Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ≥сл€ ѕетра ћогили гетьман ≤ван ћазепа своњм коштом обновив —оф≥њвський —обор ≥ побудував —оф≥йську дзв≥ницю.




¬ ѕустинно-ћиколањвському монастир≥ в  иЇв≥ вибудував у 1690 роц≥ нову величаву церкву св.ћикола€. ѕоставив ћазепа також велику церкву ¬ознес≥нн€ в ѕере€слав≥.

≤мТ€ ћазепи набуло розголосу нав≥ть на —ход≥, де в≥н став в≥домим саме через те, що робив дари. ÷еркв≥ √робу √осподнього в ™русалим≥ переслав ср≥бну плиту. Ќа його ж кошти був надрукований арабський переклад ™вангел≥€.

≤ван ћазепа не був демократом. јристократ, в≥н ц≥леспр€мовано створював в ”крањн≥ аристократ≥ю з середовища козацькоњ старшини й украњнськоњ шл€хти. ѕ≥дтримуючи старшину економ≥чно, надавав њй земельн≥ маЇтност≥, бажав зробити њњ незалежною пол≥тично, дбав про њњ осв≥ту й нав≥ть зовн≥шню культуру.

Ќе дивл€чись на багату л≥тературу, присв€чену ћазеп≥, його особист≥сть залишилас€ на сьогодн≥ найзагадков≥шою постаттю у в≥тчизн€н≥й ≥стор≥њ.

¬еликий гетьман ≤ван ћазепа ц≥кавив досл≥дник≥в насамперед €к визначний державний ≥ пол≥тичний д≥€ч, €к осв≥чений меценат, що спри€в розкв≥ту в ”крањн≥ л≥тератури, мистецтва, арх≥тектури.

√етьман ≤ван ћазепа був видатним воЇначальником непоганим в≥йськовим ≥нженером ≥ зробив дуже багато дл€ розвитку в≥тчизн€ноњ в≥йськовоњ справи, намагаючись посилити дисципл≥ну в козацькому в≥йську, а також ознайомити украњнських козак≥в з новими видами зброњ.

Ќеобх≥дно визначити, що ≤ван ћазепа був профес≥йним в≥йськовим, оск≥льки в≥йськову осв≥ту, €к св≥дчать джерела, в≥н здобув у ‘ранц≥њ та √оланд≥њ. —аме там в≥н вивчив ≥нженерну ≥ гарматну справу. ¬≥н з великою увагою ставивс€ до нових дос€гнень у в≥йськов≥й справ≥, вс≥л€ко намагаючись придбати останн≥ зразки гармат, рушниць та ≥ншоњ зброњ

¬ своњй столиц≥ Ѕатурин≥ ≤ван ћазепа мав ориг≥нальну, €к на той час, колекц≥ю зброњ, цю колекц≥ю можна вважати одним з перших в≥тчизн€них в≥йськово-≥сторичних музењв.

√етьман вс≥л€ко спри€в розвитков≥ артилер≥йськоњ справи у козацькому реЇстровому в≥йську. ” Ѕатурин≥ ≥снували майстерн≥ по виготовленню гармат. —аме за мазепинськоњ доби стаЇ регул€рним виготовленн€ артилер≥йських знар€дь на ”крањн≥.

ћаючи великий досв≥д ≥нженера-фортиф≥катора, ћазепа у 1688 роц≥ побудував Ѕогородицьку фортецю на р≥чц≥ —амар≥, €ка спочатку належала царським в≥йськам. ¬ њњ буд≥вництв≥ брало участь 20000 козак≥в з шести полк≥в.

ѕ≥зн≥ше, у 1700 роц≥ гетьману вдалос€ цю фортецю вз€ти безпосередньо п≥д свою владу. Ќизов≥ козаки були дуже незадоволен≥ цим фортиф≥кац≥йним буд≥вництвом. —права в тому, що ≤ван ћазепа намагавс€ п≥дкорити низове в≥йсько своњ й влад≥.

ƒумки гетьмана с€гали далеко. ¬≥н мр≥€в у майбутньому обТЇднати у одне ц≥ле з √етьманщиною низове ≥ слоб≥дське ¬≥йсько, а також й ѕравобережж€. ≤ван ћазепа бажав бачити ”крањну обТЇднаною могутньою державою, €ка завжди мала б змогу протисто€ти будь-€кому ворогов≥.

« ≥мТ€м ћазепи повТ€зана велика к≥льк≥сть камТ€них споруд, €к≥ були побудован≥ на меж≥ 17-18 ст. —еред них особливу увагу привертаЇ фортечний мур навкруги верхньоњ територ≥њ  иЇво-ѕечерськоњ Ћаври.

