МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Полтавський національний педагогічний університет
Імені В.Г.Короленка
Історичний факультет
Кафедра філософії
| ЗАТВЕРДЖУЮ Голова вченої ради історичного факультету 31серпня 20 11 р., протокол № 1 _____________ проф. Кравченко П.А. | УХВАЛЕНО на засіданні кафедри філософії, протокол № 1 від 30серпня 20 11 р. Зав. кафедри _____________ проф. Кравченко П.А. |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Для студентів ІІІ курсу
Історичного факультету
Групи ІС-31
Напрям підготовки: 0203 Гуманітарні науки
Спеціальність: 6.020302 Історія
Спеціалізація: Суспільствознавство
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Розробник:
асистент
Сіпіна Олена Дмитрівна
Полтава-2011
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ КУРСУ«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»
Пояснювальна записка.......................................... С. 3-9
Структура кредиту з курсу «Історія української культури»............ С. 10
Зміст навчальних модулів дисципліни «Історія української культури».. С. 11-31
1.1. Змістовий модуль № 1 «Історія української культури з давніх часів до XVIII століття»...........................................С. 11-19
1.2. Контрольні питання до модуля 1...............................С. 20
1.3. Індивідуальні завдання до модуля 1............................ С. 21
1.4. Навчальний тест до модуля 1..................................С.22
2.1. Змістовий модуль № 2 «Українська культура XVIII-XX століть».С. 23-30
2.2. Контрольні питання до модуля 2.............................. С. 31
2.3 Індивідуальні завдання до модуля 2............................ С. 32
2.4. Навчальний тест до модуля 2................................С.33-34
Питання до заліку до екзамену «Історія української культури»...... С. 35-36
Список літератури до курсу «Історія української культури»........ С. 37-42
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вивчення історії української культури є необхідною і важливою складовою професійної підготовки вчителя-історика, оскільки вивчення історії культури вимагає знання не тільки світової культури в цілому, але й культури свого народу, тому що пізнання і використання надбання минулого є важливою частиною культурного розвитку будь-якої людини. Зрозуміло, що майбутні вчителі-історики тим більше повинні знати не тільки світову, а й власну історію, бо без цього знання немає розуміння своєї самобутності, свого коріння, а тому не може бути і розуміння майбутніх перспектив розвитку. Значення цієї дисципліни надзвичайно велике, адже в сучасних умовах посилюється потреба в гуманізації та гуманітаризації освіти, переорієнтації її на гуманітарні потреби особи, у створенні необхідного культурного базису для засвоєння загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, саме тому вивчення історії української культури передбачене в межах загального курсу історії. Культурна спадщина є важливою формою, в якій відображується поступальність в історичному розвитку суспільства. Теорія та історія світової культури, історія української культури – невід’ємна частина інтелектуального потенціалу тих, хто в майбутньому буде приймати рішення, що можуть вплинути на соціально-економічний розвиток нашої країни, включаючи економіку, політику, культуру. Культурологічна підготовка покликана готувати молодь до орієнтації в науково-технічному світі, до осмислення його як сукупності культурних досягнень суспільства, сприяти взаєморозумінню й продуктивному спілкуванню представників різних культур, подоланню установки на соціальне протистояння та ізоляціонізм по відношенню до інших культур.
Вищесказане доводить, що для того, щоб ми мали високоосвіченого і висококультурного вчителя, необхідно дати достатній рівень культурологічних знань і вмінь, добре орієнтуватись в історії вітчизняної та світової культури. Саме така підготовка забезпечує теоретичне обґрунтування, пояснення причин виникнення, особливостей досягнень культури, яку вивчають.
У процесі вивчення історії української культури необхідно не забувати про її місце та значення в історії світової культури, а для цього необхідний філософсько-теоретичний підхід до культури як розвитку діяльних здібностей людини в її ставленні до природи та суспільства. У цьому випадку акцент робиться на розгляді життєдіяльності людини як суб’єкту культури, на пошуки опори в її відношенні до світу як культуростворюючого чинника. У межах такого підходу передбачається цілеспрямоване самостійне формування культурних орієнтацій та установок особи, здібностей та потреб у художньо-естетичних переживаннях і морально-естетичних рефлексіях, тобто того духовного потенціалу, який тільки й дозволяє засвоювати спеціальні знання як елемент цілісної культури, що має творчу, конструктивну спрямованість і дозволяє людині пізнати себе.
