США
На початку XX ст. лідерство як в економічному розвитку, так і в сфері обліку, перейшло від Великобританії до Сполучених Штатів Америки. США вийшли на світову арену із здобуттям незалежності в 1776 році. В 1792 році було створено Нью-Йоркську фондову біржу (майже на 20 років пізніше Лондонської). З 1803 по 1867 рр. США стрімко розширювали свої територіальні межі. Будівництво залізниць досягло піку в 1878-1893 pp. Наприкінці XIX ст. із Лондона до Нью-Йорка прибула невелика, але компетентна група фахівців-обліковців, вплив якої виявився досить відчутним. За їх участю в Америці у 1886 р. було створено першу в СІЛА бухгалтерську фірму, а в 1887 р. - першу американську професійну організацію бухгалтерів.
Створення корпорацій вимагало значних капіталовкладень, зростала кількість інвесторів, їх склад ставав різноманітнішим. Власники компаній все більше відокремлювались від оперативного керівництва, передаючи його професійним найманим управлінцям.
Ці процеси суттєво вплинули на розвиток фінансового обліку. З'явилась практика подання управлінським персоналом фінансових звітів акціонерам для здійснення контролю за використанням ресурсів та рентабельністю господарської діяльності - як однієї з характеристик ефективної праці управлінського апарату. З цього часу в обліку бере початок новий етап динамічного розвитку, здійснюються спроби уніфікації фінансової звітності та показників бухгалтерського обліку.
21.Зародження обліку в Росії
Відомий російський дослідник історії розвитку бухгалтерського обліку професор Я.В. Соколов виділив принципи, які, на його думку, визначали зміст російського обліку:1 Державної власності - Держава є власником всього або майже всього майна, що знаходиться в країні 2 Відповідальності - Цей принцип призводив до створення досить цікавої облікової техніки, що вимагало суворого відокремлення облікових регістрів, призначених для фіксації надходження та відпуску грошей та інших цінностей; послідовного проведення інвентаризації 3 Колективна матеріальна відповідальність - Платіж несе громада, і недостача у будь-кого з її членів відшкодовується іншими членами громади. Це призвело до виникнення кругової поруки 4Ставлення до людини як до об’єкту обліку - Цей етап розвитку обліку в Росії співпав з епохою татарської навали. Саме татари намагалися ввести персональне оподаткування- подать повинна платити кожна людина незалежно від стану та віку. Для цього було вперше здійснено перепис населення5 Вибірки розрахунків - Всі взаємні розрахунки між особами, які брали участь в господарській діяльності, повинні бути вивірені. Вивірка цих розрахунків як дебіторської так і кредиторської заборгованості проводилася один раз на тиждень6 Ієрархічні відносини - Зобов'язання перед керівником завжди важливіші, ніж зобов'язання перед сторонніми особами. Цей принцип допускає волю начальника як джерела права. Звідси - облік розуміють не стільки як джерело управління господарськими процесами, скільки як трудову повинність, покладену на адміністрацію вищими начальниками
1Калькуляція - Ціна виробів залежить від витрат, пов'язаних з їх виробництвом. Цей принцип вимагав суворого обчислення собівартості готової продукції та надання послуг і призводив до хронічних дефіцитів чи до затоварювання
2Обрядовість - Зовнішній вигляд документів, їх взаємозв'язок, порядок і послідовність заповнення важливіші за зміст.
Залежно від методів господарювання історію розвитку БО до революції поділ на 3 етапи
1Облік в монастирських і царських дворах 15-18 ст
2Облік в кріпосних поміщицьких дворах 18 ст-1861 рік
3Кінець 19 ст – початок 20 ст – облік у переформованих володіннях що використовують працю найманих сільськогосподарських робітників
22.Становлення бухгалтерського обліку в XVIІI ст.
Початок 18 ст характеризувався глибокими політичними, соціальними і економічними реформами, які призвели до розширення внутрішнього ринку, значного збільшення торгового обороту, з Європейськими країнами створення ряду певних галузей промисловості.
В промисловому обліку не використовується система подвійного запису. Облік за часів Петра І в Росії мав величезні досягнення:-На п-вах вперше було забезпечено суцільне документування всіх факторів господарського життя -Регулярне проведення інвентаризації та складання звітності-Більш досконала методика проведення обчислення витрат
-Аналітичність інформації необхідної для управління окремими структурними підрозділами
Петро І намагався вести облік на державних заводах. У зв’язку з адміністративними витратами реформи було переглянуто організацію БО а саме видання різних законодавчих актів та інструкцій.
Основною метою організації БО
-Контроль за збереженням власності
-Збільшення доходів казни
Першим законодавчим актом який регламентував ведення облікових записів був військовий статут 1716 р. Регламент передбачав налагоджену систему обліку матеріалів у натурально вартісному вираженні.Серед законодавчих актів російської імперії які стосувались облікових питань був регламент управління адміралтейства 1722 р. З цих часів значна увага приділялась первинній документації.У 1732 р. введено посаду головного бухгалтера. Повне визначення подвійна система обліку отримала в кінці 18 ст.У 1762 р почали видаватися книги по БО та робитися переклади з іноземних книг та вийшов в Росії перший практичний журнал «Щитоводство»
23.Російське облікове мистецтво в ХІХ ст. – поч. ХХ ст.
Період першої половини XIX ст. був переважно епохою розвитку російського промислового капіталу.
Цілком ясно, що значний розвиток промисловості протягом цього часу в Росії повинен був викликати не менш сильний розквіт облікової науки та рахункового мистецтва.
В XIX ст. була продовжена і практика законодавчої регламентації правил ведення обліку. Так, спочатку в Банкротскому статуті (1800), а потім, детальніше, в Законі про порядок ведення купцями торговельних книг (1834) встановлювались правила і форми організації бухгалтерського обліку на торговельних підприємствах.
Зокрема, передбачалось, що ці підприємства повинні були вести наступні книги:
товарну, в якій відображалось надходження і видача товарів (при цьому товари, що надходили, обліковувались за собівартістю, а продані - за продажними цінами);
касову, в якій відмічались всі факти надходження і вибуття грошових коштів;
розрахунков у, в якій фіксувався стан розрахунків з особами, які мали ділові відносини з даним підприємством
Ці книги велись на всіх торговельних підприємствах незалежно від того, до якого розряду торгівлі (дрібної, роздрібної чи оптової) вони були віднесені. Підприємства роздрібної і оптової торгівлі також вели і документальну книгу, в якій реєструвались різні ділові документи. На підприємствах оптової торгівлі, які, на відміну від підприємств дрібної і роздрібної торгівлі, вели бухгалтерський облік відповідно до принципу подвійного запису, додатково вівся цілий ряд облікових регістрів, в тому числі хронологічний журнал і Головна книга.
Найбільш детально питання ведення обліку в торгівлі розглядались в книзі Г.Ф. Шершеневича "Курс торгового права", виданої в Санкт-Петербурзі в 1908 р.
Після скасування кріпосного права (1861) почався швидкий промисловий розвиток.