ќб'Їктом уваги зах≥дноЇвропейських романтик≥в були й ≥стор≥€ та фольклор ”крањни. «окрема, величний ≥ водночас глибоко траг≥чний образ гетьмана ћазепи знаходимо в однойменних поемах Ѕайрона та √юго, в ѕаризькому художньому салон≥ 1827 р. була виставлена картина Ѕуланже "ћазепа", €ка отримала високу мистецьку оц≥нку.

’удожн≥ стил≥ в Ївропейськ≥й культур≥ XVII-XVIII ст.

’удожньо-мистецьке житт€ XVII ст. в≥дбивало подих кардинальних сусп≥льних зм≥н. –ух  онтрреформац≥њ, що пронизував католицьке богослов´€, пол≥тику та культуру, був спр€мований проти ≥деал≥в –еформац≥њ та гуман≥зму. √оловним знар€дд€м  онтрреформац≥њ стала ≥нкв≥зиц≥€. јле далекогл€дн≥ д≥€ч≥ церкви закликали боротис€ з протестантизмом не через пересл≥дуванн€, а через створенн€ новоњ системи духовного вихованн€ особистост≥ р≥зними засобами, в тому числ≥ й мистецтвом. ÷≥ ≥дењ л€гли в основу нового стилю, що розпочав формуватис€ в друг≥й половин≥ XVI ст. в лон≥ католицькоњ церкви (≤тал≥€, ≤спан≥€). –озвивавс€ в≥н нер≥вном≥рно майже до к≥нц€ XVIII ст. ≥ отримав назву бароко (в≥д ≥тал. barocco - вигадливий, химерний, дивний; в≥д порт, perola bагосса - перлина неправильноњ форми), охопивши не лише вс≥ види художньоњ творчост≥ (л≥тературу, музику, театр, арх≥тектуру, образотворче мистецтво), а й св≥тогл€д та спос≥б житт€ тогочасноњ людини. ¬ийшовши з лона церкви (католицьке бароко), новий стиль активно вт€гував у мистецько-естетичний вир св≥тськ≥ верстви населенн€, знайшовши сп≥взвучн≥сть з њхн≥ми запитами, умонастро€ми, смаками (св≥тське бароко).

≤деолог≥чно стиль бароко в≥дпов≥дав ≥нтересам р≥зних верств сусп≥льства. –ел≥г≥йно-аристократичн≥ прошарки через ≥деолог≥ю та св≥тогл€д бароко прагнули зберегти св≥й час, прив≥лењ та владу. Ѕюргерство ≥ народн≥ маси, €к≥ стомилис€ в≥д спустошливих в≥йн, нестаб≥льност≥ житт€, шукали в бароко духовний спок≥й. ” вищих сферах сусп≥льства ≥де€ марноти св≥ту поЇднувалас€ з жагою житт€ та пот€гом до насолод (гедон≥зму). —тиль бароко досить динам≥чний. …ому властив≥ театральн≥сть, ≥люзорн≥сть, емоц≥йн≥сть, що в≥дбивало суперечлив≥сть св≥тобаченн€ тогочасноњ людини, коли у њњ св≥домост≥ стикались фантаз≥€ ≥ реальн≥сть.

” л≥тератур≥ ознаки бароко ви€вилис€ в р≥зних "стильових р≥вн€х". ѕор€д з "високим" бароко в панег≥ричн≥й поез≥њ, трагед≥њ, героњчн≥й поем≥ розвивалось пом≥рковане бароко - рел≥г≥йна ≥ св≥тська л≥рика, пастораль, притча, елег≥€, що в≥др≥зн€лис€ простотою будови. Ќа середньому стильовому р≥вн≥ виникла опов≥дна проза: мандри, утоп≥њ, пол≥тичн≥ трактати, науков≥ твори. Ќижн≥й р≥вень л≥тературного бароко пов´€заний з м≥ською (м≥щанською) л≥рикою.

ћистецтво бароко поЇднало в соб≥ н≥бито несум≥сн≥ елементи: ≥ррац≥ональн≥сть, м≥стику, фантастичн≥сть, експрес≥ю. …ому притаманн≥ специф≥чн≥ риси: перевага в рел≥г≥йних сюжетах зображень чудес та мучеництва; динам≥ка, що йде на зм≥ну статичност≥ та стриманост≥ мистецтва ¬≥дродженн€; контрастн≥сть, асиметр≥€, г≥гантоман≥€, перевантаженн€ декором, живописна ≥люзорн≥сть, що намагаЇтьс€ ввести око в оману; арх≥тектурн≥ ансамбл≥ та синтез мистецтв, коли в одному твор≥ поЇднувалис€ р≥зн≥ жанри: арх≥тектура, живопис, скульптура, декоративне оздобленн€.

