Лекции.Орг


Поиск:




Тема 6. Організація роботи народних депутатів України.




 

Індивідуальна робота

Основи правового статусу народних депутатів України, організація їх роботи у Верховній Раді танавиборчому окрузі.

Самостійна робота

1. Основи правового статусу народних депутатів України, організація їх роботи у Верховній Раді танавиборчому окрузі.

2. Правовий статус помічників-консультантів народного депутата України.

Література [5, 34, 53, 55, 60, 61 ]

Згідно із Законом України «Про статус народного депутата Украї-ни», народні депутати України є представниками Українського народу у Верховній Раді України і уповноважені ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України.
Мандат (від лат. mandatum – повноваження, доручення) народного депутата України є вільним, що означає:
1) мандат є загальним всенародним, – хоча депутати і можуть оби-ратися по виборчих округах, вони представляють усю націю;
2) мандат є не імперативним, а факультативним – його здійснення вільне від примусу, депутат жорстоко не зв’язаний думкою своїх вибор-ців;
3) мандат не підлягає відкликанню;
4) мандат при своєму здійсненні не потребує схвалення дій манда-тарія (від. лат. mandataire – той, кого уповноважено, носій мандата) – презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запере-ченню.
Правову основу діяльності народних депутатів України складають наступні нормативно-правові акти:
– Конституція України від 28 червня 1996 р.;
– Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р.;
– Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. № 2766-ІІІ;
– Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII (в ред. Закону від 22.03.2001 р. №2328-ІІІ, із змінами, внесеними Законами від 04.07.2002 р. №56-ІV та від 12.09.2002 р. №144-ІV);
– Постанова Верховної Ради України. «Про забезпечення діяльності народних депутатів України» від 26 липня 1994 р № 122/94-ВР (із змі-нами, внесеними Постановою Верховної Ради України від 20.04.2000 р. № 1679-ІІІ);
– Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовт-ня 1995 р. № 379/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України № 575-XIV від 08.04.1999 р.);
– Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верхо-вної Ради України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 378/95-ВР;
– Положення про посвідчення народного депутата України і нагрудний знак «Народний депутат України», затверджене Постановою Верховної Ради України від 3 березня 1993 р. № 3038-XII;
– Положення про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними, затверджене Поста-новою Верховної Ради України від 11 липня 1995 р. № 286/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з постановами Верховної Ради України № 83/96-ВР від 06.03.1996 р., № 215/98-ВР від 14.04.1998 р., № 729-XIV від 04.06.1999 р.).
Народні депутати України обираються громадянами України на ос-нові загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою стро-ком на чотири роки.
Народним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг віку 21 року, має право голосу і проживає в Укра-їні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Центральна виборча комісія реєструє осіб, обраних народними де-путатами України, і відповідно до Закону України «Про вибори народ-них депутатів України» видає їм тимчасове посвідчення народного де-путата України. Особа для її реєстрації народним депутатом України зобов’язана подати до Центральної виборчої комісії не пізніш як на 20-й день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів документ про її звільнення з роботи (посади), несумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представ-ницького мандата, поданої до відповідної ради.
Перед вступом на посаду народні депутати України складають пе-ред Верховною Радою України присягу. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.
Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги і припиняються в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Після складання обраними народними депутатами України присяги Центральна виборча комісія не пізніш як на сьомий день видає їм депутатські посвідчення встановлено-го зразка.
Народні депутати України здійснюють свої повноваження на пос-тійній основі. Народний депутат зобов’язаний протягом одного місяця після складання присяги залишити попереднє місце роботи і передати трудову книжку до Секретаріату Верховної Ради України.
Народний депутат не має права:
– бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрально-го органу виконавчої влади;
– мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;
– обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;
–займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також меди-чної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час;
–залучатись як експерт органами досудового слідства, прокурату-ри, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;
–входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Народний депутат України зобов’язаний також дотримуватись ін-ших вимог та обмежень, які встановлюються законодавством про боро-тьбу з корупцією. Зокрема, народним депутатам заборонено вчиняти діяння, визнані ст.1 Закону «Про корупцію» корупційними:
а) незаконно одержувати матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі приймати чи одержувати предмети (послуги) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх дійсної вартості;
б) одержувати кредити або позички, цінні папери, нерухомість або інше майно з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбаче-них чинним законодавством.
