1.Однією з характерних рис української літературної мови є її милозвучність.
1.1. Важливим засобом досягнення милозвучності в українській літературній мові є позиційне чергування голосних та приголосних у – в, і – й. Недотримання правил цього чергування призводить до виникнення чужих українській мові немилозвучних словосполучень: Зустріч народних депутатів з студентами – зі (із). Нарада відбулась в Кривому Розі – відбулася в (відбулась у). Гроші одержав в касі – у касі. Прийшов в вівторок.
Типові помилки: на початку речення в, після паузи (коми, тире на письмі) – у.
1.2.Фонетичні варіанти повнозначних та службових слів типу імла – мла, іржа – ржа, з – зі - із, над – наді, перед – переді, під – піді, у - уві та ін.: зі мною, зі школи, але: пив із джерела, дістав із скрині, приїхала з міста, піді мною, переді мною, уві сні (збіг приголосних у наступному складі), але: над полем, під дахом, перед вами. Так же й префікси: відкинути – відібрати, надкусити – надібрати, обгорнути – обігріти.
1.3. Чергування часток би – б, же, ж: сказав би, він би, він же, але: сказала б, сказала ж, вона ж.
1.4. Чергування постфіксів ся – сь: навчалася в інституті, але дивлюсь у воду.
2. Дзвінкі в кінці слова і складу не оглушуються: пліт – плід, ліз – ліс, гриб – грип, везти – вести – це різні речі. Типові помилки у школі: каска зам. казка, книшка зам. книжка, сніх зам. сніг, сім рас одмір зам. раз, відріш зам. відріж, хліп, грипки, грятка, душка зам. хліб, грибки, грядка, дужка.
3. Глухі передньоязикові африкати ч і ц мають дзвінкі відповідники дж і дз:місце і спосіб творення цих пар абсолютно однакові, вони відрізняються наявністю чи відсутністю голосу.
Типові помилки: хожу, вожу, їжжу. Ці помилки відображаються й на письмі при переносі: поход-ження, зрід-ження.
На межі префікса й кореня правописне дж вимовляється як два звуки: від-жимати, звук [дж] виник тут із [д] унаслідок уподібнення.
4. Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється звуком [ф]. Навпаки, у кінці слова після голосного, у середині слова після голосного перед приголосним та на початку слова перед приголосним набуває більшої звучності й переходить у нескладотворчий [у]: брау, поуторити, воук, уплиу.
5. Префікс з-, як і прийменник, перед глухими приголосними переходить у с-: зцілити [c′ц′ілити], з хати [схати].
6. Префікс роз- перед [c] здебільшого як роз-, у інших випадках перед глухими приголосними – в залежності від темпу мовлення.
7. Глухі перед дзвінкими в середнині слів одзвінчуються: бородьба- боротися, осьде – [оз′де], хоч би – [ходжби].
8. Звук [р] постійно твердий у кінці слова, складу. М’яка вимова базар′, лікар′, секретар′ є ненормативною.
9. Приголосні [з], [с], [дз], [ц], [н], [л], [д], [т] перед м’якими цієї ж групи вимовляються м’яко: [куз′н′а], [с′н′іг], [молодз′ц′і],[г’іл′ц′і], [д′н′і], [д′л′а], [пут′н′і], але на [ волз′і ].
Звуки [д], [т], [з], [с] перед кінцевими м’якими основи прикметників твердої групи у формах давального й місцевого відмінків однини та називного множини переважно не пом’якшуються: [ народн′ій ], [ образн′ і], [ барвист′і ]. Зубні в кінці префікса перед м’якими зубними звичайно не пом’якшуються: бездіяльний, підлізти, роздягати, розсіяти. Пом’якшується лише префіксальний [д] перед [д′], [т′], [л′], [н′]: відділити [в’ід′:лити], [над′т′ісувати], [п’ід′н′імати.], також [дз] [c] перед [c′], [ц′]: [с′ц′ідити] та префікс с- перед [т′]: [с′т′ісувати], [с′т′агувати].
Приголосні [з], [с], [ц], [дз], можуть пом’якшуватися й перед напівпом’якшеними губними [з′в’ір], [с′в’ато], [с′в’іт], [ц′в’ах].
10. Подвоєні (здвоєні) в результаті збігу приголосні вимовляються як один довгий звук: [об:ити]. Так само вимовляються й не закріплені орфографією подовжені приголосні, що постають унаслідок асиміляції: [в’іч:изна], [бол′іц:е], [виніш:и], [берес′:а].
11. Багато груп приголосних зазнають у вимові асимілятивних змін унаслідок регресивного уподібнення:
з+ш в середині слова → [ жш ] [вив’іжши],
на початку слова: → [ ш:] [ш:ити],
з+ж → [ ж:] [ж:оўкнути], [беж:ал′існиі]
з+ч в середині слова → [ жч ] безчесний [беижчесниі],
на початку слова → [ шч ] зчистити [шчистити]
з+дж → [ ждж ] з джерела [жджерела]
ш+с′ → [ с′:] милуєшся [милуйес′:а], А.Мокренко: не [вернешс′а] назад. Учителька: [с′м’ійешс′а], діти: з ким [поведешс′а], того й [наберешс′а]
ж+с′ → [ з′с ′] зважся [зваз′с′а],
ч+с′ → [ ц′с ′] не морочся [не мороц′с′а]
ж+ц ′ → [ з′ц ′] на смужці [на смуз′ц′і]
ш+ц′ → [ с′ц ′] на дошці [на дос′ц′і]
ч+ц′ → [ ц′:] у хусточці [хустоц′:]
На межі слів приголосні [ ш ],[ ж ],[ ч ] перед [ c ′], [ ц ′] не зазнають асимілятивних змін [де ж с′істи], [ваш с′інокіс]
д+с → [ дзс ] відступ [відзступ],
д+ц → [ дзц ] відцуратися [відзцуратис′а],
д+ш → [ джш ] відшліфувати [в’іджшл′іфувати],
д+ч → [ джч ] відчинити [віджчинити],
д+ж → [ джж ] відживити [в’іджживити],
д+з → [ дз ] відзвук [в’ідзвук],
т+с → [ ц ] братство [брацтво],
т+ц →[ ц:] коритце [кориц:е]
т+ш → [ чш ] або [ ч:] (від темпу мовлення) багатшати [багачшати] або [ багач:ати],
т+ч → [ ч:] квітчати [кв’іч:ати].
12. Спрощення при вимові:
нт+ськ → [ н′с′к ] студентський [студенс′киі]
ст+ськ → [ с′к ], [ с′:к ] (у залежності від темпу) туристський [турис′киі], [турис′:киі]
нт+ст → [ нст ] агентство [агенство]
ст+ц′ → [ с′ц ′] артистці [артис′ц′і], при старанній вимові [артис′ц′:і]
ст+ч → [ шч ] невістчин [нев’ішчин]
ст+д → [ зд ] шістдесят [ш’іздес′ат]
ст+с → [ с:] шістсот [шіс:от]