¬ епоху Ѕароко набрало довершеност≥ м≥ське буд≥вництво. јнсамбл≥ характерн≥ не лише дл€ окремих споруд, а й дл€ вулиць, що набули ч≥ткоњ пр€мол≥н≥йноњ форми. ѕочаток ≥ к≥нець вулиц≥ прикрашавс€ скульптурними чи арх≥тектурними спорудами. ¬ ≤тал≥њ ƒ. ‘онтана започаткував трипроменеву систему вуличного проектуванн€ (в≥д одн≥Їњ площ≥ розход€тьс€ три вулиц≥), що в≥д≥грало вин€ткову роль у майбутньому Ївропейському м≥стобудуванн≥.

Ќай€скрав≥ше бароко ви€вилос€ в католицьких крањнах: ≤тал≥њ, ≤спан≥њ, ѕортугал≥њ, ‘ландр≥њ, „ех≥њ, ѕольщ≥; дещо менше - у Ќ≥меччин≥, јнгл≥њ. ” ‘ранц≥њ та √олланд≥њ бароко не в≥д≥гравало пров≥дноњ рол≥. ¬ ”крањн≥ бароко знайшло своЇр≥дний та блискучий про€в лише наприк≥нц≥ XVII - XVIII ст. ¬≥дпов≥дно в мистецтв≥ бароко вид≥л€ють р≥зн≥ нац≥ональн≥ школи: ≥тал≥йську, ≥спанську, фламандську, голландську, французьку, украњнську тощо.

¬идатн≥ майстри XVII-XVIII ст., ≥мена €ких пов´€зан≥ з характерними дл€ бароко арх≥тектурними спорудами: в ≤тал≥њ -  . ћадерна (1556-1629), ‘. Ѕарром≥н≥ (1599-1667), ƒ.-Ћ. Ѕерн≥н≥ (1598-1680); у ‘ранц≥њ -∆. ЋемерсьЇ, Ћ. Ћево (1612-1678), ј.  уазевокс(1640-1720); в јнгл≥њ- .–ен(1632-1723) та ≥н. ќдним з най€скрав≥ших представник≥в барокового мистецтва ≤тал≥њ, законодавцем смаку та моди епохи Ѕароко був ƒжованн≥-Ћоренцо (ƒжан-лоренцо) Ѕерн≥н≥. ¬≥н не лише видатний зодчий (завершив буд≥вництво та оздобленн€ —обору св. ѕетра в –им≥ ≥ площ≥ перед ним, спорудив численн≥ арх≥тектурн≥ ансамбл≥), а й неперевершений декоратор та скульптор, €кий дос€г вершин психолог≥чноњ експрес≥њ, пластичност≥ та динам≥ки форм у мармур≥ ("≈кстаз св€тоњ “ерези", "јполлон ≥ ƒафна", "ƒавид", "¬икраденн€ ѕро-зерп≥ни"). ƒ.-Ћ. Ѕерн≥н≥ утверджував нов≥ барочн≥ форми в арх≥тектур≥ –иму, створюючи неповторний св€тковий образ "в≥чного м≥ста". ћитець уславивс€ ≥ €к самобутн≥й портретист, а працюючи в жанр≥ шаржу, започаткував основи карикатури.

” мал€рств≥ видатними представниками культури бароко в ≤спан≥њ стали ≈ль √реко - ƒ. “еотекопул≥ (1541-1614), ‘. –ибальта (1551-1628), X. –ибера (1591-1652), ‘. де —урбаран (1598-1664). Ќай€скрав≥шою постаттю "золотого ≥спанського в≥ку" вважаЇтьс€ ƒ≥Їго-–одригес де —ильва ¬еласкес (1599-1660) та ≥н. «олотий в≥к ≥спанського живопису завершуЇ творч≥сть Ѕаршоломе-≈стебана ћур≥льйо (1618-1682) - одного ≥з засновник≥в, а п≥зн≥ше президента —ев≥льськоњ художньоњ академ≥њ. …ого полотна на б≥бл≥йн≥ сюжети ("ћадонна з немовл€м", "Ќепорочне зачатт€", "—в€те с≥мейство"), €к ≥ зображенн€ д≥тей вулиц≥ ("’лопчик з собакою", "ѕродавщиц€ фрукт≥в" та ≥н.), принесли художнику Ївропейську славу.

” ћузењ мистецтв ≥м. Ѕогдана ≥ ¬арвари ’аненк≥в (м.  ињв) можна ознайомитис€ з ун≥кальною колекц≥Їю картин "золотого в≥ку" ≥спанськоњ школи, зокрема, з картиною X. де —урбараиа (сина ‘. де —урбарана) "Ќатюрморт з млинком дл€ шоколаду". “вори цього майстра, €кий помер у ранньому в≥ц≥, вважаютьс€ р≥дк≥сними. ÷≥нною знах≥дкою музею, безперечно, Ї картина ƒ. ¬еласкеса "ѕортрет ≥нфанти ћаргарити", у €к≥й художник зум≥в тонко, артистично ≥ благородно передати холодну замкнен≥сть спадкоЇмниц≥ престолу ≥ водночас зворушливу незахищен≥сть дитини.

