Про посвячення Богові людей і речей. 15 страница

16. І, взявши старшину міста й терня пустельне та колюччя, покарав ними городян Суккоту.

17. І башту пенуїльську зруйнував, і повбивав чоловіків міста.

18. І сказав Зевахові та Цалмунні: Які ті люди були, що ви вбили на Фаворі? Вони сказали: Вони були такі, як ти, кожний виглядав сином царським.

19. Він сказав: То були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! Якби ви залишили їх живими, я не знищив би вас.

20. І сказав Єтерові, своєму первісткові: Підведися і вбий їх. Але юнак не витягнув меча свого, бо ще боявся, оскільки був замолодий.

21. І сказали Зевах та Цалмунна: Підведися і забий нас; тому що по чоловікові й сила його. І підвівся Гедеон, і забив Зеваха й Цалмунна, і забрав орнаменти, що були на шиях їхніх верблюдів.

22. І сказали ізраїльтяни Гедеонові: Пануй над нами ти, і син твій, і син сина твого; бо ти врятував нас від руки Мідіян.

23. Гедеон сказав їм: Ні, я не буду панувати над вами, ні мій син не буде урядувати над вами: Нехай Господь панує над вами.

24. І сказав їм Гедеон: Прошу у вас одного, дайте мені кожний сережку зі здобичі своєї. (Бо [у супротивників] були золоті [носові] сережки, тому що вони були Ізмаїльтяни).

25. Вони сказали: Дамо. І розстелили одежу, і кидали туди кожний сережки зі здобичі своєї.

26. І була вага золотих [носових] сережок, що він просив, тисяча і сімсот [шеклів] золота, крім оздобних бляшок, [орнаментів] і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянських царях, і [золотих] ланцюжків, котрі були на шиї у верблюдів їхніх.

27. Із золота виготовив Гедеон ефода і поставив його у своєму місті, в Офрі, і почали всі ізраїльтяни блудодіяти слідом за ним, і стало це пасткою для Гедеона і всього дому його.

28. І були упокорені мідіяни ізраїлевими синами, і вони більше не підносили своєї голови, і була земля в замиренні сорок літ за днів Гедеона.

29. І пішов Єруббаал, син Йоашів, і замешкав у домі своєму.

30. У Гедеона було сімдесят синів, що вийшли зі стегон його; тому що в нього було багато дружин.

31. Також і наложниця, котра мешкала в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім'я: Авімелех.

32. І вмер Гедеон, син Йоашів, у похилому віці, і похований у гробі батька свого Йоаша, в Офрі Авіезеровій.

33. І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову блудодіяли услід за Ваалами, і зробили собі Ваал-Берита за бога.

34. І не згадали сини Ізраїля Господа, Бога свого, Котрий визволив їх з руки всіх ворогів, що оточували їх.

35. І не вчинили милости домові Єруббаала [чи] Гедеоновому за всі доброчинства, котрі він учинив Ізраїлеві.

Судді 9

1. Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:

2. Я благаю вас, запевніть всіх городян Сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.

3. Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян Сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.

4. І дали йому сімдесят [шеклів] срібла з дому Ваал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.

5. І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

6. І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7. Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів'ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!

8. Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!

9. Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?

10. І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.

11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?

12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.

13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?

14. Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.

15. Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.

16. Отож, глядіть, чи ви вчинили по правді і щиро, настановивши Авімелеха царем, і гаразд ви

вчинили з Єруббаалом та з його домом, і відповідно до його доброчинства учинили ви?

17. За те, що батько мій воював за вас, не шкодував життя свого і визволив вас із руки мідіян;

18. А ви повстали супроти дому батька мого, і вбили сімдесят синів батька мого на одному камені, і настановили царем над мешканцями Сихемськими Авімелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.

19. Якщо ви нині в істині і по правді вчинили з Єруббаалом і домом його, то радійте за Авімелеха, і він нехай радіє за вас.

