Виконання і захист самостійного домашнього завдання (контрольної роботи) передбачає вирішення таких завдань:
· ознайомлення з основними напрямами розвитку соціологічної науки;
· оволодіння понятійним апаратом;
· формування соціологічного бачення навколишньої дійсності;
· фиявлення області взаємодії соціології і інших дисциплін.
При виконанні контрольної роботи необхідно враховувати такі особливості:
1. Самостійне домашнє завдання (контрольна робота) оформляється відповідно до вимог стандартів ПДТУ. Об'єм контрольної роботи складає 20 – 25 сторінок формату А–4. Шрифт: Times New Roman, 14 кегель. На першому (титульному) листі вказується: «Міністерство освіти і науки України», назва університету (інституту), кафедри; предмет, що вивчається; курс і група студента; номер варіанту (див. додаток А). У контрольній роботі повинні бути розглянуті 5 питань теоретичного та практичного характеру. В кінці роботи додається список використаних джерел.
2. Структура контрольної роботи:
ЗМІСТ (перелік питань, що розглядаються, з наведенням сторінок)
Відповіді на питання (кожне починається з нового аркуша).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
3. При підготовці самостійного домашнього завдання (контрольної роботи) спочатку наводяться завдання, а потім дається відповідь. Використання в контрольній роботі посилань нанормативно-правові акти вимагає обов'язкового оформлення списку першоджерел.
4. Реферат має бути оформленим згідно стандартів ПДТУ. Об’єм реферату – до 15 сторінок формату А-4, кегль 14, шрифт: TimesNewRoman, інтервал 1,0, або 20-25 сторінок, інтервал 1,5.
На першому (титульному) листі вказується «Міністерство освіти і науки України», назва університету, кафедри; предмет, що вивчається; курс і група студента; номер варіанту (див. додаток Б). Реферат виконується студентом на одну із тем, запропонованих у методичному посібнику (за вибором).
Реферат повинен містити план, вступ, виклад матеріалу, висновки.В кінці роботи подається список використаних джерел.
3.2 Варіанти СДЗ (контрольна робота)
| Варіант | Номер питання теоретичної частини |
| 1, 8, 15, 22, 29 | |
| 2, 9, 16, 23, 30 | |
| 3, 10, 17, 24, 31 | |
| 4, 11, 18, 25, 32 | |
| 5, 12, 19, 26,33 | |
| 6, 13, 20, 27, 34 | |
| 7, 14, 21, 28,35 | |
| 8, 15, 22, 29, 36 | |
| 9, 16, 23, 30, 37 | |
| 10, 17, 24, 31, 38 | |
| 11, 18, 25, 32, 39 | |
| 12, 19, 26, 33, 40 | |
| 13, 20, 27, 34, 41 | |
| 14, 21, 28, 35, 42 | |
| 15, 22, 29, 36, 43 | |
| 16, 23, 30, 37, 44 | |
| 17, 24, 31, 38, 45 | |
| 18, 25, 32, 39, 46 | |
| 19, 26, 33, 40, 47 | |
| 20, 27, 34, 41, 48 | |
| 21, 28, 35, 42, 49 | |
| 22, 29, 36, 43, 50 | |
| 23, 30, 37, 44, 51 | |
| 24, 31, 38, 45, 52 | |
| 25, 32, 39, 46, 53 | |
| 26, 33, 40, 47, 54 | |
| 27, 34, 41, 48, 55 | |
| 28, 35, 42, 49, 56 | |
| 29, 36, 43, 50, 57 | |
| 30, 37, 44, 51, 58 |
3.3 Завдання для СДЗ (контрольної роботи)
1. Що є об’єктом та предметом соціології
2. Як сформувалася методологія соціології? Назвіть основні методи соціології та схарактеризуйте їх.
3. Які соціальні функції виконує соціологія? Розкрийте їх зміст.
4. Яке місце займає соціологія в системі гуманітарних наук?
5. Як співвідносяться соціологія з соціальною філософією, політологією, психологією, економікою та ін..?
6. Якою є структура соціології як науки?
7. Які парадигми соціології вам відомі? Дайте їм характеристику.
8. У чому полягає особливість донаукового етапу становлення соціології?
9. Кого з вчених уважають засновником соціології як науки? В чому полягає його внесок?
10. Яким є внесок у розвиток соціологічної теорії Е. Дюругейма?
11. У чому є специфіка соціологічного вчення К. Маркса та Ф. Энгельса?
12. Які етапи становлення соціологічної американської думки можна виділити? Дайте їм оцінку.
13. У чому полягає особливість соціологічних поглядів О. Конта?
14. Чим відрізняються між собою концепції Г. Зиммеля, Ф. Тенниса и В. Парето, що виникли в межах «формальної» школи соціології?
15. Що таке суспільство? Які підходи до тлумачення поняття «суспільство» вам відомі?
