Розбивка й вивірка підкранових колій

Мостові крани є основними засобами механізації підйомно-транспортних операцій на різних промислових підприємствах. З їхньою допомогою піднімають, транспортують і встановлюють важкі машини й деталі.

Мостовий кран складається з металічного моста на ходових колесах, що переміщається по підкранових коліях у вигляді залізничних або спеціальних рейок. Підйом вантажу й переміщення його уздовж моста здійснюються вантажним візком - Кріплення рейок до підкранових балок робиться, як правило, рухливим, що дозволяє легко й швидко зміщати рейки при їхньому укладанні й у процесі експлуатаційних вивірок.

Нормальна експлуатація мостових кранів значною мірою залежить від дотримання технічних вимог, пропонованих до геометрії підкранових колій. Перелічимо основні з них. Кожна з ниток рейок повинна бути прямолінійної й горизонтальної. Обидві нитки рейок повинні бути паралельні, лежати в одній горизонтальній площині й перебувати на відстані друг від друга, що відповідає довжині прольоту мостовою крана.

При укладанні рейкових шляхів мостового крана і їхньої експлуатації повинні дотримуватися наступні основні вимоги

відхилення рейки від прямої лінії не повинне перевищувати 15мм при укладанні й 20мм при експлуатації;

різниця позначок головок рейок в одному поперечному перетині на опорах не повинна перевищувати 15мм при укладанні й 20мм при експлуатації;

різниця позначок голівок рейок на сусідніх колонах не повинна перевищувати 10мм при укладанні й 15мм при експлуатації;

відхилення відстані між рейками не повинне перевищувати 10 мм при укладанні й 15мм при експлуатації.

Геодезичне обслуговування мостових кранів не обмежується тільки роботами, пов'язаними з монтажем підкранових колій у процесі будівництва. При експлуатації кранів здійснюється систематичний контроль за положенням підкранових колій. Це необхідно робити у зв'язку зі зміною геометричних параметрів підкранових колій внаслідок впливу силових навантажень крана, осад фундаментів і несучих колон, деформації підкранових балок, зношування рейки, деталей

його кріплення й ін.

Розташування підкранових колій порівняно високо над підлогою визначає особливості виконання геодезичних робіт при їхньому монтажі й вивірці.

При монтажі осі рейок розбивають від основних осей споруди, наприклад від осі колон або осі прольоту (поздовжньої осі симетрії підкранових колій), і виносять на спеціальні кронштейни над балками (см. Рис. 21.4) або на бічну поверхню колон. Залежно від ширини колії підкранових колій й умов провадження робіт можливі різні варіанти розбивки осей рейок і переносу їх на горизонт монтажу рейок.

Якщо ширина колії не перевищує довжину мірного приладу, то ' вісь однієї з ниток рейок розбивають унизу шляхом відкладення від осі прольоту (рис. 21.5) по перпендикулярі до неї проектної відстані //2 між віссю рейки й віссю прольоту. Розбивку точок осі роблять на початку й кінці підкранової колії, а також рівномірно уздовж його не рідше, ніж через 50 - 60м. Осьові точки надійно закріплюють. Отриману в такий спосіб вісь (як і вісь балки) виносять на монтажний горизонт і закріплюють точками на спеціальних кронштейнах над балкою або на колонах. Якщо дозволяє довжина мірного приладу, то вісь другої нитки "рейок розбивають, відкладаючи відстань, що відповідає ширині колії підкранових колій, і закріплюють на другому ряді колон.

У змушених випадках (коли балка закриває видимість) унизу розбивають і закріплюють лінію, паралельну осі рейки й зміщену на 10 - 15см. Проектне положення осі рейки нагорі знаходять із урахуванням прийнятої величини зсуву.

Винесення осі рейки із закріплених унизу осьових точок наверх здійснюється схилами, теодолітами, приладами оптичного вертикального проектування.

Іноді можливо проводити розбивку осі однієї нитки рейок прямо нагорі, відкладаючи проектні розміри від осьових рисок колон до осі рейки.

Рис. 21.5 Схема розбивки вісей рейок підкранового шляху

При ширині колії, меншої довжини мірною приладу, положення розбивочних вісей обох ниток рейок може! бути визначене безпосередньо щодо осі прольоту, закріплювальною звичайно осьовими знаками при розбивці основних осей споруди. Розбивку роблять за допомогою теодоліта й рулетки. Теодоліт установлюють на одній з осьових точок, орієнтують уздовж осі й наводять на візирну марку, установлену на іншій осьовій точці (см. Рис. 21.5).

Між двома колонами в прольоті натягають рулетку, на якій відповідними відліками з урахуванням виправлень за прогин, компарування й температуру фіксують положення осі прольоту й обох осей рейок. Крім того, положення осі прольоту позначається маркою на рулетці. Натягнуту рулетку пересувають до сполучення марки з колімаційною площиною теодоліта. У момент сполучення по відповідним відлікам на кінцях рулетки відзначають точки осей рейок на колонах або на кронштейнах. Розбивку виконують при двох положеннях вертикального кола теодоліта й знаходять середнє положення осі. Для дотримання умови прямолінійності рейкових осей всі виправлення завширшки колії відкладають із однієї сторони прольоту

Якщо ширина колії підкранових колій перевищує довжину мірного приладу, то внизу розбивають осі обох ниток рейок і кожну переносять наверх описаними способами

Положення рейок по висоті конструктивно визначається установкою на проектну оцінку підкранової балки. Як було відзначено раніше (см. Рис.21.1), перед установкою підкранових балок по обидва боки нівелюють опорні поверхні консолей колон, визначають найвищу оцінку, приймають неї за вихідну й розраховують товщини підкладок, що вирівнюють положення балок в одній горизонтальній площині. Після монтажу балок виконують контрольне нівелювання.