Вчинення корупційних діянь народним депутатом України тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і дострокове припинен-ня депутатських повноважень. Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом 5 років з дня припинення депутатських повноважень. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.
В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку народний депутат України зобов’язаний у 10-денний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнахо-дження іноземного банку. Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади в банках народних депутатів та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційному виданні Верховної Ради України – газеті «Голос України».
При виконанні своїх функцій і повноважень народні депутати Укра-їни мають керуватися Конституцією України, законами України, а та-кож загальновизнаними нормами моралі.
Державно-правова доктрина України сприйняла загальновизнаний у країнах західної демократії принцип «вільного депутатського мандата», тобто невизнання будь-якої юридичної залежності депутата від виборців, які його обрали. Принцип вільного депутатського мандату прямо не закріплюється в Конституції України, але випливає із загального принципу парламентаризму, який отримав визнання у ст.75 Основного Закону. Крім того, Конституція не передбачає таких складових імперативного мандата, як накази виборців та відкликання виборцями.
В юридичній літературі цілком обґрунтовано зазначається, що віль-ний мандат не означає повну свободу дій парламентарія, оскільки він «залежить від настанов партійного керівництва у фракції, пов’язаний бажанням знову балотуватись на наступних виборах до парламенту у своєму виборчому окрузі». Однак юридично його право голосувати при вирішенні того чи іншого питання нічим не обмежене, крім Консти-туції, законів і власної совісті.
Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з при-пиненням повноважень Верховної Ради України. Дострокове припинен-ня повноважень народних депутатів можливе за рішенням Верховної Ради України або на підставі рішення суду.
За рішенням Верховної Ради України, повноваження народного де-путата припиняються достроково:
– за особистою заявою народного депутата про складення ним депутатських повноважень;
– у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
– у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;
– у разі припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
– у разі смерті народного депутата.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата з названих підстав приймається у 10-денний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі рішення суду за подан-ням Голови Верховної Ради України, яке він надсилає у 10-денний строк з моменту одержання висновку комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики.
§2. Організація роботи народного депутата у Верховній Раді України
Діяльність народного депутата у Верховної Раді України включає в себе:
– участь у засіданнях Верховної Ради України,
– участь у засіданнях комітетів, комісій, підкомісій і робочих груп,
– виконання доручень Верховної Ради України та її органів,
– роботу над законопроектами, документами Верховної Ради,
– виконання інших депутатських повноважень у складі фракцій або індивідуально.
Робота народного депутата України у Верховній Раді України здій-снюється згідно з планом роботи сесії парламенту. Депутат може брати участь у засіданнях парламентських комітетів, підкомісій та робочих груп, виконувати доручення Верховної Ради України та її органів (за винятком виконання невідкладних доручень), працювати над законоп-роектами лише у період між засіданнями Верховної Ради. Робочі дні поза сесійним часом і часом відпустки депутати використовують на свій розсуд для підвищення своєї кваліфікації, обміну досвідом, роботи у виборчому окрузі та іншої діяльності, пов’язаної з виконанням депутат-ських повноважень.
Участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, виконан-ня доручень Верховної Ради та її органів є підставою для відкладення депутатом усіх інших службових справ. Депутат зобов’язаний зареєст-руватися і бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до яких його обрано. Депутат не має права не брати участь у голосуванні, в тому числі й таємному, за винятком випадку, коли Вер-ховна Рада прийме окреме рішення щодо нього персонально, та інших випадків, передбачених законодавством.
Депутат забезпечується персональним місцем у залі засідань Верхо-вної Ради України. Депутат зобов’язаний зареєструватися і бути прису-тнім на засіданні Верховної Ради й органів, до складу яких він обраний.
Відсутність народного депутата на засіданнях Верховної Ради України та її органів допускається тільки з поважних причин. Поважни-ми причинами визнаються: виконання доручень Верховної Ради або її органів; тимчасове відсторонення від роботи у зв’язку з хворобою чи доглядом за дитиною; одруження, траур, документально підтверджені транспортні перешкоди. У кожному випадку Верховна Рада України вирішує питання про визнання причин відсутності поважною після роз-гляду висновку Комітету з питань Регламенту та депутатської етики.