16. Які підходи до типології суспільств вам відомі? Схарактеризуйте їх.
17. Які типи суспільства виділяють в межах марксистського підходу? Проаналізуйте їх.
18. Які типи суспільства виділяють в межах культурологічного підходу? Охарактеризуйте їх.
19. Які типи суспільства виділяють в межах цивілізаційного підходу? Охарактеризуйте їх.
20. Що таке громадянське суспільство? Дослідить процес його становлення та сучасні уявлення про нього.
21. Якими структурними елементами воно представлене в різних сферах суспільства?
22. Які підходи до розгляду процесів розвитку суспільства склалися в соціології?
23. Що таке соціальний прогрес? Якими є його критерії?
24. Що таке соціальна група? Схарактеризуйте відомі вам соціальні групи.
25. Які види соціальних груп ви знаєте? У чому полягає специфіка кожної з них?
26. Що таке соціальні квазігрупи? Як вони виникають?
27. Які види соціальних спільнот вам відомі? Дайте їм характеристику.
28. Яке місце в соціології надається організації при вивченні соціології?
29. Чому складається сутність, структура та типологія соціальних організацій?
30. Що таке особистість? Дайте загальну характеристику.
31. Якою є структура особистості? Дайте характеристику її структурним елементам.
32. Як класифікують різні типи особистості?
33. Що таке соціальний статус та соціальна роль? Наведіть приклади.
34. Що вам відомо про статусно-рольову структуру суспільства?
35. Що означає поняття «соціалізація особистості»?
36. Якими є механізми і агенти соціалізації?
37. Що таке соціальна структура? Які її історичні типи вам відомі? Схарактеризуйте їх.
38. Які види соціальних зв’язків виділяють в структурі суспільства? Наведіть приклади.
39. Які типи соціальної структури виділяють в межах теорії історичних типів соціальної структури? Розкрийте їх сутність.
40. У чому полягає особливість соціальної структури сучасного українського суспільства?
41. Які підходи до структурування сучасного українського суспільства вам відомі?
42. Що таке соціальна стратифікація? Які напрямки соціальної стратифікації ви знаєте? Дайте їм характеристику.
43. Які елементи стратифікаційних систем ви можете назвати? Схарактеризуйте їх.
44. Назвіть причини і типи соціальних конфліктів.
45. Схарактеризуйте соціально-етнічні процеси в Україні: стан|достаток| і проблеми.
46. Що представляє собою сім'я як об'єкт соціологічного аналізу?
47..Якими є сновні функції і типологія сім'ї? Розкрийте їх зміст.
48. Якими є сучасні тенденції розвитку шлюбно-сімейних|родинних| відносин?
49. Дайте типологію і розкрийте характер еволюції суспільств|товариств|.
50. Дайте характеристику традиційного суспільства|товариства|.
51. Дайте характеристику індустріального суспільства|товариства|.
52. Дайте характеристику постіндустріального суспільства|товариства|.
53. Розкрийте проблему глобалізації суспільства|товариства|.
54. Розкрийте проблему соціального розвитку і прогресу.
55. Дайте поняття і розкрийте історичні типи стратифікації.
56. Дайте поняття і розкрийте форми соціальної мобільності.
57. Проаналізуйте соціальнудинамікау і зміни в суспільстві|товаристві|.
58. Чим відрізняється західна та східна моделі соціальної стратифікації?
59. Що таке соціальна мобільність?Які її прояви вам відомі?
60. Якими є особливості вертикальної та горизонтальної мобільності?
Тематика рефератів
1. Соціологія як наука про суспільство|товариство|.
2. Об'єкт і предмет соціології.
3. Структура соціологічного знання.
4. Галузева соціологія: види, специфіка розвитку.
5. Функції соціології.
6. Поняття і історичні типи стратифікації.
7. Поняття і форми соціальної мобільності.
8. Соціальні інститути, основні ознаки.
9. Соціальна структура суспільства|товариства|.
10. Поняття соціального контролю. Соціальні норми і санкції.
11. Поняття і діагностика девіантної поведінки.
12. Деліквентноє поведінка і соціальний контроль.
13. Причини і типи соціальних конфліктів.
14. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан|достаток| і проблеми.
15. Сім'я як об'єкт соціологічного аналізу.
16..Основні функції і типологія сім'ї.
17. Сучасні тенденції розвитку шлюбно-сімейних|родинних| відносин.
18. Типологія і еволюція суспільств|товариств|.
19. Характеристика традиційного суспільства|товариства|.
20. Характеристика індустріального суспільства|товариства|.
21. Характеристика постіндустріального суспільства|товариства|.
22. Проблема глобалізації суспільства|товариства|.
23. Проблема соціального розвитку і прогресу.
24. Соціальна динаміка і зміни в суспільстві|товаристві|.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
25. Соціологія як наука про суспільство|товариство|.
