Небезпечні для людини фактори пожежі

ЗОНИ ПОЖЕЖІ

Активна ділянка пожежі включає в себе чотири зони (рис. 2.5).
ЗОНА ГОРІННЯ – частина простору, в якій безпосередньо відбувається горіння. Вона може обмежуватися огороджувальними конструкціями будівель, споруд, приміщень, стінками технологічного устаткування.

ЗОНА ТЕПЛОВОГО ВПЛИВУ – прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами. Межі даної зони визначаються гранично допустимими значеннями теплових потоків і температур для людини, конструкцій та горючих матеріалів. Теплопередача в навколишнє середовище здійснюється способами конвекції, теплового випромінювання та теплопровідністю.

ЗОНА ЗАДИМЛЕННЯ – простір, суміжний з зоною горіння, в якому можливе розповсюдження продуктів горіння.

ЗОНА ТОКСИЧНОСТІ – об’єм простору, заповнений димовими газами, що вміщують токсичні продукти горіння в концентраціях, небезпечних для життя та здоров’я людей.

Під час пожежі зони знаходяться в стані постійного динамічного переміщення та перекривають одна одну.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі поділяються за ГОСТ 27331-87 на відповідні класи та підкласи, що наведені на рис. 2.6 (див. с. 30).

Класи пожеж за ГОСТ 27331-87
А – горіння твердих речовин

В – горіння рідких речовин

С – горіння газів

D – горіння металів

 

Небезпечні для людини фактори пожежі

НЕБЕЗПЕЧНІ ФАКТОРИ ПОЖЕЖІ (НФП) - фактори пожежі, вплив яких призводить до травми, отруєння чи загибелі людини, а також до матеріального збитку. До таких факторів належать (у дужках вказані граничні значення): температура навколишнього середовища (70 ° C); інтенсивність теплового випромінювання (500 Вт/м2); вміст оксиду вуглецю (0,1% об.); Вміст діоксиду вуглецю (6,0 % об.); вміст кисню (менше 17% об.) та ін

Основні ОФП: підвищена температура, задимлення, зміна складу газового середовища, полум'я, іскри, токсичні продукти горіння і термічного розкладання, знижена концентрація кисню. Величини параметрів ОФП прийнято розглядати передусім з точки зору їхньої шкоди для здоров'я і небезпеки для життя людини при пожежі.

До вторинних проявів ОФП відносяться:

осколки, частини зруйнувалися апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, що випали із зруйнованих апаратів, устаткування;

електричний струм, що виник в результаті винесення напруги на струмопровідні частини конструкцій і агрегатів;

небезпечні фактори вибуху, що стався під час пожежі.

У картці обліку пожежі серед причин загибелі людей при пожежах зазначаються також психічні фактори, падіння з висоти, паніка і т. п. Особливу небезпеку для життя представляє токсичність продуктів горіння полімерних матеріалів. Висока корозійна активність диму завдає істотної шкоди радіоелектронної апаратури, особливо при пожежах на АТС і подібних об'єктах.

Температура в кімнаті, де відбувається пожежа, може бути 100°С на рівні підлоги й підвищуватися до 600°С на рівні очей дорослої людини. Вдихання такого гарячого повітря обпалює легені, висока температура спричиняє займання одягу, ушкодження шкіри, слизової оболонки, тобто призводить до термічних опіків. Тяжкість опіку суттєво залежить від площі ураженої поверхні тіла. Розрізняють чотири ступені опіків:

ступінь - виникає почервоніння шкіри;

ступінь - з'являються пухирі;

ступінь - починається відмирання (некроз) шкіри на всю глибину;

ступінь - обвуглюється шкіра.

Нестача (знижена концентрація) кисню - це зниження його концентрації під час горіння речовин і матеріалів в умовах пожежі. Нагадаємо, що горіння - це процес окислювання.

У нормальній атмосфері міститься близько 21% кисню. Мінімальний безпечний для здоров'я людини рівень кисню -19,5%. За концентрації кисню 15-19% і нижче можуть спостерігатися порушення координації рухів та ранні стадії ознак, що наведені нижче:

12-14% - збільшується частота дихання й пульсу, утруднюється сприйняття;

10-12% - наростає частота дихання, губи синіють, свідомість істотно "звужується";

8-10% - людина втрачає здатність думати, слабшає, виникає нудота, імовірна непритомність;

6-8% - смерть протягом 6-8 хвилин;

4-6% - кома через 40 секунд, конвульсії, припинення дихання, смерть.

Один із головних ефектів нестачі кисню - погіршення свідомості, коли людина втрачає здатність міркувати ясно та раціонально, об'єктивно розуміти, що відбувається, й приймати адекватні рішення.

За понижених концентрацій кисню на пожежах утворюється дуже небезпечний продукт неповного згоряння вуглецю - оксид вуглецю (СО).

Найчастіше під час пожежі люди отримують смертельне отруєння оксидом вуглецю (чадним газом), який небезпечний тим, що в 200-300 разів інтенсивніше за кисень реагує з гемоглобіном крові. Внаслідок цього кров'яні тільця втрачають здатність постачати організм киснем, що спричиняє кисневе голодування, порушення координації рухів, депресію. Людина втрачає здатність розмірковувати, її поведінка стає неадекватною - вона втрачає бажання усунути загрозу й не вживає заходів для власного порятунку. Ймовірні припинення дихання та смерть.

Діоксид вуглецю (СО2) може призвести до смерті вже через кілька хвилин за відносно великої концентрації (8-10%), яка на пожежах зустрічається досить рідко. Однак і за менших концентрацій діоксид вуглецю небезпечний у зв'язку з тим, що викликає прискорене дихання, яке, своєю чергою, призводить до збільшення поглинання організмом інших токсичних продуктів горіння. Так, за концентрації діоксиду вуглецю 2% частота дихання збільшується в 1,1 раза, 6% - в 1,5 раза.

Хлористий водень (HCl) викликає набряк трахеї та легенів, подразнення очей і дихальних шляхів, серйозні пошкодження слизової оболонки. У людини з'являються печія у грудях, спазми в горлі, утруднюється дихання. Смерть наступає від ядухи.

Ціанистий водень (HCN), або синильна кислота - найтоксичніша речовина, що зустрічається на пожежах. її вплив полягає в припиненні доступу кисню до тканин організму, що послаблює серцеву діяльність і заважає диханню.