≤сторико-культурний розвиток фламандськоњ та голландськоњ шк≥л ≥шов р≥зними шл€хами, що було пов´€зано з буржуазною революц≥Їю в Ќ≥дерландах. «окрема, с≥м пров≥нц≥й, що зв≥льнилис€ в≥д ≥спанського пануванн€, стали називатис€ √олланд≥Їю, а п≥вденн≥ пров≥нц≥њ, що залишались у повн≥й залежност≥ в≥д ≤спан≥њ, - ‘ландр≥Їю (сучасна Ѕельг≥€). ¬≥дпов≥дно ≥ мистецтво XVII ст. розд≥лилос€ на дв≥ школи: голландську та фламандську. Ќайвидатн≥шим представником барокового живопису ‘ландр≥њ XVII ст. по праву вважаЇтьс€ ѕ≥тер-ѕауль –убенс (1557-1640). ’удожник започаткував фламандську школу живопису, що справила величезний вплив на розвиток Ївропейського мистецтва.

”н≥версал≥зм творчого обдаруванн€ ѕ.-ѕ. –убенса, титан≥чна працездатн≥сть зближують його з майстрами ¬≥дродженн€. ћистецтво художника - це типовий стиль св≥тського бароко з €скраво вираженими нац≥ональними особливост€ми. ƒл€ рубенс≥вських картин характерне життЇстверджуюче начало, перевага почутт≥в, динам≥зм композиц≥й. ” творчост≥ ѕ.-ѕ. –убенса переважали б≥бл≥йн≥ та м≥фолог≥чн≥ сюжети. ” цьому жанр≥ написан≥ картини "ќстаннЇ причаст€ —в. ‘ранциска", "Ѕитва грек≥в з амазонками", "ѕерсей ≥ јндромеда". ¬≥н написав достатньо портрет≥в, але йому бракувало психолог≥чного в≥дчутт€. ¬одночас художник зум≥в у сер≥њ портрет≥в зобразити душевн≥ €кост≥ близьких йому людей ("јвтопортрет з дружиною ≤забеллою Ѕрандт", "ѕортрет ≤забелли Ѕрандт", "ѕортрет ™лени ‘оурмен" та ≥н.).

« талановитих учн≥в ѕ.-ѕ. –убенса, €к≥ примножили славу його школи, сл≥д вид≥лити ј. ван ƒейка (1599-1641) та я. …орданса (1593-1678). √орд≥стю колекц≥њ ћузею мистецтв ≥м. Ѕогдана ≥ ¬арвари ’аненк≥в Ї полотна майстр≥в фламандськоњ школи: ориг≥нальний еск≥з ѕ.-ѕ. –убенса "Ѕог р≥ки Ўельди,  ≥белла ≥ богин€ јнтверпена", я. …орданса "јмур ≥ спл€ч≥ н≥мфи" та ј. ван ƒейка "ѕортрет чолов≥ка в чорному".

Ќайвидатн≥шими представниками голландськоњ школи живопису Ї ‘ранс ’алс (м≥ж 1581 ≥ 1585-1666) та –ембрандт ’арменс ван –ейн (1606-1669). њх творч≥сть в≥дзначаЇ реал≥зм та нац≥ональна самобутн≥сть. ѕ≥дсумком голландськоњ школи живопису став мистецький доробок ѕ. –ембрандта. …ого творч≥сть, €к ≥ будь-€кого ген≥ального художника, вийшла за меж≥ суто голландського мал€рства. ѕензлю майстра належать так≥ шедеври, €к "‘лора", "јвтопортрет з —аск≥Їю", "¬иступ стр≥лковоњ роти кап≥тана ‘ранса Ѕанн≥нга  ока ("Ќ≥чна варта"), "ƒана€", "ѕоверненн€ блудного сина" та ≥н. –ембрандт став неперевершеним майстром офорту, р≥вних €кому немаЇ у св≥товому мистецтв≥.

Ѕатьк≥вщиною нового стилю рококо (в≥д франц. rocaille - мушл€), що з´€вивс€ на початку XVIII ст., стала ‘ранц≥€. “аку назву цей стиль отримав за ман≥рн≥сть, легк≥сть, декоративну театральн≥сть, пристрасть до складних вишуканих форм, вигадливих л≥н≥й. ¬≥н з´€вивс€ на початку XVIII ст. у ‘ранц≥њ ≥ панував до середини стол≥тт€, але його вплив на Ївропейську культуру в≥дчувавс€ аж до к≥нц€ XVIII ст.

