Правила навчання - положення, якими має керуватися вчитель у викладанні.

Методи науково-педагогічного дослідження

У процесі педагогічного дослідження, яке має на меті отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, дбаючи, щоб таке поєднання забезпечило отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання. Використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому вони мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей про об'єкт дослідження якнайбільшої кількості джерел, що дасть змогу аналізувати не лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.

Різноманітність методів педагогічного дослідження можна класифікувати на емпіричні методи дослідження, теоретичні методи, математичні і статистичні методи дослідження.

 

Види досліджень

· Фундаментальне дослідження, розпочате головним чином, щоб виробляти нові знання незалежно від перспектив застосування.

· Прикладне дослідження має на меті одержання і використання знань для практичних цілей.

Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

Методи опиту — бесіда, інтерв'ю, анкетування. Бесіда — самостійний або додатковий метод дослідження, вживаний з метою отримання необхідної інформації або роз'яснення того, що не було достатньо ясним при спостереженні. Бесіда проводиться по заздалегідь наміченому плану з виділенням питань, що вимагають з'ясування. Бесіда ведеться у вільній формі без записування відповідей співбесідника. Різновидом бесіди є інтерв'ювання, привнесене в педагогіку з соціології. При інтерв'юванні дослідник дотримується заздалегідь намічених питань, що задаються в певній послідовності. Під час інтерв'ю відповіді записуються відкрито.Анкетування — метод масового збору матеріалу за допомогою анкети. Ті, кому адресовані анкети, дають письмові відповіді на питання. Бесіду і інтерв'ю називають опитом "лицем до лиця", анкетування — заочним опитом.Результативність бесіди, інтерв'ювання і анкетування багато в чому залежить від змісту і структури питань, що ставляться. План бесіди, інтерв'ю і анкета — це перелік питань (запитальник).

Експеримент - це метод наукового пізнання, спрямований на виявлення причинно-наслідкових зв'язків та доведення гіпотези, шляхом цілеспрямованого і контрольованого зміни умов протікання процесів чи явищ.

Вивчення продуктів діяльності - один з найпоширеніших методів психологічного дослідження — вивчення продуктів діяльності. Метод являє собою систему дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності людини. Центральним моментом структури методу є поняття "продукт діяльності".

Педагогічне тестування (англ. test -— випробовування, перевірка). Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

Індивід (лат. individuum — неподільне) — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens. Дитина народжується як індивід. Завдяки спілкуванню з дорослими вона поступово засвоює соціальний досвід людства і включається в систему суспільних відносин, що формують її потреби, інтереси, світогляд, переконання, тобто розвивають її як особистість.

Особистість — суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

Індивідуальність — сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.

Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.

Здібності - індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини, пов'язані з успішністю виконання будь-якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь і навичок.

Характер - у психології - динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей людини.

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини.

Интерес (чувство) — положительно окрашенный эмоциональный процесс, связанный с потребностью узнать что-то новое об объекте интереса, повышенным вниманием к нему.

Потрібність -необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні людині предмети.

Схильність - стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну працю.

Розвиток людини - це процес становлення та формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Формування особистості - це становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Спадковість - відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками - морфологічної, фізичної.

Середовище - комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток.

Соціалізація -це процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, елементів культури, установ, властивих суспільству, соціальних груп, до яких він належить.

Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розуміють підвищення рівня усвідомленого пізнання об'єктивно-реальних закономірностей у процесі навчання.

Віковий період

Віковий період людини може схиляти її до різнобічного розвитку незалежно від її бажання або небажання.

До повноліття за особу планують її батьки або опікуни, які влаштовують різні умови, що сприяють розвитку у людині певних якостей, здібностей і можливостей.

Віковий період людини контролюється її батьками, які здатні виявляти свій контроль до повного повноліття і самостійної зайнятості.

Найчастіше люди схильні зупинятися у своєму внутрішньому розвитку після 12 років і у відрізку до 16 років. Буває, перед вами людина виглядає зовнішністю на 40 або 80 років, а в процесі спілкування або відносин складається враження про її інтелектуальну розвиненість на 15-16 років.

У кожному віці людини існують причини, які підштовхують її до різнотематичного розвитку свого розуміння, усвідомлення та поведінки. Як тільки людина зупиняє своє прагнення щодо розвитку, то з цього часу настає її функціональна деградація мислення, а після і органічна втома.

Віковий період у людині як сезон весни, який може тривати довго або різко зупинитися, а іноді може тривати все життя. Віковий період людини надається природними умовами для її розвитку.

Бувають люди розвинені понад стандарт свого віку, цьому завжди супроводжують особливі умови життя таких людей. Часто багато людей у юному віці, в різних темах свого розвитку щось пропускають і потім мають тематичні прогалини, природні непорозуміння або навіть недорозвинене усвідомлення простих сфер життя.

Бувають люди розвинені понад стандарт свого віку, цьому завжди супроводжують особливі умови життя таких людей. Часто багато людей у юному віці, в різних темах свого розвитку щось пропускають і потім мають тематичні прогалини, природні непорозуміння або навіть недорозвинене усвідомлення простих сфер життя.

Акселерація (лат. acceleratio - прискорення) - прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньо фізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.

Акселерация (от латинского «ак- селерацио» — ускорение) — это ускоренное физическое и отчасти психическое развитие в детском и подростковом возрасте.

 

Ретардація (лат. retardatio- затримання) - фізичне й інтелектуальне відставання дитини в розвитку.

Індивідуалізація -це — процес переходу індивіда до самовизначення.

Самовиховання — це вищий етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості.

 

Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Дидактика - галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.

Мета процесу навчання - усвідомлення вчителем та сприйняття учнями мети та завдань навчальної теми.

Викладання - діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння - цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками.

Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Уміння (навички) — здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навиків.

Навичка - психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Сприймання - відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Осмислення навчального матеріалу - процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

Розуміння - мислительний процес, спрямований на виявлення істотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Закріплення знань, умінь і навичок - спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Програмоване навчання

Провідною ідеєю програмованого навчання є формуван­ня структури навчального матеріалу, його змісту і обсягу на основі еле­ментів інформації. Зміст кожної теми розбивається на окремі, логічно закінчені частки інформації, елементи інформації. Ці елементи розмі­щуються в певній послідовності, що визначається логікою навчально­го змісту. Дії учня щодо засвоєння елементу інформації називають кро­ком. Здійснивши крок, учень відповідає на запитання, сформульоване для даного кроку, шляхом вибору правильної відповіді. При правильній відповіді програма дозволяє йому перехід до наступного кроку, при неправильній — учень опрацьовує той самий елемент змісту. Програ­моване навчання має великі можливості для здійснення індивідуалі­зації навчання. Можливості цього навчання істотно розширилися у зв´язку із застосуванням комп´ютерів у навчанні. Окремим видом про­грамованого навчання є навчання із застосуванням алгоритмів.

Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішенні студентами проблем.

Модульна система навчання базується на індивідуалізованому підході, при якому головну роль відіграє не педагог, а учень, який навчається за власною індивідуальною програмою, самостійно визначаючи темп навчання та термін його закінчення. Все залежить від ставлення учня до навчання, його здібностей, наявних знань та трудових навичок.

Технологічний підхід - Зміст навчання охоплює не тільки навчальний матеріал, що підлягає засвоєнню, а й те, що і на якому рівні, яким чином, засвоєно, тобто включає в себе технології і форми організації навчальної діяльності, методи навчання і діагностику його результатів - в тій мірі, в якій все це впливає на навченість, освіченість, розвиток особистості.

Закономірності навчання – це об'єктивні, суттєві, стійкі, повторювані зв'язки між складовими частинами, компонентами процесу навчання. Закономірності - це вираження дії законів в конкретних умовах. Особливість поняття "закономірності" в дидактиці полягає в тому, що зв'язки, залежності між компонентами процесу навчання мають переважно імовірно-статистичний характер. Частина з них діє завжди, постійно, незалежно від дії учасників і умов процесу, наприклад: мета і зміст навчання залежать від вимог суспільства до рівня освіти особистості. Більшість же закономірностей проявляється як тенденція, тобто не в кожному конкретному випадку, а в статистичному ряді, в деякій множині випадків.

Закон — це об´єктивно існуючий, постійно діючий і необхід­ний взаємозв´язок між предметами, явищами та процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності. Законом у дидак­тиці можна вважати внутрішній істотний зв´язок явищ навчан­ня, який зумовлює їх необхідний вияв і розвиток (І.Я. Лернер).

Принципами навчання (принципами дидактики) називають певну систему вхідних, основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність З позиції системно-структурного підходу теоретично процес навчання описується і якоюсь мірою визначається відповідними принципами і закономірностями, технологією, системою управління, практичними порадами.

Правила навчання - положення, якими має керуватися вчитель у викладанні.

Процес навчання — це сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій учителя і учнів, спрямованих на забезпечення свідомого і міцного засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, формування вміння використовувати їх у житті, на розвиток самостійності мислення, спостережливості та інших пізнавальних здібностей учнів, оволодіння елементами культури розумової праці і формування основ світогляду.

Ціль навчання — це ідеальне мисленнєве передбачення кінцевого результату процесу навчання, це те, до чого прагнуть педагог і учні.

Це означає, що проектуючи проведення навчального заняття, педагог повинен чітко визначити завдання навчання, розвитку та виховання. При цьому він конкретизує рівень, на якому будуть здійснюватися цільові установки: загальне ознайомлення з новою темою, засвоєння теоретичного аспекту матеріалу, що вивчається, формування практичних умінь і навичок, перевірка знань і под. Доведення до свідомості учнів завдань навчального заняття збільшує можливість активізації пізнавальної діяльності школярів, їх свідомої і послідовної праці протягом усього заняття.

Мотивація учіння - це система стійких мотивів, що визначає конкретну активну навчально-пізнавальну діяльність учня.