Формування інститутів державної влади України після проголошення незалежності. Прийняття Коституції України, її значення.

Стрижневою проблемою періоду становлення незалежної молодої держави є формування державних інститутів влади, заміна партійно-радянської системи на президентськ- парламентську.

Основними державотворчими процесами є:

- зміна назви УРСР на Україна (з-н від 17.09.1991р.);

- визначення правового статусу населення з-ном від 08.10.1991р. «Про громадянство України»;

- прийняття з-ну «Про державний кордон України»;

- прийняття ВР «Декларації прав національностей України» (01.11.1991р.)

-формування Збройних сил на осові з-ну «Про збройні сили України (6.12.1991р.) і воєнної доктрини України (19.10.1993 р.)

- створення служби безпеки (СБУ)

- затвердження ВР державної символіки Держ.Герб (Тризуб), Держ.Прапор (синьо-жовтий), Держ.Гімн

- створення Нац. Банку України, Укр.фондової біржі, посольств, консульств, експортно-імпортних орг.-цій,

- формування трьох гілок влади- законодавчої, виконавчої, судової, відповідних вкладних інститутів

- формування багатопартійної системи

- розробка й прийняття Конституції України.

Дві спроби зрушити з місця конституційний процес — винесення на всенародне та громадське обговорення в 1992—1993 pp. двох варіантів проекту Конституції України — закінчилися невдачею: Верховна Рада не затвердила жоден із них.

Рада національної безпеки при Президентові України та Рада регіонів рекомендували Л. Кучмі оголосити всеукраїнський референдум з питання затвердження Конституції. Відповідно до рекомендацій Кучма видав указ, який загострив відносини між виконавчою і законодавчою гілками влади, знову розпочалися пошуки компромісу. Робота п´яти узгоджувальних комісій з найбільш спірних питань (статусу республіки Крим, державної мови, державної символіки, приватної власності, розподілу владних повноважень) дала свої наслідки. 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України.

У дійчій Коституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава, З формою правління є республікою, держ.устрою- улітарною, тобто єдиною,соборною державою.

Особливості конституційного процесу в Україні 1996-2004 років Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.

Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996 pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 p.; другий період (1996-2004 pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996 p.; третій період (2004 р. -- донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи). Кожному із зазначених періодів властиві свої особливості, специфіка [ 13, с. 58].

Посиленням соціально-економічної кризи та суперечностей між Верховною Радою України та Президентом України позначився в Україні 2000 р. Кризові явища загострилися у зв'язку з неспроможністю парламенту вчасно прийняти Державний бюджет України на 2000 p., поданий Кабінетом Міністрів України. До того ж, сам парламент розколовся на так звану «більшість» та «меншість». У суспільстві набула поширення ідея проведення конституційного референдуму, почали створюватися ініціативні групи з питання проведення відповідного всеукраїнського референдуму.

Основні положення прийнятих законодавчих актів зводяться до такого:

Строк повноважень Верховної Ради України, обраної у 2002 році, -- чотири роки, а строк повноважень парламенту, обраного в 2006 році, -- п'ять років. Конституційний склад парламенту в кількості 450 народних депутатів обирається у 2006 році на основі засад пропорційної виборчої системи з обранням народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону.