Основні заходи, спрямовані на попередження та мінімізацію наслідків природних небезпек

До основних заходів, спрямованих на попередження та мінімізацію наслідків природних небезпек відносять:

а) у режимі повсякденної діяльності:

- ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля;

- розроблення та виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат;

- вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

- організація навчання населення методів і користування засобами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

- створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації наслідків природних небезпек;

- оцінка загрози виникнення природних небезпек та можливих їх наслідків.

б) у режимі підвищеної готовності:

- здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

- формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення природних небезпек, підготовка відповідних пропозицій;

- посилення роботи, пов’язаної з веденням спостереження та здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території, прогнозування наслідків і масштабів природних небезпек;

- розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об’єктів економіки;

- приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дій.

Основними заходами по попередженню та мінімізації конкретних природних небезпек є:

Землетрус. Найважливішими завданнями сьогодення є першочергові заходи по підвищенню сейсмостійкості небезпечних промислових об’єктів, на основі різносторонньої експертної оцінки, а також підготовка населення до дій при землетрусах і викликаних ними аваріях і катастрофах.

Зсуви. Протизсувними заходами є відведення поверхневих вод, деревонасадження, улаштування різних підтримуючих інженерних споруд тощо. Важливим є прогнозування зсувів з використанням так званого методу ритмічності, який оснований на виявленні періодів активізації зсувів, що пов’язані з опадами та іншими метеорологічними елементами.

Селі (потоки води, піску, глини, каміння). Враховуючи, що важливим фактором утворення селі є кліматичний, тобто він створює оптимальні умови для формування рідкої і твердої складових селі, вчені підтвердили можливість і необхідність їх прогнозування по результатах спостереження за минулі роки і за даними очікуваної погоди. Для захисту від селі використовують комплексний метод, який включає організаційно-адміністративні, агротехнічні, лісомеліоративні, гідротехнічні заходи.

Снігові лавини. Для захисту від снігових лавин будують лавинорізи, галереї, вітрові щити, на схилах гір висаджують дерева, проводять обстріл схилів.

Ураган – вітер величезної руйнівної сили. Велике значення для безпеки життєдіяльності має прогнозування ураганів, яке виконується шляхом аналізу всіх особливостей метеорологічного режиму в районах, де вони виникають, детального вивчення їх дій за довготривалий період.

Сучасні засоби дозволяють лише зафіксувати виникнення урагану, бурі, вказати можливий напрямок їх поширення, можливу потужність та час підходу до певних районів.

Повені. Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Основний напрямок боротьби з повенями полягає в перерозподілі стоку води в часі (насадження лісозахисних смуг, збереження узбережних смуг, рослинності, влаштування водосховищ, дамб).

Епідемії (масове поширення інфекційних захворювань серед людей).

Епізоотії (значне поширення хвороб тварин).

Епіфітотії (масштабні захворювання рослин).

Велике значення має раннє діагностування інфекційних хвороб, наявність необхідних засобів колективного та індивідуального захисту (вакцини, сироватки, антибіотики). Для попередження поширення інфекції встановлюється карантин та вводиться режим обсервації.

Лекція 5

 

Техногенні небезпеки

Причини та характер виникнення техногенних небезпек

Техногенна небезпека – стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об’єкту, що реалізується шляхом вражаючої дії джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище, або шляхом прямої і непрямої шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об’єктів. Техногенні небезпеки виникли з появою перших міських поселень, коли почала формуватись техносфера – сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі. Справжня техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово розширити технічні можливості людини. Виникли процеси не властиві біосфері такі як отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез невідомих досі органічних речовин. Потужним технічним процесом є спалювання викопного палива.

У зв’язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація синтетичних хімічних сполук, кількість яких вже досягла 400 тисяч, більша частина яких отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і на транспорті.

Небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, залежать від виду транспорту (автомобільний, повітряний, залізничний, річково-морський) і виникають при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху. Необхідно, щоб кожен пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався, крім того був добре обізнаний з засобами індивідуального чи колективного захисту, що знаходяться на транспортному засобі, та знав способи їх використання.

Найбільш характерними небезпеками на транспорті є зіткнення, перекидання, падіння з висоти, пожежі, напад на транспортний засіб тощо.

Небезпеки, пов’язані з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання проявляються переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що падають, а також при висипанні частини вантажу і з падінням самого обладнання. Нерідко додається наїзд чи удар при зіткненні. Під час роботи вантажопідіймальних кранів велика ймовірність динамічного впливу на елементи будівельних конструкцій. Внаслідок обриву канатів та ланцюгів, за котрі підіймається вантаж, можливі такі важкі наслідки як руйнування крана при перевантаженні або втраті стійкості, “набігання” вантажу на елементи конструкції крана або його зісковзування з вантажно-захоплювального пристрою.

Небезпеки, пов’язані з використанням горючих, легкозаймистих і вибухо небезпечних речовин та матеріалів: вибухи, вогонь, підвищена температура середовища, дим, токсичні продукти згорання, недостатність кисню в зоні їх горіння, руйнування будівельних конструкцій, паніка, повітряна ударна хвиля, уламки, осколки.

Небезпеки, пов’язані з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску: вибухи, повітряна ударна хвиля, уламки, осколки, теплове випромінювання, утворення вибухонебезпечного або шкідливого середовища від суміші газів, які використовуються в цих процесах.