Приблизно 150 років тому кримінальні закони почали поділяти ще й на загальну та особливу частини (низка статей і розділів входять до загальної частини, а низка - до особливої). Цей поділ проводиться виходячи із змісту положень, які викладені у цих частинах. Загальну частину складають статті та розділи, що регламентують положення, спільні (загальні) для всього кримінального закону. Вони стосуються: завдань кримінального закону; підстав кримінальної відповідальності; дії кримінального закону в часі та просторі; містять визначення понять, які характеризують умови відповідальності за всі злочини; регламентують розміри покарань, які можуть застосовуватися за всі злочини, тощо. В особливій частині містяться статті та розділи, які встановлюють:
- ознаки окремих видів злочинів та види і розміри покарання за ці злочини;
- визначення понять, які стосуються окремих злочинів;
- умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини;
- обставини, за наявності яких не настає кримінальна відповідальність за окремі діяння, передбачені відповідними статтями.
Зазвичай загальна частина за обсягом значно менша особливої. Наприклад, у КК 2001 року (в первісній, до внесення змін і доповнень, редакції) Загальну частину складали 108 статей, об'єднаних у 15 розділів, а Особливу - 339 статей, об'єднаних у 20 розділів. Виокремлення загальної частини та рівень розвинутості її положень свідчать про ступінь досконалості кримінального закону в цілому. Адже саме в загальній частині викладені найбільш важливі, принципові положення, які визначають принципові засади цього закону, його демократичну чи реакційну спрямованість, є стабільними.
Слід підкреслити, що на загальну і особливу частини поділяється кримінальний закон, а не кримінальне право як одна з правових галузей. Норми кримінального права викладені у статтях і розділах як загальної, так і особливої частин кримінального закону. Врешті-решт поділ на загальну та особливу частини здійснений, аби зручніше і доступніше, без зайвих повторень, викласти кримінально-правові норми. Адже виклад спільних для всіх злочинів положень (частин кримінально-правових норм) у загальній частині дозволяє уникнути їх повторень у статтях особливої частини.
Статті Загальної та Особливої частин КК застосовуються лише взаємопов'язано. Неможливо застосувати жодну статтю Особливої частини КК, не враховуючи при цьому положення, викладені у статтях Загальної частини. І навпаки, статті Загальної частини КК наповнюються конкретним змістом через положення, викладені у статтях Особливої частини КК.