26. Об'єкт і предмет соціології.
27. Структура соціологічного знання.
28. Галузева соціологія: види, специфіка розвитку.
29. Функції соціології.
30. Поняття і історичні типи стратифікації.
31. Поняття і форми соціальної мобільності.
32. Соціальні інститути, основні ознаки.
33. Соціальна структура суспільства|товариства|.
34. Поняття соціального контролю. Соціальні норми і санкції.
35. Поняття і діагностика девіантної поведінки.
36. Деліквентноє поведінка і соціальний контроль.
37. Причини і типи соціальних конфліктів.
38. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан|достаток| і проблеми.
39. Сім'я як об'єкт соціологічного аналізу.
40..Основні функції і типологія сім'ї.
41. Сучасні тенденції розвитку шлюбно-сімейних|родинних| відносин.
42. Типологія і еволюція суспільств|товариств|.
43. Характеристика традиційного суспільства|товариства|.
44. Характеристика індустріального суспільства|товариства|.
45. Характеристика постіндустріального суспільства|товариства|.
46. Проблема глобалізації суспільства|товариства|.
47. Проблема соціального розвитку і прогресу.
48. Соціальна динаміка і зміни в суспільстві|товаристві|.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙСЛОВНИК
Авторитаризм (лат. auctoritas – влада, вплив)– тип політичного режиму, що базується на концентрації влади в єдиному сильному центрі, максимальному розширенні компетенції виконавчої влади, обмеженні політичних прав та свобод, опозиційної діяльності, провідній ролі насильства та примусу для забезпечення влади.
Агент соціалізації – політична група, інститут, за допомогою яких відбувається політична соціалізація.
Анкетування – цє спосіб опитування, за якого за допомогою самозаповнення респондентом (носієм інформації) бланка опитувальника. Анкетування поділяють на індивідуальне, групове, поштове або проведене за допомогою засобів масової інформації.
Аномія (від. франц. anomie – беззаконня, безнормність; др.-гр. ἀ- заперечний префікс, νόμος – закон) – поняття, запроваджене у науковий обіг французьким мислителем, засновником французької соціологічної школи Е. Дюркгеймом (1858–1917) для пояснення девіантної поведінки (суіцидальних настроїв, апатії, розчарування, протиправної поведінки). Соціальна аномія характеризується кризовим станом розвитку суспільства, що супроводжується відмовою від традиційної системи загальновизнаних цінностей, норм, правил поведінки, усталених настанов моральної культури.
Антропологія соціальна – наука, що досліджує соціальні інститути і відносини в різних суспільствах, іноді вважається галуззю етнографії й культурології.
Атрактор (від англ. attract, лат. attrahere – притягувати) – центр (центри) тяжіння (або фокус) усіх умовних траєкторій (іноді говорять про «конус атракторів») руху системи, в якому (яких) ця система перебуває в стані динамічної стійкості. Стабільний стан системи, до якого «стягуються» всі її траєкторії, тобто до якого система еволюціонує за певних умов (певних значень провідних параметрів). Розрізняють прості та складні атрактори. В розвитку культури і суспільства роль атракторів, як правило, відіграють нові ідеї, які стають загальними, спільними, об’єднують людей у нову спільноту з новою метою, ідеалами и т.п. Атрактор визначає протилежний до біфуркації стан системи.
Біфуркація (від лат. bifurcus – роздвоєний), точка біфуркації – своєрідна точка фазового перетворення; максимально хаотичний стансинергетичної системи, в якому починають виникати, спочатку на макрорівні, нові центри організації системи. Деякі з цих нових центрів стають новими атракторами системи (тобто починають «притягувати» до себе множину нових траєкторій розвитку системи), іншими словами, суть точки біфуркації в тому, що досягнення максимальної дисипації, ентропії породжує свою протилежність – креативно-структурувальні процеси. Безпосередньо в точці біфуркації можливими є різні траєкторії подальшого розвитку системи (тобто можливий вибір атракторів), але коли вже система отримує атрактор, то вона обов’язково еволюціонує до заданого атрактором сталого стану.
Громадські організації – організаційно оформлені об’єднання, створені для вираження й задоволення інтересів і потреб громадян.
Громадянська культура – термін, впроваджений Г. Алмондом та С. Вербою для позначення політичної культури суспільств, що складається з елементів патріархальної, підданської та партисипаторної культур.
Громадянське суспільство – в ліберальній політичній філософії сукупність інституціолізованих суспільних відносин, які перебувають поза межами державного втручання.
Девіантний (від лат. deviation – відхилення) – такий, що відхиляється від прийнятих норм, традицій. Термін застосовується в різних сферах культури: наприклад, девіантна поведінка, девіантні форми мистецтва та ін.