Об’єкт вивчення курсу “Історія української культури» – українська культура в історичній ретроспективі і сучасності, її взаємодія і значення в світовій культурі.
Головна мета курсу – на основі знань проблематики та предметної сфери теорії та історії культури як культурологічних дисциплін, специфіки філософсько-культурологічного пізнання дійсності, методології сучасних культурологічних досліджень, вивчення історії вітчизняної культури в контексті світової, сформувати у студентів уміння у процесі викладання історії та суспільствознавства реалізовувати культурологічний підхід.
Курс спрямовано на вирішення таких завдань:
· познайомити студентів з проблемами формування і розвитку національної культури; взаємодії та специфіки її розвитку в контексті розвитку світової культури;
· формувати уявлення про основні культурні засади суспільства; застосовувати принцип історичної еволюції технологій матеріального, соціального та інтелектуального виробництва як основи історичної типології культур;
· ознайомити з хронологією основних епох у розвитку національної культури;
· давати загальну характеристику цих епох (традицій та новацій, ставлення та вимог до людини, специфічних форм діяльності й самосвідомості, тощо);
· характеризувати основні напрями і стилі національного мистецтва;
· навчити сприймати художні явища національної культури як складові світової культури;
· аналізувати художні твори, розуміти їх художню своєрідність, особливість національного духу та індивідуальний стиль автора;
· порівнювати різні культурні явища, відзначати їх схожість та відмінність;
· розвивати естетичні почуття і мислення студентів;
· виховувати любов і повагу до власної культури і, при цьому не нехтувати досягненнями інших;
· формувати вміння бачити світовий контекст української культури та усвідомлювати її національну своєрідність і внесок у розвиток світової культури.
Компетенції, які необхідно розвивати в результаті вивчення
Навчальної дисципліни
· розуміння теоретичних проблем культури: змісту поняття «культура», її структури, функцій, морфології, динаміки;
· наявність уявлення про основні культурні засади суспільства;
· знання хронології основних епох розвитку як світової, так і вітчизняної культур;
· уміння давати загальну характеристику цих епох;
· уміння проаналізувати специфіку розвитку української культури відповідно до тог, чи іншого періоду розвитку світової культури;
· знання основних напрямів і стилів мистецтва України;
· уміння аналізувати твори мистецтва та творчість їх авторів.
Опис предмета навчальної дисципліни
Загальна кількість годин – 72
Загальна кількість кредитів – 1,5
Обов’язкова чи за вибором – обов’язкова
Семестр – шостий
Лекції – 14
Практичні заняття – 16
Самостійна робота – 21
Індивідуальна робота – 21
Кількість змістовних модулів та їх назви – 2:
1. Українська культура від найдавніших часів до ХVIІІ століття.
2. Українська культура ХVIIІ – XX століть.
Вид підсумкового контролю – екзамен.
Перелік видів навчальної діяльності студентів:
Лекції, семінарські заняття, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (далі – ІНДЗ), консультації, самостійна робота.
Лекція – одна з основних форм навчального процесу, яка охоплює основний теоретичний матеріал окремої теми навчальної дисципліни, розкриває досягнення науки з питань, що розглядаються, і дає спрямування для подальшої самостійної роботи студентів. Лекція закладає основи вивчення та розуміння предмету, оскільки є струнким системним викладом певної науково проблеми або її частини.
Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якій викладач організовує обговорення попередньо визначених питань теми у вигляді виступів, рецензій, відповідей, доповнень, практичних завдань тощо, до яких студенти готуються на підставі опрацювання рекомендованої літератури та виконання запропонованих завдань.
На семінарі студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу.
Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від занять, без участі викладача. Для самостійної роботи студентам рекомендується відповідна література та періодичні видання.
Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах. Для самоконтролю студентам пропонуються завдання для самостійного виконання у вигляді тестів, проблемних запитань
Індивідуальне навчально-дослідне завдання (далі – ІНДЗ) є видом поза аудиторної роботи студента навчального, науково-дослідницького характеру, яке спрямоване на самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.
ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих в процесі лекційних та семінарських занять, охоплює кілька тем або зміст навчального курсу в цілому.
Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно з консультацією викладача. Іноді допускається виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформлює і захищає свою частину комплексної теми.
Консультація – це форма навчального заняття, на якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх застосування.
Консультації проводяться за встановленим кафедрою розкладом, а також за усною домовленістю з викладачем.
Перелік форм контролю
Відповідно до освітньо-професійної програми підготовки студентів усіх спеціальностей формою підсумкового контролю є залік.
