Стратегічне управління інноваціями. Основні типи інноваційних стратегій, стратегій нововведень та стратегій інноваційного розвитку

Стратегічне управління інноваціями

___________________________________________________________________________ ____________________________________________________________[91].

Стратегія нововведень передбачає об'єднання цілей технічної політики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Вона передбачає вибір певних об'єктів досліджень, за допомогою яких підприємство прагне сприяти в першу чергу систематичним пошукам нових технологічних можливостей [91].

___________________________________________________________________________ ____________________________________________________________

Залежно від особливостей зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства інноваційні стратегії можуть бути розглянуті за наступними напрямками [95; 123]:

- стратегія технологічного лідера (наступальна, піонерна) характеризується постійною розробкою технологічних (продукт і процес) інновацій.

___________________________________________________________ _______________________________________________;

- стратегія слідування за лідером (оборонна) включає інноваційний розвиток реакційного характеру - реакція на зміни у зовнішньому середовищі, зокрема на інновації конкурентів.

___________________________________________________________ _______________________________________________;

- стратегія диверсифікації включає розвиток комплексних інновацій у різних сферах: удосконалення старої індукції, розширення модифікаційного ряду, технології, маркетингу, фінансах, збуті, організаційних структурах, переробки інформації, соціальної, екологічної областях, використання нових принципів і методів формування церви політики, зміна іміджу підприємства, створення багатоцільових сегментів. Видами стратегій диверсифікації є [130, с. 51-52 ]:

- горизонтальна диверсифікація передбачає, що компанія освоює випуск нових для себе виробів в тій же галузі, де вона діяла і раніше. Це єдині виробничі технології, єдині канали збуту, єдина комунікаційна політика та єдиний цільовий ринок;

- вертикальна диверсифікація пов'язана з виходом у суміжні галузі діяльності, як правило, в рамках різних етапів виробничого циклу;

- інтеграційна (або конгломератна) диверсифікація передбачає вихід в абсолютно нові лтраслі. Це робиться для досягнення названих вище класичних цілей зниження ризиків роботи в одній галузі.

Стратегія імітації

___________________________________________________________ _______________________________________________;

Існують такі види імітаційних стратегій [130, с. 48-49 ]:

- стратегія слідування за лідером. Ця стратегія передбачає, що компанія бере інновацію лідера і вносить до неї серйозні технологічні вдосконалення, змінюючи формулу самого продукту. У результаті виходить інновація другої хвилі;

- стратегія копіювання припускає, що копіює компанія бере інноваційну ідею лідера або слідчого за лідером і повністю копіює новий продукт або технологію. Компанія має можливість проведення гнучкої цінової політики та пропонує ринку нову продукцію під власним брендом з певними ціновими перевагами;

- стратегія залежності. Фірма повністю визнає свою другорядну роль відносно лідера і впроваджує інновації тільки у випадку, коли цього вимагають нові технологічні стандарти, встановлені лідерами і послідовниками;

- стратегія удосконалення. Ця стратегія полягає у прийнятті необхідності удосконалення товару з головною метою зниження його собівартості. Як правило, мова йде про впровадження нових технологій виробництва і підвищенні загальної продуктивності праці для оптимізації структури витрат з метою зниження цін на свою продукцію.

Конкурентні інноваційні стратегії поділяються на [68; 95]:

- віолентна стратегія. Фірми самі проводять НДДКР і освоюють наукомісткі технології, володіють великою ресурсною силою, великим капіталом і високим рівнем застосовуваних технологій і в змозі нести великі витрати для організації маркетингу і збуту. Вони орієнтовані на масовий випуск продукції високої якості, розрахованої на широке коло споживачів, і за доступною ціною. Зниження витрат за рахунок ефекту масштабу і за рахунок формування переваг у попиті за рахунок рекламної компанії забезпечує їм необхідний запас конкурентоспроможності;

- патіентна стратегія. Це підприємства займаються спеціалізацією виробництва з метою диференціації своєї продукції, щоб зайняти свою нішу у вузькому сегменті ринку і задовольнити потреби свого покупця. Це вузькоспеціалізовані фірми, що випускають дорогі і високоякісні товари;

- експлерентна стратегія. Фірми відрізняються своєю цілеспрямованістю, високим професійним рівнем співробітників і лідера, великими витратами на проведення НДДКР. Ці фірми витягують переваги зі свого первісного присутності на ринку. Вони сильно ризикують, але в разі успіху отримують хороший прибуток;

- коммутантна стратегія. Фірми беруться за все, що не викликає інтересу у віолентів, патиентов і експлерентів. Вони орієнтовані на місцеві ринки і діють у фазі падіння випуску продукції. Це малі фірми активно сприяють просуванню нових продуктів і технологій, створюючи на їх основі нові послуги, що сприяє дифузії нововведень. Мають схильність до імітаційної діяльності.

