Поняття «безпека життєдіяльності» є дуже багатовимірним і означає зокрема науку про безпечну взаємодії людини з техносферою, а в ширшому значенні – з середовищем проживання. Інакше висловлюючись, традиційно у цьому науковому напрямі розглядається переважно лише локальна система життєдіяльності яка утворює свого роду фундамент безпеки в системі вищого рівня, так званої глобальної системи життєдіяльності. [3,с.44-45].
З іншого боку, говорячи про локальну безпеку життєдіяльності, треба враховувати, що останнім часом намітилася також тенденція узагальненого розгляду безпеки життєдіяльності як комплексної системної властивості, що вимагає використання особливого підходу до проблеми захищеності політичної, підприємницької, інформаційної та інших напрямів діяльності, мають не скільки техногенний, скільки соціальний характер.
Ризик – цей показник тих чи інших небезпек які реалізівалися (травма, професійне захворювання, загибель особи на одне виробництві) до можливого числа потерпілихза певний період.
Для аналізу стану охорони праці на виробництві можна назвати індивідуальний, соціальний та технічний ризик.
Індивідуальний ризик характеризує небезпека певного виду для окремого індивідума. Соціальний ризик (груповий) – це ризик небезпек певної групи людей (зокрема і об'єднаної за ознакою).
Технічний ризик висловлює ймовірність аварій при експлуатації машин і устаткування, реалізації технологічних процесів, експлуатації виробничих будинків [3,с.45-46].
Отже, зменшуючи кількість негативних виробничих чинників, можна пропорційно зменшити кількість нещасних випадків. Отже, основна стратегія у зниженні виробничого ризику подається як скрупульозне виявлення негативних факторів трудового виробничого процесу систематичне вивчення цих факторів на всіх етапах трудового процесу, на всіх стадіях життєвого циклу елементів виробничого середовища. Передусім визначаються й за можливості повністю виключаються чинники, що є причинами нещасних випадків з виробництва.
Рішення проблем безпеки життєдіяльності необхідно вести суворо дотримуючись наукової основи.
Наука – вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знання дійсності [3,с.43-44].
У майбутньому людство має навчитися прогнозувати рівень негативних впливів, забезпечувати безпеку прийнятих рішень на стадії розробки, і забезпечувати захист від діючих негативних факторів, створювати й активно використовувати захисні кошти й заходи, всіляко обмежуючи зони дії рівні негативних факторів.
Реалізація цілей і завдань у системі «безпеку життєдіяльності людини» пріоритетна і має розвиватися на суворо науковій основі [5].
Наука про безпеку життєдіяльності досліджує світ небезпек, які є у середовищі проживання людини, розробляє системи та засоби захисту людини від небезпек. У сучасному розумінні безпека життєдіяльності вивчає небезпеки виробничого, побутового середовища як в умовах повсякдення, так і у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження. Реалізація цілей і завдань безпеки життєдіяльності входять такі основні етапи наукової діяльності:
—ідентифікація і опис зон впливу небезпек техносфери і її елементів (підприємства, машини, прилади й т.п.);
—розробка та реалізація найефективніших систем і методів захисту від небезпек;
—формування систем контролю небезпек та управління станом безпеки техносфери;
—розробка та реалізація заходів для ліквідації наслідків небезпек;
—організація навчання населення основам безпеки й підготування фахівців із безпеки життєдіяльності.
Головне завдання науки безпека життєдіяльності – превентивний аналіз джерел постачання та причин виникнення небезпек, прогнозування і - оцінка їхнього впливу у просторі й часі [3,с.45-47].
Сучасна теоретична база БЖД повинна містити,:
—методи аналізу небезпек;
—основи комплексного опису негативних факторів у просторі й часі з урахуванням можливості їх сукупного впливу на людину у техносфері;
—основи формування вихідних показників екологічності до знову створюваних чи рекомендованих елементів техносфери з урахуванням їхніх станів;
—основи управління показниками безпеки техносфери на базі моніторингу небезпек застосування найефективніших заходів і засобів захисту;
—основи формування вимог щодо безпеки діяльності до операторів у технічних систем і населення техносфери [5].
При визначенні основних практичних функцій БЖД необхідно враховувати історичні послідовності виникнення негативних впливів, формування зон їх дії та захисних заходів. Досить довго негативні чинники техносфери надавали основний вплив на людину лише у сфері виробництва, змусивши його розробити заходи техніки безпеки. Необхідність ширшого захисту людини на виробничих зонах призвела до охорони праці. Сьогодні негативний вплив техносфери розширився до меж, коли об'єктами захисту стали також люди у міському просторі і житлі, біосфері, яка примикає до промислових зон [№4ст.28-29].