Депутат, що не міг взяти участь у засіданнях, повинен письмово по-відомити Голову Верховної Ради України через Секретаріат Верховної Ради. За дні відсутності без поважних причин депутату не виплачується заробітна плата. Після закінчення сесії Верховної Ради за поданням Секретаріату Верховної Ради в газеті «Голос України» мають друкуватися відомості про відсутність депутатів без поважних причин (що на практиці не виконується).
Дані про відсутність депутатів на засіданнях Верховної Ради та її органів без поважних та з невідомих причин щомісячно передаються Секретаріатом Верховної Ради до Комітету з питань Регламенту та де-путатської етики. На вимогу цього комітету депутат зобов’язаний дати пояснення причини своєї відсутності. Пропущені депутатом засідання Верховної Ради чи її органів, щодо яких немає відповідного рішення Верховної Ради, вважаються пропущеними депутатом без поважних причин.
Регламент Верховної Ради України містить норму, згідно з якою, у випадку відсутності депутата без поважних причин більш ніж на 20 засіданнях протягом календарного року, Комітет з питань Регламенту та депутатської етики подає до Верховної Ради України пропозицію про порушення Верховною Радою питання перед виборцями відповідного округу про його відкликання. Однак Конституція України 1996 р. не містить відкликання в якості однієї з підстав дострокового припинення повноважень народних депутатів, що унеможливлює відкликання як таке.
У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися зага-льновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.
На засіданнях Верховної Ради народний депутат не повинен пору-шувати дисципліну, заважати проведенню засідання, використовувати образливі або лайливі висловлювання, закликати до незаконних дій. Головуючий на засіданні має право попередити про неприпустимість таких дій, припинити його виступ або позбавити його права виступу.
Якщо народний депутат своєю поведінкою заважає проведенню за-сідання, головуючий попереджає його персонально. Після повторного попередження головуючий за згодою більшості депутатів може запро-понувати народному депутату залишити сесійний зал до кінця засідан-ня. Якщо народний депутат відмовляється залишити зал, головуючий припиняє засідання до виконання його вимоги. У цьому випадку Верхо-вна Рада України може прийняти рішення про позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до 5) і це рішення публіку-ється в газеті «Голос України».
Якщо під час засідання Верховної Ради депутат вчинить дії, що міс-тять ознаки злочину, головуючий закриває засідання і звертається до Генерального прокурора з пропозицією вжити необхідних заходів.
Народний депутат є членом Верховної Ради і має усі права, що за-безпечують його участь у діяльності парламенту. Він несе відповідаль-ність перед Верховною Радою, виконує її доручення і доручення її орга-нів.
Депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розгля-даються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких його обрано. Кожен депутат має один голос. Якщо депутат не є членом якогось органу Верховної Ради, він може взяти участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
Народний депутат має право:
–обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради Украї-ни, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
–обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
–пропонувати питання для розгляду Верховної Радою України або її органами;
–законодавчої ініціативи (яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції);
–звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
–брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;
–виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосу-вання;
–висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розгляда-ється на засіданні;
–висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призна-чаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;
–порушувати питання про заміну головуючого на пленарному за-сіданні Верховної Ради України;
–порушувати питання про довіру складу органів, утворених Вер-ховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, приз-начено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;
–порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, уста-нов, організацій, розміщених на території України, щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;
–передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлете-ня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України;
–об’єднуватися в депутатські фракції та групи.
Обов’язки народного депутата у Верховної Раді України:
–дбати про благо України і добробут Українського народу, захи-щати інтереси виборців та держави;
–додержуватися вимог Конституції України, Закону “Про статус народного депутата України”, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
–бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
– особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;
– виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тим-часової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;
–інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її ор-ганів;
–додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики;
–завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засі-данні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;
–використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно;
–при оформленні на роботу у Верховну Раду України, а потім що-річно протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше 1 березня року наступного за звітним фінансовим роком подавати до органів по-даткової служби України відомості про доходи та зобов’язання фінан-сового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), а також відомості про належні йому та членам його сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
Як член депутатської фракції (групи), народний депутат України зо-бов’язаний додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу), а також виконувати функції, закріплені Положенням про депу-татську фракцію (групу), і представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано.