Першою спробою організувати в Росії самостійний орган, який би давав реальну оцінку стану справ на підприємствах, стало створення Інституту присяжних рахівників. В кінці 1891 — на початку 1892 pp. проходив Перший з'їзд рахівників.
Проект положення про Інститут присяжних рахівників був підготовлений Товариством рахівників під керівництвом Ф.В. Єзерського (див. Ч.ІІ, с 334) і в 1898 р. представлений для обговорення. Проте, проект не був затверджений, і перша спроба створення органів незалежного фінансового контролю зазнала невдачі. На початку XX ст. в Росії вже гостро відчувалася потреба в такому особливому органі, який би сприяв удосконаленню професійної освіти бухгалтерів і підвищенню ефективності контролю. В 1909 р. голова Московського товариства бухгалтерів Ф.І. Бельмер представив проект такої організації - Інституту бухгалтерів.
25. Розвиток обліку у Київській Русі
Київська Русь, як держава, виникла в 9 ст. На території цієї держави близько півтора століття використовувались примітивні прийоми обліку, пов'язані зі збором данини та обліком торгових оборотів. Данину платили шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане сплачувати данину від "диму", тобто землі, на якій проживали ("двору"), або "рала" - від землі, яку обробляли. Недоторканість приватної земельної власності закріпив збірник законів України-Русі "Руська правда" Я. Мудрого(сер. 11ст.). ця риса господарювання юрид. закріпленого побуту мала велик. вплив на формув. обліку в май бут. Ведення обліку в ті часи, в тому числі і облікової роботи, знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії (канцелярем) та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку. Ідеї української бухгалтерії зародились в монастирях під впливом візантійської наукової думки., застос. Такий обліковий принцип за кожен майнов. об’єкт відпов. певна особа. Після завоюв. Русі монголо-татарським ігом був провед. перепис населення і поч..збір данини(14 видів): податок, збір на монгольського хана; торговельні збори, податок на утрим..монгольських послів. (1250р. введ. податков..сис-ми).
26.Розвиток обліку в Україні у XV-XIХ ст.
Економ. розвитку України значну роль відіграло козацтво, яке виникло в кінці 15 ст. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат, до якого входили: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Облік доходів і видатків вели скарбник і його підлеглі у спеціальних книгах. Окремо велась книга обліку касових операцій і матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах від обр. вихід урожаю, спис. продуктів відобр. записами в спеціальній "столовій книзі". Завершувались облікові роботи складанням звіту, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. За Люблінською унією 1569 р. українські землі відійшли до Польського королівства. З початку XVI і до середини XVII ст. в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи. У XVII ст. на всій території Польського королівства була запров. єдина метрична система. Розв. торгівлі та грошового обігу в Укр. сприяв об'єктивному пошир. кредитних операцій через банківсько-торговельні установи, вексельної форми розрахунків, видачі кредиту, а також лихварства. Все це мало позит. вплив. З'явилось розмежування кредиту на короткостроковий, споживчий і довгостроковий. Під час колоніального панування на заході України Австро-Угорської імперії та Російської імперії на сході визначним був вплив німецької бухгалтерської школи. Сис-му б/о, зокрема в торгівлі, регламентував Банкрутський статут від 1800 р. За ним торгівля розподілялась на три види: оптову, роздрібну та дрібну. Обов'язковими обл.. регістрами за статутом були: товарна, касова та розрахункова книги. Операції з оптової торгівлі обов'язково велись за подвійною бухг-ю., а роздрібної - за простою.
27. Облік на західно українських землях у кін. ХІХ поч. ХХ ст.
Розв. б/о в Україні тісно пов'язан. та перепліт. з його розв. у державах, до складу яких входили укр.. землі. Захід. Укр.перебув. у складі Польщі і пізніше Австрії (Австро-Угорщини).Відбув. більш прогресивний розв. б/о на західноукраїнських землях. Вивчення розвитку б/о доцільно розпочати із поділу даного проміжку часу на 2 періоди: 1 період (від 1900 року до поч.. першої світової війни); 2період (від 1920 року до поч..другої світової війни). Перший період розвитку Б/О на західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-Угорської імперії, знайшов свій відбиток від німецької бухг. школи. У зв'язку із бурхливим розв. кооперації на поч. XX ст. виникла потреба в забезпеченні укр.. кооператорів підручниками і довідниками рідною мовою. Спочатку це були перекладні видання, наприклад, Ф. Стефчик. "Підручник для спілок ощадності і позичкової системи Ф. Райфайзена", який побачив світ у 1900 р. У даному підручнику було наведено форми бухг. документ. і методи їх ведення укр.. мовою. Вагомий вклад у розвиток укр.. версії б/о внесло товариство "Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження укра. мови у діловодстві та ведення різного виду документів. Особл. роль у розвитку б/о на західноукраїнських землях належить Ревізійному Союзу Українських Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у 1904 р. у Львові після прийняття закону про обов'язкову ревізію для кооперативних спілок. У ІІ-му періоді розвитку б/о роль РСУК значно зросла, який відновив свою діяльність у 1921 р. Друкованими органами РСУК стає тижневик "Господарсько-кооперативний часопис" (1921-1944) і місячник - "Кооперативна Республіка" (1928-1939).
28. Облік і контроль в Росії в період громадянської війни.
Етапи:
-1917-1918 р. в цей період відбув..спроба стабілізації господарств та пошук шляху адаптації традиційн..методів обліку в новій с-мі господар.;
-1918-1921р. піходи до формув.комуністичного устрою, розвал старих с-м і форм б/о, створ..принципово нових обліков..вимірників;
-1921-1929р.-реставрація традиц..с-ми б/о;
-1929-1953р.- деформація принципів б/о на фоні побудови соціалізму;
-1953-1984р.- удоскон..виробничого обліку, аналіз його організац..структури і пошир.механізованої обробки даних;
-1984-1992р.- перебудова всіх соціал.-економ..відносин, спроба відродж.класичних принципів б/о.
Завдання які були поставлені перед обліком: 1.Надав. можливість в будь-який момент виявл..стану ресурс..даного господарства. 2.Бути засобом регулюв..і планув.. різних процесів, які мають місце в госп..діяльн. 3.Надав..матеріали для від обр..діяльності п-ва в с-мі народ..господ.
29. Облік і контроль в період НЕПу і після грошової реформи
Підхід до ролі бухгалтерського обліку в економіці країни базувався на ленінських положеннях про облік та контроль.
Періоди: 1) епоха воєнного комунізму – хар..майже повною відсутністю оліку і звітності і не виник.питання про обов’язкове ведення обл.,але розвиток науки не припиняється; 2) період падаючої валюти – поставив перед обліком нову проблему це можливість побудови радянського балансу в умовах падаючої валюти, наука наблизил..до творців практичної облік..справи; 3) творчий період- підняті питання щодо єдин..принципів обліку.
30. Облік в період Великої Вітчизняної війни (1941-1945).