Оцінювання навчальних досягнень студента здійснюється у формі поточного, модульного та підсумкового контролю.
Поточний контроль спрямований на перевірку систематичності роботи студентів, рівня засвоєння матеріалу протягом викладання курсу. Він здійснюється під час проведення аудиторних занять.
Кожне семінарське заняття починається експрес-контролем на 10-15 хвилин за темою цього семінару. Максимальна оцінка за поточне тестування – 5 балів.
Модульний контроль здійснюється як підсумок роботи студента протягом вивчення окремого модуля за результатами теоретичного та практичного матеріалу, передбаченого ним.
Модульний контроль може бути проведений під час лекцій, семінарських занять або в поза аудиторний час.
До модульного контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що є складовими модуля.
З курсу «Історія української культури» передбачено дві модульні контрольні роботи. Максимальна оцінка за кожну з них – 5 балів.
Підсумковий контроль. Підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне тестування, модульний контроль, оцінки, отримані під час аудиторних занять, за виконання самостійних та індивідуальних навчально-дослідних завдань.
Шкала оцінювання
| За шкалою ЕСТS | За національною шкалою | За шкалою навчального закладу |
| A | Відмінно | 90-100 |
| BC | Добре | 75-89 |
| DE | Задовільно | 60-74 |
| FX | Незадовільно з можливістю повторного складання | 35-59 |
| F | Незадовільно з обов’язковим повторним курсом | 1-34 |
Критерії оцінювання знань
Розподіл балів за видами робіт
За кожен модуль, незалежно від кількості семінарських занять, студент отримує підсумкову системну оцінку, яка являється середньоарифметичним показником його успішності. Кожен вид роботи пропонується оцінити в межах від 0 до 5 балів. Наприклад, 0 – це відсутність на семінарському занятті, 1 – присутність на семінарському занятті без підготовки, 2, 3, 4, 5 – оцінювання викладачем продемонстрованих студентом знань. Таким чином, якщо модуль включає 5 семінарських занять, з яких студент одне пропустив, а за інші мав відповідно оцінки 3, 3, 4, 3, то системна оцінка вираховується таким чином: 0+3+3+4+3=13. 13 ділимо на 5 (це кількість семінарських занять) і отримуємо системний бал 2,6. За відповідною шкалою переводимо системну оцінку в рейтинговий показник. Відповіді на семінарських заняттях можуть бути доповнені (на розсуд викладача) оцінками за індивідуальні завдання. Так, якщо крім 5 семінарських занять студент повинен виконати ще й одне індивідуальне завдання, то сума набраних балів за всі види робіт в даному випадку вже буде ділитись не на 5, а на 6. Наприклад, якщо в нашому випадку, крім набраних на п’яти семінарах балів, студент виконав ще індивідуальне завдання на “5», тоді до 13 балів ми додаємо 5 і ділимо суму на 6. У результаті отримуємо системну оцінку 3.
Системний бал від 0,1 до 2,4 відповідає незадовільній оцінці; від 2,5 до 3,4 – умовне «3»; від 3,5 до – 4,4 умовне «4», від 4,5 до 5 – «5».
| 0,1 = 1бал | 1,1 = 26 | 2,1 = 51 | 3,1 = 68 | 4,1 = 83 |
| 0,2 = 4 | 1,2 = 29 | 2,2 = 53 | 3,2 = 69 | 4,2 = 84 |
| 0,3 = 6 | 1,3 = 31 | 2,3 = 55 | 3,3 = 71 | 4,3 = 86 |
| 0,4 = 9 | 1,4 = 34 | 2,4 = 57 | 3,4 = 73 | 4,4 = 87 |
| 0,5 = 11 | 1,5 = 36 | 2,5 = 59 | 3,5 = 74 | 4,5 = 89 |
| 0,6 = 14 | 1,6 = 39 | 2,6 = 60 | 3,6 = 75 | 4,6 = 90 |
| 0,7 = 16 | 1,7 = 41 | 2,7 = 62 | 3,7 = 77 | 4,7 = 92 |
| 0,8 = 19 | 1,8 = 44 | 2,8 = 63 | 3,8 = 78 | 4,8 = 94 |
| 0,9 = 21 | 1,9 = 46 | 2,9 = 65 | 3,9 = 80 | 4,9 = 96 |
| 1,0 = 24 | 2,0 = 49 | 3,0 = 66 | 4,0 = 81 | 5,0 = 98-100 |
