Кінесика

Найбільш вивченими є такі її елементи: міміка, жести, погляди.

Міміка (вираз обличчя) — головне джерело передачі емоцій (гнів, презирство, страждання, страх, подив, радість).

У процесі передачі інформації участь беруть рот, губи, очі, брови, лоб (складки), рухливі частини обличчя. Природні емоції завжди відображаються на обличчі симетрично. Ліва і права сторони обличчя перебувають під контролем різних півкуль головного мозку: робота домінуючої лівої півкулі відображається на правій стороні обличчя, яку людина краще контролює. Ліва сторона — менше контрольована і тому може відображати емоції, які співрозмовник намагається приховати.

Контакт очима може означати початок розмови, є знаком уваги, підтримки чи припинення спілкування.

Залежно від погляду видіялють:

- діловий погляд (трикутник між бровами та серединою лоба);

- соціальний погляд (лінія очей — рот);

- інтимний погляд (нижче підборіддя);

- погляд скоса (для передання цікавості чи ворожості).

Прикриті повіки — це підсвідомі рухи, викликають роздратування, або свідчить, що вас хочуть прибрати з поля зору, бо ви набридли, нецікаві, над вами відчувається перевага.

Поза — положення людського тіла, воно найменше контролюється свідомістю, тому спостереження за ним дає важливу інформацію про стан людини (відомо близько 1000 положень тіла). Найбільш вивчені 3 групи поз, що виражають ставлення до партнера.

1. Включення чи виключення із ситуації (відкритість чи закритість). Схрещені на грудях руки, сплетені в замок пальці, нога на ногу, відхилення спини назад — внутрішня закритість у контакті. І навпаки: посмішка, голова та тулуб, повернені до партнера, тулуб нахилено вперед свідчать про готовність до спілкування.

2. Домінування (зависання над партнером, поплескування по плечу) або залежність (погляд знизу, ситуативна сутулість).

3. Протистояння (руки стиснуті в кулаки, плече виставлене вперед) та гармонії (пози синхронізовані, відкриті, вільні).

Постава людини (описав А. Штангль у книзі “Мова тіла”).

Хороша невимушена постава свідчить про високу сприйнятливість людини до відкритості оточення, здатності до негайного застосування внутрішніх сил і свободи від будь-якого обмежувального примусу. Нерухомість або ж напруженість тіла вказують на реакцію самозахисту, уникнення контактів, замкненість, часто чутливість, а також на незграбне старання бути коректним. Погана, в’яла постава, сутула спина вказують на покору, примирення, підлабузництво. Пози конвенціального роду (одна або дві руки в кишенях, руки закладені за спину або схрещені на грудях тощо) свідчать про нестачу самостійності й потребу в непомітному включенні себе в загальний порядок.

Плечовий пояс і верхня частина тіла є надзвичайно інформативні. Високе підняття плечей з ледь сутулою спиною і втягнутим підборіддям “говорять” про безпорадність, нервовість, хронічний страх, невпевненість. Плечі,відведені вперед, вказують на почуття слабкості і пригніченості або на комплекс неповноцінності. Вільне спускання плечей свідчить про настання почуття впевненості, внутрішньої свободи і володіння ситуацією. Відведення плечей назад указує на рішучість діяти, почуття сили, активність, заповзятливість, нерідко на переоцінювання особистих можливостей. Вип’ячена грудна клітка спостерігається у людей активних, із розвинутим відчуттям особистої значимості, потребою в соціальних контактах; запала ж грудна клітка часто вказіє на відому байдужість, замкненість, пасивність, покору і пригніченість.

Хода — це елемент кінесики, пов’язаний із позою тіла. Характер ходи вказує на фізичне самопочуття, вік людини, її емоційний стан. Елементами ходи є ритм, швидкість, довжина кроку, тиск на поверхню. Ці параметри створюють образи впевненої, винуватої, обережно та ін. ходи.

Жести — рухи кисті та рук. Жести супроводжують мову, допомагають виявити ставлення людини до ситуації, її стан, тип темпераменту. Жести можуть бути довільними і мимовільними, типовими і нехарактерними людині. Існують різні класифікації жестів.

