Завдання 1. Н. на легковому автомобілі їхав ділянкою дороги зі швидкістю 72 км/год., в той час як швидкість руху на ній була обмежена до 50 км/год., про що повідомляв відповідний знак. Коли у 10 метрах перед автомобілем на вулицю вибіг 7-річний хлопчик, Н. не встиг зупинити автомобіль, стався наїзд. Ударом автомобіля потерпілому було заподіяно забій головного мозку, від якого настала смерть. За висновками судової авто технічної експертизи, гальмівна система автомобіля знаходилась в несправному стані (відсутні гальмівні колодки задньої осі). Окрім того встановлено, що Н. самовільно встановив на автомобілі державний номерний знак, який виготовлено не фабричним способом, а також в його автомобілі не працювало електроосвітлення.
Що таке об’єктивна сторона злочину, яке її значення? Зверніться до ст. 286 КК та опишіть, які ознаки характеризують об’єктивну сторону цього злочину. Чи є у описаному в задачі об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК? Якщо так, в чому вони виражаються в даному випадку? Визначте, до якого виду суспільно небезпечних діянь належить вчинене Н.?
Вирішення завдання:
1. Об'єкт злочину – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона – зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.
Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони як елемента складу злочину є: діяння (дію чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки і причинний зв'язок. Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав.
Значення об'єктивної сторони злочину:
- об'єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності – особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину;
- ознаки об'єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину – характер діяння, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення злочину, тяжкість суспільне небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину;
- об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину;
- об'єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних;
- врахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.
2. Ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 286 КК «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»:
- порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту – діяння;
- нанесення потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження – суспільно небезпечні наслідки;
- настання смерті потерпілого або заподіяли йому тяжкого тілесного ушкодження – суспільно небезпечні наслідки;
- загибель кількох осіб – суспільно небезпечні наслідки;
- нанесення тілесних ушкоджень, смерть потерпілого або кількох осіб внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту – причинний зв'язок.
3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК, у описаному в задачі:
- перевищення максимальної швидкості руху транспортного засобу, обмеженого відповідним знаком з урахуванням п. 12.5 Правил дорожнього руху («У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.») – діяння;
- керування несправним транспортним засобом – діяння;
- відсутність гальмівних колодок задньої осі та несправність електроосвітлення – причинний зв'язок;
- смерть потерпілого – суспільно небезпечний наслідок.
4. Діяння, вчинене Н. відповідно до описаних умов, належить до наступних видів суспільно небезпечних діянь:
- дія – перевищення максимальної швидкості руху транспортного засобу;
- дія – керування несправним транспортним засобом;
- бездіяльність – відмова від своєчасного виправлення гальмівної системи транспортного засобу.
Завдання 2. Н. та К. вживали спиртні напої у квартирі Н. Пізно вночі К., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, почав збиратися додому. Н. вимагав продовжити пити, не дозволяв піти, закрив двері. На цьому ґрунті між Н. та К. виникла сварка, що перейшла в бійку, під час якої К. упав на долівку, почав кашляти й блювати. Н. переконався, що той живий та дихає, підклав йому під голову згорнуту ковдру «щоб не захлинувся» і пішов з квартири.
Вранці К. знайшли мертвим. Судово-медична експертиза констатувала, що смерть настала від асфіксії: від пошкодження органів черевної порожнини, яке сталося внаслідок ударів твердим тупим предметом вночі у нього почалася блювота, він захлинувся. Н. було засуджено за умисне вбивство.
Що таке причинний зв'язок, які є його види та значення? Чи є причинний зв'язок між діями Н. та смертю К.? Якщо так, якого він виду? Чи вірний висновок зробив суд?
Вирішення завдання:
1. Під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням – дією або бездіяльністю (причиною) – і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.
При аналізі і встановленні причинного зв'язку між суспільно небезпечною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень:
1) причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Звідси випливає, що якщо відсутнє суспільно небезпечне діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв'язок, тому що немає першої (обов'язкової) ознаки об'єктивної сторони – діяння. У разі відсутності наслідку (за наявності суспільно небезпечного діяння) має місце замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв'язок між діянням і наслідком не встановлений, об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов'язкової її ознаки, як причинний зв'язок;
2) по кожній кримінальній справі для наявності об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом необхідно встановити не лише діяння, але і суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності;
3) для того, щоб чітко встановити зв'язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища – причину і наслідок, тобто суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок – від інших причинно-наслідкових ланок і опосередкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками;
4) Причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку. З цього випливають такі найважливіші вимоги:
- причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку. Однак зовнішньої (часової) залежності у послідовному розвитку подій недостатньо, адже відомо, що "після цього" не завжди означає "внаслідок цього";
- причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, але і викликати його;
- причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори – дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч), факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків;
- діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку.