Під час Великої Вітчизняної війни перед обліком постали винятково складні завдання. Необхідно було мобілізувати великі грошові і матеріальні ресурси та забезпечити контроль за правильністю їх використання для боротьби з фашистськими агресорами. Облік був покликаний надавати швидкі оперативні дані про наявні ресурси. В промисловості почали використовувати так званий "котловий" облік витрат виробництва. Для визначення собівартості окремих видів продукції з метою спрощення калькуляційної роботи застосовували метод коефіцієнтів. Цехові і загальнозаводські витрати розподіляли за спрощеною системою. На окремих підприємствах взагалі припинили здійснювати розрахунок калькуляції продукції допоміжних виробництв, а їх витрати відносили безпосередньо до цехових.В роки Великої Вітчизняної війни проблемам обліку, аналізу і контролю присвятили свої праці наступні автори: В 1942 р. вийшла книга С.К. Татура "Вопросы бухгалтерского учета", в якій розглядались проблеми організації бухгалтерського обліку, спрощення, скорочення його в умовах війни. Для середніх і вищих навчальних закладів в цьому ж році був виданий "Курс бухгалтерии" П.Н. Василенка. В 1943 р. п'ятим виданням вийшов підручник для вищих навчальних закладів М.Х. Жебрака "Курс промышленного учета".В 1944 р. вийшла монографія А.Ш. Маргуліса "Вопросы учета и отчетности по себестоимости промышленной продукции", в 1945 р. -підручник для економічних вузів ЯМ. Гальперіна, М.А. Кіпарісова і М.А. Леонтьева "Курс теории бухгалтерского учета", тощо. Не припиняються в цей період і наукові дослідження
31. Облік в повоєнний період (1945-1991).
У перші повоєнні роки у світі нових господарських завдань особливо важливе значення надавалось проведенню кампанії по складанню річної звітності. В сфері б\о першочерговою справою на той час було звільнення балансів п-в від дебіторської і кредиторської заборгованості, адже сума такої заборгованості зросла за роки війни більш ніж в два рази. Гостро постало питання підготовки працівників обліку. У 1946 р. в м. Львові вийшла праця В. Горбачевского "Курс бухгалтерії", яка мала значний практичний і теоретичний інтерес. Саме в цей час виникла ідея створення єдиного соціалістичного обліку шляхом об'єднання всіх його видів. Облік матеріальних цінностей. В повоєнний період застосовувалися різні системи обліку матеріальних цінностей. Найстарішою з них була картково-копіювальна система: на складах - в кількісному виразі і паралельно в бухгалтерії - в кількісно-вартісному. Необхідність впорядкованості обліку матеріалів була визначена Інструкцією Наркомфіну СРСР № 639 від ЗО жовтня 1945 р. з бухгалтерського обліку матеріалів на підприємствах, яка встановлювала порядок перевірки прибуткових документів як у відділі постачання, так і в бухгалтерії підприємства. Облік і калькулювання собівартості капітальних робіт. з особливою гостротою потребувала постановки питання про зниження собівартості капітального будівництва, а це вимагало впорядкованості обліку капітальних робіт. Облік праці і заробітної плати. 10 лютого 1958 р. Державний комітет Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Міністерство фінансів СРСР і ЦСУ СРСР видали нові "Основные положения по учету труда и зароботной платы на промышленных предприятиях".. Економічна реформа і посилення ролі обліку. З початком економічної реформи з 1965 р. бухгалтерському обліку стали надавати великого значення: потрібно було підвищити роль обліку в системі економічного управління, посилити його оперативність, централізацію і механізацію.Важливими інструктивними документами були "Методические указания по проверке и анализу финансово-хозяйственной деятельности государственных промышленных предприятий", затверджені Міністерством фінансів СРСР 16 червня 1956 р. Працівники промисловості, згідно з ними, мали можливість користуватись єдиною, методично продуманою і науково обгрунтованою методикою аналізу.В цей період було видано багато положень, вказівок, інструкцій з організації ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.. В повоєнний період з'явився цілий ряд наукових праць і практичних посібників з бухгалтерського обліку. Була видана серія нормативних актів, які заклали фундамент для правильного ведення обліку в усіх галузях економіки.
32. Розвиток обліку в сільському господарстві в радянський період.
1919 р., згідно зі.Статутом сільськогосподарської артілі, всі розрахунки з членами артілі здійснювались в грошовій формі; вкладену працю оцінювали за встановленими розцінками за годину, день, місяць. В 1932-1933 pp. Всесоюзним науково-дослідним колгоспним інститутом (Є.М. Гайліс, А.В. Умнов, В.А. Сідєльніков, М.П. Сідьолкін) були проведені дослідження з організації обліку за подвійною системою в нових умовах роботи колгоспів, згодом була видана книга "Колхозное счетоводство по двойной системе", яка пізніше витримала декілька перевидань. До 1934 р. в більшості колгоспів застосовувався простий виробничо-фінансовий облік, який ґрунтувався на принципах простої системи рахівництва. Метод подвійного запису використовувався лише для обліку розрахункових відносин з фізичними та юридичними особами. Одночасно з простою наполегливо впроваджувалась подвійна система рахівництва за меморіально-ордерною формою із застосуванням регістру "Журнал-Головна". Проте ця спроба була невдалою. В сільському господарстві подвійна система рахівництва вперше почала впроваджуватись в радгоспах. В 20-х роках XX ст. застосовувались різні форми рахівництва з використанням книг, карток, деякі радгоспи вели копіроблік. У 1951 р. почали працювати курси ревізорів і головних бухгалтерів радгоспів. Важливою особливістю обліку в сільському господарстві було те, що з 1 січня 1955 р. у радгоспах був введений скорочений План рахунків із двохзначним шифром. Цей план передбачалось застосовувати при впровадженні в радгоспах журнально-ордерної форми обліку. Багато уваги приділялось удосконаленню обліку витрат виробництва. За радянських часів (1917-1991) вийшли книги наступних авторів з обліку, контролю, ревізії, аудиту та аналізу в сільському господарстві, ними були- М.Г. Белов, С.Д. Бутко, Ф.Ф. Бутинець, О.Я. Важов, тощо.
33.Розвиток обліку в торгівлі за радянських часів. Облік зовнішньої торгівлі. Зовн. торгівля СРСР почала розгортатись після закінчення громадянської війни. Всю облікову роботу вели держторги(експорт.-імпорт.контори). питаннями зовнішньоторговельного обліку відало фінансово –кредитне управління Народного комісаріату зовнішньої торгівлі. До 1922 р. облік вівся за простою формою рахівництва, тобто можна було визнач.лише загальну суму збитків і прибутків від діяльн.експортно-імпорт.контори. з 1922 р. з переходом до НЕПу введено італійську форму обліку(полягає в обов’язков.веденні Головної книги із 47 синтетич. рахунків). У 1926 р. введено всеохоплюючу інструкцію з б/о за якою велася картко-копіювальна форма обліку. Облік внутр..торгівлі в торгов. обліку було багато недоліків: план рахунків був надто громіздким(використ 231 рах), велика номенклатура витрат обігу, щорічно змінювався склад статей та їх зміст,що унеможливлювало проводити аналіз за періоди. в 1954 р. мін.торгівлі СРСР прийняло вказівки, спрямовані на скороч.обсягу облік.роботи і підвищ.його якості. Найважливіш.умовами покращення б/о 60-х рр.. стали централізація і механізація. Все більше використ.сучасні облікові та лічильні машини, які спияли якості,оперативності спрощенню обліку.