Після укладання рейок їх попередньо закріплюють і вивіряють, визначаючи фактичну ширину колії, зсув осі рейки щодо осі балки, відстань від осі рейки до внутрішньої грані колон, а також поздовжній і поперечний ухили. Після багаторазового обкатування шляхів мостовим краном повторно роблять їхню планово-висотну зйомку й становлять виконавчі креслення.

При експлуатації мостових кранів ведуть постійний геодезичний контроль за збереженням планового й висотного положень підкранових колій. До складу геодезичних робіт з визначення фактичного положення шляхів входять: вимір відстані між рейками, визначення непрямолінійності, нівелювання підкранових колій.

У залежності про г конструкції підкранових колій й умов виробництва геодезичних робіт відстань між рейками визначають безпосереднім виміром або непрямим способом.

Безпосередній вимір за допомогою рулетки або іншого мірного приладу виконують у тому випадку, коли ширина колії не перевищує довжини мірного приладу.

Мірний прилад натягають між точками, що фіксують вісь симетрії голівок рейок. При необхідності враховують виправлення за компарування, температуру й прогин мірного приладу.

Тому що ширина колії на всьому протязі змінюється в невеликих межах, то в будь-якому місці шляху вона може бути отримана як сума довжини деякого довільно обраного базису й двох малих відрізків, обмірюваних від рейок до кінців базису. Базис позначають на рамі мостового крана, на спеціальній полегшеній балці, що переміщається по рейках або натягнутій стрічці, дроту. Для виміру малих відрізків застосовують різні прилади й пристосування. Найпростішими з них є прилади для контактного виміру довжин: штангенциркулі, індикатори годинного типу й т.п. Існують прилади й для автоматичного виміру малих відрізків.

Ширину колії можна також визначити способом бічного нівелювання щодо закріплених на підлозі цеху паралельних осей, близьких по положенню до осей рейок. У цьому випадку всі виміри, включаючи базову відстань між осями, виконують унизу. Нагорі потрібно лише приставляти до рейки горизонтально рейку.

У методі непрямого виміру ширину колії визначають й! лінійно-кутових геодезичних побудов, вид яких залежить 01 умов виробництва вимірів. Якщо дозволяють умови, то в прольоті на рівні підлоги уздовж цеху розбивають базис і з його кінців визначають положення рейок прямою кутовою зарубкою. При більшій довжини підкранових колій створюють опорну геодезичну мережу (полігонометричну, тріангуляційну), сторони якої служать базисами засічки. По отриманих координатах осьових точок рейок обчислюють ширину колії, а також відхил рейок від прямолінійності.

Для визначення непрямолінійності шляхів застосовують різні способи створних вимірів. За вихідні створи, щодо яких визначають відхилення, приймають прямі лінії, закріплені поблизу рейок. Найбільше зручно ці лінії розташовувати так, щоб вони проходили через осьові точки рейок на початку й кінці прольоту. При використанні струни відстань між струною й рейкою вимірюють лінійкою з міліметровими розподілами. В оптичному способі створ задають теодолітом, установлюваним на рівні рейок або на підлозі (для боковою нівелювання).

Для перевірки прямолінійності шляхів застосовують різні лазерні прилади. Лазерним променем задають створ, відхилення від якого вимірюють візуально, що фотореєструючим приладом або з використанням промислової телевізійної установки. Для візуальної реєстрації відхилень на головку рейки встановлюють екран з координатною сіткою, по якій фіксують положення центра лазерної плями щодо осі рейки. Застосування телевізійної установки дозволяє виконувати візуальні виміри дистанційно по телевізійному зображенню.

Розроблено різні автоматичні системи для зйомки підкранових шляхів. Основу цих систем становлю! лазерні прилади й фотоелектричні пристрої, що реєструють, Як правило, автоматичні системи встановлюють на мостовому крані й результати вимірів фіксують при русі крана.

Для визначення висотного положення рейок застосовують геометричне, тригонометричне й гідростатичне нівелювання. При геометричному нівелюванні нівелір установлюють на крані (на спеціальних кронштейнах колон або підкрановій балці, якщо дозволяє її ширина). Для безпечного ведення робіт нівелір можна розташовувати на підлозі. При установці нівеліра на підлозі виміру виконуються по підвішеній до мостового крана рейці (рис. 21.6, а). Рейка пов'язана з верхньою гранню рейки за допомогою горизонтально встановлюваного за рівнем бруска. Замість рейки використовують також рулетку з вантажем на кінці В процесі

Рис. 21.6 Схеми визначення висотного положення рейок підкранової колії

нівелювання кран переміщають від однієї обумовленої точки до іншої. Метод тригонометричного нівелювання застосовують у тих випадках, коли встановити нівелір і рейки на шляхах важко, і коли планове положення рейок визначають прямою кутовою зарубкою На станції (рис. 21.6, (5) одночасно вимірюють горизонтальні й вертикальні кути.

При гідростатичному нівелюванні застосовують гідронівеліри різного виду. Для їхньої установки на рейкових шляхах використовують мостовий кран.

Результати зйомки підкранових колій відбивають на спеціальних виконавчих кресленях.