Бібліотечна справа Реформації та Контрреформації

Реформація – це рух, що зародився протестантській Німеччині і пов’язана з іменем священика і просвітителя Мартіна Лютера (1483-1546), Німецький поет Генріх Гейне зауважив, що він був не лише був найбільш великим, але й найбільш «німецьким» чоловіком у всій історії. Те, що відбулося у Німеччині в епоху Реформації, мало значення для всієї Європи. Це стосувалось також і бібліотечної справи.

Мартін Лютер одного разу, переживши велике потрясіння під час громовиці, дає обітницю піти у ченці і проти волі батька переступає поріг монастиря августинців, де у 1507 дістає посвячення в священики. Взимку 1510-11 Лютер з іншим монахом-августинцем здійснює прощу до Риму, який вразив його фальшивою побожністю місцевого духовенства і повною відсутністю очікуваної атмосфери святості у столиці католицизму. Розчарований, але непохитний у вірі, Лютер повертається додому і продовжує навчання і 1512 захищає докторську дисертацію у Віттенберзькому університеті.

18 жовтня 1517 папа Лев Х випускає буллу про відпущення гріхів і продажу індульгенцій(лат.Indulgentia від латини indulgeo — дозволяю)— у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богомгріхи в таїнствіпримирення) з метою «Сприяння побудові храму св. Петра і порятунку душ християнськогосвіту». Лютер вибухаєкритикоюролі церкви в порятунку, яка виражається31 жовтня1517 року (початок Реформації) в 95 тезах. Тези були також відправлені єпископу Бранденбурзькому і архієпископуМайнцському. Кидає виклик верховній владі Папи. Але Реформація мала не лише релігійний характер. Вона стала продовженням вже початих раніше реформ, спрямованих на остаточне відділення світської освіти від церковної, повний вивід бібліотеки як інституту освіти за межі монастирських стін та навчання усіх верст населення. Винахід книгодрукування також сприяв знищенню монополіїна освіту вибраних членів суспільства.

Важливе місце в епоху Реформації займає місто. Вплив міста визначає розвиток науки і роль бібліотеки у цьому процесі. Яскравим прикладом стали ганзейські міста півночі Європи. Саме бібліотека як складова наукового, освітнього і культурного життя ганзейського міста в епоху Реформації в значній мірі визначила феномен ганзейського міста.

Розвиток саме міста як складової одиниці суспільного життя, а не держави в цілому характерне для пізнього європейського середньовіччя, але на півночі Європи розвиток міста, і відповідно, характер міського життя мав особливий відтінок. Це обумовлено з однієї сторони, розповсюдженням в цьому регіоні ідей Реформації, а з другої – розвитком особливих дуже тісних зв’язків між містами Балтійського регіону.

Між містами, які розташовані вздовж одного моря, маючи спільний комунікаційний простір, між містами, навіть, які розташовані на території різних держав, зазвичай складаються свої, не зважаючи на приналежність до цієї чи іншої держави зв’язки, що і стало у свій час поштовхом до реалізації ідеї створення ганзейського союзу – міжміського, а в даному випадку міждержавного об’єднання.

Міждержавний характер взаємозв’язків гайзенських міст проявився в у створенні у Балтійському регіоні університетів, охоплюючи своєю діяльністю мешканців не лише свого міста.

В ХV ст. на побережжі Балтійського моря з’явилося чотири університети. У 1411р. був заснований Ростокський університет, у 1456р. був створений університет Померанії в Грейсальді, у 1477о. почав працювати університет в Упсалі, а в 1479р. був заснований університет і в Копенгагені. У наступні роки зявляються університети в Кенігсберзі (1544), Або (Турку) (1640), Лунді (1668). У житті міста і країн Балтійського регіону акивну роль відігравали і університети, які виникли у неприбережних містах у Вільно (Вільнюс) у 1579р. і в Дерпті (Тарту) в 1632р.. Ці університети розвивались відповідно до системи наукових цінностей античної науки.

Система цінностей науки і орієнтири її розвитку протягом багатьох віків залишилися незмінними, але час від часу у тій чи іншій формі проявлялися елементи нового наукового світогляду, спрямованого вже на необмежений пошук нового знання, що характерно, наприклад, для наукової діяльності Галілео Галілея чи Миколи Коперніка. Але це лише поодинокі івипадки, які тим не менше, вплинули на розвиток науки, а бібліотеки (як інструмент науки) залишалась зорієнтована на науку античну. Це стосується і виникнення в ХІ-ХVІ ст., а згодом розповсюдженої по всій Європі нового типу бібліотеки – університетської бібліотеки.