20. А якщо ні, то нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мешканців Сихемських і увесь дім Мілло, і нехай вийде вогонь із мешканців Сихему і з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.

21. І побіг Йотам і втік, і пішов до Бееру, і жив там, [переховуючись], тому що боявся брата свого Авімелеха.

22. А Авімелех царював над Ізраїлем три роки.

23. І послав Бог злого духа поміж Авімелехом і поміж городянами Сихему, і не захотіли мешканці сихемські підкорятися Авімелехові.

24. Щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Єруббаалових, і кров їхня впала на Авімелеха, брата їхнього, котрий забив їх, і на мешканців сихемських, котрі підтримали його, щоб убити братів своїх.

25. Мешканці сихемські поставили на верхів'ях гір у засідку людей, котрі наджидали його, і грабували кожного, хто проходив повз них по дорозі. Про це доповіли Авімелехові.

26. І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, – і довірилися йому сихемські мешканці.

27. І вийшли у поля, і збирали виноград свій, і чавили, і веселилися, ходили в дім бога свого, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.

28. Ґаал, син Еведів, казав: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи він не син Єруббаалів, а Зевул старший його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

29. Якби хтось дав цей народ в руки мої, я прогнав би Авімелеха; І сказано було Авімелехові: Помнож військо своє і виходь.

30. Зевул, голова міста, почув слова Ґаала, сина Еведового, і спалахнув гнів його.

31. І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось, Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто супроти тебе.

32. Отож, підведися вночі, ти і народ, який з тобою, і вчини засідку в полі.

33. А вранці, як сходитиме сонце, підведися і підступи до міста; і коли він і народ, котрий у нього, вийде проти тебе, тоді вчиняй з ними, на що здатна рука твоя.

34. І підвівся вночі Авімелех і увесь народ, що був з ним і вчинили засідку біля Сихему чотири загони.

35. І вийшов Ґаал, син Еведів, і став біля входу міської брами. І піднявся Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

36. А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить з верхів'я гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей.

37. А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один загін рухається з дороги Елон-

Меоненіму.

38. І сказав йому Зевул: Де уста твої, котрі говорили: Хто Авімелех, щоб ми служили йому? Це той народ, котрим ти нехтував; Виходь тепер та й воюй з ним!

39. І вийшов Ґаал перед сихемськими мешканцями і воював з Авімелехом.

40. І погнався за ним Авімелех, і почав утікати від нього, і багато впало забитих, аж до входу в браму.

41. І залишився Авімелех в Арумі, а Ґаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.

42. Другого дня вийшов народ у поле, і доповіли про те Авімелехові.

43. Він узяв свій народ, і поділив його на три загони і лишив засідку в полі. І коли побачив, що народ вийшов з міста, кинувся на них і понищив їх.

44. А тим часом, як Авімелех і загони, які були з ним, підступили і стали біля брами міської, інші загони напали на всіх, що були в полі, і нищили їх.

45. А Авімелех воював з містом цілий той день і здобув місто, а народ, що був у ньому, винищив. І зруйнував він те місто і засіяв його сіллю.

46. І почули про це всі старшини, які були у сихемській башті, сховалися у вежу капища [Ваал-Берита].

47. Авімелехові повідали, що зібралися [туди] всі старшини, що були у вежі сихемській.

48. І пішов Авімелех на гору Цалмон, сам і весь народ, що був при ньому, і взяв Авімелех сокиру в руку свою і нарубав галуззя з дерева, і підняв, і поклав на плечі свої, і сказав народові, що був при ньому: Ви бачили, що я зробив; скорше робіть і ви те саме, що я.

49. І нарубав кожний з усього народу галуззя, і пішли за Авімелехом, і поклали під вежу і спалили, завдяки цьому, вежу вогнем, і вмерли всі, що були у вежі Сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.

50. Відтак пішов Авімелех до Тевецу, і оточив Тевец, і здобув його.

