Тема: «Індустріалізація і масова колективізація в Українській РСР».

План

1. Успіхи і труднощі індустріалізації.

2. Колективізація в Українській РСР: причини, засоби та підсумки. Примусова компонента у проведенні колективізації.

3. Голод в Україні у 1932-1933 рр., його причини та наслідки. Дискусійні питання.

4. Становлення сталінського тоталітарного режиму.

Література:

1. Бойко О.Д. Iсторiя України. – К., 2004.

2. Воронянский А.В. История Украины.– Х., 2004.

3. Губарев В.К. История Украины. Справочник.– Донецк,2004.

4. Семененко В.И. Радченко Л.А. История Украины. – Х., 1999.

5. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993.

6. Гунчак Т. Україна. Перша половина XX столiття. Нариси полiтичної iсторії. – К.,1993.

7. Миронин С. «Голодомор» на Руси. – М.,2008.

8. Свiтлична В.В. Iсторiя України. – Київ-Львiв, 2002.

9. Історія держави і права України. Т.1. – К.,2000.

10. Шаповал Ю. «Повелительная необходимость»: год 1932, год 1933.// Две Руси. ред. Ившина Л. – К., 2004. – С.280- 314.

Хронологія подій:

1925 р. – XIV з’їзд ВКП(б). Прийняття рішення про проведення індустріалізації в СРСР.

1927 р. – XV з’їзд ВКП(б). Прийняття рішення про широке кооперування сільського господарства.

1932-1933 р.р. – голод в Українській РСР.

жовтень 1932 р. – введення в дію першої черги Дніпрогесу.

31 серпня 1935 р. – перший рекорд О.Стаханова. Початок стахановського руху.

Персоналії:

И.В.Сталин, Л.Каганович, С.Косіор, М.Бойчук, О.Вишня, Л.Курбас, П.Постишев, М.Самокиш, В.Чубар, О.Довженко, О.Стаханов, П. Ангеліна, М.Ізотов.

Методичні рекомендації:

При відповіді на перше запитання студенту треба звернути увагу на завдання, які були поставлені керівництвом партії більшовиків і радянської держави: створити сучасну промисловість, здатну задовольнити вимоги населення, забезпечити країну необхідними товарами, поступово підвищуючи їх якість, запезпечити армію сучасною зброєю, підвищивши її обороноздатність, забезпечити сільське господарству сучасною технікою, яка б зробили б колгоспне та радгоспне виробництво конкурентоздатним з великим приватним сільгоспвиробництвом. Далі студент повинен показати процес створення нової індустріальної бази в Українській РСР, треба розповісти про головні новобудови перших п’ятирічок, прояви трудової ініциативи робітників (стахановський рух).

Розглядаючи друге питання, студент повинен звернути увагу на події які прискорили початок процесу прискореної примусової колективізації: необхідність забезпечити подуктами харчування зростаюче населення промислових міст в умовах скорочення кількісті сільськогосподарських працівників; підвіщити можливості експорту сільгосппродукції, ліквідувати можлівість конкуренції приватного виробника з державним сектором на ринку сільгосппродукції, саму можливість хлібного бойкоту зразку 1927 року. Звернути увагу на жорсткі примусові заходи у відношені сілянства при здійснині колективізації на початку 30-х років. Підкреслити суперечливі наслідки процесу колективізації, дати розгорнутий аналіз цих наслідків.

Аналізуючі причини голоду 1932-33 років треба взяти до уваги весь складний комплекс факторів, якій призвів до цієї трагедії: наслідки помилок та зловживань, припущених у процесі колективізації, наслідки природних катаклізмів, прізвівших до страшного неврожаю, інших причин. Мати уявлення про різні точки зору на причини голоду.

Доповідаючі про створення сталінського тоталітарного режиму, студент повинен розуміти особливості становіща країни які обумовили можлівість обмеження демократичних свобод, посилення централизованої влади правлячої партії та державно-бюрократичного апарату, застосування политичніх репресій як засобу вирішення внутрішніх протиріч у правлячіх колах партії і держави та прідушення протидії офіціальній політиці та ідеології з боку частини населення.