Демократія (грец. demos – вільне населення та kratos – влада)– суспільний лад, за якого джерелом влади є народ; тип політичного режиму, якому властиві обрання органів влади, здійснення влади на засадах плюралізму, змагальний характер політичної участі, функціонування незалежного суду, дотримання прав та свобод громадян.
Держава – форма організації суспільного життя, управління суспільством, що базується на публічній владі, здійснюється від імені народу, включає владні установи.
Емпіричне (від гр. empeiria – досвід) – філософсько-методологічна категорія, яка поряд і в протиставленні з теоретичним характеризує одну з двох основних форм пізнання. Емпіричне дослідження в науці спрямоване на об’єкт і спирається на результати спостереження й експерименту (тоді як пізнання теоретичне пов’язане з розвитком і вдосконаленням поняттєвого апарату науки), пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках і закономірностях. Емпіричне пізнання здійснюється через органи чуття (сенсорику), тому певним відповідником до нього є поняття сенсорного сприйняття.
Етно (національна) політика – цілі та заходи, які здійснюють політичні суб’єкти щодо регулювання міжнаціональних відносин.
Етнонаціональні відносини – відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку (етносами, націями, етнічними групами, державними утвореннями).
Етнос (грец. ethnos – народ) (етнічна група) – усталена сукупність людей, яка характеризується спільним походженням, ареалом, етнічними властивостями (мова, культура, свідомість, самоназва).
Засоби масової інформації (франц. inform – надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю)– індустріальні засоби поширення інформації серед масової аудиторії. Поділяються на друковані, аудіовізуальні та електронні.
Ідеальний тип – поняття, введене німецьким соціологом та дослідником культури Максом Вебером (1864 – 1920) для впорядкування емпіричного матеріалу. Ідеальний тип – це теоретична конструкція, образ-схема, отримана в результаті спрощення, посилення та логічного поєднання рис феноменів, що трапляються в різні епохи в різних культурах. Ідеальний тип не має прямого аналога в реальній історії культури, він є умовністю, науковою абстракцією, яка дає можливість досліджувати численні феномени реальних культур та кількісній основі. М. Вебер використовував ідеальну типізацію також для дослідження причин і характери відхилення реальних культурних типів від ідеальних.
Ідентифікація (політична, етнічна) – віднесення на підставі певних ознак індивіда до політичної групи (етносу, нації).
Ідентичність (лат. identifico – ототожнення) (етнічна. національна) – усвідомлення приналежності індивіда до етнічної групи чи нації.
Інтеграція (від. лат. integration – відновлення, доповнення, від integer – цілий) – 1) поняття, що означає стан зв’язку окремих частин та функцій єдиної системи, організму в цілісності, а також процес, який веде до цього стану; 2) процес зближення та зв’язку наук.
Інтерв’ю – метод, у ході якого респондент відповідає на запитання інтерв’юера (людини, яка ставить запитання) в усній формі, а інтерв’юер фіксує відповіді. За способом проведення інтерв’ю може бути особистим (віч-на-віч), телефонним або проведеним за допомогою електронних засобів інформації. Залежно від того, наскільки інтерв’юер може вільно змінювати послідовність запитань та їх формулювання, інтерв’ю поділяють на неформалізоване (можлива зміназапитань та їх послідовності) і формалізоване (перелік дослідницьких запитань є чітко визначеним). Розрізняють два види інтерв’ю: глибинні (інтерв’юер дає можливість респонденту вільновисловлюватися на визначену тему) та структуровані (як правило, використовуються тестовізапитання).
Когнітивний (від лат. cognition – знання, пізнання) – відповідний знанню; такий, що може бути пізнаним. Також такий, що здатний до пізнання, нарощування знання.
Комунікація (від лат. communication – зв’язок, повідомлення, похідне від communico – роблю спільним, пов’язую, спілкуюсь, раджусь) – процес обміну інформацією, передачі інформації. Також процеси соціальних взаємодій. Уживається як синонім спілкування, заснованого на взаєморозумінні та дискусії.
Конвергенція (від лат. convergere – зближатися, сходитися) – в етнографії та культурології термін для означення схожих або однакових (але таких, що виникли незалежне одне від одного) явищ у культурі різних народів. Термін є протилежним до дивергенції.
Конфлікт антагоністичний – конфлікт, розв’язання якого неможливе в рамках існуючої соціальної системи.
Конфлікт політичний – зіткнення політичних суб’єктів в їх прагненні реалізувати інтереси та цілі, пов’язані з боротьбою за владу.
Конформізм (від лат. conformis – подібний, схожий, співвідносний) – соціально-психологічна орієнтація особистості, яка складається не внаслідок самостійного обрання культурних цінностей, а як пасивне, пристосовницьке прийняття наявного порядку речей, панівних думок. Також пристосовництво, безпринципне і некритичне наслідування будь-якого зразка, що має найбільшу силу тиску.