51. А посеред міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі старшини міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю башти.

52. Авімелех прийшов до башти і оточив її, і наблизився до дверей башти, щоб спалити її вогнем.

53. Тоді одна жінка кинула уламок жорен Авімелехові на голову і проламала йому черепа.

54. [Авімелех] зараз же прикликав юнака, зброєносця свого, і сказав: Витягни свого меча і забий мене, щоб не сказали про мене: його жінка забила. І прохромив його юнак його, і він помер.

55. Ізраїльтяни, побачивши, що помер Авімелех, повернулися кожний на своє місце.

56. Ось так відплатив Бог Авімелехові за злочини, котрі він учинив батькові своєму, забивши сімдесят братів своїх.

57. А всі злочини мешканців Сихемських завернув Господь на голову їхню. І впало на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

Судді 10

1. Після Авімелеха постав для порятунку Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. Він жив у Шамірі на Єфремовій горі.

2. Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамірі.

3. Після нього постав Яір ґілеадеянин і був суддею Ізраїля двадцять два роки.

4. У нього було тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих віслюках, і тридцять міст було у них; донині називають їх поселеннями Яіра, що в Ґілеадському краї.

5. І вмер Яір, і похований в Камоні.

6. Сини Ізраїля продовжували чинити лихе перед очима Господа, служили Ваалам і Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським, і покинули вони Господа, і не служили Йому.

7. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і Він віддав їх в руки филистимлян та в руки синів аммонових.

8. Вони пригнічували і мучили синів Ізраїля від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх дітей Ізраїля, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.

9. Нарешті перейшли аммонові сини Йордан, щоб воювати також із Юдою і з Веніямином та з Єфремовим домом. І було Ізраїлеві дуже тісно!

10. І заволали сини Ізраїля до Господа, говорячи: Згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого, і служили Ваалам.

11. І сказав Господь синам Ізраїля: Чи не пригнічували вас єгиптяни, і амореї, і аммонитяни, і филистимляни?

12. І сидоняни, і Амалик, і Моав гнобили вас, і ви прикликали Мене, – чи не рятував Я вас од їхньої руки?

13. А ви залишили Мене і почали служити іншим богам; за те Я не буду вже рятувати вас.

14. Ходіть, кличте богів, котрих ви вибрали, нехай вони рятують вас у тіснотах ваших цьогочасних.

15. І сказали сини Ізраїля Господові: Згрішили ми, учиняй з нами все, що Тобі до вподоби, а лише визволи нас нині, ми благаємо тебе.

16. І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, і служили Господові. І змилостивилася душа Його над стражданнями Ізраїля.

17. Тим часом аммонитяни зібралися і розташувалися табором у Ґілеаді. Зібралися також сини Ізраїля і отаборилися в Міцпі.

18. Народ [і] князі ґілеадські сказали одне одному: Хто розпочне війну супроти аммонитян, той буде старшиною усіх мешканців ґілеадських.

Судді 11

1. Їфтах, ґілеадянин, був чоловік хоробрий. Він був сином блудниці; і з нею Ґілеад породив Їфтаха.

2. І народила Ґілеадова жінка йому синів. Коли повиростали сини тієї жінки, то вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі батька нашого, бо ти син іншої жінки!

3. І втік Їфтах від своїх братів і оселився у краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

4. Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.

5. Під час війни аммонитян з Ізраїлем прийшли старшини ґілеадські забрати Їфтаха з краю Тов,

6. І сказали Їфтахові: Прийди, будь у нас вождем, і будемо воювати з аммоновими синами.

7. Їфтах сказав старшинам ґілеадським: Чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? Навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?

8. І сказали старшини ґілеадські Їфтахові: Для того ми зараз прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами – війною супроти аммонових синів, будучи у нас старшиною усіх мешканців ґілеадських.