Необхідний причинний зв'язок слід відрізняти від випадкового причинного зв'язку. Необхідний причинний зв'язок відбиває закономірності розвитку об'єктивного світу, коли причина сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку.
На відміну від цього випадкові причинні зв'язки не відбивають закономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об'єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Суспільно небезпечні наслідки, що настали внаслідок випадкового причинного зв'язку, не мають кримінально-правового значення і не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.
Урахування викладених положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв'язку констатує наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.
Види причинних зв'язків:
- причинний зв'язок при так званому безпосередньому заподіянні. Такий зв'язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним зв'язком;
- опосередкований необхідний причинний зв'язок, коли суб'єкт для заподіяння суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину чи використовує поведінку інших осіб;
- необхідний причинний зв'язок при співучасті, коли дії співучасників (організатора, підбурювача, пособника) перебувають у причинному зв'язку зі злочином, вчиненим виконавцем;
- необхідний причинний зв'язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Ці умови виступають каталізаторами (прискорювачами) настання наслідків (наприклад, стан сп'яніння, хвороба потерпілого тощо).
2. Причинним зв’язком між діями Н. та смертю К. є нанесення ударів твердим тупим предметом громадянином Н., наслідком чого стали пошкодження органів черевної порожнини громадянина К., від чого у К. почалось блювання, результатом якої стала асфіксія.
3. Вид причинного зв’язку – опосередкований необхідний причинний зв'язок – смерть настала у наслідок асфіксії, що була викликана пошкодженням органів черевної порожнини у наслідок нанесення тілесних пошкоджень різної важкості.
4. На мою думку, суд зробив не вірний висновок, тому що на той момент, коли Н. пішов з квартири, він переконався, що К. живий та дихає, Н. підклав йому під голову згорнуту ковдру «щоб не захлинувся», і тільки тоді пішов з квартири. Тобто дане діяння можна розглядати як «вбивство через необережність» (стаття 119 КК України) або як «Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого» (стаття 121 КК України).
Завдання 3. Г. скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за наступних обставин: о 9 год. ранку вихопив з рук 62-річної О. господарську сумку, в якій знаходилися продукти харчування вартістю 23 грн., гаманець із грішми (276 грн.), медичний препарат «Глібенкламід» (вартістю 1 грн. 80 коп.) та деякі інші речі, загальною вартістю 14 грн. 60 коп. і з викраденим втік. Потерпіла О. стверджувала, що грабіж заподіяв їй значну шкоду, оскільки вона хворіє на цукровий діабет, а без викрадених злочинцем таблеток в неї могло б настати ускладнення хвороби, бо придбати ліки вона не могла аж до дня отримання наступної пенсії.
Що таке суспільно небезпечні наслідки як ознака, що характеризує об'єктивну сторону злочину? Які є їх види? Зверніться до примітки до ст. 185 та до ст. 186 КК України. 3'ясуйте, чи є підстави вважати заподіяні вчиненим Г. грабежем суспільно небезпечні наслідки О. «значною шкодою» та кваліфікувати злочин за ч. З ст. 186 КК? До якого виду наслідків належить шкода, заподіяна злочином О.?
Вирішення завдання:
1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин; в інших – благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини; по-третє – розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину.
Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на:
- наслідки у вигляді реальної шкоди;
- наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди.
Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об'єкту кримінально-правової охорони. Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за діяння, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об'єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Подібні злочини отримали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушується стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умови їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єктові, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності.
Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.
Наслідки злочину різноманітні і можуть бути поділені на дві великі групи:
- наслідки матеріального характеру;
- наслідки нематеріального характеру.
До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер (смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження, майнова шкода). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі.
Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).
Залежно від виду безпосереднього об'єкта, якому суспільно небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода, що заподіюється службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень, є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними або такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями – додатковим наслідком. У той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчиненні даного злочину, і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину.
Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших – не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).
Злочини з матеріальним складом – це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.
Злочини з формальним складом – це такі злочини, для наявності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.
Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслідків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких випадках і неможливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнанні наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка – коли злочинець протиправне вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження – коли здоров'ю людини нанесена шкода певного ступеня тяжкості.
У злочинах з формальним складом сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання.
2. Відповідно до п. 2 Приміток статті 185 КК України, «значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», тобто у розмірі від 1700 грн. до 4250 грн. Згідно з умовами завдання, грабіжник наніс шкоду потерпілій у розмірі 315 грн. 40 коп., що не відповідає розмірам значної шкоди. Але враховуючи те, що потерпіла О. хворіє на цукровий діабет, і без викрадених злочинцем таблеток в неї могло б настати ускладнення хвороби, тому що придбати ліки вона не могла аж до дня отримання наступної пенсії, можна вважати даний грабіж значною шкодую при встановленні реальної неможливості потерпілою придбати собі дані ліки. Даний злочин треба кваліфікувати згідно ч. 1 ст. 186 КК України.