Майже у всіх випадках прояву небезпек джерелами впливу є елементи техносфери зі своїми викидами, скидами, твердими відходами, енергетичними крисами і випромінюваннями. Ідентичність джерел впливу переважають у всіх зонах техносфери, неминуче вимагають формування спільних підходів і рішень на цих областях захисної діяльності, як безпеки праці, безпеки життєдіяльності і охорони природного довкілля. Усе це досягається реалізацією основних функцій БЖД. До них належать:
—опис життєвого простору, його зонуванням по значенням негативних факторів з урахуванням експертизи джерел негативних впливів, їх взаємного розташування режиму дії, не з урахуванням кліматичних, географічних та інших особливостей регіону чи зони діяльності;
—формування вимог безпеки і екологічності до джерел негативних факторів – призначення гранично допустимих викидів (ПДВ), скидів (ПДС), енергетичних впливів (>ПДЭВ), припустимого ризику та інших.;
—організація моніторингу стану довкілля і інспекційного контролю джерел негативних впливів;
—розробка й використання кошт еко-, био-, защисту;
—реалізація заходів для ліквідацію наслідків аварій та інших НС;
—навчання населення основам БЖД і підготовка фахівців всіх рівнів і форм діяльності до реалізації вимог безпеки і екологічності.
Не всі функції БЖД зараз однаково розвинені і впроваджені у практику. Є певні напрацювання у створені із застосуванням еко-, био-, защисту, у питаннях формування вимог безпеки і екологічності до найвагомішим джерелам негативних впливів, у створенні контролю стану довкілля в виробничих та міських умовах. Лише у останнім часом з'явилися і формується основа експертизи джерел негативних впливів, основи превентивного аналізу негативних впливів та його моніторинг в техносфері [№4ст.28-29].
Основними напрямками практичної діяльність у області БЖД є профілактика причин і попередження умов виникнення небезпечних ситуацій.
Аналіз реальних ситуацій, подій і внутрішніх чинників вже нині дозволяє сформулювати ряд аксіом в науціпро безпека життєдіяльності в техносфері.
Отже, світ техногенних небезпек цілком можна пізнати, є досить засобів і засобів захисту від техногенних небезпек. Існування техногенних небезпек та їх висока значимість в суспільстві обумовлені недостатньою увагою людини до проблем техногенної безпеки, схильністю до ризику і в зневазі до небезпек. Певною мірою це пов'язано з обмеженими знаннями людини про небезпеку і негативні наслідки та їх прояви.
Вплив шкідливих техногенних чинників, можливо усунути людиною повністю; вплив техногенних травмонебезпечних чинників – обмежена допустимим ризиком з допомогою вдосконалення джерел небезпек застосування захисних коштів; вплив природних небезпек може бути обмежене заходами попередження й захисту [№4ст.28-29].
Висновок
Отже, як нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — де інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорій ний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.
Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектуванні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, технологічних операцій тощо. Відомо, що знання, навички, досвід, набуті в одній ситуації, можна з успіхом застосовувати в інших обставинах. Такий перенос зветься позитивним проекціюванням. Безпека життєдіяльності, ік навчальна дисципліна, дає широкі можливості для реалізації цього принципу тому, що вона вирішує двоєдину задачу. З одного боку, вона підвищує гуманітарну складову при підготовці майбутніх спеціалістів технічного напрямку, а з іншого — дає студентам гуманітарних закладів освіти необхідний для подальшої діяльності мінімум технічних знань [1,с. 8-11].
Підготовка студентів в рамках цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані передусім на формування світогляду, вироблення ідеології поведінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософію безпеки локальних екосоціосистем,
знати, як будується логічне дерево подій, визначати існуючі проблеми безпеки.
Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна, не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін — охорони праці. цивільної оборони, промислової екології, комунальної гігієни тощо. Але безпека життєдіяльності забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін з безпеки.
Безпека життєдіяльності не засіб особистого захисту, а дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства. Спеціаліст, що досконало засвоїв предмет «Безпека життєдіяльності», здатний вміло діяти в умовах небезпеки, захищаючи таким чином як своє життя та здоров’я, так і життя та здоров’я інших людей [1,с. 8-13].