9. І сказав Їфтах старшинам ґілеадським: Якщо ви повернете мене, щоб воювати супроти аммонитян, і Господь віддасть мені їх, то чи залишуся я у вас старшиною?

10. Старшини ґілеадські сказали Їфтахові: Нехай Господь буде за свідка поміж нами, що ми вчинимо за твоїм словом!

11. І пішов Їфтах із старшинами ґілеадськими, і народ настановив його над собою вождем, і Їфтах виголосив усі слова свої перед Господом в Міцпі.

12. І послав Їфтах послів до царя аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати на моїй землі?

13. Цар аммонський сказав послам Їфтаха: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, забрав землю мою від Арнону й аж до Яббоку – до самісінького Йордану; то ж поверни її з миром.

14. Їфтах удруге послав послів до царя аммонського

15. Сказати йому: Так говорить Їфтах: Ізраїль не взяв землі моавської і землі аммонської;

16. Бо коли йшов з Єгипту, Ізраїль подався в пустелю до Червоного моря і прийшов до Кадешу.

17. Звідти послав Ізраїль послів до царя едомського сказати: Я благаю тебе, дозволь мені пройти землею твоєю; але цар едомський не послухав. І послав він також до царя моавського, – і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадеші.

18. І пішов пустелею, і проминув землю едомську і землю моавську, і, прийшовши до східного рубежа землі моавської, розташувався шатрами за Арноном, але не входив у межі моавські, бо Арнон є рубежем Моава.

19. І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, до царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Я благаю тебе, дозволь нам пройти землею твоєю до свого місця.

20. Але не погодився Сигон пропустити Ізраїля через володіння свої, і зібрав Сигон увесь народ свій, і розташувався табором в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21. І віддав Господь, Бог Ізраїля, Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він завдав поразки йому. І дістав Ізраїль у спадщину всю землю амореїв, який жив на землі тій.

22. І дістали вони у спадок рубежі амореїв від Арнона до Яббоку, і від пустелі до Йордану.

23. Отак Господь, Бог Ізраїля, прогнав амореїв від народу Свого Ізраїля, а ти хочеш забрати його спадщину?

24. Чи не володієш ти тим, що дав тобі у спадок Кемош, бог твій? А ми будемо володіти всім тим, що дав нам у спадок Господь, Бог наш.

25. Хіба ти ліпший за Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сварився він колись з Ізраїлем, чи воював з ними?

26. Уже триста літ живе Ізраїль в Хешбоні та в підлеглих йому [містах], і по всіх [містах], що понад Арноном, то чому не відібрали ви [їх] того часу?

27. А я не завинив перед тобою, і ти чиниш мені зле, виступивши супроти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею поміж синами Ізраїля і поміж синами аммоновими.

28. Але цар аммонових синів не прислухався до слів Їфтаха, з котрими він посилав до нього.

29. І тоді зійшов на Їфтаха Дух Господній, і пройшов він Ґілеад і Манасію, і пройшов ґілеадську Міцпу, а вже з ґілеадської Міцпи перейшов до аммонових синів.

30. І дав Їфтах обітницю Господові і сказав: Якщо ти даси аммонитян у руки мої,

31. То після повернення мого з миром від аммонитян, хто б не вийшов з брами мого дому назустріч мені, – буде Господові, і принесу його для приношення всеспалення,

32. І прийшов Їфтах до аммонитян – воювати з ними, і віддав їх Господь в руки його.

33. І знищив їх, від Ароеру й до Мінніту, двадцять міст, і до Авел-Кераміму з великим руйнуванням. І впокорилися аммонові сини перед синами Ізраїля.

34. І прийшов Їфтах до Міцпи, до свого дому, аж ось виходить донька його назустріч йому з тімпанами й співом! А була вона в нього єдина, – не було в нього, крім неї, ні сина, ані дочки.

35. Коли він побачив її, то розідрав одежу свою і сказав: Ох, доню моя! Ти знищила мене! Ти стала однією з тих, що нещасливлять мене! Бо я дав Господові обітницю, і не можу зректися від неї.