3. Шкода, заподіяна злочином О., належить:
- грабіж – наслідок у вигляді реальної шкоди, матеріального характеру, основний;
- погіршення стану здоров’я внаслідок відсутності ліків від цукрового діабету – наслідок у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, матеріального характеру, додатково факультативний.
Завдання 4. Повертаючись ввечері додому через парк, Л. побачив, що на землі лежить обірваний електричний дріт. Л. зрозумів, що дріт під напругою. Він огородив місце обриву гілками дерев і з мобільного телефону зателефонував диспетчеру електромережі. Старший диспетчер Д., прийнявши повідомлення, вирішив, що вночі в парку виключена поява людей, а тому аварійну бригаду електромонтерів на місце обриву можна направити лише вранці. Почекавши годину, Л. з місця аварії пішов додому. Вночі компанія підлітків ішла парком і один з них був смертельно травмований електричним струмом від контакту з обірваним дротом.
Зверніться до ст. 119, 367 КК України. Чи є у вчиненому Л. або Д. ознаки об'єктивної сторони зазначених злочинів? Проаналізуйте ситуацію з точки зору відповідальності за злочинну бездіяльність.
Вирішення завдання:
Ознаки об'єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми насамперед стикаємося з його об'єктивними ознаками – конкретним актом поведінки суб'єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється у певній об'єктивній обстановці, у певному місці і в певний час.
Злочин завжди тягне за собою певні суспільне небезпечні наслідки, тому що в результаті його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом. Причому діяння (дія чи бездіяльність) перебуває у причинному зв'язку із суспільне небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь-якому злочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину бути не може. Вони мають місце завжди, у всіх випадках, коли вчиняється злочин.
Іноді злочин вчиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогнепальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їхнє вибіркове використання багато в чому дозволяє злочинцю більш успішно вчинити злочинний намір, заподіяти більш тяжку шкоду.
Викладене дозволяє зробити висновок, що об'єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні); факультативні.
До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. Встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі.
До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину. Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину прямо вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину і їх встановлення в такому випадку є обов'язковим.
1. Стаття 119 КК України «Вбивство через необережність», стаття 367 КК України «Службова недбалість». Враховуючи те, що Л. коли зрозумів, що обірваний дріт під напругою, огородив місце обриву гілками дерев і з мобільного телефону зателефонував диспетчеру електромережі Д., який прийняв повідомлення – то в його діяннях відсутні ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених у статтях 119, 367 КК України.
У діянні Д., який прийняв повідомлення про виявлений порив електромережі, вирішив, що вночі в парку виключена поява людей, а тому аварійну бригаду електромонтерів на місце обриву можна направити лише вранці – є ознаки об’єктивної сторони злочину, зазначеного у статті 367 КК України, тому що є чіткі обов’язкові ознаки об'єктивної сторони злочину – бездіяння (не направив вчасно аварійну бригаду електромонтерів на місце обриву), факультативні ознак об'єктивної сторони складу злочину – суспільно небезпечні наслідки (смертельно травмований електричним струмом від контакту з обірваним дротом підліток), причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час тощо.
2. Відповідно до частини 2 статті 367 КК України, за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого. Враховуючи те, що відповідно до опису ситуації відсутні пом’якшуючі обставини, а навпаки – в результаті даного злочину настала смерть потерпілого – то покарання за вчинений злочин Д. має бути максимальним відповідно до частини 2 статті 367 КК України.
Завдання 5. В., яка сиділа у кафе, зненацька стало зле. Вона прийняла пігулку та закрила очі, щоб перепочити. Це побачив С., що сидів за сусіднім столиком. Вважаючи, що В. втратила свідомість, він раптово підійшов до неї іззаду та швидко зняв з її шиї золотого ланцюжка, вартістю 560 грн. Заволодівши прикрасою він швидко сховався за рогом і втік з кафе. В. відчула, як щось різко здавило їй шию, але коли озирнулася, то злочинця не побачила.
При розслідуванні злочину між слідчим та начальником слідчого відділу виникла суперечка. Слідчий вважав, що С. скоїв викрадення майна таємним способом, а тому його дії слід кваліфікувати як крадіжку. На думку начальника слідчого відділу злочин є грабежем, бо спосіб викрадення був відкритим.
Що таке спосіб як ознака, що характеризує об'єктивну сторону злочину? Яке його місце серед ознак об'єктивної сторони?
Вирішення завдання:
Спосіб вчинення злочину є обов'язковою ознакою складу злочину у випадках, коли він:
- прямо зазначений у законі;
- однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті.
Спосіб має важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину. Спосіб має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації кримінальної відповідальності. Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК.
