Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Закон України «Про охорону праці» передбачає дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність за порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці.

Дисциплінарна відповідальність

Kодексом законів про працю України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну, що діють у деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплінарні стягнення.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу (обрання, призначення на посаду, затвердження на посаді) цього працівника.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До того, як накласти дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен зажадати від винного працівника письмові пояснення.

У тому випадку, коли працівник відмовляється надати пояснення, про це повинен бути складений акт за підписом посадової особи і працівників підприємства, які були свідками відмови.

За кожне порушення трудових обов’язків може бути застосоване лише одне притягнення до дисциплінарної відповідальності. При обранні дисциплінарного стягнення роботодавець повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення знімається, якщо працівник протягом року не матиме нових дисциплінарних стягнень, або знімається достроково, якщо він виявив сумлінність у роботі. На період дії стягнення заохочувальні заходи до працівника не застосовуються.

Адміністративна відповідальність

Відповідно до Kодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці накладається адміністративна відповідальність у вигляді штрафів на працівників, посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян — роботодавців.

Притягненню до адміністративної відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

На підприємство можуть бути накладені штрафи за порушення актів законодавства та інших нормативнио-правових актів (правил, стандартів, норм, положень, інструкцій тощо, що є обов’язкові для виконання) з охорону праці та невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці на основі складених ними протоколів про адміністративне правопорушення. Оскаржити рішення про стягнення штрафу дозволяється в місячний термін в судовому порядку.

Матеріальна відповідальність

Матеріальна відповідальність у вигляді грошової компенсації накладається:

– на працівників і посадових осіб за шкоду, заподіяну підприємству;
– на роботодавців за порушення вимог щодо охорони праці.

Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству

Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямої шкоди, вина працівника (у формі умислу або недбалості), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв’язку між винними і протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність за наявності всіх перелічених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника.

Матеріальна відповідальність може бути обмеженою, повною, колективною, а також у кратному обчисленні.

Обмежена матеріальна відповідальність

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть:

– працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього заробітку;
– керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псування матеріальних чи грошових цінностей.

Повна матеріальна відповідальність

Повна матеріальна відповідальність настає, якщо:

– про це укладено спеціальний договір;
– майно та інші цінності взяті працівником за разовими документами, наприклад витрати на відрядження;
– збитку завдано діями, що мають ознаки злочину (крадіжка та інше);
– збитку завдано працівником, який був у нетверезому стані;
– збитку завдано у зв’язку з нестачею, навмисним знищенням чи псуванням майна, виданого працівникові у користування;
– збитку завдано не під час виконання трудових обов’язків;
– доведена вина посадової особи у незаконному звільнені чи переведенні працівника на іншу роботу (наприклад, відшкодування збитку за вимушений прогул).

Kолективна матеріальна відповідальність

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу (бригади).

Матеріальна відповідальність у кратному обчисленні

Суть «кратної» матеріальної відповідальності полягає у тому, що особа, винна у завданні збитку, відшкодовує його у розмірі, який перевищує номінальний розмір. Передусім це стосується дорогоцінних металів, каменів, хутра, рідкісних тварин, книг тощо.

Особа, яка завдала шкоди підприємству під час виконання трудових обов’язків, може добровільно відшкодувати шкоду шляхом передання рівноцінного майна або налагодити пошкоджене майно при згоді на це роботодавця.

У тому разі, коли працівник добровільно не бажає відшкодовувати збитки, шкода, що не перевищує середній місячний заробіток працівника, відраховується із його заробітної плати за розпорядженням роботодавця або уповноваженого ним органу.

В решті випадків, а також у разі незгоди працівника на утримання сум розпорядженням роботодавця покриття шкоди проводиться шляхом подання роботодавцем позову до районного (міського) суду протягом одного року з дня виявлення шкоди.

Матеріальна відповідальність за порушення вимог охорони праці

Kрім відшкодування шкоди працівникам (внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання), роботодавець повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог охорони праці.