У випадку невиконання депутатом своїх обов’язків, порушення ним установленого порядку роботи питання про поведінку народного депу-тата може бути розглянуто Верховною Радою України.
Народний депутат України при виконанні своїх повноважень потре-бує допомоги фахівців. Державні органи, посадові особи державних підприємств, установ та організацій зобов’язані на вимогу депутатів забезпечити його консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з депу-татською діяльністю. Депутат має право на безоплатну допомогу з пра-вових питань, що виникають у його депутатській діяльності, з боку апа-рату Верховної Ради України, виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, посадових осіб державних підприємств, організацій, наукових, навчальних, юридичних установ і правоохоронних органів.
Постійну допомогу народному депутату надають помічники-консультанти, яких він може мати до тридцяти одного. Їхній правовий статус визначається ст.34 Закону “Про статус народного депутата України” та Положенням про помічника-консультанта народного депу-тата України, затвердженим Постановою Верховної Ради України 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України № 575-XIV від 08.04.1999 р.).
Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою.
Помічники-консультанти народного депутата працюють за строко-вим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Вони перебувають у штаті державних підпри-ємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріп-люються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчого комітету відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Ки-єві та Севастополі до секретаріатів міських рад. Помічники-консультанти, які працюють у місті Києві (але не більше 2 осіб), прик-ріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України. На чотирьох помічників-консультантів народ-ного депутата України поширюється дія Закону України «Про державну службу», їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії.
Народний депутат України самостійно визначає кількість помічни-ків-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці поміч-ників-консультантів постановою парламенту. Згідно з Постановою Вер-ховної Ради України від 26.07.1994 р. «Про забезпечення діяльності на-родних депутатів України» (із змінами, внесеними Постановою Верхов-ної Ради від 20.04.2000 р.), кошти на утримання помічників-консультантів незалежно від їх кількості для кожного з народних депу-татів виділяються у межах двох місячних фондів оплати праці члена комітету Верховної Ради України без врахування премії (25%).
Народний депутат самостійно здійснює підбір помічників-консультантів, розподіляє обов’язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Помічник-консультант народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором, має такі права у Верховній Раді України:
– входити і перебувати у приміщеннях Верховної Ради України за пред’явленням посвідчення помічника-консультанта;
– бути присутнім на пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях постійних та тимчасових комісій Верховної Ради України, в яких працює народний депутат України, або засіданнях, на яких розгля-даються питання, у підготовці яких він брав участь;
– безплатно користуватися в порядку, встановленому законодавст-вом України, інформаційними базами даних та телекомунікаційними мережами Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування;
– на забезпечення актами, прийнятими Верховною Радою України, а також інформаційними й довідковими матеріалами, що офіційно розпо-всюджуються Верховною Радою України, Адміністрацією Президента України, а також органами державної виконавчої влади, органами міс-цевого самоврядування, діяльність яких поширюється на виборчий округ, від якого обрано народного депутата України;
Помічник-консультант народного депутата України зобов’язаний:
– за дорученням народного депутата України вивчати питання, що входять до його компетенції, готувати по них необхідні матеріали, по-давати народному депутату України допомогу в здійсненні ним контро-лю за виконанням прийнятих рішень;
– виконувати доручення народного депутата України у взаємовідносинах з виборцями, а також з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями;
– сприяти народному депутату України у налагодженні зв’язків з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самовряду-вання, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та органі-заціями у вирішенні питань, що стосуються інтересів виборців;
– допомагати народному депутату України під час особистого при-йому виборців у розгляді звернень громадян, вирішенні порушених ними питань;
– допомагати народному депутату України в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян, узагальнювати висловлені на них пропозиції і зауваження, сприяти реалізації розроблених на їх виконання заходів;
– брати участь в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, вносити пропозиції щодо шляхів їх вирішення;
– вести діловодство, забезпечувати зберігання документів, які над-ходять на ім’я народного депутата України, контролювати своєчасне надходження відповідей на депутатські звернення;
– подавати народному депутату України організаційно-технічну та іншу допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень;
– під час виконання своїх обов’язків помічник-консультант народ-ного депутата України не повинен допускати дій, що можуть завдати шкоди діяльності народного депутата України.