1. - описувально-зображувальні та виразні, підкреслюючі — ці жести супроводжують мовлення і поза ним втрачають смисл;

- конвенційні — жести привітання та прощання, погрози, привертання уваги, кликання, запрошення, заборони, образи, піддражнювання. Замінюють у мовленні елементи мови, зрозумілі без контексту.

- модальні — жести схвалення, незадоволення, іронії, недовіри, невпевненості, незнання, страждання, роздумів, зосередженості,розгубленості, сум’яття, пригнічення, розчарування, відрази, радощів, захоплення, подиву. Вони виражають оцінку, ставлення до предметів та людей, сигналізують про зміну активності в процесі комунікації.

- жести, що використовуються в ритуалах.

2. Д. Ньюренберг і Г. Калеро у книзі “Вчіться читати людину як книгу” пропонують їх інші види.

Жести відкритості:

- розкриття руки долонями доверху — жест, пов’язаний зі щирістю, відкритістю;

- знизування плечима, що супроводжується жестом розкритих рук, - ознака відкритої натури;

- розстібання піджака — людина відкрита і по-дружньому налаштована часто розстібає чи навіть знімає піджак у вашій присутності.

І навпаки, коли наявна ситуація провини, настороженості — ковають руки в кишеню чи за спину.

Жестами захисту реагуємо на погрози, конфліктні ситуації (руки, схрещені або стиснені в кулаки).

Жести оцінки — жести, що мають відношення до роздумів і прийняття рішень:

- “рука біля щоки” - люди, які спираються щокою на руку, зазвичай глибоко занурені в роздуми;

- жести критичної оцінки — підборіддя спирається на долоню, вказівний палець витягується вздовж щоки, інші пальці — нижче рота (позиція “поживемо-побачимо);

- людина сидить на краю стільця, лікті на стегнах, руки вільно звисають — жест уважного слухання, наприклад, якщо у більшості слухачів в аудиторії голови не нахилені — значить група в цілому зацікавлена матеріалом, що викладається;

- почухування підборіддя — жест “добре, давайте поміркуємо” - використовується, коли людина зайнята процесом прийняття рішення;

- жести з окулярами — протирання скелець, беруть в рот дужку тощо — це пауза для роздумів, людина хоче отримати час для обдумування ситуації, перед тим як чинити рішучий опір, вимагаючи пояснення або ставлячи запитання;

- ходіння по кабінету — спроба людини вирішити складну проблему або прийняти важке рішення;

Жести підозри та скритності:

- погляд убік;

- ноги (або все тіло), повернуті до виходу, - явна ознака того, що людина хоче закінчити зустріч, бесіду або те, що відбувається;

- торкання або легке потирання носа (зазвичай вказівним пальцем) — ознака сумніву (інші різновиди цього жесту — потирання вказівним пальцем за або перед вухом, потирання очей).

Жести домінантності-підлеглості. Домінантність може бути виражена в привітальному рукостисканні: коли людина міцно стискає вам руку і повертає її так, що її долоня лежить поверх вашої, вона намагається показати певну фізичну перевагу. Руки, з’єднані за спиною, підборіддя, підняте вгору, - типова авторитарна поза. У цілому, якщо ви хочете дати зрозуміти свою вищість, то все, що потрібно зробити, - це фізично піднятися над людиною, - сісти вище, коли ви обидва сидите, або встати.

Жести готовності: руки на стегнах; людина сидить на краю стільця, лікоть однієї руки і долоня іншої спираються на коліна.

Жести перестрахування: людина (дитина) гризе нігті, ручку, олівець; переплетені пальці рук, пощипування шкіри.

Жести фрустрації. Коротке дихання, часто поєднане з різними нечіткими звуками на зразок стогнання, мичання тощо (той, хто не помітив моменту, коли його опонент починає коротко дихати і продовжує доводити свою думку, може зіткнутися із серйозними неприємностями).

Жести нервозності:

- покашлювання, прочищення горла — той, хто дуже часто прочищає горло, почувається невпевнено і стурбовано;

- подзенькування монет у кишені вказує на те, що людина стурбована через гроші або їх нестачу;

- посмикування власного вуха — ознака того, що співрозмовник хоче перебити розмову, але стримується.

Жести самоконтролю. Руки заведені за спину, і там одна сильно стискає другу, інша поза — людина зі схрещеними кісточками сидить у кріслі, вчепилася в підлокітники руками (типова для пацієнтів, які очікують прийому у стоматологі). Такі пози є сигналом бажання людини подолати сильні почуття та емоції.

