Тема: Суб'єктивна сторона злочину

Завдання 6. К. звернулася до свого знайомого – судимого за насильницькі злочини Д. із проханням сприяти в поверненні грошей (9 тис. грн.), які їй заборгувала В. За допомогу вона пообіцяла винагороду в 1,5 тис грн. Вистеживши В., Д. разом із своїм приятелем X. (якому він пообіцяв 400 грн. за сприяння у злочині) заштовхнули її до автомобілю й вивезли за місто, де тримали два тижні в підвалі недобудованої дачі, прив'язану до металевого кільця. Від холоду й вогкості у підвалі В. захворіла на пневмонію. Бачачи, що В. погано себе почуває, X. пропонував відпустити її або відвезти до лікарні, але Д. заборонив це робити, сказав: «Та нехай хоч здохне, але щоб гроші повернула». Від пневмонії В. померла.

Що таке суб'єктивна сторона злочину? Які ознаки її характеризують? Що таке вина та її форми? Визначте форму і вид вини у вчиненому, проаналізуйте його інтелектуальний і вольовий моменти.

Вирішення завдання:

1. Суб'єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення невідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки.

2. Ознаки: вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові. Вина особи – це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину. Проте в багатьох злочинах суб'єктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Вони мають значення обов'язкових ознак лише в тих випадках, коли названі в диспозиції закону як обов'язкові ознаки конкретного злочину.

3. Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.

4. Винні діяння, що зазначені у даній ситуації:

1) К. звернулася до свого знайомого – судимого за насильницькі злочини Д. із проханням сприяти в поверненні грошей, які їй заборгувала В. за певну грошову винагороду. Форма вини – непрямий умисел, тому що К. усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (враховуючи кримінальне минуле Д.), але чітких вказівок щодо того, як цей борг має бути стягнуто не надавала. К. та Д. в даному випадку є співучасники.

2) Д. разом із своїм приятелем X. заштовхнули її до автомобілю й вивезли за місто, де тримали два тижні в підвалі недобудованої дачі, прив'язану до металевого кільця. Винне діяння – незаконне позбавлення волі або викрадення людини (стаття 146 КК України). Форма вини – прямий умисел. В даному випадку ми бачимо вольовий момент умислу, тому що Х., як співучасник, бажає, щоб настали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти Д.

3) Від холоду й вогкості у підвалі В. захворіла на пневмонію, від якої померла. Винне діяння – залишення в небезпеці (стаття 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (стаття 136). Форма вини – необережність у виді злочинної самовпевненості. В даному випадку ми бачимо інтелектуальний момент умислу з боку Х., тому що він передбачає суспільну небезпечність діяння, вчиненого ним разом з Д.

5. Умисел при співучасті, як і в злочині, вчинюваному однією особою, містить у собі інтелектуальні і вольові моменти. Однак оскільки злочин вчиняється в співучасті, і той і інший моменти умислу мають свою специфіку.

Специфіка інтелектуального моменту полягає в тому, що співучасник усвідомлює суспільну небезпечність не лише вчиненого ним особисто діяння, але й суспільну небезпечність діяння, яке вчиняє виконавець. Співучасник також передбачає, що в результаті цих дій виконавця настане суспільно небезпечний наслідок. Тобто співучасник передбачає, що в результаті його дії розвиток причинного зв'язку призведе до того, що виконавець вчинить задуманий співучасниками злочин.

Вольовий момент умислу при співучасті виявляється насамперед у бажанні настання наслідків, коли всі співучасники бажають, щоб настали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти виконавець. У злочинах з формальним складом співучасники бажають, щоб виконавець вчинив задуману ними злочинну дію.

Завдання 7. М. влітку наймався охороняти сади, для чого незаконно придбав гладкоствольну мисливську рушницю й патрони до неї. В частині патронів він зменшив кількість пороху й зарядив їх кам'яною сіллю. Під час святкування дня народження М. його знайомий К. повів себе зухвало, ображав гостей, бив посуд. М. намагався вигнати його з квартири, але К. опирався. Тоді М. узяв рушницю, й, вважаючи, що вона заряджена патроном із сіллю, вистрілив, цілячись К. в ноги. Однак, в рушниці насправді був заряджений патрон з картеччю (про що М. забув). Від отриманого широкого поранення (в тому числі ушкодження пахової артерії) К. помер на місці. М. намагався зупинити кровотечу, викликав медичну допомогу.

