Структура спілкування

Тема № 3. Організація ділового спілкування

 

Структура спілкування.

Функції ділового спілкування.

Види та рівні спілкування.

Підготовка та проведення ділових зустрічей.

Домовленість про ділову зустріч.

Підготовка приміщень для ділових зустрічей.

Зустріч делегацій, розміщення учасників зустрічі.

Офіційна мова ділової зустрічі.

Ділова атрибутика: візитні картки, ділові подарунки, діловий одяг.

Організація ділових прийомів. Загальні вимоги стосовно проведення прийомів.

Структура спілкування.

Спілкування – явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб’єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування виявляється у змісті інформації, що є його предметом (знання, відомості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна комунікація при спілкуванні), у суспільно вироблених у процесі історичного розвитку різновидах спілкування. За змістом спілкування охоплює всі царини людського буття та діяльності, об’єктивні та суб’єктивні їх прояви. Спілкування між людьми відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння, навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Отже, спілкування – універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських стосунків.

Враховуючи складність природи спілкування, важливо ро­зібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених виокремлено три взаємопов'язаних сторони спілкування:

· комунікативна — обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

· інтерактивна — організація взаємодії суб'єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідея­ми, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взає­модії;

· соціально-перцептивна — процес взаємного сприйман­ня й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

У деяких дослідженнях структура спілкування розгля­дається, виходячи з трьох рівнів аналізу (макро-, мезо- і мікрорівні). На першому з них спілкування індивіда з людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективне обговорення та ін. І, нарешті, на мікрорівні — одиницями аналізу виступають взаємопов'я­зані дії суб'єктів спілкування: "запитання — відповіді", "по­відомлення інформації — ставлення до неї", "спонукання до дії — дія" та ін.

Виходячи з цього в літературі описано різні моделі спілку­вання. Такої, яка б задовольнила всіх, ще не розроблено. Найпростіша модель — це спілкування в діаді (парі).