Термінологічний мінімум:

Артіль - сільськогосподарська, риболовецька, промислова і т. п.) - добровільне об'єднання працівників для ведення спільного господарства чи досягнення спільної мети

Індустріалізація - процес створення великого машинного виробництва і на цій основі перехід від аграрного до індустріального суспільства.

Колективізація - політика об'єднання приватних селянських господарств і створення колективних господарств (колгоспів). На Україні в часи СРСР - це насильницька колективізація, яку супроводжували терор проти селян, розкуркулення, голодомор.

Колгосп – колектівне господарство, у якому земля знаходиться у колектівному користуванні, знаряддя праці та господарськи будівлі знаходятся у колектівній власності, а результаті праці після виконання державного завдання розподіляються між колгоспниками в залежності від кількісті відпрацьованих у господарстві днів.

Радгосп – радянське господарство, у якому земля, знаряддя праці та господарські будівлі та результати праці є державною власністю, а радгоспники мають статус найманих робітників які працюють на землі і отримують від держави заробітну платню.

Тоталітарний режим - тип політичного ладу, при якому влада зосереджується в руках певної групи, яка знищує демократичні свободи, підпорядковує усі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над суспільством шляхом терору, політичного, соціально-економічного та духовного закабаления.

Семінар № 7-8 (4 години).
Тема: «Україна у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)»
Семінар № 7
План:
1. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Причини поразок Червоної Армії в початковий період війни.
2. Оборона Києва, Одеси, Севастополя.
3. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників.
Література:
1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2004.
2. Воронянський А.В. Історія України: навчальний посібник для школярів і студентів. – Х., 2004.
3. Грицак Я. Нарис Історії України: формування модерної Української нації XIX-XX століття. – К., 1996.
4. Губарєв В.К. Історія України. Довідник школяра і студента. – Донецьк, 2004.
5. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарськіх зайняти / За ред. В. М. Литвина. – К., 2006.
6. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупередженій погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Х., 2007.
7. Савченко Н.М., Подольський М.К. Історія України: модульний курс. Навчальний посібник. – К., 2006.
8. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Хронологія подій:
22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР.
5 липня -26 вересня 1941 р. - оборона Києва.
4 серпня - 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси.
30 жовтня 1941 - 4 липня 1942 р. - оборона Севастополя.
22 липня 1942 р. - Завершення окупації України.
18 грудня 1942 р. - початок визволення території України.
5 липня - 23 серпня 1943 р. - битва на Курській дузі.
Вересень - листопад 1943 р. - битва за Дніпро.
6 листопада 1943 р. - визволення Києва.
8 вересня - 28 жовтня 1944 р. - звільнення Закарпатській Україні. Звільнення всій території України від німецько-фашистських окупантів.