34.Історія створення положення про головних бухгалтерів та їх контрольні функції. Перші елементи регламентації обов’язків та прав головних бухгалтерів містились в декреті про трести від 1923 р. гол.бухгалтерам було надано право контролювати документи фін.та облікового характеру. Великі контрольні ф-ції на бухгалтерів покладала постанова прийнята1932 р. "О правах и обязанностях главных и старших бухгалтеров в хозорганизациях общественного сектора". постанова Ради Міністрів СРСР 1947 р. "О главных (старших) бухгалтерах государственных, кооперативных, общественных учреждений, организаций и' предприятий" зобов'язувала бухгалтерів "забезпечити організацію,керівництво та контроль по всіх питаннях обліку та звітності. збережено положення про недійсність документів без підпису гол.бухгалтера. Повну ясність у відносини керівників підприємств із гол.бухгалтерами внесло "Положение о правах и обязанностях главных и старших бухгалтеров", 1928 р. "Головний бухгалтер, - несе разом з керівником підприємства відповідальність за правильне ведення б/о та звітності. Разом з правами головний бухгалтер отримав необхідну незалежність у справі постановки та організації роботи своїх підлеглих.(невиконання підлеглими доручень передбачало дисциплінарну.,кримін відповід.) В 60-х р розширено межі бух. контролю. Основна увага приділялась екон.методам контролю через суворий режим економії, попереджала можливість утворення недостач, розтрат (1964 р. нове положення). у 70-х роках XX ст., затверджено нове "Положение о главных бухгалтерах". Його принциповою відмінністю було зняття з відповідальності і контролю гол. бухгалтера забезпечення та організацію контролю за правильним і своєчасним оформленням приймання та витрачання сировини, матеріалів тощо; за правильністю витрачання фонду заробітної плати; за дотриманням правил проведення інвентаризацій; за своєчасним стягненням дебіторської заборгованості; за законністю списання з балансів недостач; боргів та інших втрат.аналогічне положення прийняте в 1980 р.
35.Західний вплив на радянську облікову думку. після Жовтневої революції більшість культурних та професійних зв'язків між Росію та країнами Європи було розірвано. Науковій думці було важко долати штучні перепони та заборони, що були запроваджені новою комуністичною владою. Англо-американський вплив на радянську бухгалтерію фактично ніколи не відчувався. Італійський вплив на радянський облік був вкрай недовгим і неглибоким. Прихильниками італійської школи були О.П. Рудановський і О.М. Галаган. Рудановський в своїх працях широко цитував праці наступних італійських вчених: Ф. Бести, Дж. Чербоні Е. Пізані,Дж. Россі. Проте, значного сліду в радянській бухгалтерській науці вони не залишили. О.М. Галаган, учень Ф. Бести, також багато цитував італійських авторів, хоча, по своїх поглядах він належав до послідовників німецької школи. Вітчизняні обліковці користувались зарубіжним досвідом, використовуючи іноді неприйнятні для російського обліку нововведення. Але іноді запозичені прийоми та способи приживалися і замінювали традиційні (наприкл:індустріалізація з америк.досвіду).
36.Радянська наукова школа з бухгалтерського обліку. В Радянському Союзі була створена і активно діяла єдина радянська бухгалтерська школа, яку очолювали в повоєнний період відомі московські вчені: Н.Р. Вейцман, А.Ш. Маргуліс, В.Ф. Палій, С.К. Татур, А.Д. Шеремет. В Україні Німчинов. Також були ленінградський напрям радянської школи, білоруська школа,прибалтійський напрям, школа сер.азії та казахстану. Вчені розглядали проблемні питання обліку витрат в промисловості та сільському господарстві, організації первинного обліку, автоматизації обліку та багато інших. Багато науковців в цей час працювали над дисертаціями.1961 р. створено Методологічну раду при Міністерстві фінансів СРСР з метою узагальнення досвіду і підготовки рекомендацій по впровадженню удосконалених форм і методів б/о. За роки радянської влади поступово сформувався ряд науковців з проблем контролю і ревізії, видавалась довідкова, наукова і практична література (з метою боротьби з безгосподарністю, марнотратством та крадіжками). За кількістю праць і глибиною вивчення проблем теорії контролю і ревізії лідером в цьому напряму є Ф.Ф. Бутинець. Швидкий розвиток наукової думки з проблем контролю вимагав підвищення кваліфікації ревізорських кадрів. Цьому сприяли Всесоюзна науково-технічна конференція, семінари, діяв факультет підвищення кваліфікації ревізорів у
Житомирському с/г інституті.
37.Наукові праці вчених Росії з бухгалтерського обліку: найвідоміші облікові праці до першої пол. ХІХ ст.: облікові видання в другій половині ХІХ ст.; наукові праці, присвячені бухгалтерському обліку на поч. ХХ ст. основоположником теорії оперативного обліку був Рейнбот. Він ввів поняття прямих і непрямих матер. Витрат. Розробив схему щорічної калькуляції для визначення собівартості продукції. був введений в обіг термін норма витрат- це перший показник, що визначюефективність виробничого процесу. Професія бухгалтера вцей період вимагала:1)інтелекту,2)здатність аналітично мислити,3)відповідної освіти. Російська наукова школа поєднала в собі всі традиції класичних шкіл, які розглядали б/о з точки зору економічного та частково юридичного аспектів. Підшколи, які займ. Пит.. розвитку б/о: 1.традиціоналісти. представ: Рейнбот, Прокоф’єв вони підтримували пасивну облікову парадигму та не виходили за її межі. 2 Новатори-пропагували розширення, докорінну зміну чи знищення панівної облікової парадигми. Представнки: Іванов, Єзевський. 3.традиціоналісти-консерватори Представн: Вольф, Белов, Попов. Обєднані навколо журналу «Счетоводство». Нова Петербурська школа –ця школа займалася дослідженнями балансу. вважали, що баланс –це результат с-ми рахунків, тому слід рухатись від рахунку до балансу, але вони не визнавали поділ рах. на активні і пасивні. Представ:Сівес, Гуляєв. Московська школа займ.також дослідж балансу. Вони вважали що рахунок є елемент балансу, тому слід вчити від балансу до рахунку. Вони визнавали поділ рахунків рахунків на активні та пасивні. представ:Галаган, Рудановський,Лунський. Ризька школа за допомог.історичних прикладів намагалися довести. Що журнал непотрібний для сучасного обліку. представ: Бауер
38.Періодичні видання з бухгалтерського обліку в Росії до Жовтневої революції та в радянський період (кін. ХІХ – ХХ ст.).
