Санітарно-епідеміологічний нагляд

Метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:

- контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем (далі - висновки);

- санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через державний кордон;

- контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території України;

- проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей;

- розроблення пропозицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

- здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

- державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

- статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей у зв'язку із шкідливим впливом факторів середовища життєдіяльності;

- вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом:

1) державного санітарно-епідеміологічного нормування, що полягає у:

- розробленні вимог до проведення науково-дослідних робіт з обгрунтування санітарних норм;

- розробленні (перегляді), експертизі, затвердженні та опублікуванні санітарних норм;

- гігієнічній регламентації та державній реєстрації небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

- нагляді за впровадженням санітарних норм;

- реєстрації санітарних норм, формуванні та веденні бази даних щодо державного санітарно-епідеміологічного нормування;

2) державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

3) видачі передбачених законодавством висновків та дозволів;

4) погодження:

- проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку;

- схем передпроектної документації, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

- санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

- документів про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування, місць водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об'єктів;

- проектної та технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, санітарно-захисних зон підприємств;

- документації на розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій, виробничих процесів;

- державних стандартів та технічних умов на виробництво, переробку та реалізацію продуктів харчування і харчових добавок, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфумерних виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту, іншої продукції щодо її відповідності вимогам санітарних норм;

- діяльності, пов'язаної з комунально-побутовим та медичним обслуговуванням населення, навчанням та вихованням дітей і підлітків;

- методів контролю і випробування продукції на відповідність її вимогам безпеки для здоров'я і життя людини;

- інструкцій (правил) використання продукції підвищеної небезпеки для здоров'я і життя людини;

- переліку закладів, установ і організацій, яким надається право випробування продукції на відповідність її вимогам безпеки для здоров'я і життя людини;

- дозволу на спеціальне водокористування;

5) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;

6) проведення перевірки стану будівництва та видачі висновків на відповідність вимогам санітарних норм об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;

7) видачі дозволів на:

- розроблення та виробництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування у процесі їх виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації;

- проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, дослідницьких, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин, у тому числі на право роботи із збудниками I-IV групи патогенності (небезпечності), токсинами, рекомбінантними молекулами ДНК;

- виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

- виробництво, переробку та реалізацію продуктів харчування і харчових добавок, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфумерних виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії та дитячого асортименту;

- виконання робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань;

- іншу діяльність, для провадження якої відповідно до законодавства видається дозвіл державною санітарно-епідеміологічною службою.

Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Плани обстеження та перевірки об'єктів нагляду затверджуються головним державним санітарним лікарем. Позапланові обстеження та перевірка проводяться за рішенням головного державного санітарного лікаря.

Періодичність обстеження та перевірки об'єктів нагляду встановлюється головним державним санітарним лікарем на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи, з урахуванням ступеня їх впливу на стан здоров'я і життя людини та за погодженням з вищестоящим головним державним санітарним лікарем.

Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників.

Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

 

12. Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу.

 

Спеціальна обробка – складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає:

- санітарну обробку особового складу;

- дезактивацію;

- дегазацію;

- дезинфекцію.

Санітарна обробка – ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.

Дезактивація – знищення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація – знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезинфекція – знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об’єктах, які були заражені.

Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забрудненні радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. Суть дезактивації полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об’єктів.

Дезактивація буває повна і часткова.

При часткові дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

- змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

- змивання РР струменем води під тиском;

- знищення РР газо крапельним потоком;

- знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;

- змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

- знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення.

Дезактивація споруд проводиться обливанням водою. Обливання починається з даху і ведеться з верху вниз. Особливо старанно обливається вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обливання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стелю, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2-3% содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально прибиральними машинами.

Ділянки територій, яку не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8-10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в’яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.

Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням чи перегонкою забрудненої води, з використанням іонообмінних смол або відстоюванням криниці, проводять багаторазового відкачування з них води і знешкодженням ґрунту з дна. Ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15-20 м дезактивується шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням її незабрудненим піском.

Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Заражена готова їжа і хліб знищуються.

При проведенні дезактивації необхідно:

1. Організувати контроль опромінення і зараження особового складу, який обслуговує площадку.

2. Періодично перевіряти зараженість обладнання і приладів, які не використовувалися при проведенні дезактивацій них робіт і, при необхідності, проводити їх дезактивацію.

3. Слідкувати за тим, щоб відповідні канави і поглинаючі колодязі під час роботи не переповнялись.

4. Закопати після закінчення робіт на площадці канави, ями і поглинаючі колодязі, огородити знаками заражену територію.

Дегазація

При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути – бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт.

Способи проведення дегазації:

Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними речовинами або розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою спеціальних машин.

Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок тощо.

Фізичний спосіб заснований на випаровуванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.

Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезинфекції.

Фізичний спосіб – кип’ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується в основному при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб - здійснюється такими ж методами, що і дегазація та передбачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.

 

13. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини.

Для проведення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.

Розчин для дезактивації приготовляється на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього у воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двадцятилітровий бідон (каністру) – 30 г, на столітрову бочку – 150 г, на цистерну ємністю 6 000 л – 9 кг).

Порошок СН-50 – суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки використовується 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14^оС. Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, миючі засоби – „Новость”, „Лотос”, „Кристал”. У Чорнобилі використовували: сульфазол (СФ-2У) – 0,5-0,6%; щавлеву кислоту – 0,5-1,5%; трилон Б – 0,3-0,4%; глинодиламід – 15-20%; вода – 77-83%. Ефективність розчину у 8 раз вища, ніж штатних.

Дегазаційні розчини:

- дегазаційний розчин №1 є 2% (за вагою) розчином дихлораміна ДТ-2 у дихлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпритом. Використовується при температурі повітря до – 35^оС при нормі витрати 0,5-0,6 л/м². термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5-7 діб;

- дегазаційний розчин №2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25% моноетаноламіна і призначений для дегазації техніки, ЗІЗ, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину – 30^оС. Норма витрати 0,5-0,6 л/м². Термін придатності розчину не більше 1 року;

- дегазаційний розчин №2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% ідкого натрію, 5% моноеталаміна і 20-25%аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину №2 бш. Температура замерзання розчину – 40^оС. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20-25% аміачної води і 5 л моноетаноламонію. Одержаний розчин перемішують 3 хвилини. Розчин готовий;

- 1% водна суспензія ДТС-ГК призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпритом. Використовується при температурі повітря +5^оС та вище. Норма витрати 1,5 л/м²;

- водна кашка ДТС-ГК – (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев’яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпритом при температурі повітря не нижче +5^оС;

- 1% водний розчин порошку СН-50 – призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої VX, зоманом та іпритом за допомогою комплекту ДК – при температурі повітря від 25 до 40^оС. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1-3 хвилини.

Дезинфікуючі речовини і розчини:

- формальдегід – безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді. На забезпеченні знаходиться 35-40% водний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезинфекції техніки, ЗІЗ, одягу, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;

- фенол – тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. 3-5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях;

- крезол – темно бура масляниста рідина із запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;

- лізол – червоно бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;

- нафтамезол – суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила. 10% водний розчин нафтамезолу має дезинфікуючу дію і мийні властивості.

Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію.

В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.