^D
Наприклад, щодо виведення результатів на екран терміналу, строк може бути значно більше, ніж на екрані. У цьому випадку краще використати сполучення за допомогою каналів з командами more та less. Наприклад:
$ ls –larR | more
У процесі виводу на екран після заповнення усіх строк буде очікуватись натискання трьох клавіш – або Enter (до наступної строки), або Space (до наступного заповнення екрану), або Q (вихід з даного режиму перегляду).
$ ls –larR | less
Перегляд строк (вперед/назад/ліворуч/праворуч) можна виконувати за допомогою клавіш , ¯,, ® та перегортати сторінки вперед/назад клавішами PgUp, PgDn. Вихід з даного режиму перегляду - Q. За допомогою клавіші Q також можна виходити з режиму перегляду Manual.
5.1.4 Задачі: перевід в фоновий режим, відміна і переривання
При виконанні якої-небудь команди ОС Linux розглядає її як належну до виконання задачу (завдання). Ви можете дати системі вказівку виконувати завдання у фоновому режимі, щоб мати можливість продовжувати виконувати інші команди. Оператор " & " (амперсанд) в кінці командного рядка сповіщає систему про те, що дана команда повинна виконуватися в фоновому режимі:
$ lpr mydata &
[1] 1925
Друк файлу mydata здійснюється в фоновому режимі, користувач не чекає виконання цієї задачі, а продовжує працювати в нормальному режимі.
Наприклад, необхідно створити нескінченний процес виводу символу на консоль (фоновий режим) для демонстрації списку завдань і процесів, та виконати перенаправлення потоку у пристрій з ім’ям “ null ”:
$ yes > /dev/null &
[2] 1926
$ yes > /dev/null &
[3] 1927
$ yes > /dev/null &
[4] 1928
За допомогою команди jobs можна отримати список задач, що переведені у фоновий режим, а також номера і статус цих задач:
$ jobs
[1] + Running lpr intro
[2] - Running yes
[3] Running yes
[4] Running yes
Знак " + " позначає завдання, що обробляється в даний момент. Знак " – " позначає наступне завдання, що підлягає виконанню.
Поточну задачу можна перервати комбінацією клавіш Ctrl+z. При цьому вона приймає статус зупиненої. Запустити її на фоновому режимі можна командою bg; на передній фон (у пріоритетний режим) поточна задача відновлюється командою fg. Фонові і зупинені завдання знімаються (відмінюються) командою kill. Команди керування задачами реалізовано у командному інтерпретаторі:
$ bg %3
$ fg %4
$ kill %2
5.1.5 Операції керування файлами
Файли у ОС Linux організовано в каталоги. Всі каталоги з’єднуються один з одним, утворюючи ієрархічну деревовидну структуру. При звертанні до файлів необхідно вказувати не тільки ім’я, але й місце, яке він займає в цій файловій структурі. Ім’я файлу може містити які завгодно букви, знаки підкреслювання і цифри. Можна включати в імена крапки, коми, спеціальні і керуючі символи. Максимальна довжина імені файлу - 255 символів. Ім’я файлу може включати в себе розширення, причому не одне. Для відокремлення розширення від імені служить крапка. Існують спеціальні файли ініціалізації, які використовуються для зберігання параметрів конфігурації різноманітних програм, в тому числі й самого командного інтерпретатора. Як правило, це сховані файли, імена яких починаються з крапки.
Як вже говорилось, всі файли в ОС Linux мають один і той же формат - байтовий потік. Байтовий потік представляє собою просто послідовність байтів. Це дозволяє системі Linux розповсюджувати файлову концепцію на всі компоненти даних и навіть на апаратні засоби. Розглядаючи всі ці об’єкти (файли, каталоги, пристрої та ін.) як файли, Linux дозволяє спростити організацію даних і обмін ними. Кількість типів файлів залежить від конкретної реалізації ОС, однак існує чотири стандартних типи файлів: звичайні, файли-каталоги, байт-орієнтовані файли пристроїв і блок-орієнтовані файли пристроїв. Існують файли-символічні посилання, іменовані канали та ін.
Як відзначалось вище, файли мають один формат (байтовий потік), але можуть використовуватися по-різному. Найбільш суттєва різниця має місце між двійковими і текстовими файлами. Приклад двійкового файлу - програмний код після його компіляції. Команда file допомагає визначити, чим є той чи інший файл:
$ file monday report hello.c
monday: ASCII text
report: directory
hello.c: C source file
В багатьох випадках виникає необхідність продивлятися вміст файлу. Команди cat і more виводять вміст файлу на екран (more здійснює посторінковий вивід):
$ more mydata
Linux, DOS, Win95 - good, bad and ugly:-)
Команда touch змінює час останньої модифікації файлу на поточний. Якщо до цього файлу не існувало, то буде створено порожній файл.