Професійні періодичні видання з рахівництва почали видаватися в Росії в кінці XIX ст. Перший номер журналу "Счетоводство" вийшов 15 січня 1888 року в Санкт-Петербурзі. Для співпраці в цьому журналі були залучені найвідоміші російські автори (А. Попов, С Дєзорцев та ін.), а також іноземні автори, праці яких набули світового визнання. На сторінках журналу друкувались останні досягнення в сфері теорії і практики обліку як в Росії, так і за кордоном. Крім цього виходило ще беліч різних періодичних видань серед них: "Журнал общества счетоводов", Счетовод, Коммерсант", Дебет и кредит, "Счетоводство и хозяйство".1937 р. був підписаний до друку перший номер журналу "Бухгалтерский учет". В журналі висвітлювалися теоретичні і практичні питання б/о, економічного аналізу, ревізії і контролю, а також механізації обліку в усіх галузях народного господарства. В роки Великої Вітчизняної війни випуск цього журналу було призупинено. Своє існування він поновив лише у 1946 р
39.Періодичні видання з бухгалтерського обліку в незалежній Україні. Знабуттям Україною незалежності у 1991 р. постала нагальна потреба у заснуванні власного загальнодержавного професійного видання з бухгалтерського обліку. Початок поклав вихід в 1993 р. щотижневика "Все про бухгалтерський облік", 1994 р. був підписаний до друку перший номер журналу "Бухгалтерський облік і аудит", того ж року щотижневик "Баланс". З 1996 p. харківське в-во журнал "Бухгалтер", "Податки та бухгалтерський облік".У 90-х роках XX ст. розширилася тематика матеріалів, що публікувалися, велика увага приділялася поточним бухгалтерським проблемам: організації обліку на малих підприємствах, в умовах оренди та кооперативної власності, в акціонерних товариствах та на спільних підприємствах, маркетингу, дослідженням зарубіжного досвіду. Крім спеціальних видань, питання б/о і оподаткування висвітлюються в таких виданнях: журнал "Банківська справа","Бизнес, "Дебет-Кредит
40.Європейські плани рахунків: історичний аспект виникнення та розвитку Під планом рахунків б/о розуміють систему бухгалтерських рахунків, що передбачає їх кількість, групування і цифрове позначення залежно від об'єктів і мети обліку. Спочатку кожний бухгалтер на своєму підприємстві самостійно, на свій розсуд, формував план рахунків. Побудувати єдиний план рахунків намагалися протягом тривалого періоду часу декілька видатних вчених: Грааф 1693 р., Дегранж1775 р., Годефруа 1894 р., Леоте і Гільбо кін. 19 ст., Шер кін.19 поч.20 ст. План, виконаний швейцарським автором І.Ф. Шером, був найповнішим. Шер сформулював шість концептуальних вимог до плану рахунків:повнота, універсальність, ліквідність, мобільність, правдивість, легітимність фактори впливу на створ.єдиних планів рахунків 20 ст.:1)розвиток господ.права,2)виникнення фн імперій,3)функціонування аудиту,4)удосконалення с-ми освіти,5)тенденції стандартизації в багатьох сферах людської діяльності. Всі плани рахунків, які пропонувались до 20-х років XX ст., розвивали структуру бухгалтерської звітності і тому ігнорували процес кругообігу капіталу. Крім того, вони недостатньо розкривали механізм понесення витрат і виникнення доходів. В цілому в 1945-1946 pp. побудова плану рахунків на принципі кругообігу капіталу, запропонованому в роботах Е. Шмаленбаха, превалювала майже по всій континентальній Європі.подолати ці недоліки спробував в1927 р. Шмаленбах в праці "Плани рахунків". Новим стало те, що автор трактував план рахунків не як такий, що розвиває статті балансу, а такий, що виражає кругообіг капіталу. недолік плану Е. Шмаленбаха: план, який охоплює фінансові і управлінські рахунки, що представляють інтерес для адміністрації, деякою мірою призводить до порушення комерційної таємниці. Вже в момент появи плану 1937 р. відомий спеціаліст в галузі промислового обліку О. Бред запропонував свій план, обмежений рамками фінансового (торговельного) обліку. О. Бред орієнтував план не на схему кругообігу, а, як і І.Ф. Шер, на форми фінансової звітності.
Французька бухгалтерська школа
Для французької класичної школи бухгалтерського обліку було характерним превалювання економічних аспектів в бухгалтерському обліку. Е.П. Леоте і А. Гільбо створили, по суті, чисто економічний напрям у французькій, а потім і в світовій бухгалтерській науці. Суворо відрізняючи науку про облік від бухгалтерської практики, представники французької класичної школи бухгалтерського обліку вважали, що теорія рахунковедення повинна бути незалежною від поділу облікових функцій. Цим вони вперше проголосили незалежність облікових ідей від вузьких практичних завдань. Французька школа виходила з того, що прибутком можуть вважатися тільки грошовінадходження: "Немає грошей - немає прибутку". Представники французької школи Е.П. Леоте та А. Гільбо висунули доктрину 3-х вункцій обл: 1) Рахівнича, що пов’язана із розробкою та класифікацією об’єктів.
50.Німецька бухгалтерська школа.
В середині XX ст. утворився новий напрям бухгалтерського обліку -нова німецька школа. її видатними представниками були Ф. Гюглі, Е. Шмаленбах, І.Ф. Шер, Г. Нікліш, А. Кальмес, Г. Хольцер, В. Ле-Кутр тощо. Для німецької школи є характерним перехід в обліку від балансу до рахунку, на відміну від італійської і французької шкіл. Німецька школа дотримувалася принципу необмеженості в праві оцінки, допускала та визнавала різні методи оцінки, подібно до італійської школи. Значним був внесок німецької школи в розвиток обчислювальної техніки, створення карткових форм рахівництва, виключення з обліку хронологічного запису (журналу), розповсюдження математичних і статистичних методів, уніфікації планів рахунків.
51Англо-американська школа бухгалтерський облік розглядала як інструмент управління людьми і через людей - підприємством. Представниками школи були: Р. Антоні, Ч. Гаррісон, Г. Емерсон, Ч. Кларк,
А.Ч. Лігтлтон, Д.О. Мей, В.Е. Патон, Г. Свіней, Д.А. Хіггінс, Ч.Е. Шпруг,
Сандерс, Мор, Гілман, Греді, Хатфілд та ін. Саме подальший розвиток англо-американської школи бухгалтерського обліку призвів до виникнення управлінського обліку. В англо-американській бухгалтерії можна виділити три головні особливості:
чітке протиставлення бухгалтерського (фінансового) обліку податковому;
надання переваги не державному, а професійному (громадському) управлінню;
робота не за єдиним Планом рахунків, а на основі професійного судження самого бухгалтера.
Досягнення англо-американської школи в XX ст. виступили основою для формування теперішньої та розвитку майбутньої системи бухгалтерського обліку.
52.Російська бухгалтерська школа.
У першій половині XIX ст. формується російська бухгалтерська школа, її засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень до системи обліку. Основними представниками московської школи вважаються М.С. Лунський, Г. Бахчисарайцев, Ф.І. Бельмер. Для цієї школи характерним було визначення рахунків як елементів балансу та уявлення про те, що система рахунків задана балансом. Також вважалось, що конкретне можна зрозуміти тільки в зв'язку з цілим, тому вивчати облік пропонували від балансу до рахунку. Першою і найбільш вражаючою була відмінність в розумінні природи бухгалтерського балансу
53.Українська бухгалтерська школа.