Варіант: М. прицільно вистрілив К. в обличчя. Патрон було споряджено сіллю. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, цими діями потерпілому було завдано тілесні ушкодження у вигляді поранення верхньої частини обличчя з руйнуванням і дефектом (відсутністю) м'яких тканин перенісся, прилеглих ділянок бічних поверхонь носа та очних впадин, лівого надбрів'я, верхньої повіки лівого ока, а також кісткових структур носа, що може бути усунено лише шляхом операції.

Що таке суб'єктивна сторона злочину? Які ознаки її характеризують? Що таке вина та її форми? Визначте форму вини і вид вини в обох варіантах. Обґрунтуйте відповідь.

Вирішення завдання:

1. Суб'єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення невідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки.

2. Ознаки: вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові. Вина особи – це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину. Проте в багатьох злочинах суб'єктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Вони мають значення обов'язкових ознак лише в тих випадках, коли названі в диспозиції закону як обов'язкові ознаки конкретного злочину.

3. Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.

4. Винні діяння:

1) незаконне придбання гладкоствольної мисливської рушниці й патронів до неї – непрямий умисел (М. усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, свідомо придбав рушницю, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускав їх настання);

2) вистріл К. у ноги з рушниці патроном, що заряджений сіллю – прямий умисел (М., роблячи постріл у ноги К усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і, враховуючи всі обставини ситуації, бажав їх настання);

3) від отриманого широкого поранення К. помер на місці – необережність у формі злочинної недбалості (М. не передбачав, що рушниця заряджена справжніми патронами, хоча він міг це передбачити, так як частина патронів залишилась в нього справжніх).

Винні діяння при другому варіанті:

1) прицільний постріл в обличчя К. – прямий умисел (М., роблячи прицільний постріл в обличчя К усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і, враховуючи всі обставини ситуації, бажав їх настання);

2) нанесення тілесних ушкоджень у вигляді поранення верхньої частини обличчя з руйнуванням і дефектом (відсутністю) м'яких тканин перенісся, прилеглих ділянок бічних поверхонь носа та очних впадин, лівого надбрів'я, верхньої повіки лівого ока, а також кісткових структур носа – непрямий умисел.

Завдання 8. З. домовився з А. про ремонт автомобілю, що належав З. Оскільки на цей момент грошей він не мав, а ремонт був потрібний терміново, вони домовилися, що його вартість він сплатить через місяць. Однак, через місяць грошей він не сплатив, незважаючи на кількаразові нагадування А. Через два місяці А., щоб примусити З. віддати борг, почав погрожувати йому фізичною розправою, а коли й це не допомогло, в одній зі сварок ударив З. викруткою в ліву частину грудної клітини. Від пошкодження серця З. помер. А. було засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зверніться до ст. 115 КК України. Що таке мотив злочину? Визначте, чи є корисливим мотив злочину, вчиненого А.? Факультативною чи обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мотив у складі злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. З'ясуйте, у яких злочинах, передбачених статтями розділу II Особливої частини КК України мотив є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони?

Вирішення завдання:

1. Мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив злочину – це спонукання до вчинення злочину. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Про мотиви і мету злочину можна говорити лише у разі вчинення умисних злочинів.

2. У вчиненому А. злочині мотив є корисливим, тому що спочатку А. погрожував З. фізичною розправою з метою повернення боргу, а вже потім в одній зі сварок ударив З. викруткою в ліву частину грудної клітини. В даному випадку, ми маємо справу з непрямим умислом.

3. Мотив у складі злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство з корисливих мотивів) є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, бо відноситься до диспозиції статті.

