Мета, завдання, предмет і об’єкт дисципліни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Кафедра менеджменту та комерційної діяльності

ГНАТКОВИЧ О.Д.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

із дисципліни «УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ»

для студентів

галузі знань 0306 „ Менеджмент і адміністрування”

ЛЬВІВ 2016

Лекція 1

Тема 1. Управління проектами в системі менеджменту

Туристичної та готельної організації

1.1. Мета, завдання, предмет і об’єкт дисципліни.

1.2. Функції та процеси проектного менеджменту.

1.3. Основні риси проекту в туризмі та готельно-ресторанному бізнесі.

Цілі та принципи управління проектами. Життєвий цикл проекту

Мета, завдання, предмет і об’єкт дисципліни

В результаті комплексних економічних перетворень, що відбуваються в Україні, створюються нові, впроваджуються існуючі моделі та механізми побудови сучасних економічних відносин як в державі, так і на підприємстві. Відповідно будь-який підприємець, в тому числі і в туризмі та готельно-ресторанному бізнесі, розуміє, що для подальшої прибуткової діяльності, насамперед, необхідно досконало управляти виробничо-господарькою діяльністю, важливе місце при цьому належить проектному управлінню, а саме, необхідності вирішувати наступні питання:

Ø як спланувати та скоординувати реалізацію проекту;

Ø як залучити кошти із зовнішніх джерел фінансування для реалізації проекту;

Ø як краще розпорядитись власними коштами;

Ø як досягти максимальних прибутків за мінімальних витрат;

Ø як створити команду працівників для реалізації проекту;

Ø як мотивувати персонал до ефективної діяльності;

Ø як уникнути кофліктів в команді проекту.

Вирішуючи всі перелічені питання, ми стикаємось з проблемою управління проектами, тобто з особливим мистецтвом, яке можна виокремити і вивчити. Що ж ми розуміємо під поняттям “проект”?

Під проектом розуміють комплекс науково-дослідних, проектно-конструкторських, соціально-економічних, організаційно-господарських та інших заходів, що пов’язанні ресурсами, виконавцями та строками, відповідно оформлені і направленні на зміну об’єкта управління, що забезпечує ефективність вирішення основних завдань та досягнення відповідних цілей за певний період. Кінцевими цілями проектів є створення та освоєння нової техніки, технології та матеріалів та ін., що сприяє виходу вітчизняної продукції на світовий ринок.

 

 

Проект –це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату.

 

Термін “проект” (від латинського “кинутий вперед”) спеціалісти трактували до недавнього часу як креслення, пояснювальна записка і кошториси, на основі яких можна збудувати літак, споруду чи завод; або це текст, що передує документу – плану, договору, угоді [4]. Наведемо ще кілька варіантів визначення поняття “проект”, які зустрічаються в літературі:

Ø Проект – це окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються (Англійська асоціація проект-менеджерів);

Ø Проект ‑ це певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення (Тлумачний словник з управління проектами).

Ці визначення є універсальними, методологічно виваженими та широко застосовуваними в зарубіжній практиці управління проектами.

Відповідно до теоретичних та методологічних вимог необхідно розрізняти поняття проекту, бізнес-плану та техніко-економічного обґрунтування інвестицій:

1) інвестиційний проект – це сукупність документів, що характеризують проект від його задуму до досягнення заданих показників ефективності та обсягу та включають передінвестиційну, інвестиційну, експлуатаційну і ліквідаційну стадії його реалізації; це будь-який комплекс забезпечених інвестиціями заходів. Усі проекти є інвестиційними, оскільки без вкладення коштів реалізувати проект неможливо.

2) бізнес-план – це детальне викладення цілей та шляхів їх досягнення, що створюється для обґрунтування інвестицій. Бізнес-план проекту (підприємства) може входити в інвестиційний проект, як його складова частина, замінювати інвестиційний проект або включати декілька інвестиційних проектів (при розширенні, модернізації, реконструкції і реструктуризації підприємства);

3) техніко-економічне обґрунтування інвестицій – включає в себе передпроектну розробку інженерно-конструкторських, технологічних і будівельних рішень, порівняння альтернативних варіантів і обґрунтування вибору конкретного способу здійснення проекту. Техніко-економічне обґрунтування проекту передбачає поглиблену й детальну розробку, а також всебічну оцінку вибраного способу реалізації проекту.