Крім позначення стратегій конкурентні сстратегіі діляться на такі [130, с.53]:

Стратегія блокування припускає, що фірма захищає свої інновації від конкурентів, тобто основна стратегічна мета полягає у створенні умов, в яких копіювання або неможливо, або невигідно.

___________________________________________________________ _______________________________________________;

.

Інноваційні стратегії за методом їх розробки та прийняття можна розділити на дві великі групи [130,, с. 48-49 ]:

- заплановані інноваційні стратегії є результатом класичного варіанту стратегічного планування, при якому на основі передбачення майбутніх змін послідовно розробляються стратегії адаптації до цих змін. Вважається, що при стратегічному плануванні інноваційної діяльності компанія впроваджує інновації не рідше ніж один раз на 1-3 роки. Таким чином, виникає традиційна періодичність впровадження інновацій, які перестають бути лише разовими екстреними заходами;

- емерджентні інноваційні стратегії, що розробляються в момент, коли зміна в зовнішньому середовищі вже відбулося і потрібна продумана комплексна реакція, визначальна подальше позиціонування фірми на ринку.

За об’єктами інновації стратегії поділяються на [130, с. 49]:

- активні інноваційні стратегії припускають, що компанія постійно виводить на ринок нові продукти і впроваджує нові технології для їх виробництва;

- пасивні або маркетингові інноваційні стратегії припускають використання нових маркетингових підходів до просування старої, традиційної продукції.

Процес розроблення інноваційної стратегії включає такі етапи [59; 135]:

1. Визначення цілей інноваційного розвитку.

___________________________________________________________ _______________________________________________;

При побудові ієрархії цілей підприємства можуть бути використані методи експертних оцінок

2. Оцінка та аналіз зовнішнього середовища. Аналіз середовища включає оцінку макро-і мікросередовища функціонування підприємства із застосуванням, зокрема, SWOT-аналізу ___________________________________________________________ _______________________________________________;

 

Для визначення існуючої позиції бізнесу та його частин, а також розробки можливих напрямків розвитку можуть використовуватися моделі портфельного аналізу (матриця Бостонської консультаційної групи, модель МакКінсі та ін.)

3. Аналіз інноваційного розвитку підприємства в даний час. На цьому етапі необхідно визначити стан ключових показників інноваційної активності:

1) питома вага витрат на НДДКР і технологічні інновації в обсязі товарної продукції;

2) питома вага витрат на придбання машин та обладнання, пов'язаних з модернізацією виробництва, в обсязі інвестицій в основний капітал;

3) частка доходів від НДДКР і технологічних інновацій в загальних доходах підприємства;

4) термін окупності і рентабельність витрат на інновації та інші.

4. Розробка сценаріїв інноваційного розвитку та оцінка пріоритетів розвитку. _________________________________________________;

5. Формування системи ресурсного забезпечення стратегії інноваційного розвитку. Даний етап передбачає визначення структури джерел покриття фінансових та інших потреб підприємства при реалізації інноваційної стратегії. ___________________________________________________________ _______________________________________________;

6. Оцінка стратегії інноваційного розвитку.

Збалансована система показників (BSC) [94]:

Система BSC призначена дати відповіді на чотири найважливіших питання (рис. 3.1):

1. як фірму оцінюють клієнти (аспект клієнта);

2. які процеси можуть забезпечити фірмі виняткові конкурентні переваги (внутрішньогосподарський аспект);

3. яким чином можна досягти подальшого поліпшення стану фірми (аспект інновацій та навчання);

4. як оцінюють підприємство акціонери (фінансовий аспект).

Рис. 3.1 Збалансована система показників - BSC.

Джерело: [94]

BSC - це система показників, яка вимірює те, що не вимірює бухгалтерський облік. У збалансованій системі слід розрізняти показники, що вимірюють досягнуті результати, і показники, що відображають процеси, які забезпечують досягнення цих результатів.