Викладання в перших середньовічних університетах, і відповідно, наукова робота, яка проводилась на основі античних постулатів (хоча перші середньовічні бібліотеки не були схожі на античну публічну бібліотеку), і частіше всього мали дуже скромні фонди. Саме це і було характерне для перших університетських бібліотек середньовічної Німеччини.

В епоху Реформації наука отримала нові імпульси. Вона надалі залишається у системі античних цінностей, вплив яких у ці роки дуже підсилюється. Але у цей час спостерігається процес розширення сфери розповсюдження знання, а це свідчить вже про те, що в близькому майбутньому відбудеться значний розвиток науки. Зміни відбувались і в бібліотеках, які, як і раніше, виконували функцію «зберігання знань», але вже в значній мірі почали втягуватися у процес розвитку освіти, який під дією реформ Мартіна Лютера охопив в ХVІ ст. північ Європи.

Значну роль у розповсюдженні наукових знань на півночі Європи відіграв університет в Ростоці. У ньому навчалися – нарівні з німецькими – датські, шведські, фінські, естонські, ліфляндські і курляндські студенти. Для розвитку Ростоцького університету величезне значення мала діяльність ДініеляКрамера, одного із найважливіших вчених Північної Європи кінця ХVІ ст., котрий пропрацював у Ростоці декілька років з 1588 до 1595р. В лютеранському світі він став першим, хто читав в університеті куос лекцій по метафізиці Аристотеля.

Розгортання університетської діяльності було неможливе без розповсюдження книги, і це сприяло виникнення центрів книгодрукування, що спричинило зв'язок між містами.

У розвитку книгодрукуванню значну роль відіграли ганзейські міста, тому що ці центри працювали не лише для свого міста, але і для інших міст Балтійського регіону. Так, наприклад, одним із визначних центрів книгодрукування стала типографія БартоломеусаГотана в Любеці, де в 1481р. був надрукований Псалтир тиражем 1000 екземплярів (відомо навіть, що у кінці ХV ст. російський цар Іван ІІІ запросив Готана у Росію для організації книгодрукування і вже були підготовлені переклади книг для видавництва на російській мові, а саме «Історія Трої» за Гомером.

У коло великих книговидавничих центрів увійшли Росток, Данциг (сьогодні Гданськ) і Рига. Активізація університетської діяльності обумовлена прискоренням розповсюдження книги, і це не могло не вплинути на бібліотеки – вони починають активно проявляти себе і як центри освіти, і як інструмент розвитку науки.

Лютеранський північ Європи поступово стає місцем, де розмножуються навчальні заклади, і в першу чергу університети, при яких, відповідно, відкриваються нові бібліотеки. Саме тут, раніше ніж де інде, спостерігається тенденція до збільшення бібліотек. З іншого боку у цьому регіоні з’являється новий тип бібліотеки – бібліотеки, створені за ініціативи міської влади, причому їх роль стає значною.

Особливо цікаві процеси відбувалися на Півночі Німеччини і на сусідніх з нею територіях, у містах де активно діяв Гайзенський союз (союз німецьких вільних міст в XIII—XVII століттях в Північній Європі для захисту торгівлі і купецтва від влади феодалів і від піратства. У союз входили міста Німецької імперії, або міста, населені німецькими громадянами (бюргерами), мають автономне міське управління («міська рада») і власні закони. Членами Ганзи в різний час були більше 200 великих і малих міст, розташованих головним чином в басейні Північного і Балтійського моря. Для вироблення загальних правил і законів представники міст регулярно збиралися на з'їзди в Любеці).

В окремих міста Балтійського регіону у цей час набирав обертів процес духовного оновлення, який сприяв розвитку освіти і розвитку міської культури. Почалася реформа, складовою частиною якої і була бібліотека. Мартіном Лютером бібліотеки розглядалися як важливий елемент розвитку німецьких міст. Він зокрема писав: «І на кінець, всім тим, хто міг би це зробити, потрібно, мабуть, подумати про те, що на німецьких землях… необхідно не зупинятися перед витратами, відкривати у великих містах бібліотеки, які влаштовували би всіх».

Зрозуміти бібліотечні погляди і ідеї Лютера, можна лише у контексті його поглядів на роль книжки у формуванні поглядів християнської людини освіта якої виведена за стіни монастиря і зробити її світською. Книга у розумінні Лютера повинна слугувати релігії, розповсюдженню прогресивних релігійних ідей: «Священна праця повинна бути надрукована на двох мовах поряд із німецькою – на латинській, грецькій, і єврейській, а може ще на декількох».

