Рецидив злочинів, його види та значення

Останньою формою множинності злочинів є рецидив – «вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин» (ст.34 КК). Користуючись сформульованим під час розгляду повторності та сукупності підходом, сформулюємо ознаки рецидиву:

1) рецидив злочинів представляє собою вчинення двох або більше злочинів;

2) рецидив утворюють лише умисні злочини;

3) рецидив наявний лише у випадку коли судимість за попередній умисний злочин не знято або не погашено.

Як будь яка фома множинності злочинів, рецидив представляє собою вчинення двох або більше злочинів, які підлягають самостійній кримінально-правовій оцінці. У законодавчому визначенні міститься якісна характеристика злочинів, що утворюють рецидив – вони мають бути умисними. До умисних злочинів відносяться, в першу чергу, ті, суб’єктивна сторона яких характеризується прямим або непрямим умислом. Серед злочинів зі змішаною формою вини у цілому умисними мають визнаватися посягання, які характеризуються тим, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різних наслідки: перший (найближчий) – є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, другий (віддалений) – кваліфікуючою ознакою, при чому відповідно до закону, і до діяння, і до першого наслідку суб’єктивна сторона виражається в умислі, а до іншого наслідку тільки в необережності. Прикладами таких злочинів є умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), умисне знищення або пошкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч.2 ст. 194 КК) тощо.

Наступною ознакою рецидиву є те, що він наявний лише у випадку коли судимість за попередній умисний злочин не знято або не погашено. Отже рецидив наявний тоді, коли особа, що вчиняє новий умисний злочин, перебуває в правовому стані судимості, обумовленому вчиненням попереднього умисного злочину. Такий стан починається з моменту набрання чинності обвинувальним вироком суду і завершується погашенням або зняттям судимості. Сказане означає, що злочин вважається вчиненим за наявності судимості, коли його вчинено:

– під час відбування покарання;

– після відбування покарання на протязі строків, передбачених статтею 89 КК (з урахуванням специфіки погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, передбаченої статтею 108 КК);

– протягом іспитового строку у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 79 КК) або умовно-дострокового звільнення (ст. 81 КК).

Як вже зазначалося, рецидив утворюють два або більше умисних злочини. Залежно від того тотожні, однорідні, або різнорідні ці злочини, виокремлюють такі види рецидиву як загальний та спеціальний. Загальний рецидив має місце тоді, коли особа, яка має судимість за умисний злочин, знову вчиняє умисний злочин при цьому вчинені нею злочини є різнорідними. Наприклад, під час відбування покарання в вигляді позбавлення волі за крадіжку, особа заподіяла іншому засудженому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Спеціальний рецидив наявний коли вчинені особою злочини є тотожними або однорідними. Наприклад, особа вчинила крадіжку, була засуджена, їй було призначено покарання від відбування якого її було звільнено з випробуванням, але на протязі іспитового строку вона вчинила грабіж.

Оскільки наведена ситуація може слугувати й прикладом повторності пов’язаної з засудженням, виникає питання: як співвідносяться поняття «повторність злочинів» та «рецидив злочинів»? Виходячи з аналізу чинного законодавства можемо запропонувати наступний висновок: у випадках вчинення особою, яка має судимість за умисний злочин, нового тотожного або однорідного злочину одночасно наявні як повторність так і рецидив злочинів.

Юридичне значення рецидиву полягає у тому, що він, як і повторність, може виступати в якості обставини, що обтяжує покарання, а у випадках спеціально передбачених в Особливій частині КК – в якості кваліфікуючої ознаки. Так, рецидив є кваліфікуючою ознакою ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, ч.2 ст. 164 КК сформульована наступним чином: «Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею». Аналогічні формулювання можна