У випадку ускладнення радіаційної обстановки, при аварії на РНО, передбачено п’ять тимчасових режимів захисту населення.
Рішення на введення даних режимів приймають:
- для населення – начальник ЦО міста, району, або сільської Ради, де проживає це населення;
- для робітників та службовців – начальник ЦО об’єкта.
Зміст режимів захисту визначається експозиційною дозою опромінення:
| № режиму | Сила експозиційної дози (мР/годину) | Режимні заходи щодо захисту населення |
| 0,1 – 0,3 | 1. Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упаковка продуктів харчування. 2. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. 3. Обладнання санітарних бар’єрів на входах у квартираах. | |
| 0,31 – 1,5 | 1. Заходи першого режиму. 2. Йодна профілактика дітей. 3. Обмежене перебування на вулиці всього населення. 4. Обладнання санітарних бар’єрів на сходах у будинки. | |
| 1,51 – 15 | 1. Заходи попередніх режимів. 2. Йодна профілактика всього населення. 3. Часткова евакуація (дітей та вагітних жінок). | |
| 15,1 – 100 | 1. Заходи перших трьох режимів. 2. Евакуація всього населення окрім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах | |
| ≥ 100 | Повна евакуація населення |
Заходи щодо укриття людей – якщо протягом перших десяти діб сукупна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).
Тимчасова евакуація людей – якщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягати 50 мЗв (5 бер).
Йодна профілактика застосовується – якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити норму в 50 мГр (5 рад), що встановлені Міністерством охорони здоров’я.
Сирени і переривчаті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал "Увага всім!". Необхідно негайно ввімкнути радіоприймач, телевізор; уважно слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій. У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється. Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій місцевості, то необхідно: вжити заходів щодо зменшення проникнення радіаційних речовин у квартиру, щільно зачинити вікна і двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води, набрати воду в ємності, що закриваються, підготувати засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук), перекрити крани. Не виходити з приміщення без крайньої потреби, час перебування на вулиці максимально обмежити; під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття). На забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, курити, споживати їжу. Їжу можна споживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5% розчином харчової соди; не споживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю. Провести йодну профілактику.
Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації. Тому необхідно знати радіаційну обстановку.
Радіаційною обстановкою називають сукупність наслідків радіоактивного забруднення місцевості, що впливають на діяльність виробничого персоналу об’єктів господарювання, сил цивільної оборони і населення. Радіаційна обстановка характеризується масштабами і характером радіоактивного забруднення. Ступінь небезпеки і можливий вплив наслідків радіоактивного забруднення оцінюють за допомогою розрахунків очікуваних доз опромінення, які будуть взяті за основу для визначення способів захисту і дій людей.
Радіаційну обстановку з'ясовують і оцінюють за даними прогнозу та радіаційної розвідки. Прогноз радіаційної обстановки потрібен для розроблення планів захисту виробничого персоналу і населення, а також для прийняття необхідних рішень з організації захисту виробничого персоналу і населення на початковому етапі радіаційного забруднення. Надалі сили радіаційної розвідки з'ясовують фактичну радіаційну обстановку – потужність доз і ступінь радіоактивного забруднення в окремих пунктах місцевості. За даними фактичної радіаційної обстановки уточнюють прийняті раніше рішення і проводять заходи, спрямовані на зменшення радіоактивного ураження людей і забруднення довкілля.
Прогнозовану радіаційну обстановку після аварії на АЕС з'ясовують і оцінюють за даними трьох груп:
1 гр. –дані про АЕС: тип ядерного енергетичного реактора (ЯЕР); його електрична потужність, кількість аварійних ЯЕР; координати АЕС; час початку аварії- діб, годин; частка викинутих із ЯЕР радіоактивних речовин.
2 гр. – метеорологічні дані: швидкість вітру на висоті 10 м; напрямок вітру; стан хмарності.
