РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА
У наш час поведінка людей є досить таки різноманітною. Вона має різні форми виразу, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. Багатозначність поняття «поведінка» в різних суспільних науках досить значною мірою позначилася на його тлумаченні й у правознавстві. З точки зору права поведінка людини оцінюється по-різному. Існують певні відносини, які взагалі перебувають поза сферою правового врегулювання, а тому вони взагалі не оцінюються правом (відносини дружби, любові тощо). Такі відносини піддаються лише моральній оцінці. Для юридичної науки та практики найбільше значення та інтерес представляє поведінка людей у сфері дії права, а саме поведінка, яка врегульована правом. Така поведінка і має назву правової. Тобто можна дати чітке визначення правової поведінки. Розглянемо його з точки зору різних науковців.
На думку Крестовської Н. М. та Матвєєвої Л.Г., правова поведінка – це передбачена нормами об’єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їхніх об’єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки [8, c. 316]
В. В. Копєйчиков вважає, що правова поведінка – це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що так чи інакше регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.
Говорячи про ознаки правової поведінки, можна виділити та розглянути такі:
- це поведінка, яка регламентується правовими нормами, тобто
перебуває у сфері дії юридичних норм (моделі правової поведінки по-різному відображені в правових нормах: одні заохочені правом як соціально корисні, а інші забороняються як соціально шкідливі);
- це поведінка, виражена зовні у формі діяння суб’єкта, тобто його дії чи бездіяльності (при цьому думки та емоції людини не можуть бути врегульовані правом);
- соціальна значущість, тобто правова поведінка може впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв’язки між суб’єктами, сприяти нормальному процесу взаємодії між людьми чи, навпаки, гальмувати його (правовому врегулюванню підлягає лише та поведінка людей, яка має значення для суспільства);
- вольовий та свідомий характер (право може впливати лише на таку поведінку людей, яка має свідомий характер та контролюється волею самої людини);
- здатність правової поведінки викликати юридичні наслідки, тобто приводити до виникнення, зміни або ж припинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків у певних суб’єктів.
Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання,охорони соціально корисних вчинків або ж застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії.
Правова поведінка за внутрішньою структурою складається з певних діянь, які виражають ставлення суб’єкта до інших суб’єктів права.
Важливим зауваженням є те, що в нормах права більшою мірою моделюється не правова поведінка, а її елементи, а саме – правові вчинки. Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких і утворює його склад. На мою думку, розглядаючи правовий вчинок, слід зазначити про його основні елементи: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
Суб’єктом правового вчинку є фізична або юридична особа, яка є дієздатною та деліктоздатною, тобто здатною здійснювати свої права та обов’язки та нести юридичну відповідальність.
Суб’єктивна сторона правового вчинку показує внутрішнє ставлення суб’єкта до діяння, вчиненого ним та до наслідків, створених в результаті даного діяння.
Об’єкт правового вчинку – це ті явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння суб’єкта. Об’єктом правового вчинку можуть бути суспільні відносини, соціальні цінності.
Об’єктивну сторону правового вчинку становлять ті складові, які характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія або бездіяльність), суспільно значущі наслідки (корисні або навпаки – шкідливі), а також причинний зв’язок між певним діянням та його наслідком.
Види правової поведінки
За своїм характером та правовими наслідками правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів:
- правомірна поведінка (така, що відповідає приписам права);
- неправомірна поведінка (правопорушення).
На межі цих двох основних видів правової поведінки перебувають:
- зловживання правом – правомірна, але соціально шкідлива та
загрозлива поведінка;
- об’єктивно неправомірне діяння – неправомірне, соціально
шкідливе діяння яке не містить складу правопорушення [8, c.317].
Правомірна поведінка – це така поведінка, яка відповідає приписам правових норм. Правомірна поведінка як вид правової поведінки має певні ознаки, основними з яких є:
- відповідність праву;
- соціальна корисність;
- передбачуваність;
- масовість;
- добровільність і свідомість;
- активність.
Правомірна поведінка має різну класифікацію в залежності від суб’єкта
права, сфери суспільних відносин, об’єктивної сторони, форм реалізації права та багатьох інших ознак (більш детально та глибоко дане питання розглядатиметься в наступному розділі).
Другим видом правової поведінки є неправомірна поведінка, інакше кажучи, правопорушення.
Правопорушення – це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.
Для правопорушення характерні такі ознаки:
- протиправність (правопорушення суперечить конкретному
правовому припису і є невиконанням обов’язку або порушенням заборони;
- винність (виявляється у внутрішньому ставленні суб’єкта до
здійснюваного діяння);
- шкідливість (юридично виражається у перешкоджанні
використання суб’єктивних прав, невиконанні юридичних обов’язків, порушенні заборон);
- правопорушення – це завжди діяння, яке має форму дії або
бездіяльності;
- відповідальною може бути лише деліктоздатна особа;
- караність (за правопорушення завжди передбачена міра відповідальності, хоча не завжди вона застосовується до правопорушника);
Залежно від виду юридичної відповідальності виділяють: кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення (проступки), цивільно-правові правопорушення (проступки), дисциплінарні правопорушення (проступки), матеріальні правопорушення (проступки), процесуальні правопорушення (проступки), конституційні правопорушення (проступки), міжнародні правопорушення.
За ступенем суспільної загрози:
- найтяжчі – злочини, які ставлять під загрозу світовий
правопорядок (геноцид, ведення війни);
- серйозні – правопорушення, які торкаються та зачіпають суттєві інтереси (забруднення довкілля);
- ординарні – правопорушення, які порушують інтереси окремих
держав (порушення кордону виключної морської економічної зони);
Зловживання правом – це соціально-шкідлива поведінка суб’єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Зловживання правом може перерости у правопорушення, якщо суб’єкт, який зловживає своїм суб’єктивним правом, статусом, повноваженнями, заподіє істотну шкоду інтересам, що охороняються правом. Далі більш широко дане питання розглядатиметься у розділі третьому.
І, нарешті, об’єктивно протиправне діяння – це протиправне, соціально шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що не містить складу правопорушення, але при цьому викликає негативну юридичну реакцію держави. Воно характеризується такими ознаками:
- суперечність правовим приписам;
- шкода, яка завдається правоохоронювальним інтересам;
- відсутність складу правопорушення;
- негативна реакція з боку держави.
У подальших дослідженнях своєї курсової роботи я хочу більшу увагу приділити саме таким видам правової поведінки, як правомірна поведінка та безпосередньо зловживання правом.