36. Вона сказала йому: Тату мій! Ти дав обітницю Господові; зроби мені, як виповіли уста твої, коли Господь учинив тобі помсту на твоїх ворогів, на синів аммонових.

37. І сказала вона до свого батька: Учини мені лише ось що: відпусти мене на два місяці, я піду, зійду на гори, щоб оплакати дівування своє, я та приятельки мої.

38. Він сказав: Іди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми, і оплакувала дівоцтво своє в горах.

39. Із плином двох місяців повернулася вона до батька свого, і він звершив над нею обітницю, котру дав, і вона не спізнала мужа. І узвичаїлося це в Ізраїлі,

40. Що кожного року ходять Ізраїлеві доньки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні щороку.

Судді 12

1. І зібралися єфремляни 0673 і перейшли на північ і сказали до Їфтаха: Для чого ти ходив воювати з аммоновими синами, а нас не покликав із собою? Ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом.

2. І сказав їм Їфтах: Я і народ мій мали з аммоновими синами велику сварку; я кликав вас, але ви не врятували мене від руки їхньої.

3. І коли я побачив, що ви не врятуєте мене, то я взяв життя своє у свої руки, і пішов на аммонових синів, і віддав їх Господь у мої руки. То нащо ви прийшли нині воювати зі мною?

4. І зібрав Їфтах усіх мешканців ґілеадських, і воював з Єфремом. І побили ґілеадські мешканці Єфрема, бо ті казали: Ви – Єфремові втікачі, – Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією.

5. І перехопили ґілеадияни йорданські переходи від єфремлян 0673. І сталося, коли говорили єфремляни 0673 втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські мешканці говорили йому: "Чи ти єфремлянин 0673?" Той казав: "Ні."

6. Вони говорили йому: Скажи "шібболет". А той казав: "Сібболет", бо не міг інакше сказати. Тоді вони, схопивши його, стинали біля йорданського переходу. І впало того часу в Єфрема сорок дві тисячі.

7. І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований в одному з міст Ґілеаду.

8. Після нього суддею Ізраїля був Івцан з Віфлеєму.

9. І було в нього тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [на заміжжя], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років.

10. І помер Івцан, і похований у Віфлеємі.

11. Після нього суддею Ізраїля був Елон, завулонянин, і судив Ізраїля десять років.

12. І вмер Елон завулонянин, і похований в Айялоні, у Завулоновім краї.

13. Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гіллела, пір'атонянин.

14. І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих віслюках. І судив він Ізраїля вісім літ.

15. І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований у Єфремовім краї, на горі Амаликовій.

Судді 13

1. Сини Ізраїля й далі чинили лихе перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок літ.

2. Того часу був один чоловік із Цар'ї, данівець за родом, на ймення Маноах. Дружина в нього була неплідна і не народжувала.

3. І з'явився Ангел Господній до тієї жінки, і промовив до неї: Ось ти неплідна, і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина.

4. А тепер бережися, не пий вина і п'янкого напою і не їж нічого нечистого.

5. Бо ось, ти зачнеш і вродиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самого лона немовля це буде назореєм Божим, і він почне рятувати Ізраїля від руки филистимлян.

6. Жінка прийшла і сказала чоловікові: Чоловік Божий приходив до мене, котрого вигляд – як вигляд Ангела Божого, вельми грізний; і я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені ймення свого.

7. Він сказав мені: Ось, ти зачнеш і вродиш сина; тож не пий вина і п'янкого напою і не їж нічого нечистого: бо немовля від самого лона до смерти своєї буде назореєм Божим.

8. І помолився Маноах Господові, і сказав: Господе! Нехай знову прийде до нас чоловік Божий, котрого посилав Ти, і навчить нас, що нам чинити з немовлям, яке має народитися.