§3. Організація роботи народного депутата у виборчому окрузі
Належне виконання депутатських повноважень з необхідністю ви-магає підтримання постійного міцного зв’язку депутата з виборцями. Для цього законодавство передбачає широке коло прав депутата у виборчому окрузі. Як слушно зазначається у новітній державознавчій літературі, після введення мажоритарно-пропорційної системи виборів народних депутатів цю групу прав доцільно називати «права депутата, що забезпечують його діяльність серед виборців». У Законі «Про статус народного депутата України» (в редакції Закону від 22 березня 2001 р.) ці права названі “правами народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єднаннями громадян України та іноземних держав”.
Зокрема, народний депутат України має право на невідкладний прийом керівниками та іншими посадовими особами державних органів, підприємств, організацій з питань депутатської діяльності. Згідно з Рі-шенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 р. №7-рп/2003 (по справі про гарантії діяльності народного депутата України) невідкладним є позачерговий прийом народного депутата України з питань його депутатської діяльності, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється керівниками та іншими посадовими особа-ми розташованих на території України органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, громадських організацій і політичних партій раніше прийому інших посадових сіб та громадян відповідно до попередньо погоджених часу і місця.
Водночас Конституційний Суд зазначив, що положення частини другої статті 17 Закону “Про статус народного депутата України” щодо невідкладного прийому народного депутата України не поширюється на Президента України. У мотивувальній частині свого рішення єдиний орган конституційної юрисдикції обгрунтував свою позицію тим, що “серед повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України, відсутній його обов’язок приймати народного депутата України”.Таке застереження не стосується можливості безперешкодного відвідування народними депутатами України Адміністрації Президента України, що створюється главою держави для забезпечення своєї діяльності.
Крім того, народний депутат України має право безперешкодно від-відувати будь-які державні органи й органи об’єднань громадян, підп-риємства, установи, організації з питань своєї депутатської діяльності. При пред’явленні депутатського посвідчення народні депутати корис-туються правом безперешкодного доступу на підприємства, організації, що знаходяться на території України незалежно від їхньої підпорядко-ваності, форми власності, режиму таємності. Конституційний Суд Укра-їни у своєму Рішенні від 10 квітня 2003 р. №7-рп/2003 (у справі про га-рантії діяльності народного депутата України) зазначив, що ці права не можуть бути обмежені з підстав підпорядкування, форм власності об’єктів, встановленого на них режиму секетності. Водночас єдиний орган конституційної юрисдикції наголосив, що ці права народного де-путата мають здійснюватися з урахуванням встановленого законом спеціального ежиму доступу на окремі об’єкти, зокрема пред’явлення інших документів, ніж посвідчення народного депутата України, чи їх оформлення, особистий огляд, огляд та перевірка речей відвідувача.
Народний депутат як представник державної влади у випадку по-рушення прав та інтересів людини і громадянина, що охороняються за-коном, та інших порушень законності має право на місці вимагати не-гайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до від-повідних органів і посадових осіб. Посадові особи державних органів, адміністрація підприємств, працівники міліції, до яких звернена така вимога, зобов’язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності – притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів що-до усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адмініст-ративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.
Народні депутати України мають право також проводити зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян; із правом дорадчого голосу брати участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; одержувати повну інформацію з питань, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень від будь-яких державних органів, посадових осіб, підприємств, організацій.
Поряд з правами, Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку обов’язків парламентарів у виборчому окрузі:
– підтримувати зв’язок з виборцями, регулярно інформувати їх про роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї пе-редвиборної програми;
– вивчати громадську думку, потреби і запити населення, у разі пот-реби інформувати про них Верховну Раду України;
– здійснювати регулярний прийом виборців.