–ококо - суто св≥тський стиль, досить попул€рний у феодально-аристократичних колах французького двору, хоч стил≥стично наближений до бароко. ” мистецькому план≥ "легковажний" рококо був протилежним "важк≥й урочистост≥ бароко". ƒовгий час ≥снувала думка, що рококо - це лише в≥дгалуженн€ п≥знього бароко, що втратив монументальн≥сть великого стилю. ѕроте рококо склавс€ у власну зак≥нчену стильову систему, €ка частково насл≥дувала бароко, але б≥льше видозм≥нила його. –ококо начебто нагадував про швидкоплинн≥сть житт€, закликаючи жити лише сьогодн≥шн≥м днем, отримуючи вс≥ його насолоди. "ѕ≥сл€ нас - хоч потоп", - цей висл≥в Ћюдовика XIV може слугувати гаслом новонародженого стилю рококо ≥ водночас епохи, що вмирала.

” мистецтв≥ рококо в≥дчуваЇтьс€ т€ж≥нн€ до ≥нтимност≥, камерност≥, щирост≥. ¬оно т≥сно пов´€зане з побутом та прикладним мистецтвом. —в≥т м≥н≥атюрних форм рококо знайшов св≥й найб≥льший ви€в у посуд≥, бронз≥, мебл€х, порцел€н≥, оформленн≥ ≥нтер´Їру. ћистецтво рококо побудовано на асиметр≥њ, гр≥ у€ви. —южетна тематика виключно еротична, любовна. ≤сторичн≥, м≥фолог≥чн≥, б≥бл≥йн≥ чи жанров≥ мотиви подано через призму коханн€. ќднак за зовн≥шньою легковажн≥стю цього стилю в≥дчуваЇтьс€ пот€г до сентиментал≥зму, зображенн€ тонких почутт≥в, ≥нтерес до особистост≥ та пошуку сенсу житт€.

ѕередв≥сником рококо став јнптуан (∆ан) Baммo (1684-1721), €кий створив у мистецтв≥ св≥й неповторний образ колориту та театральност≥ ("гри в театр"). јле справжн≥м представником мистецтва рококо вважаЇтьс€ "перший художник корол€" - ‘рансуа Ѕуше (1703-1770). ” його творчост≥ культура рококо ви€вилас€ повною м≥рою: гедон≥зм, доведений до фри-вольност≥, в≥дсутн≥сть рац≥онал≥зму та конструктив≥зму. ‘. Ѕуше став об´Їктом гостроњ критики ƒ. ƒ≥дро, проте останн≥й не в≥дмовл€в художнику у висок≥й фаховост≥ його картин: "“р≥умф ¬енери", " упанн€ ƒ≥ани" тощо. ѕанно ‘. Ѕуше "јмури", що знаходитьс€ в ћузењ мистецтв ≥м. Ѕогдана ≥ ¬арвари ’аненк≥в, в≥дтворюЇ типов≥ дл€ рококо складн≥ рухи ф≥гур, композиц≥йний ритм, пишн≥ детал≥, пал≥тру пастельних кольор≥в.

Ќа хвил≥ сусп≥льного п≥днесенн€ та формуванн€ нац≥њ у ‘ранц≥њ XVII ст. виник новий художн≥й стиль - класицизм (в≥д лат. classicus - зразковий).  ласицизм - це художн≥й стиль та естетичний напр€м у Ївропейськ≥й л≥тератур≥ та мистецтв≥ XVII - XVIII ст., одн≥Їю з рис €кого було зверненн€ до образ≥в ≥ форм античного мистецтва ≥ л≥тератури €к ≥деального художньо-естетичного еталона. …ого ≥дейним п≥дірунт€м став рац≥онал≥зм.

ѕредметом мистецтва класицизму проголошувалос€ лише прекрасне ≥ п≥днесене. “ворц≥ цього художньо-мистецького стилю вважали, що краса ≥снуЇ об´Їктивно, тому њњ можна ос€гнути розумом. ѕриб≥чники класицизму в≥дстоювали принцип "насл≥дуванн€ природи" ≥ в≥дпов≥дно - суворого дотриманн€ правил, встановлених п≥д час вивченн€ стародавн≥х пам´€ток.  ласичний образ т€ж≥в до зразка, що в≥дпов≥дало сусп≥льно-виховн≥й функц≥њ художньоњ творчост≥. ќсновн≥ сюжети дл€ класичного твору бралис€ з м≥фолог≥њ, ≥стор≥њ чи б≥бл≥йних текст≥в та тип≥зувалис€ з огл€ду на тогочасну д≥йсн≥сть.