Лімінальні спільноти (від лат. limen – межа, поріг) – спільноти, що виникли і існували в межових областях соціальних структур. Прикладами лімінальних спільнот може слугувати комуна гіпсі. Лімінальні особи характеризуються невизначеністю статусу, як правило «випадінням» із
Маргінальний (від лат. margin – край, межа) – такий, що перебуває на межі (соціальної групи, інтелектуального або психічного стану, стилю та ін.). Термін введений у науку американським соціологом Р. Парком і спочатку використовувався для означення соціально-психологічних наслідків неповної адаптації мігрантів з сільської місцевості до умов міського способу життя. З часом значення терміну розширилося.
Метод (від гр. methodos – шлях дослідження, теорі, вчення) – спосіб досягнення мети, вирішення завдань; сукупність дій та прийомів, призначених допомогти досягненню бажаного результату; сукупність прийомів та операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. Щодо наукового дискурсу, то існують як загальнонаукові, так і специфічні (спеціальні) методи.
Методологія (від гр. methodos – шлях дослідження чи пізнання, теорія, вчення і logos – учення, поняття) – система принципів та способів організації й проведення теоретичної та практичної діяльності; правила й нормативи пізнання та діяльності, співвіднесені з властивостями й законами дійсності.
Модель (від лат. modulus – міра, зразок, норма) – аналог (схема, структура, знакова система) оригіналу, певного фрагмента природньої або соціальної реальності. Модель-аналог служить для збереження і розширення знання (інформації) про оригінал, його властивості та структури, для перетворення оригіналу або управління ним.
Модернізація (від фр. modern – найновіший, сучасний) – загалом зміна, вдосконалення чогось із метою приведення у відповідність до сучасних вимог.
Модернізм – теоретичний підхід до вивчення міжнародної політики, згідно з яким держави є системами, схильними до зовнішніх та внутрішніх впливів, а головним завданням зовнішньої політики є політичне посилення можливостей національного суспільства з підтримки постійного контролю над його зовнішнім оточенням.
Мультикультуралізм – принцип етнонаціональної політики, згідно з яким суспільне життя базується на полікультурності, поліетнічності.
Народ – історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.
Настанови політичні – соціально-психологічне явище, яке характеризується схильністю суб’єкта до певних форм політичної активності.
Натовп – короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які знаходяться у стані емоційного збудження.
Наука – спеціалізована область культури, орієнтована на пізнання. Головні функції Н. спрямовані на формування системи логічно упорядкованих знань, основаних на спеціально організованому теоретичному та емпіричному вивченні реальності; управління досліджуваними процесами на підставі експерименту, розбудову раціональних прогнозів тощо.
Нелінійність – характеристика певного простору, процесу, об’єкта, щодо якого не діють звичні для буденної свідомості принципи. Наприклад, у нелінійному просторі ціле не зводиться до суми частин, а набуває нової якості. Тому навіть незначна дія або зміна стану внутрішніх елементів системи впливає на систему і цілому. Рисами поведінки складних нелінійних систем є самоорганізація, наявність точок біфуркації, атрактори як своєрідні «фокуси еволюції», само подібність (фрактальність).
Онтогенез (від гр. ontos – суще і genesis – походження) – сукупність трансформацій, яких зазнає індивідуальний (окремий) організм від народження до кінця життя. Термін введений у 1866 р. Е. Геккелем, який трактував онтогенез (тобто індивідуальний розвиток) як стисле відтворювання філогенезу. В ході онтогенезу вищі тварини і людина проходять через порівняно відмежовані фази розвитку: ембріональна, дозрівання, дорослість, старість. У безхребетних і нижчих хребетних іноді спостерігається метаморфоза – особливий тип онтогенезу, що супроводжується перебудовою всієї структури організму (наприклад, гусениця, лялечка, метелик). Окрім онтогенезу організму в цілому, може йти мова про онтогенез окремих органів, функцій, поведінки, психіки.
Опитування – вербальний метод збору інформації, що дозволяє встановити довірливі стосунки з клієнтом, якщо застосовується відповідно до вимог, тобто перелік запитань опитувальника має носити позитивний характер, включати відкриті та закриті запитання, запитання щодо уточнення, контролю, запитання загального і тематичного характеру тощо. Опитування за способом проведення поділяють на анкетування та інтерв’ю.
Парадигма (від гр. paradeigma – приклад, зразок) наукова – 1) сукупність теоретичних і методологічних передумов, які визначають проведення конкретного наукового дослідження і слугують моделлю, зразком постановки та розв’язання наукового завдання; 2) загальновизнане наукове досягнення, яке протягом певного часу надає науковому співтовариству модель постановки проблем та їх розв’язань.
Полівалентність – здатність до утворення множинних зв’язків.
Політика (грец. politika – державні й суспільні справи) – сфера діяльності людей, яка пов’язана з взаємовідносинами між соціальними групами та ядром якої є проблема завоювання, утримання і використання державної влади.