Народний депутат розглядає отримані ним заяви, пропозиції і скар-ги громадян, вживає необхідних заходів для їх законного й обґрунтова-ного вирішення. За результатами розгляду скарг народні депутати мо-жуть подати депутатське звернення. У разі потреби народний депутат може залучати до розгляду заяв, скарг і до прийому громадян посадових осіб державних органів, підприємств, установ, що знаходяться на території виборчого округу.
Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед виборцями про свою діяльність і йому забезпечується належні умови для проведення зустрічей із виборцями. Виконкоми місцевих рад або державні адмініс-трації виділяють приміщення і повідомляють громадян про час і місце зустрічі.
Постійну допомогу народному депутату надають помічники-консультанти. Помічник-консультант народного депутата України ко-ристується окремим службовим приміщенням, обладнаним необхідними меблями, телефоном і оргтехнікою, що надається органами місцевого самоврядування народному депутату України в його виборчому окрузі. Канцелярські, поштові, телеграфні витрати помічника-консультанта народного депутата України, пов’язані з виконанням покладених на нього обов’язків, оплачуються безпосередньо народним депутатом України за рахунок коштів, передбачених на покриття його витрат, пов’язаних з депутатською діяльністю.
Помічник-консультант народного депутата України у виборчому окрузі має такі повноваження:
– одержувати за запитом безплатно в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях необхідні народному депутату для здійснення його депутатських повноважень документи, інформаційні та довідкові матеріали, проїзні квитки;
– одержувати надіслану на ім’я народного депутата України поштову і телеграфну кореспонденцію, відправляти її від його імені;
– на першочерговий прийом керівниками та іншими посадовими особами органів державної виконавчої влади, органів місцевого самов-рядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій з питань діяльності народного депутата України;
– брати участь у роботі органів місцевого самоврядування та їх ви-конавчих органів, дія яких поширюється на виборчий округ, від якого обрано народного депутата України, у зборах трудових колективів, об’єднань громадян, громадян за місцем проживання та військовослуж-бовців у військових частинах, а також в інших заходах, що стосуються інтересів виборців округу;
– оголошувати на засіданнях органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або подавати у письмовій формі під-готовлені народним депутатом України для цієї мети пропозиції, звер-нення, заяви та інші документи;
– за письмовим зверненням народного депутата України користува-тися копіювально-розмножувальною та обчислювальною технікою ор-ганів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій, розташованих на терито-рії виборчого округу, від якого обрано народного депутата України;
– на позачергове придбання проїзних документів і позачергове по-селення в готелях незалежно від їх відомчої підпорядкованості за пред’явленням посвідчення помічника-консультанта та посвідчення про відрядження.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 травня 2000 р. №8-рп/2000 у справі №1-1/2000 (справа про статус народного депутата України) визнані неконституційними положення ч.2 ст.24, ч.2 ст.18, ч.1 ст.30 Закону «Про статус народного депутата України», що закріплювали право парламентарів здійснювати контроль за розглядом звернень громадян в державних органах, органах об’єднань громадян, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності; право перевіряти відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; право переважного доступу до засобів масової інформації. Конституційний Суд обґрунтував свою позицію відсутністю в Конституції вказівки на такі права народних депутатів.
§4. Депутатські запити і звернення
Серед передбачених законодавством інструментів парламентського контролю за діяльністю органів публічної влади, підприємств, установ і організацій провідне місце посідають депутатські запити і звернення.
Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропо-зиція народного депутата, звернена до органів державної влади та орга-нів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підпри-ємств, установ, організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції.
Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об’єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов’язаних із депутатською діяльністю. Своє звернення депутат безпосередньо надсилає посадовим особам або поштою. Воно є обов’язковим для розгляду протягом не більш як 10 днів з моменту отримання. Якщо з об’єктивних причин воно не може бути розглянуте в цей термін, депутату надсилається офіційний лист, у якому викладають-ся мотиви продовження терміну розгляду. Максимальний час розгляду звернення не може бути більшим 30 днів з моменту його одержання.
Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє адресата свого звернення. То-му посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депу-тата, зобов’язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити на-родного депутата про час і місце розгляду звернення.
Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути на-діслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь подається в обов’язковому порядку і безпосеред-ньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядуван-ня, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об’эднання громадян.