Персоналії:
І.В.Сталін, М.Ф. Ватутін, А.І.Єременко, Г. К. Жуков, М.П.Кирпонос, І.М.Кожедуб, І.С.Конєв, І.Є. Петров.
Методичні рекомендації:
При вивченні першого питання семінару слід звернути увагу на те, що підготовлений німцями план «Барбаросса» передбачав «бліцкриг» - нанесення блискавичного удару в напрямку Києва і створення сприятливих умов для настання всередину Україні. Війна повинна була завершитися, відповідно до плану німців, протягом 2-2,5 місяців розгромом Червоної Армії. Студенти повинні знати, що намічалося у відповідності з німецьким планом «Ост» на території Україні. Слід звернути увагу на розстановку сил з одного і з іншого боку в перші дні війни, а також засвоїти основні складові режиму воєнного стану, введеного в ряді районів СРСР, в тому числі і на Україні.
З'ясовуючи причини поразок Червоної армії, слід звернути увагу на прорахунки радянського керівництва в сфері зовнішньої політики, оцінці планів фашистської Німеччини; відсутність реалістичного плану оборони, репресії напередодні війни, повільне переозброєння військової техніки, жорстку централізацію управління військами з боку ставки за відсутності належної системи зв'язку, що позбавило фронтових командирів можливості приймати оперативні рішення виходячи з конкретної бойової обстановки. Важливим є фактор раптовості і масажуванні удару німецької армії.
При підведенні підсумків з цього питання студенти повинні прийти до розуміння того, що в дуже складних умовах початку війни гітлерівський план «блискавичної війни» був зірваний. Радянське командування отримало можливість для збільшення резервів і підготовки до контрнаступу.
При вивченні другого питання студенти повинні знати, що з середини липня 1941 р. вирішальні бої розгорнулися на київському напрямку. За допомогою народного ополчення Червона Армія більше 2х місяців тримала оборону Києва. Сталін наказав утримати Київ "за всяку ціну». Однак до 17 вересня навколо Києва утворився «котел» і ставка дозволила залишити Київ. У київському оточенні припинили існування чотири армії. А трьохсоттисячна румунська армія розгорнула широкий наступ на південний схід і південь України. Більше 2-х місяців тривала оборона Одеси - важливої бази Чорноморського флоту. Студенти повинні знати, що з 8 серпня до 16 жовтня 1941 р. солдати, матроси і жителі міста відбивали атаки противника. І тільки у зв'язку з загрозою захоплення Криму Ставка наказала захисникам залишити місто. І Окрема Приморська Армія (командуючий генерал І. Є. Петров) була евакуйована з Одеси до Севастополя, де брала участь в обороні міста. Героїчна оборона Севастополя тривала 250 днів: з другої половини жовтня 1941 р. до початку липня 1942 р. Студенти повинні зрозуміти, яка роль Севастополя в цій війні, чому ворог надавав таке велике значення захопленню його, вдаючись неодноразово до штурму міста, проводячи інтенсивні бомбардування.
Практично вся територія України була окупована німцями до кінця липня 1942 р., але всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів тільки посилювалася.
При вивченні третього питання слід звернути увагу на те, що умови для звільнення українських земель від німецько-фашистських окупантів були створені перемогами Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і в Курській битві в серпні 1943 р.
Високий патріотизм народу, масовий трудовий і військовий героїзм, єдність фронту і тилу, потужний рух Опору стали головною основою переможного наступу радянських військ по всьому фронту. Звільнення Україні почався 18 грудня 1942 р. з території Луганської області, потім у серпні 1943 р. звільнений Харків, у вересні 1943 р. - Донецьк, 6 листопада 1943 р. – Київ, 24 грудня 1943 почався загальний наступ Червоної Армії на Правобережжя.
Студентам слід звернути увагу на головні наступальні операції Червоної Армії, в результаті яких завершилося визволення України від німецько-фашистських окупантів: Корсунь-Шевченківську, Луцько-Рівненську. Львівсько-Сандомирську, Карпато-Ужгородської та Яссько-Кишинівську.
Термінологічний мінімум:
Геноцид (від греч.γένος - рід, плем'я Ілатов. Caedo - вбиваю) - дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку шляхом: вбивства членів цієї групи; заподіяння тяжкого шкоди їх здоров'ю; заходів, розрахованих на запобігання дітородіння в такій групі; примусової передачі дітей; навмисного створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення цієї групи
Операція Барбаросса (Директива № 21. План «Барбаросса»; ньому. Weisung Nr. 21. Fall Barbarossa, на честь Фрідріха I) - план вторгнення Німеччини в СРСР на Східноєвропейському театрі Другої світової війни і військова операція, що здійснювалася у відповідності з цим планом на початковій стадії Великої Вітчизняної війни.
План «Ост» (нім. Generalplan Ost) - секретний план німецького уряду Третього рейху з проведення етнічних чисток на території Східної Європи, і її німецької колонізації після перемоги над СРСР
Екстремізм - (від лат. Extremus крайній), прихильність до крайніх поглядів, заходам (зазвичай в політиці).
Райхскомісаріат Україна (нім. Reichskommissariat Ukraine, укр. Райхскомісаріат Україна) - освічена 20 серпня 1941 адміністративно-територіальна одиниця в складі Третього рейху під німецькою адміністрацією на території України
Націонал-соціалізм (нацизм) - німецька різновид фашизму, заснована на теорії переваги біологічно «обраної» раси, а також аналогічні течії, що виникли по німецькому прикладу в інших країнах
Тоталітаризм (від лат. Totalis - весь, цілий, повний; лат. Totalitas - цілісність, повнота) - політичний режим, який прагне до повного (тотального) контролю держави над усіма сторонами життя суспільства.

