Зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничо-фінансової діяльності. Вона визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством.

До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і не входять в основну виробничу діяльність підприємства. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені у річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання. Всі планові завдання і показники конкретизуються на підприємстві у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів. Наприклад, кошторис витрат складається як план очікуваних витрат за різними видами виконуваних робіт і застосовуваних ресурсів. Кошторис перспективних доходів встановлює плановані грошові надходження і витрати на майбутній період. Кошторис витрат на виробництво продукції показує плановані рівні матеріальних запасів, обсяги продукції, що випускається, вартість різних видів ресурсів і т.д. Зведений кошторис показує усі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально-економічного розвитку підприємства.

Перед складанням зведеного кошторису витрат на виробництво проводиться аналіз витрат на виробництво продукції одночасно з комп­лексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції в основних та допоміжних виробництвах. Форму зведеного кошторису витрат на виробництво наведено у додатку Б. Кошторис витрат на виробництво складається без внутрішньоза­водського обороту.

Зведений кошторис витрат складається на рік з розподілом за квар­талами на основі таких розрахунків [20]:

1. Витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфаб­рикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві.

2. Витрат на основну та додаткову заробітну плату робітників, зай­нятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи.

3. Кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продук­ції) цехів допоміжного виробництва.

4. Кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

5. Кошторису загальновиробничих витрат.

В основу розрахунку витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо й енергію покладені такі дані:

Ø виробнича програма в установленому асортименті та розфасовці;

Ø розрахункові норми виходу готової продукції;

Ø розрахункові (затверджені) рецептурні норми витрат основних і допоміжних матеріалів на одиницю продукції;

Ø договірні ціни на сировину та матеріали;

Ø транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали.

Розрахунок складається на кожний вид і розфасовку виробів, де показуються: виробіток за планом, норма виходу виробу та норми витрат основних та допоміжних матеріалів.

У хлібопекарському виробництві основним видом сировини є борошно.

Потреба борошна на хлібобулочні вироби визначається за кожним найменуванням виробу за формулою:

, (5.1)

де П — потреба в борошні; В — виробіток за планом; Н — норма виходу за планом.

Наприклад, планом передбачено виробіток нарізних батонів 5000 т, норма виходу прийнята на вологість борошна 14,5 % в розмірі 138 %.

кг.

Якщо на запланований рік відсоток вологості борошна приймається при складанні плану вище чи нижче базової, то перерахунок норми виходу здійснюється за формулою:

(5.2)

де Н₂ – перерахована норма виходу; Н₁ – норма виходу на вологість борошна в 14,5%; 14,5 – базова вологість борошна; 14,0 – запланована вологість борошна.

Наприклад:

тоді кількість борошна становитиме:

кг.

Потреба в інших основних матеріалах визначається на основі рецеп­тур у відсотках до витрат борошна. Норма витрат рослинної олії на змащування форм і листів установ­люється на 1 т готових виробів.

Планові витрати на основну та додаткову заробітну плату робіт­ників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи розраховуються виходячи з планових обсягів виробництва відпо­відних видів продукції, трудомісткості продукції, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і законодавчих актів щодо про­центних ставок відрахувань на соціальні заходи.

Кошториси витрат цехів допоміжного виробництва для всіх допо­міжних виробництв складаються за встановленими статтями калькуля­ції. Сума витрат допоміжних виробництв розподіляється за відповід­ними напрямами на підставі окремого розрахунку. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування розподіляються тільки на види продукції, які виготовляються у цьому виробництві.

Кошторис загальновиробничих витрат складається за статтями витрат, перерахованими у додатку А.

Вихідними даними для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат є [24]:

Øструктура організації управління цехами, їх штатні розписи;

Øнорми витрат палива та енергії для опалювання, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

Øнорми амортизаційних відрахувань;

Øкошторис витрат на охорону праці;

Øрозрахунки розподілу продукції та послуг допоміжних цехів;

Ø кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

Ø кошторис витрат на професійну підготовку, практику та пере­підготовку кадрів (за профілем підприємства), які перебувають у профе­сійних відносинах з підприємством;

Ø порядок і розміри нарахування зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

 

У зведеному кошторисі витрат показуються не тільки витрати на обсяги виробництва продукції, але і витрати незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів, що не включаються до обсягів вироб­ництва продукції. У хлібопекарській промисловості виробництво має короткий ви­робничий термін, а тому незавершене виробництво не планується та не показується в балансі. У хлібопекарській промисловості собівартість вироб­леної продукції обчислюється, виходячи із загальної суми витрат на виробництво за плановими калькуляціями окремих видів продукції та їх товарного випуску.