Постіндустріальне суспільство – поширене в сучасній соціології, культурології, футурології та інших науках означення нової стадії суспільно-культурного розвитку. Поняття постіндустріального суспільства має у своїй основі уявлення про прогрес як про зміну різних технологічних епох у всесвітній історії.
Правова держава – форма організації і діяльності публічної політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у порядку, визначеному Конституцією, гарантуються права і свободи людини.
Правова культура – 1) сукупність різних видів правової діяльності людини, серед яких право, правова свідомість, правові відносини, законність та правопорядок, законотворчість; 2) система формалізованих нормативних взаємовідносин, що регулюються обов’язковими для виконання законами, юридичними нормами й охороняються державою.
Прогрес (від лат. progressus – рух уперед) – поступальний рух уперед, розвиток; зміна форми менш досконалої формою більш досконалою, перехід від простішої будови до складнішої, від стану менш адаптованого до більш адаптованого. Поняття особливо широко вживається в еволюціоністських концепціях.
Регрес (від лат. regressus – зворотний рух) – тип змін, для якого характерні перехід від вищого до нижчого, зниження рівня організації, втрата здатності до виконання тих чи інших функцій, процеси деградації. Регрес може виявлятися елементами застою, поверненням до зжитих форм і структур.
Ритуал (від лат. ritualis – обрядовий) – форми символічної поведінки, що склалися в процесі історичного розвитку; суворо встановлений порядок обрядових дій. У ході тривалого процесу ритуалізації певні моделі поведінки перетворюються на незалежні символи і в такому вигляді ставали загальноприйнятими в культурі.
Розвиток – закономірні, спрямовані якісні зміни матеріальних або духовних об’єктів; поступальний рух, перехід від одного стану до іншого; «розгортання» (тобто виявлення, реалізація) раніше «згорнутого» (потенційного, такого, що не було доступне сприйняттю). Розвиток буває екстенсивним (виявлення і збільшення вже наявного) або інтенсивним (виникнення якісно нових форм). Розвиток буває також екзогенним («несправжнім», внутрішньо не зумовленим, таким, що визначається зовнішніми факторами) або ендогенним (справжній, внутрішньо зумовлений розвиток, джерело котрого міститься всередині самого об’єкта, що розвивається). Поняття розвитку певною мірою є протилежним до поняття творення (появи з нічого). в сучасному науковому розумінні поняття розвитку почало використовуватися у ХХІІІ ст. – насамперед у природничих науках для опису історії нашої планети і життя на ній. І. Кант увів категорію «розвиток» для пояснення походження космосу, Й. Гердер – для пояснення історії культури.
Розпредметнення – протилежно спрямований упредметненню процес, у якому властивості, сутність, зміст предмета стають надбанням людини та її здібностей.
Символ (від гр. symbolon – знак, прикмета; слово етимологічне пов’язане з гр. дієсловом, що означає «з’єдную, порівнюю, зіштовхую») – в сучасній науці та філософії нерозгорнутий знак, узагальнення; образ, що репрезентує інші різноманітні образи, сенси, відносини; сприймане візуально або на слух утворення, котрому певна група людей надає особливого смислу, не пов’язаного із сутністю цього утворення.
Синергетика (від гр. synergos – спільний, діючий разом, узгоджений) – напрям міждисциплінарних досліджень, об’єктом яких є процеси самоорганізації в різних система (фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та ін.). Синонім – нелінійна наука. Іноді вживається як означення особливої парадигми наукового мислення. Найвідоміші представники І. Пригожин, Г. Хаккен, І. Стенгерс.
Система (від гр. systema – ціле, що складається із частин; з’єднання) – множина закономірно пов'язаних між собою елементів (предметів, явищ, поглядів, знань тощо), які разом становлять певне цілісне утворення, єдність. Система – це утворення, з якого без шкоди для його цілісності не можна придбати жодної із складових.
Соціалізація – процес і результат засвоєння індивідом певних систем норм, знань, навичок, правил життя, які дають йому змогу стати повноцінним членом суспільства, жити в ньому і взаємодіяти зі своїм культурним оточенням. Мовою психоаналізу – процес формування суперего, тобто компонента або сфери психіки особистості, в якій представлені версії суспільних норм і стандартів поведінки.
Соціальна політика – державна політика, спрямована на стабільний розвиток соціальної сфери суспільства, задоволення соціальних потреб основних суспільних груп.
Соцієтальний – термін для означення однієї з інтерпретацій інформаційного суспільства, що передбачає його розуміння крізь призму насамперед соціально-культурних змін.
Соціокультурна динаміка (від гр. dynamis – сила) – зміна, модифікація культури, її рис у часі та просторі. Дослідження в руслі соціокультурної динаміки мають на меті виявити закономірність процесів і тенденцій культури, осмислити і теоретично пояснити їх.