Семінар № 8
План:
1. Окупаційний режим на території України.
2. Колабораціонізм в роки війни.
3. Рух Опору на окупованих землях:
А) радянські підпільники та партизани у боротьбі з фашистами
Б) дії ОУН-УПА.
Література:
1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2004.
2. Воронянський А.В. Історія України: навчальний посібник для школярів і студентів. – Х., 2004.
3. Грицак Я. Нарис Історії України: формування модерної Української нації XIX-XX століття. – К., 1996.
4. Губарєв В.К. Історія України. Довідник школяра і студента. – Донецьк, 2004.
5. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарськіх зайняти / За ред. В. М. Литвина. – К., 2006.
6. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупередженій погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Х., 2007.
7. Савченко Н.М., Подольський М.К. Історія України: модульний курс. Навчальний посібник. – К., 2006.
8. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.
Хронологія подій:
20 червня 1942 р.- створення Українського штабу партизанського руху.
14 жовтня 1942 р. - створення Української повстанської армії.
28 жовтня 1944 р. - визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Персоналії:
Ковпак Сидір Артемович (1887 - 1967) - командир Путивльського партизанського загону (пізніше - Сумського партизанського з'єднання), член нелегального ЦК КП (б) України, генерал-майор. Двічі Герой Радянського Союзу
Бандера Степан Андрійович (1909-1959) - керівник Організації українських націоналістів ОУН (б) у 1941-1959 рр..
Шухевич Роман Йосипович (1907-1950) - керівник ОУН (б) на територіях Західної України та Східної Польщі з травня 1943 року, з 1944 року - головнокомандувач УПА.
Галан Ярослав Олександрович (1902-1949) - український радянський письменник-антифашист, драматург, публіцист.
Строкач Тимофій Амвросійович (1903-1963) - радянський генерал-лейтенант, начальник Українського штабу партизанського руху в 1942-1945 роках.
Методичні рекомендації:
Велика Вітчизняна війна залишила незгладимий слід у пам'яті українського народу як найважчий період в його історії. Висвітлюючи окупаційний режим в Україні в 1941-1944 роках, слід виділити методи і організаційні форми, на які він спирався, а також завдання, на виконання яких був спрямований. При вивченні другого питання слід розкрити суть колабораціонізму взагалі і особливості його прояву в українських землях в роки Великої Вітчизняної війни. Окупаційний режим викликав всенародну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. Відповідаючи на третє питання необхідно охарактеризувати діяльність таких складових руху опору, як масовий партизанський і підпільний рух. При цьому потрібно проаналізувати основні етапи розвитку партизанського руху від зародження до широкого поширення і активізації боротьби з окупантами. Окремо слід розглянути процес формування і напрями боротьби Української повстанської армії в роки війни.

Підводячи підсумки, необхідно особливу увагу приділити наслідкам фашистського окупаційного режиму для українського населення.
Термінологічний мінімум:
Фашизм - соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими тоталітарного типу, в будь-яких своїх різновидах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий новий порядок і гранично жорсткі засоби його твердження.
Нацизм - німецька версія фашизму, яка акумулює його основні системні ознаки і що відрізняється особливою акцентація расизму та мілітаризму.
Окупація - військове, тимчасове (у міжнародному праві) заняття озброєними силами території супротивника, без придбання суверенних прав на неї.
Колабораціонізм - військове, політичне й економічне співробітництво громадян держав антигітлерівської коаліції або представників основних етнічних груп даних держав з нацистською Німеччиною, Японією та Італією у ході Другої світової війни.
Рух Опору - опір на окупованих Німеччиною і її союзниками територіях в роки Другої світової війни, приймало різні форми:-співпрацю, страйки на підприємствах, пропаганда, переховування збитих пілотів, партизанщина.

