Хай не буде зневажена душа моя і душа служників твоїх – оцих п'ятдесяти, – перед очима твоїми.

14. Он же, зійшов вогонь з неба і спопелив двох п'ятдесятників попередніх із їхніми п'ятдесятками; але тепер нехай не буде зневажена душа моя перед очима твоїми!

15. І сказав Ангел Господній Іллі: Піди з ним, не бійся його. І він підвівся, і пішов з ним до царя.

16. І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти посилав послів просити Ваал-Зевува, екронського божка, наче в Ізраїлі немає Бога, аби просити слова Його, – із постелі, на яку ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

17. І помер він за словом Господнім, котре вирік Ілля. І зацарював Єгорам замість нього, другого року Єгорама, сина Йосафата, царя Юдиного, оскільки сина у того не було.

18. А решту діянь Ахазії, котрі він учинив, описано в Літописі царів ізраїльських.

Царів 2

1. О тій порі, коли Господь зажадав забрати Іллю у вихорі на небо, то йшов Ілля з Єлисеєм із Ґілґалу.

2. І сказав Ілля Єлисеєві: Залишися тут, бо Господь посилає мене аж до Бет-Елу. Одначе Єлисей сказав: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І пішли вони до Бет-Елу.

3. І вийшли сини пророків, котрі у Бет-Елі, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш ти, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

4. І сказав йому Ілля: Єлисею, залишися тут, бо Господь посилає мене до Єрихону. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І прийшли до Єрихону.

5. І прийшли сини пророків, котрі в Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

6. І сказав йому Ілля: Залишися тут, бо Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя: Не залишу тебе. І пішли обидва.

7. П'ятдесят чоловіків із синів, які пророкують, пішли і стали віддалік супроти них, а вони обидвоє стояли біля Йордану.

8. І взяв Ілля милоть свою, згорнув її і вдарив нею по воді, і розійшлася вона туди й сюди, і перейшли обидва, наче суходолом.

9. Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: Проси, що вчинити тобі передніше, аніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: Дух, котрий в тобі, нехай буде на мені удвічі.

10. І сказав він: Складного ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

11. Коли вони йшли і по дорозі розмовляли, раптом з'явилася колісниця вогняна і коні вогняні, і розлучили їх обидвох, і полинув Ілля у вихорі на небо.

12. А Єлисей дивився і вигукував: Батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одежу свою, і роздер її на дві частини.

13. І підняв милоть Іллі, котра впала з нього, і пішов назад, і зупинився на березі Йордану.

14. І взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: Де Господь, Бог Іллі, – Він Самий? І вдарив нею по воді, і вона розійшлася туди й сюди, і перейшов Єлисей.

15. І побачили його сини пророків, котрі в Єрихоні, здалеку, і сказали: Спочив Дух Іллі на Єлисеї. І пішли назустріч йому, і вклонилися йому до землі.

16. І сказали йому: Ось, є у нас, служників твоїх, п'ятдесят чоловіків, люди міцні; нехай вони підуть та пошукають володаря твого, може, забрав його Дух Господній і кинув на одну з гір, або ж в одну із долин. А він казав їм: Не посилайте.

17. Але вони правили своєї довго, аж надокучили йому, і він сказав: Пошліть. І послали п'ятдесятеро чоловіків, і шукали три дні, і не знайшли його.

18. І повернулися до нього, а він о тій порі мешкав у Єрихоні, і сказав їм: Чи не казав я вам: Не ходіть?

19. І сказали мешканці міста Єлисеєві: Ось, місцезнаходження цього міста добре, як бачить володар наш, але вода недобра і земля неплідна.

20. І сказав він: Подайте мені нового кухля і покладіть туди солі. І дали йому.

21. І вийшов він до джерела води, і кинув туди солі, і сказав: Так говорить Господь: Я вчинив воду оцю здоровою, не буде вже від неї ні смерти, ані непліддя.

22. І стала та вода здоровою аж донині, за словом Єлисея, котре він сказав.

23. І пішов він звідти до Бет-Елу. Коли він йшов дорогою, то малі діти вибігли з міста і кепкували з нього, і говорили йому: Іди, лисий! Іди, лисий!

24. Він озирнувся і побачив їх, і прокляв їх йменням Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розтерзали з них сорок і двоє дітей.

25. Звідси пішов він на гору Кармел, а звідти повернувся до Самарії.

Царів 3

1. Єгорам, син Ахавів, зацарював над Ізраїлем у Самарії вісімнадцятого року Йосафата, царя Юдиного, і царював дванадцять років.

2. І чинив недобре в очах Господніх, хоч і не так, як батько його і матір його; Він зняв статую Ваала, котру зробив його батько.

3. Одначе гріхів Єровоама, сина Неватового, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відступав од них.

4. А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу і присилав цареві ізраїльському по сто тисяч ягнят і по сто тисяч рунних баранів.

5. Але коли Ахав помер, цар моавський повстав супроти царя ізраїльського.