3 гр. – додаткова інформація: час початку роботи на забрудненій території, її тривалість та ін.
Щоб оцінити радіаційну обстановку на об’єкті за результатами радіаційної розвідки, потрібні такі вихідні дані:
- час вибуху (аварії)
- рівні радіації на об’єкті та час їх вимірювання;
- значення коефіцієнтів ослаблення радіації спорудами, будовами, сховищами, укриттями,
транспортними засобами;
- допустимі дози опромінення, встановлені для людей, які працюють в зоні забруднення.
Під час прогнозування припускають, що напрямок осі поширення сліду радіоактивної хмари збігається з вибраним напрямком вітру. Зони забруднення місцевості зображують у вигляді еліпсів на горизонтальній площині. Виділяють 5 зон: зона Г (надзвичайно небезпечного забруднення – 14 рад /год, 5000 рад); зона В (небезпечного забруднення – 4,2 рад/ год, 1500 рад); зона Б (сильного забруднення – 1,4 рад /год, 500 рад); зона А (помірного забруднення, 140 мрад /год, 50 рад); зона М (радіаційної небезпеки, що передбачена при аваріях на АЕС – 14 мрад /год, 5 рад).
Вихідними даними для з'ясування та оцінювання радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки є рівень радіації в окремих пунктах на місцевості та час його вимірювання. Ці дані є основою для нанесення меж фактичних зон забруднення. Для цього на схемах позначають точки, де вимірювали рівень радіації, з однаковими або близькими за значеннями на межах зон М,А,Б,В,Г, сполучають між собою плвними лініями відповідного кольору.
Оцінку радіаційної обстановки в будинку (квартирі), на садовій ділянці визначають за допомогою побутових дозиметричних приладів-радіометрів "Сосна", "РКСБ", "Прип'ять", індикатора гамма-випромінювання "Белла" та ін. Ці прилади можна придбати через торговельну мережу.
Підготуватися до можливої евакуації означає підготувати документи (паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей), цінності та гроші, речі першої потреби, необхідні ліки (обов’язково йодопрепарати), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакувати і покласти у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщені.
Дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації. Від'єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ, джерела водопостачання.
Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
Перед виходом з будинку узяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи.
З прибуттям на нове місце перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрусити його; повісити одяг на перекладину чи мотузку, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином з індивідуального протихімічного пакету
ІПП-8, який видається кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати вату, марлю, рушник.
Слід дотримуватись таких правил:
- використовувати для харчування лише консервовані молоко і продукти, що зберігалися у
зачинених приміщеннях й не зазнали радіоактивного забруднення;
- не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах;
- не споживати овочі, які росли на забрудненому грунті;
- не пити воду з відкритих джерел та з мереж водопостачання після офіційного оголошення
радіаційної небезпеки; колодязі накрити плівкою або кришками;
- уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пильних дорогах та на
траві, не ходити до лісу, не збирати у лісі ягоди, гриби та квіти, не купатися у водоймах;
- у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання з мийними засобами;
- знімати взуття перед входом у приміщення, мити його водою або витирати вологою ганчіркою,
верхній одяг витрушувати та чистити вологою щіткою;
- у разі перебування на відкритій, забрудненій місцевості обов’язково використовувати засоби
захисту (особливо під час вітру);
- захищати органи дихання, шкіру, волосся. Засоби індивідуального захисту можна не
використовувати у приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу;
- по можливості користуватися індивідуальними засобами промислового виробництва для
захисту органів дихання і шкіри, фільтрувальним або ізольованим протигазом, респіратором типу
Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов'язкою, протипиловою пов'язкою ПТМ-1 із тканини, у крайньому
разі – зволоженою марлевою пов'язкою, носовою хустинкою; спеціальним захисним одягом типу
ОЗК, Л-1, у крайньому разі – плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і
рукавицями.