Спостереження – метод збору первинної інформації, що базується на спрямованому, систематичному, безпосередньому візуальному і слуховому сприйманні (відстежуванні) і реєстрації значущих із точки зору мети та завдань дослідження процесів, явищ, ситуацій, фактів, що можуть бути перевірені і проконтрольовані. Особливістю спостереження є те, що воно дозволяєфіксувати події, поведінку людини в момент їх здійснення.
Сталий розвиток – розвиток із кооперативною взаємодією всіх складових цього процесу. Сталий розвиток – це також розвиток постійний, стійкий, незмінний, який поєдную в собі соціальну, економічну, екологічну та культурну компоненти. Модель сталого розвитку передбачає синхронізацію всіх цих процесів, узгодження їхніх темпів та структур.
Сталого розвитку концепція – концепція суспільного розвитку, ухвалена міжнародною конференцією у Ріо-де-Жанейро 1992 р. Ґрунтується на таких принципах: людство може надати розвитку сталого і тривалого характеру; обмеження в експлуатації природних ресурсів пов’язані з сучасним рівнем техніки та соціальної організації; необхідно надати всім людям можливість реалізувати надії на добробут; одна з головних причин екологічних катастроф – злидні; темпи росту населення мають бути погоджені з виробничим потенціалом екосистеми тощо.
Стереотип (від гр. stereos – твердий і typos – відбиток) – звичне, схематичне, стандартизоване, стійке і, як правило, емоційне забарвлене уявлення про будь-яке культурне (соціальне) явище або об’єкт, що складається у свідомості людини як на основі особистого життєвого досвіду, так і за допомогою різноманітних джерел інформації. Часто вживається як синонім упереджених уявлень, хибних образів, «ходячих» думок.
Структура (від лат. structura – будова, порядок, зв’язок) – сукупність стійких внутрішніх зв’ язків об’єкта, що забезпечує його цілісність.
Субсидіарності концепція – концепція державного управління, за якої управлінські функції зосереджуються на найнижчому з управлінських рівнів, на якому може бути вирішена управлінська проблема.
Суспільні рухи – об’єднання, які не мають чіткого організаційного оформлення, створюються навколо однієї важливої проблеми.
Теорія (від гр. theoria – розгляд, дослідження) – система ідей у тій чи інший сфері знання; єдність знань, у якій факти і гіпотези пов’язані в певну цілісність. Оскільки будь-якому теоретичному пізнанню властивий гіпотетичний аспект, то фактично кожна теорія тією чи іншою мірою має характер імовірності. Збільшення кількості фактів, які узгоджуються з теорією, посилює рівень її ймовірності, і навпаки, нагромадження фактів, що суперечать теорії, зменшує її ймовірність. Теорія може бути як вихідним пунктом наукових досліджень, так і їхнім результатом.
Тестування – метод, який передбачає виконання стандартизованих завдань, що дозволяють виміряти деякі психофізичні та особистісні характеристики, а також знання, вміння, навички клієнта. Тестування відрізняється від опитування тим, що виявляє узагальнені уміння клієнта в різних сферах його життєдіяльності (навчальній, професійній, дозвільній тощо). Тестуванняспрямоване на те, щоб за результатами отриманих даних робити висновки щодо стану психікилюдини, розвиненості її умінь, підготовленості до певної практичної діяльності, готовності дозмін.
Тип (від гр. typos – відбиток, форма, зразок) – ідеальна, теоретична модель (іноді трафарет, шаблон) для групи предметів, явищ, об’єктів, у якій фіксується їхні спільні ознаки, властивості, принципи існування. Виділення типів пов’язане з процесом узагальнення.
Типологія – метод наукового дослідження, суть якого полягає у розчленуванні систем об’єктів і їх групування на основі узагальненої, ідеалізованої моделі або типу. Типологія опирається на виявлення подібності та відмінності об’єктів, пошук їх ідентичності, а також намагається відобразити будову досліджуваної системи, виявити її закономірність, що дає змогу передбачити існування поки що невідомих об’єктів. Основні логічні форми, що використовуються типологією, – тип, класифікація, систематика, таксономія.
Толерантність (лат. tolerantis – терплячий)– властивість суб’єкта, що полягає у вмінні співіснувати з носіями інших культур, політичних поглядів, мови.
Тоталітаризм (від. лат. total – суцільний, цілковитий) – термін для означення соціально-політичних режимів, у яких структура влади базується на моноцентризмі (наприклад, однопартійній системі) і контроль політичної влади поширюється на всі сфери суспільного та особистого життя. Найбільш потужними тоталітарними режимами ХХ ст. стали націонал-соціалізм в Германії, фашизм в Італії та Іспанії, комуністичний режим (більшовизм) у СРСР. Країнам з тоталітарним режимом властиве формування тоталітарного типу культури. Тотальна культура – це наслідок цілковитого підпорядкування соціокультурного простору пануючій ідеології.