Формування в Україні національної бухгалтерської школи відбувалось в невідривному зв'язку з російською, і лише з набуттям Україною незалежності розвиток її наукової школи став на самостійний шлях. В радянський період українська бухгалтерська школа формувалась і розвивалась поряд з московською та ленінградською бухгалтерськими науковими школами. Сьогодні українська наукова бухгалтерська думка представлена регіональними науковими школами. Київська (столична) школа. її започаткував відомий в Україні та за її
межами проф. П.П. Німчинов. Представники: М.Г. Чумаченко,
професори: М.Т. Барановський М.Т. Білуха, О.С. Бородин, Ф.Ф. Бутинець. Основний напрям школи - розвиток теоретико-методологічних аспектів обліку і контролю, аналізу та аудиту. Житомирська школа. Створена на початку 1970 р. доц. Ф.Ф. Бутинцем за активної підтримки його вчителів - проф. П.П. Німчинова та проф. І.В. Малишева. Напрям школи - розробка проблем теорії та методології господарського контролю. З цієї проблематики доц. Ф.Ф. Бутинець свого часу опублікував у московських виданнях більше 40 наукових праць, видав велику кількість навчально-методичної літератури, а пізніше захистив докторську дисертацію. Представники – Бутинецьь. Малюга. Давидюк Львівська школа. Школу очолює проф. Є.В. Мних. В ній активно працюють проф. Я.А. Гончарук, проф. І.М. Павлюк, проф. B.C. Рудницький, проф. Б.Ф. Усач, доц. В.О. Озеран. Основний напрям школи - розробка проблем теорії, методології та практики економічного аналізу, удосконалення обліку та аудиту в Україні. Тернопільська школа. Започаткував її колишній вихованець Київської школи проф. Ю.Я. Литвин. Сьогодні школа посідає провідне місце в Україні в сфері наукових досліджень проблем обліку, аналізу та аудиту, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів. Багатством школи є її професори: З.В. Гуцайлюк, Г.П. Журавель, Б.М. Литвин, В.М. Олійник, М.С. Пушкар
54.Становлення комерційної освіти в Росії.
Комерційна освіта в Росії зародилася при Петрі І, в Указі якого від 10 листопада 1721 р. про створення, виражаючись сучасною мовою, школи перепідготовки облікових працівників, було записано: "запровадити школу, де вчити под'ячих їх справі, а саме цифр, як тримати книги до будь-якої справи пристойні, і хто тому не вивчиться, до справи не залучати; до цього навчання визначити, а саме арифметику, форми книг, табелі, стиль письма та інше, що доброму под'ячему належить". Але потрібно зауважити, що 7 комерційних училищ в Росії за весь час існування з 1792 р. по 1888 р. випустили не більше 3 тис. чоловік, 34 комерційні відділення при реальних училищах випустили за 1874-1888 роки 1966 чоловік. Якщо додати до цього окремі приватні курси та початкове міщанське училище в Москві, то цим розповсюдження комерційної освіти в Росії на той час і обмежувалося. Навчальний курс в Комерційному училищі в Москві був розрахований на 15 років, а вступали до училища особи, починаючи з 6-річного віку. Тут їх навчали окремих розділів математики та механіки, трьох мов (німецької, французької, англійської), комерційній кореспонденції російською та іноземною мовами; центральне місце приділялось фундаментальному знанню бухгалтерського обліку. Протягом 28 років існування училища в нього було прийнято 239 осіб, але повністю завершили курс навчання тільки 46.
55.Комерційна освіта в країнах світу (ХІХ-поч. ХХ ст.).
З формуванням системи вищої освіти безпосередньо пов'язана і поява вчених ступенів: бакалавра, магістра та доктора наук. Правда, історично цей процес відбувався в оберненому порядку. Кожен із зазначених ступенів вказував на те, що пройдено певний курс навчання в тій чи іншій англомовній країні, де давно склались і традиційно існують та розвиваються три рівні освіти. Ці рівні органічно поєднані з університетською освітою, історією його розвитку та зв'язками з церквою та релігією.Необхідність торговельної освіти в Європі була усвідомлена ще в першій половині ХУШ ст., в Росію ж розуміння нагальної потреби в цьому проникло лише разом з політичними та економічними реформами Петра І. У багатьох країнах Європи надзвичайно швидкими темпами відкривалися нові заклади комерційної освіти, що давали ґрунтовні та змістовні знання на той час представникам цієї професії. Провідними країнами в цьому відношенні були СІЛА та Австрія. В Росії ж лише в кінці ХІХ ст. почали точитися гострі..
41. Характеристика планів рахунків різних країн: становлення та особливості побудови
Є три основних напрями у побудові планів: матричний, лінійний, ієрархічний. Матричний – всі рахунки поділяються на класи та групи, у яких виділяються підкласи, групи рахунків та самі рахунки. Лінійна передбачає послідовний виклад номенклатури синтетичних рахунків, зведених у групи. У такому плані не застосовуються субрахунки, що спрощує вибір кореспонденції рахунків, полегшує організацію аналітичного обліку. В країнах англо-американської системи б.о. відсутній єдиний план рахунків. Адміністрація компаній та їх бух. персонал самі формують найбільш прийнятний для себе план (Великобританія, США, Канада, Японія, Естонія та ін.).В ряді країн (Франції, Німеччині, Росії, Україні, Португалії, Іспанії, Гвінеї-Бісау тощо) існують єдині загальнонаціональні плани рахунків, які застосовуються всіма підприємствами. Поділ рахунків на класи здійснюється на основі двох принципів: - принцип послідовності обліку (процесний принцип); й принцип структури звітності (балансовий принцип). Аналізуючи плани рахунків зарубіжних країн, можна відмітити наступні моменти. Чітке виділення у плані рахунків 4 категорій рахунків (рис. 6.14). (А., П., А-П.) дозволяють складати бух. Баланс. Визначення фінансового результату роботи підприємства 4 різними способами по 4 категоріях рахунків: балансових, витрати-випуск, управляючих та по рахунках, що з'єднують фін. та управ. Бух-ю. У більшості національних планів рахунків виділяються основні рахунки, субрахунки 1го та 2го порядку, при цьому кодування рахунків проводиться, як правило, за десятковою системою. Між нар практика створила 2 основні підходи до структури плану рахунків: 1. двухкруговий принцип - виділення 2-х автономних систем рахунків відповідно до цілей фін та управл обліку. 2. інтегрований принцип- за яким рахунки управл обліку кореспондують з рахунками фін обліку в межах єдиної системи рахунків.