Є проекти наукові, технічні, комерційні, виробничі, фінансові тощо. Але кожний конкретний проект визначають такі чинники як складність, терміни реалізації, масштаб, вимоги до якості тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що проект має ряд лише йому властивих ознак, наявність яких допоможе здійснити ефективну реалізацію проекту. Основними ознаками проекту є наступні:

Ø зміна стану проекту задля досягнення його мети;

Ø обмеженість у часі;

Ø обмеженість ресурсів;

Ø неповторність.

До основних властивостей проекту, які випливають із його ознак та за якими вони можуть бути класифіковані на типи, відносять: масштаб проекту, його розмір, кількість учасників та ступінь впливу на навколишнє середовище (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація проектів

Класифікаційна ознака	Види проектів
Мета й характер діяльності	Ø комерційні Ø некомерційні
Характер та сфера діяльності	Ø промислові Ø організаційні Ø економічні Ø соціальні Ø дослідницькі
Масштаб та розмір проекту	Ø великі Ø середні Ø малі
Ступінь складності	Ø прості Ø складні Ø дуже складні
Склад і структура проекту	Ø монопроекти Ø мультипроекти Ø мегапроекти
Рівень альтернативності	Ø взаємовиключні Ø альтернативні по капіталу Ø незалежні Ø взаємовпливаючі Ø взаємодоповнюючі
Тривалість проекту	Ø короткострокові Ø середньострокові Ø довгострокові

До малих проектів відносяться – науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки на промислових підприємствах, включаючи конструкторську, технологічну і організаційно-економічну підготовку виробництва, виготовлення дослідно-промислових зразків нової продукції, реконструкцію, технічні переозброєння й модернізацію виробництва. В американській практиці до таких проектів відносяться нововведення з капітальними затратами до 10-15 млн. дол. і трудовитратами до 40-50 тис. людино-годин. Такі проекти, як правило, виконуються силами самих підприємств. Термін розробки таких проектів не виходить за межі одного-двох років.

Середні проекти – включають роботи по проектуванню і будівництву підприємств, освоєнню й облаштування невеликих родовищ корисних копалин (нафтових, газових, вугільних), якщо їх проектування ведеться на основі типових проектних рішень, а будівництво здійснюється комплектно-блочним методом, суть якого в тому, що більша частина об’єкту, що будується, виготовляється не на будівельній площадці, а на потужностях підрядчика (виготовлювача конструкцій).

Великі проекти виконуються по цільових народногосподарських програмах і містять у собі багато мультипроектів, об’єднаних загальною ціллю, використовуваними ресурсами і єдиним планом-графіком розробки й реалізації. Такі програми можуть бути національними, міжнародними, регіональними, галузевими, міжгалузевими і т.д. Вони формуються й координуються на макрорівні, як правило, за участю держави.

Великі проекти характеризуються великими витратами, наприклад, в американській практиці більш 1 млрд. дол., різними джерелами фінансування, великою трудомісткістю розробки проекту (більш 2 млн. людино-годин) і будівництва (15-20 млн. людино-годин). Термін реалізації великого проекту виходить за межі 5-7 років.

До великих проектів, наприклад, можна віднести проекти створення магістральних трубопроводів, будівництва атомних електростанцій, комплексного освоєння великих родовищ корисних копалин тощо.

За ступенем складності розрізняють проекти прості, складні та дуже складні.

За класом проекту (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) існують такі проекти:

Ø монопроекти – це окремі проекти різних типів, видів та масштабів;

Ø мультипроекти – комплексні проекти, що складаються з ряду монопроектів і потребують застосування багатопроектного управління;

Ø мегапроекти – цільові програми розвитку регіонів, галузей та інших утворень, які включають до свого складу ряд моно- і мультипроектів.

Як правило, мега- та мультипроекти належать до складних чи дуже складних проектів.