9. І почув Бог голос Маноаха, і знову прийшов Ангел Божий до жінки, коли вона була в полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею.

10. Жінка підхопилася й побігла і повідала чоловікові своєму і сказала йому: Ось, з'явився переді мною чоловік, який передніше приходив до мене.

11. Маноах підвівся і пішов із дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка, і сказав йому: Чи ти є той чоловік, котрий розмовляв з цією жінкою? [Ангел] сказав: Я.

12. І сказав Маноах: Отож, якщо справдиться слово твоє, як нам учинити з немовлям цим, і що нам робити з ним?

13. Ангел Господній сказав Маноахові: Нехай він стережеться всього, про що я сказав дружині.

14. Нехай не їсть нічого, що врожаїть виноградна лоза, нехай не п'є вина і п'янкого напою, і не їсть анічого нечистого, і дотримується всього, що я сказав їй.

15. І сказав Маноах Ангелові Господньому: Я благаю тебе, дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня.

16. Ангел Господній сказав Маноахові: Хоч би ти й затримав мене, я не буду їсти хліба твого; та коли ти хочеш звершити приношення всеспалення Господові, то піднеси його. А Маноах не знав, що це Ангел Господній.

17. І сказав Маноах до Господнього Ангела: Яке ім'я твоє? Щоб ми вшанували тебе, коли справдиться слово твоє.

18. Ангел Господній сказав йому: Нащо ти запитуєш про ім'я моє? Воно утаємничене.

19. І взяв Маноах козеня і приношення хлібне, і підніс Господові на скелі. І Він учинив чудо, котре бачили Маноах і дружина його.

20. Коли полум'я почало здійматися від жертовника в небо, то Ангел Господній піднявся з полум'ям жертовника. Коли Маноах і дружина його побачили те, упали обличчям до землі.

21. І не з'являвся більше Ангел Господній Маноахові і дружині його. Тоді Маноах упевнився, що це Ангел Господній.

22. І сказав Маноах дружині своїй: Ми справді помремо, тому що бачили ми Бога.

23. Дружина його сказала йому: Якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би з рук наших приношення усеспалення, і не показав би нам усе те, і тепер не відкрив би нам цього.

24. І народила жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І зростало немовля, і благословляв його Господь.

25. І почав Дух Господній діяти в ньому у таборі Дановому, поміж Цор'а та між Ештаолом.

Судді 14

1. І пішов Самсон до Тімни і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок.

2. І пішов він і оповів батькові своєму та матері своїй, і сказав: "Я бачив у Тімні жінку із филистимських дочок; візьміть її мені за дружину.

3. Батько і мати сказали йому: Хіба немає жінок поміж дочками братів твоїх і серед усього народу мого, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові: ЇЇ візьми мені, бо вона мені сподобалася.

4. Батько його і мати не знали, що це від Господа, і що він шукає можливости [помститися] филистимлянам, тому що того часу филистимляни панували над Ізраїлем.

5. І пішов Самсон із батьком своїм і з матір'ю своєю до Тімни, і коли підходили до виноградників тімнинських, аж ось, назустріч йому, рикаючи, [іде] молодий лев.

6. І зійшов могутньо на нього (Самсона) Дух Господній, і він розірвав [того лева], мов козеня; а в руці у нього нічого не було. І він не сказав батькові своєму і матері своїй, що вчинив.

7. І прийшов, і говорив із жінкою і вона вельми сподобалася Самсонові.

8. За кілька днів він знову пішов, щоб узяти її, і зайшов глянути на труп лева, аж ось, рій бджолиний у трупі лева і мед.

9. Він узяв його в руки свої, і пішов, і їв по дорозі, і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев'ячого трупа узяв мед цей.

10. І прийшов батько його до жінки, і вчинив там Самсон бенкет, як за звичаєм учиняють наречені.

11. І коли вони побачили його, то вибрали тридцятеро шлюбних друзів, щоби були при ньому.