При дезактивації внутрішньої поверхні необхідно обмести стелю, стіни приміщень, столи, стільці, шафи щіткою (віником) і протерти зволоженою ганчіркою. М'які меблі, килими спочатку обробити пилососом, а потім зволоженою ганчіркою.
Матраци, ковдри, подушки добре вибити, старанно вимити столовий, чайний посуд і кухонне приладдя, користуючись при цьому ватно-марлевою пов'язкою.
Дезактивацію зовнішньої поверхні приміщень проводити водою, краще під тиском. При цьому необхідно добре закрити двері і вікна. Помити водою огорожу, доріжки, садові дерева і кущі, переорати присадибну ділянку і внести мінеральне добриво 0,3-0,5 кг на 1 кв. м, використовуючи при цьому плащ (спецодяг), гумові чоботи, рукавиці. Після дезактивації провести дозиметричний контроль і якщо рівень забруднення вище допустимих норм, усі заходи, крім оранки, повторити.
При проведенні сільськогосподарських робіт використовувати засоби захисту органів дихання та робочий одяг.
Сільськогосподарську продукцію з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, фрукти і овочі споживати тільки після їх перевірки.
Випасати тварин на чистих пасовищах, обмежити стійлове утримання.
Населення забрудненої території повинне проходити диспансерний медичний і радіологічний огляд, а також знати радіаційну обстановку в районі проживання.
Санітарна обробка людей проводиться залежно від обстановки, ступеня забруднення людей, наявності часу санітарної обробки і може бути частковою або повною. Часткова проводиться постраждалим самостійно після виходу із зони радіаційного забруднення. Вона полягає у змиванні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла (обличчя, рук, шиї), одягу, взуття. Спочатку проводять часткову дезактивацію одягу, взуття, засобів захисту, потім миють з милом відкриті ділянки шкіри. Прополіскують рот, горло розчином калію перманганату, після чого проводять дозиметричний контроль і в разі потреби здійснюють повну санітарну обробку, яка полягає в обмиванні всього тіла теплою водою з милом, обробленні слизових оболонок очей, носа, рота 2% розчином питної соди. Така обробка проводиться на стаціонарних або рухомих санітарних обмив очних пунктах (СОП), розгорнутих на базі лазень, санпропускників. Одночасно проводять дезактивацію одягу, білизни і взуття. Повну санобробку слід проводити не пізніше 2-3 год після зараження.
Літом для санобробки можна використовувати чисті відкриті водойми, ще краще – проточну воду. У домашніх умовах можна – ванну, душ.
Санобробка вважається закінченою, якщо радіаційний фон не перевищує допустимої норми.
Захист продуктів харчування і води. У домашніх умовах – зберігати у герметичній тарі або використовувати поліетиленову плівку, клейонку, папір.
Хліб, сухарі, кондитерські вироби загорнути у папір і скласти в металеві каструлі чи поліетиленові пакети. Цукор, борошно, крупу, макаронні вироби потрібно зберігати в пакетах із цільного паперу і складати їх в ящики, вистелені клейонкою або ін. плівковими матеріалами. Хороший захист продуктів забезпечують домашні холодильники. Масло і молоко краще зберігати в металевих або скляних банках, закритих кришками.
Можна використовувати погреби та ін. герметичні приміщення. Картоплю, капусту, моркву та ін. овочі на відкритій місцевості треба накривати соломою і засипати грунтом завтовшки 15-20 см або заривати в ями завглибшки 0,5 м і більше.
Для захисту води – термоси, графини, відра, бідони, ванни. Увесь посуд треба закривати кришками, а відра і ванни – щільними матеріалами. Необхідний запас води – 3-5 л на добу на одну особу. У містах і населених пунктах, де є система водопостачання по трубах, захист води гарантований.
У сільській місцевості колодязі мають бути добре закритими спеціальними кришками, за відсутності часу їх можна закрити брезентом, плівкою або пилонепроникною тканиною.
Захист від випромінювань в організаціях (підприємствах) працівників,
