Після розгрому Денікіна війна з Радянською Росією, на думку польського керівництва, була неминучою. Польща претендувала на значні території колишньої Російської імперії. Польське керівництві і прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. У цю федеративну державу мали увійти Литва, Білорусія та Україна. Також Польське керівництво розуміло, що більшовики після перемоги над внутрішніми ворогами неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової революції, а Польща стоїть на їх шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострювати відносини, те ж саме робила й польська сторона. На початку 1920 р. польське керівництво вирішило, що склалася сприятлива ситуація для силового розв'язання проблеми на свою користь. 25 квітня 1920 р. польські війська розгорнули наступ на територію, контрольовану Червоною армією.
Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 21—24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, торговельно-економічної і військової конвенції (угоди), яку пізніше назвали Варшавською угодою.
Документи містили такі основні положення:
| — Польський уряд визнавав існування УНР у межах, які мали бути означені договорами із суміжними країнами. |
| — Кордон між Польщею та УНР встановлювався по лінії, яка була вже зайнята польськими військами. |
| — До Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемків-щина, Західна Волинь, частина Полісся по річках Збруч і Горинь, уся Галичина. |
| — Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій. |
| — Польща зобов'язувалася озброювати війська УНР. |
| — Уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїнські землі. |
| — Збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському командуванню. |
| — Українські залізниці підпорядковувалися польському управлінню. |
| — УНР погоджувалася на спільну валюту. |
| — Український уряд повинен був утримувати польські війська на території України. |
Угоди та участь УНР у радянсько-польській війні на боці Польщі вула актом відчаю. Цим кроком Петлюра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи в черговий раз відновити УНР.
Договір між С. Петлюрою і керівником. Польщі Ю. Пілсудським був засуджений багатьма українськими політичними діячами. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винциченко, які відійшли від Петлюри й перебували в еміграції, а й люди з найближчого оточення Головного отамана — подав у відставку прем'єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження справив цей договір на жителів Галичини для яких він перекреслював надії на національне визволення.
Маючи потрійну перевагу у військовій силі на Західному фронті, Ю. Пілсудський 25 квітня 1920 р. розпочав інтервенцію. Разом із польськими військами наступали і петлюрівці. Ефект несподіваності, перевага в живій силі й техніці дали змогу полякам вже 6 травня здобути Київ, захопити Житомир, Бердичів, Козятин. Інтервенція викликала опір українського населення.
Спостерігаючи грабунки, репресії, погроми, населення не пішло за Петлюрою, й очікуваного антибільшовицького повстання в Україні не відбулося.
Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним. Поступово співвідношення сил змінювалося на користь радянських військ, які 5 червня 1920 р. прорвали фронт противника. Бої йшли в декількох напрямках. Червона армія захопила Житомир1, Бердичів. Бої точилися і в Київському напрямку.
У цей час кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем за підтримки Антанти почали наступ у районі Перекопу й Чонгарських укріплень, але не змогло досягти успіху. Наприкінці червня фронт стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.
12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Пілсудського залишили Мінськ, бої перейшли на територію Польщі. Наступ розвивався у двох напрямках — на Варшаву і Львів. Польща звернулася до держав Антанти і Німеччини за допомогою. Уряди цих країн допомогу обіцяли за умови визначення статусу Східної Галичини. Польща дала на це згоду.
Наприкінці липня знову розпочався наступ радянських військ на Варшаву і Львів, які зайняли Броди, Буськ і підступили до Львова і Варшави.
На польських землях було створено Польський Ревком на чолі з Ф. Дзержинським, на території Східної Галичини — Галицький ревком на чолі з В. Затонським. Ревкоми видавали декрети про націоналізацію промисловості, банків, конфіскацію поміщицької землі тощо.
Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Варшаву поступово згасав, спроба захопити Львів теж виявилася невдалою.
Загроза втрати державності згуртувала навколо уряду Польщі найширші верстви суспільства, зокрема селянство. У битві під Варшавою сталося «чудо». Радянські війська не змогли подолати опір польських військ. У той час польське командування створило шестикратну перевагу сил і перейшло в контрнаступ. Наприкінці серпня радянські війська були відкинуті за Буг. Лінія фронту перемістилася в район Житомира й Бердичева.
У серпні 1920 р. складною була обстановка й на півдні України. Білогвардійці зайняли Синельникове і виникла загроза захоплення Катеринослава. Ураховуючи це, уряд РСФСР створив Південний фронт на чолі з М. Фрунзе. Завдавши удару в районі Каховського плацдарму, радянські війська захопили в полон 20 тис. білогвардійців. Врангель відступив до Перекопського перешийка.
На Західному фронті в серпні 1920 р. в Мінську почалися мирні переговори між російським і польським урядом, які згодом було перенесено з Мінська до Риги. Обидві сторони були виснажені й далі воювати не мали змоги. Делегації Радянської Росії та України змушені були дати згоду на встановлення кордону в межах Польщі. На цих умовах було підписано перемир'я, а в березні 1921 р. — Ризький мирний договір
|
 |
Радянсько – польська війна та Україна.
| Основні події радянсько-польської війни | |
| Дата | Подія |
| 5 червня 1920 р. | Прорив польського фронту частинами Кінної армії. Початок відступу польських військ |
| 12 червня 1920 р. | Вступ частин Червоної армії до Києва |
| 8 липня 1920 р. | Створення більшовицького уряду Східної Галичини — Галицького ревкому (Галревком) на чолі з В. Затонським |
| 15 липня 1920 р. | Проголошення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки |
| 11 липня 1920 р. | Нота англійського міністра закордонних справ Дж. Кер-зона про встановлення радянсько-польського кордону по «лінії Керзона», що була визначена країнами Антанти в грудні 1919 р. |
| 22 липня 1920 р. | Пропозиція польського уряду розпочати мирні переговори |
| 14 серпня 1920 р. | Червона армія підійшла до Варшави |
| 17 серпня 1920 р. | Контрнаступ польських військ під Варшавою. Початок наступу польських та'українських військ по всьому фронту |
| 12 жовтня 1920 р. | Перемир'я між Польщею та Радянською Росією |
| Результати і наслідки | |
| Розгром армії УНР Червоною армією. Залишки частин УНР були інтерновані на території Польщі. Армія УНР перестала існувати як організована військова сила. Поразка українських визвольних змагань (листопад 1920 р.). Укладення Ризького миру (18 березня 1921 р.). Зрив планів більшовиків «розпалити пожежу» світової революції. Поділ українських і білоруських земель між Польщею та Радянською Росією. Припинення збройного протистояння на теренах Східної Європи. Закріплення нової розстановки сил, що склалася після Першої світової війни й громадянської війни в Росі |
