Періодизація античної літератури. Характеристика кожного періоду.
Виділяють 4 етапи розвитку античної літератури:
1.Докласичний(архаїчний, долітературний) – до 7 ст до н.е. Відбувається поступовий перехід від первіснообщинного ладу до рабовласницької держави. Усна народна творчість не дійшла. Збереглась лише міфологія і поеми «Іліада» і «Одіссея». На межі архаїчного і класичного періодів формується дидактичний епос(поезія Гесіода).
2.Класичний – 7-4 ст. до н.е. В 7- 6 ст до н. е. в давньогрецькій літературі панує лірика. У 5-4 ст. до н.е. розвивається драма і виникають перші прозові жанри: історіографія, ораторське мистецтво, філософські роздуми та бесіди. Створювались найкращі твори грец літ, оскільки центром була Аттіка, говорять про аттичну добу розвитку культури. Вершину цього періоду склали твори поети-трагіки – Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан. Найвизначніші представники давньогрецької прози: історик Геродот, оратор Демосфен, філософи Платон і Арістотель.
3.Елліністичний – 4 ст до н.е. – до 30 р. н.е. Виникають нові централізовані елліністичні держави, військові монархії.Період занепаду класичної літератури. Провідні жанри – побутова комедія і інтимна лірика.
4.Римський – 30 р 3-4 ст н.е. (після класичний). Греція попала під владу Риму. Видатні письменники – цієї доби працювали здебільшого в галузі сатири Лукіан та історіографії Плутарх. У цей період виник новий прозовий жанр, що пізніше отримав назву роману.
Міф. Основні особливості міфу. Роль міфології в античній л-рі.
Міф – вид усної народної творчості, розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили, що брали участь у створенні світу.
Виникає в умовах порівняно низького розвитку суспільства, є первісною формою суспільної свідомості, яка поєднує релігію, мистецтво, науку, філософію. У первісній л-рі – це тип худ. Мислення, який сприймає, пізнає і описує світ за допомогою конкретних живих істот, які давньою людиною сприймаються як реальні.
Особливості міфів:
1.завжди колективна творчість, створювалась впродовж багатьох століть, в них сконцентрована колективна мудрість і знання про світ. Спочатку богами називали подобу тварин. З розвитком цивілізації боги втрачали тваринні риси і залишалися лише деякі їхні органи. Часто тварина супроводжувала бога (Афіна-сова, Скляній-змія)
2.Образність. Будь-яка ідея подається у вигляді чуттєвого образу. Особливістю є антропоморфізм – наділення неживих істот, чи явищ природи людськими якостями. Окремі почуття асоціюються з окремими богами (Афродіта – кохання, Фобос – страхіття)
3. Змінність(еволюція) разом з еволюцією суспільства та суспільною свідомістю. (регіональні боги – олімпійські боги +історичні особи (Паріс, Гектор))