Якщо депутат не задоволений відповіддю на звернення і якщо на його думку посадова особа ухиляється від вирішення питання, що міс-титься у зверненні, він має право внести депутатський запит.
Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів публічної влади, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Верховна Рада України приймає рішення про доцільність направ-лення депутатського запиту, яке повинно бути підтримане не менш як 1/5 народних депутатів. Рішення про направлення запиту до Президента України потребує підтримки не менш як 1/3 від конституційного складу парламенту.
Запит подається в письмовій формі Голові Верховної Ради України, який оголошує його на засіданні Верховної Ради і після прийняття рі-шення передає до Секретаріату. Секретаріат Верховної Ради негайно направляє текст депутатського запиту відповідним органам або посадо-вим особам. Текст запиту публікується в стенографічному бюлетені за-сідань Верховної Ради України.
Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у 15-денний термін з дня його одержання. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянутий у цей термін, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депутатів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший термін, що не повинен перевищувати один місяць після одержання запиту.
Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником відповідного органу публічної влади, підприємства, установи чи організації.
Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України і депутату, що його вніс, та оголошується на засіданні парламенту. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит. На засіданні Верховної Ради України може бути проведене обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає не менше ніж 1/5 частина народних депутатів. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні парламенту повинні бути присутні керівники, до яких звернуто запит. За підсумками розгляду запиту Верховна Рада приймає постанову, що разом з текстом запиту публікується в газеті «Голос України» і «Відомостях Верховної Ради України».
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 у справі №1-12/99 (справа про статус народних депутатів), від 11 квітня 2000 р. №4-рп/2000 у справі №1-19/2000 (справа про запи-ти народних депутатів України до прокуратури), від 20 березня 2002 р. №4-рп/2002 у справі №1-11/2002 (справа про запити і звернення народ-них депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) та від 5 березня 2003 р. №5-рп/2003 у справі №1-6/2003 (справа про звернення народних депутатів України до Національного банку України) дав офі-ційне тлумачення положень ст.86 Конституції України, а також відпові-дних положень Закону «Про статус народного депутата України» щодо предмету та порядку реалізації права народних депутатів на запити і звернення:
1. Народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропо-зиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судо-вих справ.
2. Вимога чи пропозиція народного депутата України до керівників органів Служби безпеки України не може бути дорученням щодо пере-вірки будь-якої інформації про окремих громадян. За відсутності у ви-мозі чи пропозиції народного депутата достатньої інформації про зло-чин така вимога чи пропозиція не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів. У разі надхо-дження до органів Служби безпеки вимоги чи пропозиції народного депутата України, пов’язаної з необхідністю проведення оперативно-розшукових заходів, керівники цих органів мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про Службу безпеки України» і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
3. Народний депутат не має права звертатися до органів прокурату-ри і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, пред-ставництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визна-чених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів прокуратури, прокурорів, слідчих прокуратури пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів у конкретних справах із вищевказаних питань прокурори і слідчі прокуратури мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Арбітражним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».
4. Народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів і посадових осіб, що здійснюють функції діз-нання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів із вище названих питань керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізнання, мають діяти з дотриманням вимог, пе-редбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.
5. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Голови Національного банку України про надання інформації, яка становить банківську таємницю, а також про здійснення наглядових дій та застосування заходів впливу до банків та осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України. Голова Національного банку України, розглядаючи запит, має діяти з додержанням вимог законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» і зобов’язаний повідомити народного депутата України про результати розгляду, тобто дати офіційну відповідь. Крім того, народний депутат України має право зве-рнутися до Національного банку України та його посадових осіб з пи-сьмовою пропозицією (депутатським зверненням) про надання інфор-мації, яка становить банківську таємницю, а також про здійснення на-глядових дій та застосування заходів впливу до банків та осіб, які охоп-люються наглядовою діяльністю Національного банку України, якщо це пов’язано з депутатською діяльністю. Голова Національного банку України або інші посадові особи Національного банку України, розгля-даючи звернення, мають діяти з додержанням вимог законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» і повідомити народного депутата України про результати розгляду.


 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 434 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Наглость – это ругаться с преподавателем по поводу четверки, хотя перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Неизвестно
==> читать все изречения...

915 - | 676 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.