4. Мотив має значення обов'язкової ознаки суб’єктивної сторони злочину лише в тих випадках, коли його названо в диспозиції закону як обов'язкову ознаку конкретного злочину. Мотив є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину у наступних злочинах, передбачених статтями розділу II Особливої частини КК України: ст. 115 «Умисне вбивство», ст. 116 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання», ст. 117 «Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини», ст. 120 «Доведення до самогубства», ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження», ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження», ст. 125 «Умисне легке тілесне ушкодження», ст. 126 «Побої і мордування», ст. 127 «Катування», ст. 129 «Погроза вбивством», ст. 130 «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», ст. 132 «Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», ст. 133 «Зараження венеричною хворобою», ст. 142 «Незаконне проведення дослідів над людиною», ст. 144 «Насильницьке донорство», ст. 145 «Незаконне розголошення лікарської таємниці».

Завдання 9. У. та С. у дворі будинку У. розпивали спиртні напої. Між чоловіками виникла сварка, що переросла у бійку. Під час неї С. ударив У. кулаком у підборіддя, і той, втративши рівновагу, упав, забившись потилицею о бетонний стовпчик, який лежав у дворі. Від удару У. помер на місці. Місцевим судом С. було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК. Судово-медичною експертизою встановлено, що удар С. в обличчя заподіяв У. легке тілесне ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, а причиною смерті є перелом кісток склепіння черепа й двосторонній крововилив під м'яку мозкову оболонку, що могли утворитися при ударі головою об бетонний стовп.

Звернувшись до ст.ст. 119, 121, 125, 128 КК, визначте форму вини у вчиненому. Чи вірне рішення ухвалено судом? Що таке змішана (складна) форма вини? Чи і можна в даному випадку вести мову про неї?

Вирішення завдання:

Відповідно по поданих в умові статей, необхідно визначити форму вини з-поміж наступних варіантів: вбивство через необережність, умисне тяжке ушкодження, умисне легке ушкодження, необережне тяжке ушкодження.

Виходячи з характеристик об’єктивної сторони злочину, робимо висновок, що це вбивство через необережність, оскільки наявне діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідками у виді смерті людини; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.

Рішення, винесене місцевим судом є невірним, оскільки у складі злочину немає ознак умисного тяжкого ушкодження, тому виходячи з вищевикладеного висновку, що даний злочин являється вбивством через необережність, необхідно застосувати статтю 119 КК: Вбивство, вчинене через необережність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Змішана форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об’єктивних ознак одного і того самого злочину.

При змішаній формі вини щодо одних об’єктивних ознак складу злочину має місце умисел (прямий чи непрямий), щодо інших – необережність (самовпевненість або недбалість).

В даному випадку змішана форма вини має місце, оскільки передумова здійснення злочину, тобто завдання С. У. легкого тілесного пошкодження має форму умислу, а вже наслідок (втрата рівноваги, смерть) є непередбачуваними не С., а отже й неумисними.

 

Завдання 10. Б. придбала в магазині рибні консерви, з яких виготовила салат. Салатом вона ввечері нагодувала свого чоловіка. В ночі йому стало погане, почалися сильні болі в животі. Довелося викликати медичну допомогу. В лікарні чоловік помер від враження печінки. За висновками судово-медичної експертизи, причиною смерті стало отруєння недоброякісними консервами.

Чи є винними дії Б.?

Вирішення завдання:

Відповідно до статті 23 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24 КК України) і необережність (ст. 25 КК України). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.

Відповідно до умов завдання, Б. придбала в магазині рибні консерви, з яких виготовила салат. Тобто, вона не є виробником або постачальником даних консервів, і не може відповідати за їх якість. Діями Б., відповідно до умов завдання, є придбання консервів та приготування салату. В діях Б. відсутні категорії умислу, зазначені статтею 24 КК України, так як вона не усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, і не передбачала його суспільно-небезпечні наслідки.

Також, якщо проаналізувати дії Б. за статтею 25 КК України, то можна чітко зазначити, що необережність як злочинна самовпевненість і необережність як злочинна недбалість, у діях Б. відсутні, так як вона не передбачала, не могла і не повинна була передбачати настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

Враховуючи все вищенаведене, можна стверджувати: так як у діях Б. відсутні такі обов’язкові категорії вини, як умисел та необережність, то дії Б. не є винними.