42. Поняття облікових теорій, їх функції
Обліковою теорією називається така послідовність міркувань, яка в своїй сукупності пояснює та принципово обґрунтовує закон подвійності госп. оп-цій і метод подвійного запису. Теорією в широкому розумінні називається сукупність взаємо-пов'язаних принципів (концепцій), визначень і суджень, що формують систему уявлень про явища, яка дозволяє ці явища пояснювати і попереджувати. Функція теорії бухгалтерського обліку полягає в тому, щоб пояснити, яким чином пов'язані явища і події. Будь-яка облікова теорія повинна пояснювати, яким чином певні символи, що відповідають окремим фактам господарського життя, можуть бути використані апаратом управління та іншими особами для висновків і оцінки минулих і майбутніх дій. Теорії бух. О. визначають і як незалежні судження, що пов'язують облікові оцінки з моделями і методами прийняття рішень. Виділяють два напрями досліджень: 1) прогнозованості облікових оцінок; 2) їх поведінського значення. В цілому головною функцією теорії бухгалтерського обліку є створення концептуальної основи для розвитку нових ідей і допомога в процесі облікового вибору. Теорія представляє собою систему узгоджених суджень чи тверджень. Судження - це з'ясувальне речення, що має оцінку істинності (істинно, помилково, можливо істинно тощо) залежно від природи доказу, необхідного для встановлення оцінки істинності суджень.
43. Юридичний напрям розвитку облікових теорій
Його основні положення були викладені вже в першій друкованій праці з бух. обліку- "Трактаті про рахунки та записи" Луки Пачолі. На думку італійського вченого та його послідовників, господарська діяльність складається з окремих актів отримання та видачі, і за своєю суттю кожна господарська операція містить в собі зобов'язання отримувача і право того, хто видає. Ця теорія в подальшому була розвинута іншими авторами. В результаті дослідження були виявлені такі закономірності: при здійсненні будь-якої операції виникають нові права і зобов'язання або змінюються попередні. Звідси, завданням бух.обліку при відображенні госп. опе-ій вважалась реєстрація змін прав і зобов'язань, що випливають з них. Юридичний напрям в обліковій науці - основний фактор діяльності кожного господарства. Воля людини (господарюючого суб'єкта) є головним джерелом життя і діяльності господарства, найважливішим імпульсом, який визначає той чи інший напрям господарювання. Кожна господарська операція розглядалась як юридичний акт, в якому одночасно один суб'єкт щось отримує, а інший щось дає. Цей акт містить зобов'язання особи, що отримує, і право особи, що дає. Процес обміну розумівся авторами цієї теорії як сукупність різних правових відносин, де: рахунки розглядались як особи, наприклад, рахунок Каси - як рахунок Касира; рахунок Товарів - як рахунок особи, відповідальної за товари; рахунок Капіталу і рахунок Прибутків і збитків - як рахунок Власника підприємства; подвійний запис розумівся як спосіб відображення виникнення прав і зобов'язань, що стягуються; господарські операції визначались як відносини підзвітних суб'єктів.
44. Економічний напрям розвитку облікових теорій.
Започаткував цей напрям італійський інженер Джузеппе Форні, який випустив у 1790 р. "Трактат про справжній подвійний запис", в якому розвинув думку про те, що завданням подвійного методу є облік активів і пасивів, як "сукупності економічних благ", незалежно від будь-яких відносин із суб'єктами господарювання. Такий напрям швидко розвивався в умовах виникнення великих, особливо акціонерних, підприємств. Найвідомішим в економічному напрямі є вчення Джузеппе Людовіка Кріппа (1838). Він зазначав, що мета обліку полягає в дослідженні результатів господарської діяльності, яка поєднується з постійними змінами кількості і складу майна. Ці зміни і є предметом обліку. Всі рахунки поділяються на дві групи: капіталу та його частин, причому останні розкривають структуру перших. Для Дж. Л. Кріппи недопустимим було твердження про те, що бухгалтерія займається обліком прав і зобов'язань осіб, які беруть участь в господарському процесі. Він наполягав на тому, що облік фіксує зміни в стані цінностей, рух речей, а динаміка зобов'язань - це лише наслідок господарського процесу. Отже, основна відмінність економічного трактування бухгалтерського обліку - визначення ефективності господарської діяльності підприємства, а не контроль за збереженням цінностей. Бухгалтер, насамперед, - економіст, а не охоронець чужого майна. Він за допомогою спеціальної методології відображає рух капіталу, цінностей, а не їх юридичні тіні у вигляді прав та зобов'язань. Звідси й інше пояснення природи подвійного запису: немає надходження без витрачання - вчили представники цього напряму Ж. Курсель-Сенель, Е. Леоте, А. Гільбо, Ж. Дюмарше та інші.
45. Теорії аналітичного характеру.
Мінова теорія мала велике значення в історії російської облікової думки. Вперше вона була викладена в 1888 р. A.M. Вольфом. Пізніше ця теорія була розвинута і поглиблена Є.Є. Сіверсом, що розробив і видав в 1901 р. на її основі систематизований курс "Общее счетоводство" За даною теорією всі цінності поділялися на три основні групи: речові, грошові та умовні Під умовними розуміли зобов'язання провести оплату. При цьому цінності виступали потоками в формі "міни" - обміну одних цінностей на інші. Але так як обмін повинен бути завжди еквівалентним, подвійний запис виступає природним наслідком обміну. Логічна теорія (М.С. Помазков називав її філософською) була запропонована Л. Гомбергом. її сутність полягала в тому, що всі господарські операції розглядались незалежно від того, хто їх виконує (суб'єкт) і з яким майном ці операції проводяться (об'єкт). Автор вважав, що завданням облікових наук є дослідження господарської діяльності з метою з'ясування раціональності економіки. Дослідження господарських явищ вимагають встановлення їх причинно-наслідкової залежності. Згідно з філософською теорією між окремими господарськими явищами завжди існує певна причинна залежність.
Сучасний економічний напрям облікових теорій представлений наступними матеріалістичними теоріями, які ґрунтуються на тезисі про те, що предметом бух. обліку виступають: цінності, ресурси, засоби та їх джерела.
Мікро-економічна Мікроекономічна теорія обмежує бухгалтерський облік господарською діяльністю окремого господарюючого суб'єкта-фірми. Вона передбачає виявлення ефекту впливу альтернативних звітних процедур на економічні показники діяльності підприємства. Сучасна облікова теорія, яка орієнтується на мікроекономіку, тобто на підприємство як на економічну одиницю, впливає на економіку через операції і взаємовплив підприємств на ринку
Макро-економічна Макроекономічна теорія вважає об'єктом обліку все народне господарство країни. Фактично, макроекономічна теорія полягає у визначенні впливу альтернативних методів надання звітних даних на економічні показники галузі або країни в цілому, тобто на більш високому рівні, ніж просто на рівні підприємства і фірми.
Соціально-корпоративна Ця теорія об'єднує мікрорівень з деякими соціальними завданнями, які ставить суспільство перед адміністраціями фірм. Мається на увазі, що мікроекономічна позиція в обліку не обов'язково передбачає всебічний вплив діяльності фірми на суспільство. Вартість забруднення навколишнього середовища, безробіття, незадовільні умови праці та інші соціальні наслідки не відображаються в звітності фірми, хіба що через механізм оподаткування ці суспільні витрати безпосередньо позначаються на результатах діяльності підприємств. Соціально-економічна теорія акцентує увагу саме на цій області.
46. Балансові теорії.