” л≥тератур≥ утверджувалась ≥Їрарх≥€ жанр≥в, €к≥ под≥л€лис€ на висок≥ (трагед≥€, епопе€, ода) та низьк≥ (комед≥€, сатира, байка).  ожен жанр мав своњ канони та ч≥тк≥ меж≥, що не допускали њх зм≥шуванн€. ѕров≥дне м≥сце в ц≥й ≥Їрарх≥њ належало трагед≥њ. “рагед≥њ ѕ.  орнел€ та ∆. –ас≥на, байки ∆. Ћафонтена, сатира Ќ. Ѕуало, комед≥њ ћольЇра не лише намагалис€ вир≥шити сусп≥льн≥ конфл≥кти в ≥деальн≥й сфер≥ античност≥, а переносили њх у зону тогочасних соц≥ально-етичних, моральних кол≥з≥й, що спричинило розвиток реал≥зму. Ќайб≥льше це стосувалос€ творчост≥ ћольЇра, €ка поЇднала р≥зн≥ ≥дейно-художн≥ теч≥њ, визначивши подальший розвиток л≥тератури.  омед≥њ ћольЇра перестали бути "низьким" жанром. …ого найкращ≥ п´Їси за тематикою, ф≥лософським, психолог≥чним та моральним звучанн€м дос€гли р≥вн€ трагед≥њ. « к≥нц€ XVII ст. класицизм вступив у смугу занепаду, в≥дродившись в епоху ѕросв≥тництва.

«асновником класичного напр€му в мистецтв≥ ‘ранц≥њ XVII ст. став Ўкола ѕуссен (1594-1665). ¬≥н не мав багато учн≥в, проте йому вдалос€ створити власну школу живопису. “ворч≥сть майстра вважалас€ вершиною французького класицизму ≥ в майбутньому вплинула на багатьох митц≥в. ќднак мистецтво класицизму, виробивши канони, заснован≥ на художньо-естетичних традиц≥€х Ќ. ѕуссена, потребувало њх обов´€зкового дотриманн€. “ому р≥вень мистецтва класицизму п≥д впливом жорсткоњ системи вимог почав знижуватись, - оск≥льки творчий процес перетворивс€ на просте насл≥дуванн€.

јкадем≥€ живопису ≥ скульптури (1648) та јкадем≥€ арх≥тектури (1671) ‘ранц≥њ у друг≥й половин≥ XVII ст. повн≥стю регламентували вс≥ види мистецькоњ д≥€льност≥ й сам≥ перебували п≥д ц≥лковитим контролем корол≥вськоњ влади.  ласицизм став оф≥ц≥йним ун≥ф≥кованим стилем. ¬≥н найповн≥ше в≥дпов≥дав ≥деалу епохи абсолютизму, "le grand siecle" ("великому в≥ку")  орол€-—онц€ - Ћюдовика XIV. «а його час≥в у стил≥ класицизму було зведено ¬ерсальський палац з дивовижним парком, Ѕудинок та —обор ≤нвал≥д≥в, ¬андомську площу та ѕлощу ѕеремог у ѕариж≥, в≥дновлюютьс€ роботи в Ћувр≥.

∆орстка ун≥ф≥кац≥€ та регламентац≥€ канон≥в живопису ‘ранц≥њ другоњ половини XVII ст. призвели до утворенн€ певного мистецького вакууму. Ќе було жодного визначного художника, €кий дос€г би р≥вн€ Ќ. ѕуссена. ѕроте з середини XVIII ст. Ївропейське мистецтво знову звернулос€ до класики, але на нов≥й ≥дейн≥й основ≥. Ќею стала ≥деолог≥€ ѕросв≥тництва.

јрхеолог≥чн≥ розкопки ѕомпењ, розпочат≥ 1748 p., науков≥ досл≥дженн€ з античноњ культури значно розширювали у€вленн€ про римське мистецтво та спри€ли розвитку нового стилю - неокласицизму (в≥д грец. neos - новий ≥ класицизм). ≤дейним натхненником неокласицизму став …оганн ≤оах≥м ¬≥нкельман (1717-1768) - засновник ≥стор≥њ мистецтв €к науки, автор праць з античного мистецтвознавства, що отримали Ївропейське визнанн€.

ѕрац€ми загальнотеоретичного характеру, що вплинули на оформленн€ стилю, були "–озмови про мистецтво" ∆.-∆. –уссо, €кий в≥дстоював засади натурал≥зму ≥ природност≥ у мистецтв≥, та трактат "Ћаокоон", видатного представника Ївропейського просв≥тництва, теоретика мистецтва та л≥тературного критика √.-≈. Ћесс≥нга1. ќтже, активний пошук ≥деалу досконалоњ людини та сусп≥льства, нова хвил€ захопленн€ ≥стор≥Їю та культурою античност≥ висунули на перший план сусп≥льно-громадське звучанн€ мистецького твору, його виховний потенц≥ал.

’удожн≥м кредо неокласицизму стало гасло "арх≥тектура, що говорить". ” мистецтв≥ цього напр€му переважали прост≥, лакон≥чн≥, геометричн≥ правильн≥ форми, простежувавс€ зв´€зок з реал≥змом, що найсильн≥ше ви€вилос€ в творчост≥ французького художника ∆ана-Ѕат≥ста-—≥меона Ўардена (1699-1779). ¬ ≤тал≥њ ≥ ‘ранц≥њ та частково в Ќ≥меччин≥ неокласицизм ≥снував пор€д з рококо. Ќа в≥дм≥ну в≥д класицизму, в моду вв≥йшло не лише мистецтво –иму, а й ≈ллади, оск≥льки в ньому б≥льше тепла, гуман≥зму, поетичност≥, патр≥отизму та героњки. —тав попул€рним англ≥йський ландшафт, до €кого не торкнулас€ рука людини, а не регул€рний французький парк.