Kримінальна відповідальність

Kримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці покладається на працівників і посадових осіб підприємств, а також на роботодавців. Поняттям «порушення правил охорони праці» охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних — для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів, розроблених і прийнятих відповідно до Закону України «Про охорону праці» і Kодексу законів про працю України.

Kримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог охорони праці, яке створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ознаки злочину є як у діях, так і у бездіяльності, тобто у невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних правил, інструкцій тощо.

Ступінь покарання залежить від конкретних обставин і встановлюється Kримінальним кодексом України.

8. до основних нормативних актів підприємства належать:

— Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

— Положення про службу охорони праці підприємства;

— Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

— Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

— Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

— Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

— Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів про охорону праці;

— Положення про організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників;

— Положення про санітарну лабораторію підприємства;

— Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

— Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

— Загально-об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

— Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

— Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань З охорони праці;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;

— Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

9.До основних функцій управління охороною праці належать:

— прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

— організація та координація робіт;

— облік показників стану умов і безпеки праці;

— аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

— контроль за функціонуванням СУОП;

— стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:

 

— навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда
питань охорони праці;

— забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого
устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

— забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

— забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

— організація лікувально-профілактичного обслуговування;

— професійний добір працівників з окремих професій;

— удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Планування роботи з охорони праці. Функція планування,

в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Відповідно до Закону "Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений урядовий орган державного управління охороною праці - державний комітет із нагляду за охороною праці, що входить до складу Кабінету Міністрів (Держнаглядохоронпраці);

• на галузевому рівні - міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

• на регіональному рівні - місцева державна адміністрація й органи місцевого самоврядування.

10. У стандарті OHSAS 18001 подано такі терміни і визначення.

Нещасний випадок — небажана подія, яка призводить до смерті, хвороби, ураження працівника.

Аудит — систематичні дослідження, що мають ствердити діяльність та ЇЇ наслідки згідно із запланованими значеннями, і з'ясувати, чи ці результати впровадження заходів дозволяють досягнути бажаної мети.

Подальше вдосконалення — процес поліпшення СУОП з метою підвищення ефективності охорони праці відповідно до встановленої політики.

Небезпека — потенціально-небезпечний чинник або ситуація, які можуть викликати ураження, хворобу, пошкодження власності, знищення майна, середовища праці або їх комбінації.

Ідентифікація небезпек — процес визначення наявності небезпеки та з'ясування її характеристик.

Система управління охорони праці — частина загальної системи управління (менеджменту) організації, яка забезпечує управління ризиками в галузях охорони здоров'я і безпеки праці, що пов'язані з діяльністю організації (підприємства). Система включає організаційну структуру, діяльність щодо планування, впровадження, досягнення цілей, аналіз результатів політики та заходів охорони праці.

Ризик для здоров'я і безпеки персоналу — імовірність і наслідки реалізацій небезпечної для здоров'я і безпеки персоналу події.

Сертифікація робіт з охорони праці в організації (підприємстві) — діяльність органів сертифікації, що акредитовані у встановленому порядку, щодо підтвердження відповідності робіт з охорони праці в організації нормативним вимогам охорони праці.

Згідно з OHSAS 18001, в організації повинна діяти політика в галузі охорони праці, що розроблена й підписана вищим керівництвом, у який чітко представлені цілі діяльності з охорони праці й зобов'язання щодо їх досягнення.

Політика повинна:

— відповідати характеру професійних небезпек для працівників і рівню ризиків;

— містити зобов'язання щодо подальшого вдосконалення охорони праці, проведення ідентифікації небезпек, оцінки і контролю професійних ризиків на робочих місцях;

— бути задокументованою, впровадженою та утримуваною;

— бути оголошеною усім працівникам;

— періодично переглядатися, щоби підтвердити її актуальність та адекватність для організації.

Суспільство вимагає від підприємств, організацій і установ зниження професійного ризику, травматизму, хвороб, аварій, поліпшення стану охорони праці й системи управління нею.

