Згідно із Законом "Про цивільну оборону України", громадяни мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха.
Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ та організацій у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.
Характер і зміст захисних засобів встановлюють залежно від ступеня загрози, місцевих умов. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а обєкти – за категорями стосовно засобів захисту населення у разі НС. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.
Для міст встановлені такі групи:
- особливої важливості;
- першої групи;
- другої групи;
- третьої групи.
Для підприємств та організацій встановлені такі категорії:
1) особливої важливості;
2) першої категорії;
3) другої категорії.
Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер (підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, підготовки до проведення евакуації).
У разі НС для ліквідації наслідків створюються Державні комісії з НС. Діють вони при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку НС.
Організація життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходів, спрямовних на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.
Цей комплекс включає:
1) управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні НС;
2) захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
3) забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
4) захист продовольства, харчової сировини, фуражу, водних джерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
5) житлове забезпечення і працевлаштування;
6) комунально-побутове обслуговування;
7) медичне обслуговування;
8) навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;
9) розроблення і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
10) санітарну обробку;
11) знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;
12) підготовку сил і засобів і ведення рятувальних та ін невідкладних робіт;
13) забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки;
14) заходи, спрямовані на запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС, а також ін заходи.
Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони. Керівники підприємств, установ та організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів.
Сповіщення населення здійснюється всіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.
Евакуація – це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.
Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не повязане з виробництвом, - за територіальним принципом через ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.
Використовуються всі види транспорту. Автотранспорт – для вивезення на короткі відстані. У деяких випадках – пішки колонами по шляхах, не зайнятих перевезеннями.
Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, у школах, клубах тощо.
Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документи, гроші, речі першої потреби та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.
У місцях розселення звільнюються приміщення для розміщення евакуаційних громадян, готуються колективні засоби захисту.
Надзвичайно велике значення має забезпечення продуктами харчування, надання побутових послуг і медичної допомоги.