” XVIII ст. зменшилас€ залежн≥сть художник≥в в≥д приватних замовник≥в. √оловним суддею стала громадська думка. «´€вилась художн€ критика, метою €коњ було оц≥нити витв≥р мистецтва з огл€ду на сусп≥льн≥ критер≥њ. “ак, першою формою критичноњ л≥тератури з мистецтва стали "—алони ƒ≥дро". ” ‘ранц≥њ, де нов≥ форми мистецтва виникали особливо швидко, важливим дос€гненн€м художнього житт€ були публ≥чн≥ виставки - —алони, що њх з 1667 р. щор≥чно орган≥зовувала  орол≥вська академ≥€ живопису ≥ скульптури. “ак≥ виставки давали художнику визнанн€, тому вз€ти в них участь €к чмагалир€ й митц≥ ≥нших крањн.

” галуз≥ арх≥тектури в стил≥ неокласицизму побудована площа «годи (Concorde) в ѕариж≥ та ћалий “р≥анон у ¬ерсал≥ арх≥тектора ∆- ј. √абр≥ел€ (1698-1782). Ќайб≥льшою спорудою неокласицизму стала церква св. ∆енев´Їви в ѕариж≥, €ку в роки ‘ранцузькоњ революц≥њ перейменували на ѕантеон. —юди були перенесен≥ останки найвидатн≥ших людей ‘ранц≥њ, в тому числ≥ ≥ њњ буд≥вничого - арх≥тектора ∆.-—. —уфло (1713-1780).

Ќеокласицизм у контекст≥ англ≥йського мистецтва не вид≥л€Їтьс€. јнгл≥йське ѕросв≥тництво було досить зр≥лим уже в 40-х роках XVIII ст., ≥ його гуман≥стичний вплив благод≥йно позначивс€ на культур≥. —тановленн€ англ≥йськоњ нац≥ональноњ школи живопису пов´€зане з ”≥ль€мом ’огартом (1697-1764), €кий був Їдиним художником англ≥йського ѕросв≥тництва ≥ першим живописцем-просв≥тителем у ™вроп≥. ƒв≥ сторони просв≥тительськоњ естетики јнгл≥њ (рац≥онал≥стична та емоц≥ональна) в≥дпов≥дно виражен≥ в творчост≥ ƒжошуа –ейнолдса (1723-1792) та “омаса √ейнсборо (1727-1788). ” колекц≥њ ћузею мистецтв ≥м. Ѕогдана ≥ ¬арвари ’аненк≥в Їдиним, але ц≥нним зразком англ≥йського живопису Ї картина ƒ. –ейнолдса " рут≥йка". ѕор€д з оф≥ц≥йними портретами майстер зображував своњх маленьких родичок, €к≥ приваблювали його щир≥стю дит€чих почутт≥в та безтурботн≥стю.

” –ос≥њ неокласицизм не розвинувсь у стильову систему. –иси рококо ориг≥нально переплелис€ з класицизмом. –ос≥йський класицизм став одн≥Їю ≥з самобутн≥х ≥ €скравих стор≥нок Ївропейського мистецтва. «´€вившись у XVIII ст., в≥н набув довершенн€ в XIX ст. ¬идатними представниками рос≥йського класицизму XVIII ст. в арх≥тектур≥ були ¬. Ѕаженов, ћ.  азаков, ƒ.  варенг≥ та ≥н., у скульптур≥ - ћ.  озловський (виходець з ”крањни), ‘. Ўуб≥н, ‘. ўедр≥н, ≈. ‘альконе та ≥нш≥, у мал€рств≥ - ≤. Ќ≥к≥т≥н, ‘. –окотов, ƒ. Ћевицький та ¬. Ѕоровиковський (два останн≥ - з ”крањни), ‘. јлексеев та ≥н.

ќтже, Ївропейська культура XVII-XVIII ст., €ка розвивалас€ на засадах рац≥онал≥зму та просв≥тництва, виробила нов≥ методи, засоби наукового п≥знанн€ та освоЇнн€ навколишнього середовища, сформувала св≥тогл€д, в≥льний в≥д феодальних забобон≥в, ≥дейно п≥дготувала революц≥йн≥ зрушенн€ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, що найповн≥ше виразилис€ в ≥деалах ‘ранцузькоњ революц≥њ, виробила нов≥ засоби художньо-мистецького в≥дображенн€ навколишнього св≥ту.