Балансова теорія, з точки зору обґрунтування методу подвійного запису, внесла суттєвий перелом в теорію обліку. Подвійний запис став пояснюватись змінами, що відбулися в складових частинах балансу під впливом операцій, які відображаються на рахунках. Ці зміни не можуть порушити балансового рівняння між активом і пасивом. Госп. ж операції відображаються як рівні і протилежні зміни в складових частинах активу чи пасиву, або як одночасні зміни в активі та пасиві. Теорія одного ряду рахунків. Господарська теорія М. Берлінера представляє собою балансову або синтетичну теорію одного ряду рахунків економічного напряму. За М. Берлінером, баланс господарства повинен давати картину не стільки стану та складу майнової маси, скільки як і між ким повинна бути розподілена наявна маса майна у випадку припинення діяльності господарства. Теорія двох рядів рахунків. В 80-х роках XIX ст. на перший план висувається балансова теорія двох рядів рахунків, авторами якої є Ф. Гюглі та І.Ф. Шер. За Ф. Гюглі, в подвійній системі рахівництва є два ряди рахунків: майнові рахунки та рахунки Чистого Капіталу Теорія трьох рядів рахунків. В 1926 році на V Міжнародному конгресі рахівників в Брюсселі було зазначав, що в основі рахівництва лежить та рівність, яка є обов'язковою для кожного господарства, — рівність між активною майновою масою господарства (Актив) і правами третіх осіб (Пасив) та власника даного господарства (Капітал), які розповсюджуються на цю майнову масу. Теорія абсолютного балансу. Теорія динамічного балансу. матеріальних результатів і матеріальних витрат, з одного боку, та грошових результатів (виручка) і грошових витрат (валові витрати), з іншого.
Теорія номінального балансу.
Теорія органічного балансу.
47. Інші облікові теорії.
Нейтральна теорія бух. обліку. підхід до вирішення облікових проблем, сфокусований на структурі облікової системи. Тут процес доказу, особливо на локальному рівні, йде за методом аналогій. Вирішення проблеми, який момент вважати найбільш правильним для визнання тієї чи іншої події, базується на аналогічних моментах, які використовуються для будь-яких інших подій. Іншими словами, бухгалтери намагаються однаково класифікувати подібні факти господарського життя або, більш формально, намагаються відшукати послідовність в записах і звітах про господарську діяльність.
Теорія "конвертованої" бухгалтерії. Ця теорія представляє собою концепцію Вімбла щодо переоцінки майна. Він вважав індивідуальні індекси мало придатними внаслідок їх трудомісткості, а агрегатні - непридатними по суті. Оскільки всі цінності продаються за гроші, їх курс відображає і зміни оцінки, тому замість індексів цін він пропонував проводити переоцінку по співвідношенню валютних курсів. В даний час "конвертований" варіант обліку прийнятий у Франції.
Теорія "стабілізованої» бухгалтерії. Це концепція, висунута Г. Свінеєм, який, беручи до уваги досвід європейської інфляції, піддав критиці традиційну теорію обліку. В даний час "стабілізований" варіант прийнятий в Німеччині.
Критична теорія належить до напряму англомовної бухгалтерської думки, який ґрунтується на застосуванні соціологічного підходу до бух. обліку. її суть полягає в спробі застосування ідеї Франкфуртської соціологічної школи до розуміння облікової професії. Прихильники цієї теорії вважають, що бухгалтери служать об'єктом експлуатації.
Позитивна теорія бух. обліку. (ПТБО) є описовою. Вона призначена для пояснення та прогнозування наслідків управлінського вибору. На відміну від нормативних теорій, позитивна теорія виходить з того, що люди завжди діють виключно егоїстично та прагнуть максимізувати власну вигоду. ПТБО в цілому розкрита Ваттсом та Циммерманом
Теорія представництва. Пояснення та прогнозування в рамках ПТБО засноване на процесі укладання угод чи відносин представництва між менеджерами та іншими сторонами, такими, як акціонери та кредитні організації. Базові положення теорії представництва включає в себе теорію фірми, яка бере до уваги мотиваційну поведінку менеджерів, витрати на управління та в деяких випадках структуру власності на капітал, що використовується фірмою.
48. Італійська бухгалтерська школа.
ХІХ-поч. XX ст. сформувався новий напрям - італійська школа, для якої характерна перевага юридичних аспектів в бухгалтерському обліку. Італійська класична школа бухгалтерського обліку відрізнялась різноманітністю. До неї входили ломбардська, тосканська і венеціанська школи. Венеціаська – критикували логісмографію, розробили теорію фонду та висунули ідею кошторису, Ломбардська синтез юрид. Та ек. Цілей обліку, систематизація бух. знань. Тоскальна розвивала юр. аспекти бух. теор. Італійській школи - виходили з того, що бухгалтер обліковує не цінності, а права і обов'язки матеріально відповідальних осіб (агентів), юридичних і фізичних осіб (кореспондентів), з якими це підприємство веде розрахунки. Ще один відомий представник італійської школи - Франческо Вілла, засновник ломбардської італійської школи, - поєднав юридичні та економічні цілі обліку, Він систематизував бухгалтерські знання та концептуально усвідомив основні наукові категорії
В бухгалтерському розумінні таке трактування призводило до пояснення всіх рахунків як особових. Рахунки розрахунків, операційні рахунки (типу реалізації) проголошувались зайвими. Баланс розглядався як сума рахунків. Після проведення інвентаризації недостачу дозволялось списувати тільки за дозволом керівника підприємства.
Отже, італійська юридична школа могла пояснити усі факти господарського життя, що стосуються обліку виконання договорів. І не випадково в старому іспанському варіанті італійської бухгалтерії (Д. Кастіло, Ф. Ескобар та ін.) договірні зобов'язання, а не тільки їх виконання, вводились до системи бухгалтерських рахунків.
24. Україна в дословянський період і розвиток обліку на її території. Терит Укр у дослав період населяли різні народи і племена. Найдавнішою визнається трипільська культура, що існувала з 2500р. до 2000 до н.е. Починаючи з 8ст. до н.е. на терит Чорноморського узбережжя сучасної України почали створюватись грецькі оселення. Греки вели торгівлю з народами, що тут проживали, заснували ряд міст колоній.Облік у грецьки колоніях був організований за тими ж принципами, що і в самій Греції. У СтародавнійГреції облік вівся на вибілених гіпсом дощечках, глиняних черепках, інколи на папірусі. ВАфінахіснувалапалата мір і ваг.Було добре налагоджено податкову систему. Господарники надавали великого практичного значення складанню кошторису витрат. Висновок:система обліку в Стародавній Греції зробила значний крок вперед. Грецька колонізація впливала на скіфські народи, що жили поза колоніями. Іранське плем’я скіфів зявилось в Україні близько 8-9 ст. до н.е. Різьбярство і ювелірне виробництво, а також різні круглі печатки і таблички із записами, подібними до персидських і вавилонських,наводять на думку що облік у цій змішаній культурі теж був греко-персидським. У 5ст. до н.е. утворилось Босфорське царство, що займало територію Чорноморського узбережжяі Кримський півострів зі столицею в Пантікапеї.Тут велася жвава торгівля з Афіами, вони мали свої банки-трапези, карбували монети. В 5-7 ст. до н.е, за часів наших пращурів, антів, на території України зявились іранські монтети. У 7-9ст. утворився союз племен під назвою Руська земля зцентром в місті Київ.