12. І сказав їм Самсон: Загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте належно, то я дам вам тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі.

13. А якщо не зможете відгадати, то ви дайте мені тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі. Вони сказали йому: Загадай загадку твою, ми послухаємо.

14. І сказав їм: З того, що їсть, вийшло їстівне, а із сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.

15. Сьомого дня сказали вони дружині Самсоновій: Спокуси чоловіка свого, щоб він відгадав нам загадку; інакше спалимо тебе вогнем і дім батька твого; хіба ви прикликали нас, щоб обібрати нас?

16. І плакала дружина Самсонова перед ним, і говорила: Ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розповідаєш її. Він сказав їй: Батькові моєму і матері моїй не відгадав її; то чи тобі розповім?

17. І плакала вона перед ним сім днів, упродовж котрих тривав бенкет. Нарешті сьомого дня розповів їй; бо вона вельми засмутила його. І вона повідала загадку синам народу свого.

18. І сьомого дня по заходові сонця сказали йому ті люди: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? Він сказав їм: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б.

19. І зійшов на нього Дух Господній, і спустився він до Ашкелону, і, забивши там тридцять чоловіків, пороздягав їх і віддав їхню [одежу] тим, хто відгадав загадку. І спалахнув гнів його, і пішов до дому батька свого.

20. А дружина Самсонова вийшла за шлюбного приятеля його, якого він мав за друга.

Судді 15

1. За кілька днів, у жнивну пору, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю і приніс з собою козеня; і коли сказав: Увійду я до дружини моєї, до опочивальні, то батько її не дозволив йому зайти.

2. І сказав батько її: Я гадав собі, що ти зненавидів її, і я віддав її твоєму приятелеві. Ось, молодша сестра вродливіша од неї: Благаю тебе, візьми її замість неї.

3. Але Самсон сказав їм: Тепер я матиму підставу перед филистимлянами, якщо вчиню їм лихе.

4. І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв він смолоскипи і зв'язав хвіст із хвостом, прив'язавши по смолоскипові між двома хвостами.

5. І підпалив смолоскипи, і випустив їх (лисиць) на жниво филистимське, і випалив і копиці, і невижатий хліб, і виноградні сади, [і] оливкові.

6. І говорили филистимляни: Хто це вчинив? І сказали: Самсон, зять тімнеянина, бо він забрав дружину його і віддав приятелеві його. І пішли филистимляни, і спалили вогнем її і батька її.

7. Самсон сказав їм: Коли ви учинили це, то я помщуся вам самим, і лише потому заспокоюся.

8. І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов та й засів в ущелині скелі Етам.

9. І рушили филистимляни, і розташувалися табором у Юдеї, аж до Лехі.

10. І сказали мешканці Юдеї: За що ви виступили супроти нас? Вони сказали: Ми прийшли зв'язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.

11. І пішли три тисячі мужів з Юдеї в ущелини скелі Етам, і сказали Самсонові: Хіба не відаєш, що филистимляни панують над нами? Що це ти вчинив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною учинили, так і я вчинив з ними.

12. І сказали йому: Ми прийшли пов'язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлян. І сказав їм Самсон: Присягніться мені, що ви не заб'єте мене.

13. І сказали йому: Ні, ми тільки пов'яжемо і віддамо тебе в руки їхні, а умертвляти не умертвимо. І пов'язали його двома новими мотузками, і повели його з ущелини.

14. Коли він підійшов до Лехі, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов могутньо на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його зробилися, як перетлілий льон, і поспадали з рук його пута його.

15. Він знайшов свіжу віслячу щелепу і, простягнувши руку, взяв її і забив нею тисячу чоловіків.

16. І сказав Самсон: Щелепою віслячою справді поклав їх на купу, віслячою щелепою тисячу люду забив я.

17. Сказавши це, кинув щелепу з руки своєї і назвав місце те: Рамат-Лехі.