49) ≥мпрес≥он≥зм≤мпрес≥он≥́зм (в≥д фр. impression Ч враженн€) Ч художн≥й напр€м, що заснований на принцип≥ безпосередньоњ ф≥ксац≥њ вражень, спостережень, сп≥впереживань. ћистецька теч≥€, у живопис≥, а також в л≥тератур≥ та музиц≥ Ч котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалас€ у друг≥й половин≥ 19 стол≥тт€ у ‘ранц≥њ. «асновники ≥мпрес≥он≥зму Ч €к ≥ символ≥зму та експрес≥он≥зму Ч д≥€ли на противагу реал≥зму (особливо неокласицизму, а також ≥ натурал≥зму). ≤мпрес≥он≥сти намагаютьс€ у своњх творах в≥дтворити шл€хетн≥, витончен≥ особист≥ враженн€ та спостереженн€ м≥нливих миттЇвих в≥дчутт≥в та переживань, природу, схопити м≥нлив≥ ефекти св≥тла Ч проте на в≥дм≥ну в≥д неокласицизму не зобов'€зувалис€ об'Їктивно в≥дображати реальн≥сть, а натом≥сть под≥литис€ власними почутт€ми з спостер≥гачем твору, вплинути на нього. “ерм≥н уперше використовувавс€ в негативному значенн≥ при критичн≥й оц≥нц≥ твору ћоне Ђ¬раженн€, сх≥д сонц€ї (1872)«м≥ст [сховати]

≤стор≥€

«акладена за час≥в Ћюдовика XIV,  орол≥вська академ≥€ живопису ≥ скульптури, з самого початку робила акцент на вишкол≥ майстерност≥ зг≥дно з ч≥тко окресленою академ≥чною доктриною. ќдним з чинник≥в, що п≥дготували революц≥йн≥ зм≥ни у в≥дношенн≥ ≥мпрес≥он≥ст≥в до живопису був розвиток науки ≥ техн≥ки.

” XIX стол≥тт≥ з'€вилис€ нов≥ види пензл≥в: тверд≥, пласк≥, зм≥цнен≥ сталевою оправою (ран≥ше застосовувалис€ т≥льки кругл≥ пензл≥ з м'€кого волосу), що дозвол€ли застосовувати м≥цн≥ш≥ кроки. ” продажу з'€вилис€ також значно дешевш≥ синтетичн≥ барви Ч стали б≥льше застосовувати блакитного кольору, €кий до т≥Їњ пори був дуже дорогим (виготовл€ли з лазуриту). ѕочали вживати пленерн≥ мольберти та переносн≥ коробки дл€ фарб ≥ пензл≥в Ч це полегшило вих≥д на природу.

ѕоступ в науков≥й теор≥њ та практиц≥ прин≥с б≥льше знань стосовно структури б≥лого св≥тла. ¬≥дкритт€ структури св≥тла завд€ки застосуванню призми зробив Ќьютон. Ќаступн≥ важлив≥ кроки в ц≥й галуз≥ були зроблен≥ Ѕуффоном. «авд€ки прац€м французького х≥м≥ка Ўеврола в 1839 роц≥ було сформульовано описано €вище одночасного кольорового контрасту: око, бачачи €кусь барву, завжди в≥дтворюЇ барву доповнювальну, а насл≥дком цього €вища Ї те, що покладен≥ на малюнку поруч дв≥ одв≥льн≥ барви око бачить €к взаЇмно максимально розр≥знен≥. ≤ншим насл≥дком Ї практична настанова: €кщо на малюнку поруч з≥ставлено дв≥ протилежн≥ барви, то вони в≥др≥зн€тимутьс€ б≥льше за вс≥ ≥нш≥ з≥ставленн€ барв. ≤мпрес≥он≥сти використовували лише с≥м барв кольорового спектру ≥ першими стали зм≥шувати њх безпосередньо на полотн≥, а не на пал≥три, €к њх попередники.

¬еликий вплив на ≥мпрес≥он≥ст≥в мав винах≥д ≥ поширенн€ фотограф≥њ. ќгл€даючи фотозн≥мки, вони почали под≥бно компонувати своњ малюнки: њх композиц≥њ були в≥дкритими, часто справл€ли враженн€ випадкових фрагмент≥в ц≥лост≥. Ћюди чи дерева, ус≥чен≥ посередин≥, викликали справжню революц≥ю на салонах. ÷ей новаторський прорив можна було також приписати впливом €понського мистецтва, €ке ран≥ше зважилос€ на такий прорив. «'€вившись в образотворчому мистецтв≥, ≥мпрес≥он≥зм заклав фундамент ≥ дл€ аналог≥чних теч≥й в ≥нших видах мистецтв Ч музиц≥, л≥тератур≥.

ќбразотворче мистецтво

ƒещо про назву

 лод ћоне: Ђ¬раженн€, сх≥д сонц€ (фр. Impression, soleil levant)ї (1872)





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-12; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 381 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

622 - | 591 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.035 с.