Лютер звертає увагу і на необхідність розповсюдження літератури, що вийшла у світ на різних мовах. Особливий акцент він зробив на необхідність розповсюдження світської літератури. Ці ідеї мали велике значення для формування фондів бібліотек, для розуміння складу їх фондів. Варто зазначити, що бібліотека, поряд з виконанням релігійної функції, через розповсюдження відповідної літератури повинна була зорієнтована і на виконання освітніх завдань.

Принципово важливим вважав Лютер і розповсюдження літератури з історії Німеччини і інших країв, він зазначав «Необхідно знати, що відбувалося на німецьких землях, знаним історію, яка нам не відома, немає книг з яких люди, які живуть в інших країнах можуть довідатися про нас, німців». Саме книга, яка активно функціонує в освітньому процесі, впливає на формування людини: «Молода людина повинна вчитися двадцять і більше років… і якщо вона протягом усього життя залишається бідною невченою людиною – то чия це вина?» Розповсюдження книги як процес, через який суспільство вирішує освітні завдання по відношенню до його громадян, було у розумінні Лютера найважливішим, оскільки місту потрібні освічені громадяни.

Все вищезазначене дозволяє зробити висновок, що у Лютера склався відповідний бібліотечний світогляд. Можна стверджувати, що у нього була своя власна бібліотечна концепція. Слід зазначити, що поняття «світогляд» чи «концепція» тут можна вжити у певній мірі умовно, адже Лютер більше пише про роль книги і її розповсюдження, аніж про саму бібліотеку. Але ці ідеї мали велике значення для створення бібліотек нового типу, які принципово відрізнялися від традиційних монастирських бібліотек.

В окремих ганзейських містах бібліотеки з’явилися в епоху Реформації. В Гамбурзі міська бібліотека виникла уже в середині XІV ст., але саме завдяки руху на чолі з Лютером, зорієнтована на реформи у сфері освіти громадян, склався особливий тип бібліотеки – міська бібліотека, зорієнтована на обслуговуванні освіченої частини населення міста – юристів, духовенства, лікарів, вчителів.

Феномен міської бібліотеки ганзейського міста став можливим саме завдяки епохи Реформації. Там, де вплив Реформації не відчувався(не зважаючи на існування певних зв’язків з Ганзейським союзом), не з’явилися і міські бібліотеки.

Це були, перш за все, бібліотеки ратуш. У багатьох випадках основою фондів цих бібліотек ставали власні бібліотеки. У формуванні фондів гамбурзької бібліотеки важливу роль відіграли власники унікальних приватних колекцій, наприклад, міський лікар Йохан Роде, котрий передав у 1469р. гамбурзькій ратуші 40 творів по медицині, серед яких були і твори грецьких і арабських лікарів.

У ці часи існувала і змішана форма бібліотеки – наприклад, в Кенігзбурзі, де у 1525р. герцог Альбрехт заснував бібліотеку, котра одночасно була і міською бібліотекою і бібліотекою гімназії. Міська бібліотека такого ж типу з’явилася і в Ельбінгу і в Торні.

Можна зробити висновок, що міські бібліотеки епохи Реформації – це сукупність різних за місцем створення бібліотек. Вони могли виникати при ратушах, церквах гімназіях. Але при цьому такі бібліотеки виконували і інші особливі функції по відношенню до закладів на основі яких вони створювалися. Їх об’єднувало одне – їх діяльність була спрямована на обслуговуванні громадян міста і виконання освітньої, просвітницької функції, і у цій якості вони були розповсюджувачами науки. Під час Реформації вони ще не стали, та не могли стати повноцінними інструментами розвитку науки, оскільки їх роль була обмежена рамками тих завдань, які вирішувала наука цього часу. Але все таки роль цих бібліотек у розвитку4 науки є беззаперечною.

У подальшому міські бібліотеки, які виникли в епоху Реформації залишалися незмінними, але разом з цим мінялися їхні функції і масштаби діяльності. Унікальною у цьому випадку була міська бібліотека в Любеці. В інших випадках колишні міські бібліотеки, а точніше їх фонди, були підґрунтям для створення бібліотек іншого типу (наприклад, науковим бібліотекам). Така, наприклад, доля фондів міських бібліотек Таллінна і Риги, фонди яких стали основою сучасних академічних бібліотек.

Починаючи з епохи Просвітництва значну роль у збереженні спадку міст Балтійського регіону відіграють бібліотеки іншого типу – національні бібліотеки, які створюють за межами Німеччини (не в ганзейських містах).