Крім того, проекти поділяються на:

1) взаємовиключні (альтернативні) проекти – це проекти, які здійснюються, якщо неможливим або нецілеспрямованим є здійснення інших проектів;

2) альтернативні по капіталу – проекти, які здійснюються в тому випадку, коли кожен із них не може бути здійсненим без використання фінансових засобів, необхідних для здійснення інших проектів;

3) незалежні проекти – проекти, які здійснюються в тому випадку, коли результати реалізації одного не впливають на результати реалізації інших і будь-яка інформація про параметри одного не змінює інформацію про результати інших;

4) взаємовпливаючі – проекти, які здійснюються в тому випадку, якщо при їх спільній реалізації виникають допоміжні (системні, синергетичні, емерджентні) позитивні або негативні ефекти, які не виявляються при реалізації кожного із проектів окремо;

5) взаємодоповнюючі – це проекти, які здійснюються в тому випадку, якщо по яких-небудь причинах вони можуть бути прийняті чи відкинуті тільки одночасно.

За тривалістю проекту або за термінами реалізації розрізняють:

Ø короткострокові проекти (до 3 років);

Ø середньострокові (від 3 до 5 років);

Ø довгострокові (понад 5 років).

В залежності від мети проекту (отримання прибутків чи соціального ефекту) розрізняють комерційні та некомерційні проекти.

За характером і сферою діяльності проекти поділяються на економічні, промислові, соціальні, організаційні та дослідницькі. Але кожен із даних видів проектів має загальні ознаки. Це точно окреслені й сформульовані цілі, послідовне їх дослідження, їх унікальність, умови обмеженості, координоване використання взаємозалежних дій тощо.

Успішність проекту різним чином оцінюється в різних методиках. Успішність може різним чином оцінюватися різними учасниками проекту.

Групи оцінок успішності:

· Орієнтовані на контракт, наприклад традиційні методології, в тому числі PMBOK: "Проект успішний, якщо виконаний відповідно до затверджених критеріїв: обсягу, терміну, якості". Тобто проект успішний, якщо виконаний і закритий договір між Замовником та Виконавцем (незалежно від того, чи був він юридичним документом у випадку зовнішніх проектів або визначався якось інакше у разі внутрішніх проектів). При цьому оцінка успішності єдина як для замовника так і для виконавця.

· Орієнтовані на замовника, наприклад гнучкі методології SCRUM, частково управління програмами, спрямоване на тривалий взаємодія, а не на один проект / контракт: "Проект успішний, якщо замовник задоволений". Тут робиться акцент на продовження співпраці Виконавця з Замовником в рамках наступних проектів і іншої взаємодії, або проект можна розглядати як програму з декількох невеликих проектів. Оцінка успішності розглядається в основному з точки зору замовника.

· Збалансовані, наприклад PRINCE2: "Проект успішний при збалансованості принаймні за трьома категоріями - бізнесу, орієнтації на користувача та технологічної зрілості". Тут робиться акцент на фінансовій успішності проекту, задоволеності користувачів і розвитку (непряма користь для самого виконавця). Оцінка успішності може відрізнятися з точки зору бізнесу, користувача і виконавця. Такі методики оцінки частіше використовуються для внутрішніх проектів, коли замовник і виконавець знаходяться в одній організації.

Так, наприклад, проект, вклавшись в узгоджені терміни і витрати, але не окупиться за результатами проекту (витрати великі, результат неактуальний до закінчення проекту, замовник не може скористатися результатом і т.п.) буде успішний по традиційної методології, але не успішний по методології, орієнтованої на замовника. Відповідальність за неуспішність такого проекту несе замовник і, в деяких випадках, проектний офіс або служба замовника.

В цілому можна визначити мету управління проектами наступним чином:

"Метою управління проектом (-ами) є досягнення заздалегідь визначених цілей при заздалегідь відомих обмеженнях і доцільному використанні можливостей, реагуванні на ризики."

Навіть при досягненні поставлених цілей та доцільності змін, проект може не відповідати очікуванням зацікавлених сторін. У проектах з високим рівнем змін потрібно керувати очікуваннями.