Лекція 4. Управління інноваційними процесами

Зміст заняття

1. Сутність інноваційного процесу та його етапи. Комерціалізація інновацій як один із основних етапів інноваційного процесу.

2. Життєвий цикл інноваційного процесу. Стадії циклу інноваційного процесу.. Моделі інноваційних процесів.

3. Організація та учасники інноваційного процесу на підприємстві. Послідовний, паралельний та послідовно-паралельний варіанти організації інноваційних процесів на підприємстві.

4. Аналіз витрат та оцінювання ефективності інноваційних процесів.

4.1. Сутність інноваційного процесу та його етапи. Комерціалізація інновацій як один із основних етапів інноваційного процесу

Інноваційний процес – ___________________________________________________________ _______________________________________________;

[84, с. 10].

З метою детальнішого розкриття процесу виникнення і розроблення нових продуктів подамо лінійну модель інновацій (рис.4.1), в основу якої покладено схему інноваційного процесу. Ця модель ґрунтується на тому, що кожна стадія інноваційного процесу закінчується певним результатом, послідовне досягнення якого приводить до створення інновацій [1].

Рис. 4.1 Лінійна модель інновацій [1, с. 10]

Основним етапами інноваційного процесу вважаються:

1. Фундаментальні дослідження — це розроблення гіпотез, концепцій, теорій у конкретних сферах наукової діяльності, які є основою для створених нововведень. Фундаментальні дослідження спрямовані на одержання нових наукових знань, виявлення суттєвих закономірностей розвитку природи та суспільства. Їх метою є пізнання об’єктивних законів розвитку Всесвіту [57].

ФД поділяють на теоретичні та пошукові [57]:

Теоретичні дослідження. ___________________________________________________________;

Пошукові дослідження. ___________________________________________________________ _______________________________________________;

2. Прикладні дослідження (ПД) спрямовані на пошук шляхів практичного використання вже відкритих явищ і процесів. Науково-дослідна робота прикладного характеру ставить за мету вирішення технічних та технологічних проблем стосовно конкретної галузі виробництва. На цьому етапі перевіряються іннова­ційні ідеї на їх життєздатність, технічну, економічну та споживацьку ефективність. Її оцінку можуть дати спеціалісти, які мають підготовку у сфері техніко-економічного аналізу — аналітики [57].

Перші два етапи містять в собі Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР).

Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи – творча діяльність, систематично здійснювана з метою збільшення обсягу знань, включаючи знання про людину, природу, суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань [84].

Науково-дослідні роботи – це цілеспрямований процес пізнання сутності, причинності, залежності, закономірності явищ у природі, організація та їх використання в матеріальному виробництві, соціально-економічній та інших сферах життєдіяльності. Науково-дослідні роботи включають роботи, які спрямовані на отримання нових наукових знань і визначення способів їх практичного застосування [26].

Науково-дослідні роботи поділяють на фундаментальні, пошукові та прикладні (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Науково-дослідні роботи

Види досліджень	Результати досліджень
Фундаментальні	Розширення теоретичних знань. Отримання нових наукових даних про процеси, явища, закономірності, що існують у досліджуваній сфері; наукові основи, методи й принципи досліджень
Пошукові	Збільшення обсягу знань для більш глибокого розуміння досліджуваного предмета. Розроблення прогнозів розвитку науки й техніки; шляхів застосування нових явищ і закономірностей
Прикладні	Вирішення конкретних наукових проблем для створення нових виробів. Рекомендації, інструкції до розрахунково-технічні матеріалів, методик і т. ін.

Джерело: [17]

Дослідно-конструкторські роботи – це роботи спрямовані на створення робочої конструкторської документації нового виробу, за якою можна було б виробляти в промислових умовах продукцію, що відповідає технічному завданню (ТЗ) [9, с. 106].

3. Експерементальна робота. Експериментальна база науки є складовою наукового потенціалу країни. Її стан і використання характеризуються можливістю науки здійснювати дослідну перевірку результатів наукових досліджень і розробок з метою неперервності інноваційного процесу. ___________________________________________________________ _______________________________________________;

 

Дослідно-експериментальні роботи завершують стадію освоєння промислового виробництва нових виробів і починається процес промислового виробництва (ПВ) [57].