Жести нудьги:

- постукування по підлозі ногою ногою або клацання ковпачком ручки;

- “голова в руці”, тобто голова лежить на долоні;

- машинальне малювання на папері;

- пустий погляд (“я дивлюсь на вас, але не слухаю”).

Такесика — невербальна поведінка, пов’язана з тактильною системою сприйняття.Це різні дотики. Частота дотиків залежить від особливостей культури, статі, віку, статусу, характеру, взаємодії. Дотики подіялються на види:

- професійні — застосовуються виключно з професійною чи функціональною метою, мають безособовий характер: коли професіонал торкається іншої людини, остання сприймається ним як об’єкт;

- ритуальні (потискання рук, дипломатичні поцілунки);

- товариські;

- любовні.

Проксеміка — просторова психологія (термін увів американський антрополог Едуард холл). Учений виділив 4 типи відстаней для спілкування.

1. Інтимна відстань — від безпосереднього фізичного контакту до 40-45 см.

Спілкування тісне та близьке, не обов’язково позитивно забарвлене. Дозвіл на проникнення в цю зону ми даємо близьким людям, тим, хто перебуває в тісному емоційному контакті з нами: це батьки, діти, подружжя, близькі друзі та родичі, кохані.

2. Особистий простір — від 45 см і може сягати 120 см, тут фізичний контакт не обов’язковий. Це оптимальна відстань для розмови. Зазвичай саме така відстань між людьми на вечірках, коктейлях, офіційних прийомах.

3. Соціальна відстань — проміжок від 120 до 260 см. Найсприятливіша для формального спілкування. На такій відстані ми тримаємось від сторонніх людей.

4. Публічна відстань (більше 2,6 метра) характерна для спілкування з аудиторією, а також коли ми спілкуємося з великою групою людей.

У різних народів різні зони взаємодії. Так у європейських народів (наприклад, данійців), інтимна зона (25 см) менша, ніж в американців.

Просторове розміщення ділових партнерів — розрізняють 4 основні позиції розміщення за столом:

1. Кутове розміщення характерне для людей, зайнятих дружньою бесідою. Ця позиція сприяє постійному контакту очей та надає співрозмовникам простір для жестикуляції і можливість спостереження за жестами іншої людини. Кут відіграє роль бар’єра на випадок загрози з боку співрозмовника (можна за нього заховатись). Немає територіального розподілу стола.

2. Позиція ділової взаємодії.

Коли дві людини працюють у співавторстві над проблемою чи проектом, вони зазвичай займають саме таке положення. Це одна з найвигідніших позицій для пред’явлення, обговорення та вироблення спільних рішень. При цьому важливо не порушувати територію партнерства.

3. Конкуруюче-оборонна позиція — позиція один навпроти одного, це призводить до того, що кожна сторона дотримується своїх поглядів, оскільки стіл є бар’єром між ними. Дотримання субординації.

4. Незалежна позиція — таку позицію займають люди, які не хочуть взаємодіяти одне з одним, незацікавлені справою.

Для встановлення контакту між діловими партнерами важливим є вибір типу стола для переговорів.

Квадратний стіл сприяє створенню відносин суперництва і підходить для проведення короткої ділової бесіди чи для підкреслювання субординації. При чому відносини співробітництва швидше встановлюються з тією людиною, яка сидить за столом поруч із вами, а людина, яка сидить праворуч, легше розумітиме вас на відміну від тієї, яка сидить ліворуч. Найбільше опору йтиме від того, хто сидить напроти.

Круглий стіл створює атмосферу неофіційності та невимушеності і є найкращим засобом для проведення бесіди між людьми однакового соціального статусу, тому що кожному за столом виділяється однаковий простір. Проте якщо за круглим столом є начальник, то почеснішим буде місце праворуч від нього та ближче до нього, а найвіддаленіше місце все одно залишається конкуруючим.

За прямокутним столом найкращим вважається місце “чільне”, коли людина сидить обличчям до дверей. Можна поспостерігати, як саме розміщуються за столом вдома члени вашої сім’ї.

Паралінгвістика — це тон, гучність голосу, темп мовлення, паузи, вигуки. Вони дозволяють проаналізувати особливості мислення, правдивість чи неправдивість висловлення.