Семінар № 9
Тема: «Державне будівництво в Україні (1990-2010 рр.)».
План
1. Конституційний процес в Україні (1990-1996 рр.).
2. Становлення владних структур в Україні.
3. Конституційні процеси 2004-2010 рр. в Україну.
4. Створення Автономної республіки Крим.
Джерела та література
Джерела:
1. Декларація про державний суверенітет України.
2. Акт проголошення Незалежності України.
3. Конституція України.
4. Закон України «Про внесення змін до Констітуції України».
Основна література:
1. Багров М.В. Регіональна геополітика сталого розвитку.– К.: Либідь, 2002. – 254 с. – (Крим - ХХІ століття).
2. Регіональна геополітика І сталий розвиток (концептуальні підході на прікладі Криму) / М.В. Багров // Укр. геогр. журн. – 2001. – N 4. – С. 4-10.
3. Бойко О.Д. Iсторiя України. – К., 2004. – С. 566-588.
4. Воронянський А.В. Історія України.– Х., 2004. – С. 486-495.
5. Губарєв В.К. Історія України. Довідник.– Донецьк, 2004. – С. 617-629.
6. Семененко В.І. Радченко Л.О. Історія України. – Х., 1999. – С. 438-453.
7. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993. – С. 696-711.
Хронологія подій
1990 р., 16 липня - Декларація про державний суверенітет України.
1991 р., 24 серпня - Акт проголошення незалежності України.
1991 р., 1 грудня - Всеукраїнський референдум з питання про підтвердження Акту проголошення державної незалежності України та вибори Президента України.
1991 р., 8 грудня - Припинення існування СРСР. Створення СНД.

1995 р., листопад - Вступ України до Ради Європи.
1996 р., 28 червня - Прийняття Верховною Радою Конституції України.
1998 р., 23 грудня - Прийняття Верховною Радою АРК Конституції Автономної республіки Крим.
Персоналії:
Л. Лук 'яненко, В. Чорновіл, Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко, Ю. Тимошенко, В. Литвин, О. Мороз, В. Янукович.
Методичні рекомендації:
При вивченні даної теми студентам необхідно засвоїти, що процес державного будівництва в Україні в 90-х рр. ХХ століття був тривалим і складним, а набуття Україною незалежності стало результатом народного волевиявлення. Конституційний процес відбувався у складних політичних соціально-економічних умовах і в даний момент не завершено.
Термінологічний мінімум:
Республіка (лат. res publica, «справа народу») - форма державного правління, при якій верховна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням (або державними органами) на певний термін.
Сепаратизм (фр. séparatisme від лат. Separatus - окремий) - прагнення до відокремлення, відособлення, сецесії; рух за відділення частини держави і створення нового державного утворення або за надання частині країни автономії.
Федерація (лат. foederatio - об'єднання, союз) - форма державного устрою, при якій частині федеративної держави є державними утвореннями, що володіють юридично певної політичної самостійністю.
Конституція (від лат. Constitutio - «пристрій») у формальному сенсі - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили держави чи державно-територіального утворення у федеративній державі, закріплює основи політичної, правової та економічної систем даної держави або освіти, основи правового статусу особистості.
Державний суверенітет (фр. souveraineté - верховна влада [1]) - це невідчужуване юридична якість незалежної держави, що символізує його політико-правову самостійність, вищу відповідальність і цінність як первинного суб'єкта міжнародного права; необхідне для виняткового верховенства державної влади і передбачає непокору владі іншої держави; виникаюче або зникає в силу добровільної зміни статусу незалежної держави як цілісного соціального організму; обумовлене правовою рівністю незалежних держав і що лежить в основі сучасного міжнародного права.
Референдум (від лат. Referendium) - форма безпосереднього волевиявлення громадян, що виражається у голосуванні по найбільш значущих питань загальнодержавного, регіонального чи місцевого масштабу.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