Загальна характеристика цивільних правовідносин.

Зміст цивільних правовідносин (які поділяють на особисті немайнові та майнові правовідносини) складають:

- суб´єктивне цивільне право - засноване на цивільно-правових нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задоволення свого інтересу від зобов’язаної особи (перевізник має право вимагати від відправника за перевезення вантажу оплатити встановлену плату).

- цивільно-правовий обов´язок - закон (договір) зобов´язує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматися від певних дій) для задоволення інтересів уповноваженої особи. (Наймач житла: - зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані; - не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця)

Ст. 11 ЦК України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов’язків:

1) договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (заповіт, дарування, оренда земельної ділянки).

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пошкодження речі; фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи)

4) інші юридичні факти (стихійні лиха призводять до виплати страхових сум застрахованим; прийняття спадщини).

5) безпосередньо з актів цивільного законодавства (з актів органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування) – ЗУ «Про авторське право і суміжні права» автор має право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні)

6) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду (визнання особи недієздатною і призначення над нею опікуна).

Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства, фізичні особи-підприємці), юридичні особи, держава Україна, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою, якій належить здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність, яка виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку (ст. 290 Повнолітня дієздатна фіз. особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин, ст. 295 Фіз. особа, яка досягла 16 років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.)

Цивільну дієздатність має фіз. особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Це здатність фіз. особи своїми діями набувати для себе цивільних прав обов’язків, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Самостійно: Види дієздатності: ст. 30-42, а також ст. 43-48