Тоталітаризм (лат. totalis – увесь, повний)– політичний режим, за якого політична система здійснює тотальний контроль над усіма сферами суспільного та особистого життя. Йому властиві однопартійність, обов’язкова для всіх ідеологія.
Управління конфліктом – здійснення впливу на хід конфлікту.
Упредметнення – це процес, у якому людські здібності переходять у предмет (матеріальний чи ідеальний), утілюються у ньому, через що предмет стає соціально-культурним, або «людським» предметом.
Утопія (від гр. заперечної частки ou і topos – місце, буквально «країна (місце), якої немає) – образ ідеального суспільства бажаного характеру взаємин людей. Синонім нереальності, нездійсненності. Вперше вжито Т. Мором у однойменному творі «Утопія».
Феномен (від гр. phainomenon – те, що з’являється) – явище, що дане нам у досвіді чуттєвого пізнання на відміну від ноумена, який осягається розумом і дає основу, сутність феномена. Тобто явище, яке виявляє, представляє, означає собою певну сутність; будь-який вияв чого-небудь.
Філогенез (від гр. phyle – плем’я, рід, вид і genesis – походження) – процес історичного формування будь-якої систематичної групи організмів (таксона), їх видів, родів, сімей, класів, типів. Термін був введений у 1866 р. Е. Геккелем для означення процесу становлення органічного світу в цілому. Пізніше філогенез почали розуміти як складову біологічної еволюції. філогенез може являти собою як прогресивний розвиток з підвищенням загального рівня життєдіяльності і розширенням адаптивних можливостей організмів, так і регрес або потрапляння в еволюційний глухий кут. У прогресі філогенезу періоди плавного розвитку і вироблення пристосувань до порівняно стабільних умов середовища чергується з різкими переходами на вищі ступені організації, що супроводжуються формуванням якісно нових засобів пристосування до умов існування. Філогенез розглядається в єдності й взаємозумовленості з індивідуальним розвитком окремих організмів – онтогенезом. Філогенез відбувається на основі накопичення певних змін у ході окремих онтогенезів, але й онтогенез виявляє та певною мірою відтворює філогенез. Е. Геккель сформулював так званий біогенетичний закон, згідно з яким у ході індивідуального розвитку організм проходить ті самі стадії, які пройшли його предки у філогенезі (щоправда, деякі стадії можуть випадати з онтогенезу, а деякі суттєво змінюватися в результаті пристосування до нових умов). Співвідношення філогенезу й онтогенезу демонструє принцип єдності цілого (таксон і його філогенез) та його частини (організм і його онтогенез), загального і конкретного, а також розвитку за спіраллю з відтворенням на вищих етапах деяких рис нижчих стадій (див. Фрактали).
Фокус-група (фокусоване групове інтерв’ю) – якісний метод збору інформації, що передбачає створення цільової групи, яка протягом певного часу за попередньо розробленим сценарієм обговорює окреслену проблему.
Харизматична особистість (Харизматичний лідер) – носій харизми, людина, наділення в очах оточення авторитетом, заснованим на надзвичайних якостях її особистості. Харизматичними лідерами є видатні герої, творці нових світоглядних парадигм (наприклад, засновники релігій), великі реформатори. Як правило, харизматична особистість має особисту ауру принадності, привабливості і викликає поклоніння послідовників та беззастережну віру в її можливості.
Цивілізація (від лат. civilis – громадянський, суспільний, державний) – досить поширений термін, що часто використовується в побуті й науці. Зокрема впобуті він виступає синонімом культури (цивілізована особа – це особакультурна, освічена, ввічлива, вихована). Навпаки, в науці немає єдиної думкищодо визначення цього поняття. Найбільш поширеними варіантами тлумачення поняття «цивілізація» є локально-історичний; історично-стадіальний; всесвітньо-історичний (унітарний) та ін. підходи.
Цивілізація (лат. civilis – громадянський)– форма спільного життя людей, якій властиве відтворення певної матеріальної та соціальної структури відносин на основі пріоритету цінностей, ідеалів і життєвих смислів.
Ціннісні орієнтації – це політичні, філософські, світоглядні, моральні та інші установки і переконання суб'єкта. Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості у тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації у світі людських потреб, і передусім, моральних. Ціннісна орієнтація – це і є вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомленні (чи взагалі не усвідомлені) цінності.
Цінності – це матеріальні предмети або духовні принципи, які мають певне значення для даного соціального суб’єкта з позиції задоволення його потреб та схвалені і прийняті більшістю людей. Цінності не піддаються сумніву, вони слугують за еталон та ідеал для всіх людей, хоча історично можуть змінюватися домінанти ціннісних настанов. Виділяють абсолютні, універсальні, загальнолюдські цінності. Кожен з даних термінів має специфічне смислове забарвлення.