6. І виступив цар Єгорам того дня із Самарії, і вчинив огляд усьому Ізраїлеві.

7. І пішов, і послав до Йосафата, царя Юдиного, сказати: Цар моавський повстав супроти мене, чи підеш зі мною на війну супроти Моава? Він сказав: Піду, як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ, як твої коні, так і мої коні.

8. І сказав: Якою дорогою просуватися нам? Він сказав: Дорогою пустелі едомської.

9. І пішов цар ізраїльський і цар Юдин, і цар едомський, і йшли вони обхідною дорогою сім днів, і не було води для війська і для худоби, котра [йшла] за ними.

10. І сказав цар ізраїльський: Ох! Скликав Господь трьох царів оцих, щоб віддати їх у руки Моава.

11. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати у Господа через нього? І відповідав один із служників царя ізраїльського, і сказав: Тут Єлисей, син Шафатів, котрий подавав воду на руки Іллі.

12. І сказав Йосафат: Є у нього слово Господнє. І пішли до нього цар ізраїльський, і Йосафат, і цар едомський.

13. І сказав Єлисей цареві ізраїльському: Що мені вчинити з тобою? Піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар ізраїльський: Ні, тому що Господь скликав сюди трьох царів оцих, щоб віддати їх в руку Моава.

14. І сказав Єлисей: Живий Господь Саваот, перед Котрим я стою! Якби я не поважав Йосафата, царя Юдиного, то не глянув би на тебе і не побачив би тебе.

15. Тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася до Єлисея.

16. І він сказав: Так говорить Господь: Понакопуйте в цій долині густо ровів;

17. Тому що так говорить Господь: Не побачите вітру і не побачите дощу, а долина оця виповниться водою, котру будете пити ви і дрібна та велика скотина ваша.

18. Але цього замало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у ваші руки.

19. І ви завоюєте усі міста укріплені, і всі міста чільні, і всі найкращі дерева позрубуєте, і всі джерела води загатите, і всі найкращі ділянки у полях закидаєте камінням.

20. Уранці, коли підносять хлібне приношення, раптом ринула вода по шляху від Едома, і виповнилася земля водою.

21. Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрали всіх, починаючи від того, хто носить пояса, і старших, і стали на рубежі.

22. Уранці підвелися вони зарані, і, коли сонце засяяло над водою, моавитянам здалеку видилася ця вода червоною, наче кров.

23. І вони сказали: Це кров; Воювали царі між собою і винищили один одного; тепер по здобич, Моаве!

24. І прийшли вони до табору ізраїльського. І постали ізраїльтяни, і почали бити моавитян, а ті утікали від них, а вони переслідували їх і били моавитян.

25. І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожний свого каменя і закидали її. І всі джерела води загатили. І всі найкращі дерева зрубали, так що залишилися тільки каміння Кір-Харешеті. І оточили його тарани і зруйнували його.

26. І побачив цар моавський, що битва болісна для нього, і взяв із собою сімсот чоловіків, що оголили мечі, аби пробитися до царя едомського; але не змогли.

27. І взяв він сина свого первістка, що мав зацарювати після нього, і приніс його для всеспалення на мурі. Це викликало велике обурення в ізраїльтянах, і вони відступили від нього, і повернулися на свою землю.

Царів 4

1. Одна із дружин синів пророків із зойком говорила Єлисеєві: Служник твій, мій чоловік, помер. А ти відаєш, що служник твій боявся Господа. Тепер прийшов позикодавець забрати обидвох дітей моїх за служників собі.

2. І сказав їй Єлисей: Що маю зробити тобі? Скажи мені, що є у домі твоєму? Вона сказала: Немає у служниці твоєї нічогісінько в домі, окрім горняти з єлеєм.

3. І сказав він: Піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх, набери чимало.

4. І піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і поналивай усі оці посудини; а повні повідставляй.

5. І пішла від нього, і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.

6. Коли виповнені були посудини, вона сказала своєму синові: Подай мені ще посудину. Він сказав їй: Немає більше посудин. І перестала виливатися олива.

7. І прийшла вона і переказала чоловікові Божому. Він сказав їй: Піди, продай оливу і заплати борги твої, а що залишиться, споживатимеш із синами твоїми.

8. Одного дня прийшов Єлисей до Шунаму. Там одна заможна жінка ублагала його [до себе] їсти хліб; І коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.

9. І сказала вона чоловікові своєму: Ось, я знаю, що чоловік Божий, котрий проходить повз нас постійно, є святий.

10. Учинимо невеличку опочивальню над стіною і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільці, і світильника; І коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.

11. І одного дня він прийшов туди, і зайшов до опочивальні і ліг там.

12. І сказав Ґехазієві, служникові своєму: Поклич оцю шунамитянку. І покликав її, і вона постала перед ним.

13. І сказав йому: Скажи їй: Ось, ти так турбуєшся про нас; Що тобі зробити? Чи не треба поговорити про тебе з царем, чи з військовою старшиною? Вона сказала: Ні, серед свого народу я живу.