4. Виробництво включає дві стадії [76]:

- Освоєння нововведень (нової продукції і нових технологічних процесів). Стадія освоєння нововведень включає наступні етапи:

а) технічне освоєння. Здійснюється виготовлення, випробування і доведення дослідного зразка (партії), відпрацьовуються окремі технологічні операції, перевіряються їх співвідносність і можливість пристосування до реальних умов виробництва;

б) економічне освоєння полягає у досягненні основних економічних і соціальних показників (собівартості, продуктивності, поліпшення умов і підвищення безпеки праці), закладених в проекті нововведень. Основне функціональне призначення цієї стадії - техніко технологічне та виробничо економічне освоєння параметрів показників нововведень.

в) виготовлення установчої серії (партії). Початком стадії освоєння вважають прийняття рішення про випуск (тиражуванні) нововведень і підготовці виробництва (технічної, організаційної, матеріальної). Закінченням цій стадії є випуск і випробування першої промислової партії (серії).

- Стадія виробництва починається з серійного (масового) випуску нововведень (продукції) або широкого використання технологічних нововведень, а завершується зняттям продукції нововведення з виробництва або припиненням використання технологій нововведень. ___________________________________________________________.

5. Дифузія та комерціалізація.

5.1. Дифузія інновації – комунікаційний процес, протягом якого нова ідея чи новий продукт приймається ринком [ 22 ].

Основними моделями дифузії інновацій вважаються Дифузна модель Е. Роджерса (рис. 4.2) і Дифузна модель Ф. Басса

1) Дифузна модель Е. Роджерса [22]:

1. Новатори - 2,5%

2. Ранні послідовники - 13,5 %

3. Раніша більшість - 34%

4. Пізніша більшість - 34%

5. Відстаючі - 16%

Рис. 4.2. Дифузна модель Е. Роджерса

Джерело: [22]

Новатори – ризиковані і освічені, активні в пошуку джерел інформації, здатні розуміти і застосовувати комплексні технічні знання, не бояться провалів

Ранні послідовники – поважні соціальні лідери, відомі, освічені, прагнуть використовувати нові технології, щоб запровадити новинку в суспільство, ризиковані, нечутливі до ціни

Раніша більшість – обачні і мають багато неформальних контактів.

Відстаючі – традиційні, дуже підозрілі до інновацій, не є лідерами, мають вузьконаправлені погляди, більшість майже ізольовано від зовнішнього середовища

Пізніша більшість – скептичні, традиційні, передбачливі і зазвичай низького соціального статусу, дуже чутливі до ціни, приймають інновації під тиском більшості.

2) Дифузна модель Ф. Басса ( рис. 4.3)

Рис. 4.3. Дифузна модель Ф. Басса

Джерело: [23]

Коротенько, суть моделі Басса полягає в тому, що зростання кількості споживачів інноваційного продукту пояснюється 2-ма ефектами [23]:

ефект реклами. ___________________________________________________________ __;

ефект міжособистісної комунікації. ___________________________________________________________ _________;

– 4.1. Комерціалізація інновацій.

Комерціалізація - ________________________________________________;

[77, с. 51].

Комерціалізація включає в себе кілька послідовних етапів [113]:

1. якщо підприємство веде розробку кількох інноваційних продуктів, відбувається оцінка та відбір тих, які найбільш вигідні для виведення на ринок.

___________________________________________________________ __________________________________________

 

2. полягає у формуванні необхідних фінансових коштів;

3. відбувається закріплення прав на створену інновацію з їх розподілом між усіма учасниками процесу;

4. передбачає організацію виробництва інновації або її впровадження у виробничий процес з подальшою її доопрацюванням при необхідності.

Учасники процесу комерціалізації інноваційних продуктів наведено на рис. 4.4.

Рис. 4.4 Класифікація учасників процесу комерціалізації інновацій

Джерело: [51; 113]

У табл. 4.2 наведено основні способи комерціалізації інновацій, їх переваги та недоліки, доходи та витрати [65].

Таблиця 4.2