Заплановані заходи щодо подальшого вдосконалення охорони праці зазначені в цілях і програмі СУОП, а також включені в політику підприємства з охорони праці. На виконання зобов'язань політики підприємства з охорони праці повинні бути заплановані відповідні фінансові й матеріальні ресурси. Ключове значення у виконанні політики має зацікавленість усіх працівників у виконанні прийнятих зобов'язань, наявність для цього відповідної компетенції і участь в управлінні охороною праці.

Стандарт OHSAS 18001 вимагає у планах роботи з охорони праці передбачати ідентифікацію небезпек, оцінку та контроль ризиків. Для цього на підприємстві повинні бути запроваджені процедури для поточної ідентифікації небезпек, оцінки ризику і впровадження необхідних засобів контролю. Оцінка ризику має охоплювати:

— повсякденну і разову діяльність;

— діяльність усіх працівників на робочих місцях, тих, що мають доступ до них, а також співвиконавців і гостей;

— обладнання робочих місць, що належить підприємству або третім сторонам.

Результати оцінки повинні бути відображені в цілях і заходах роботи з охорони праці та в заходах контролю. Ця інформація повинна бути задокументована, систематично актуалізуватися, контролюватися і використовуватися під час навчання та інструктажу персоналу. Необхідно забезпечити моніторинг реалізації запланованих заходів і своєчасність їх виконання.

Результати ідентифікації небезпек, оцінки та контролю ризиків повинні бути основою усієї системи охорони праці. Важливим є з'ясування безпосереднього зв'язку між процесами ідентифікації небезпек, оцінки та контролю ризиків з іншими елементами СУОП. Потрібно звертати увагу не тільки на щоденну діяльність, але й на одноразові роботи, а також на умови виникнення потенційно небезпечних аварій.

Перед розробкою СУОП на підприємстві проводиться попередній огляд стану охорони праці. При цьому також з'ясовуються такі аспекти:

- виконання вимог законодавства, приписів, нормативних актів;

— ідентифікація ризиків;

— дослідження усіх діючих процедур, процесів і методів праці з точки розу безпеки;

— узяття до уваги результатів розслідувань усіх раніше скоєних нещасних випадків та аварійних ситуацій.

Таким чином, на підприємстві повинні бути документально оформленні процедури, що охоплюють такі елементи СУОП:

— способи і методологія ідентифікації небезпек;

— способи і методологія визначення ризиків із цих небезпек;

— способи оцінки ризику, визначення рівня ризику за кожною небезпекою з указівкою припустимості ризику;

— визначення засобів контролю для моніторингу або зменшення неприпустимого ризику;

— встановлення завдань і цілей охорони праці з метою зниження визначених ризиків;

— ідентифікація компетенції працівників з охорони праці;

— наявність документів, пов'язаних з кожним з вищезазначених елементів;

В OHSAS 18002:2000 наводяться також інші вказівки щодо впровадження вимог OHSAS 18001:1999 за кожним розділом та всіма елементами системи управління охороною праці

11. Створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:
2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці 43
а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів,
устаткування, будівель і споруд;
б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та ко
лективного захисту;
в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфі
кації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду без
печних методів праці;
г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку пра
цюючих;
д) вимагати професійного добору виконавців для визначених
видів робіт.

 

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:
1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.
2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.
3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу "Охорона праці" колективного договору
4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.
5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.
7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.
8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.
9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.
10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.
12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.
13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.
14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.
15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.
16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.
17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.
18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.
19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

 

 

12. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться під час прийняття їх на роботу і періодично один раз на три роки.

Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці.

Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння), груповий або зі смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

• з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

• з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

• з екскурсантами під час екскурсій на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

• який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

• який виконуватиме нову для нього роботу;

• відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

а) до початку трудового або професійного навчання;

б) перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими ва підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

а) на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на З місяці;

б) для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

а) при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

б) зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

в) порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

г) перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

а) при ліквідації аварії або стихійного лиха;

б) при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

 

13. Загальнообов’язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi
спричинили втрату працездатностi вiдповiдно до Конституцiї України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування визначає правову основу, економiчний механiзм та органiзацiйну структуру загальнообов’язкового державного соцiального страхування громадян вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi призвели до втрати працездатностi або загибелi застрахованих на виробництвi
Страхування вiд нещасного випадку є самостiйним видом загальнообов’язкового державного соцiального страхування, за допомогою якого здiйснюється соцiальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесi їх трудової дiяльностi.
Завдання страхування вiд нещасного випадку
Завданнями страхування вiд нещасного випадку є:
· проведення профiлактичних заходiв, спрямованих на усунення шкiдливих i небезпечних виробничих факторiв, запобiгання нещасним випадкам на виробництвi, професiйним захворюванням та iншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами працi;
· вiдновлення здоров’я та працездатностi потерпiлих на виробництвi вiд нещасних випадкiв або професiйних захворювань;
· вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди застрахованим i членам їх сiмей

Основнi принципи страхування вiд нещасного випадку
Основними принципами страхування вiд нещасного випадку є:
¨ паритетнiсть держави, представникiв застрахованих осiб та роботодавцiв в управлiннi страхуванням вiд нещасного випадку;
¨ своєчасне та повне вiдшкодування шкоди страховиком;
¨ обов’язковiсть страхування вiд нещасного випадку осiб, якi працюють на умовах трудового договору (контракту) та iнших пiдставах, передбачених законодавством про працю, а також добровiльнiсть такого страхування для осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно, та громадян – суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi;
¨ надання державних гарантiй реалiзацiї застрахованими громадянами своїх прав;
¨ обов’язковiсть сплати страхувальником страхових внескiв;
¨формування та витрачання страхових коштiв на солiдарнiй основi;
¨ диференцiювання страхового тарифу з урахуванням умов i стану безпеки працi, виробничого травматизму та професiйної захворюваностi на кожному пiдприємствi;
¨ економiчна заiнтересованiсть суб’єктiв страхування в полiпшеннi умов i безпеки працi;
¨ цiльове використання коштiв страхування вiд нещасного випадку.

Нещасний випадок на виробництвi та професiйне захворювання
Нещасний випадок – це обмежена в часi подiя або раптовий вплив на працiвника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесi виконання ним трудових обов’язкiв, внаслiдок яких заподiяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Перелiк обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
В окремих випадках, за наявностi пiдстав, Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цiєї статтi перелiком.
До професiйного захворювання належить захворювання, що виникло внаслiдок професiйної дiяльностi застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкiдливих речовин i певних видiв робiт та iнших факторiв, пов’язаних з роботою.
Перелiк професiйних захворювань за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
В окремих випадках Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до перелiку професiйних захворювань, передбаченого частиною п’ятою цiєї статтi, якщо на момент прийняття рiшення медична наука має новi вiдомостi, якi дають пiдстави вважати це захворювання професiйним.

 

 

14. 1. Загальна характеристика умов праці

Характеристикою виробничого середовища з урахуванням особливостей технологічних, виробничих і трудових процесів є наявність різноманітних чинників, які негативно впливають на організм людини. Згідно з "Гігієнічною класифікацією праці та небезпечних чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженою наказом МОЗ № 382 від 31.12.97 р., умовами праці є сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я й працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Безпечними умовами праці вважають такі, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників неможливий або їх рівні не перевищують гігієнічних нормативів.

Виробничі умови праці поділяють на такі групи:

— загальні;

— технічні;

— умови безпеки;

— санітарно-гігієпічпі;

— психофізіологічні;

— естетичні.

Загальні умови праці визначають режим праці та відпочинку, стан виробничих і побутових приміщень, організацію й оснащення робочих місць і місць відпочинку, забезпечення працівників 313 тощо.

Технічні умови праці характеризуються технічним рівнем і станом засобів праці, досконалістю технологічних процесів. їх основні показники — це рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації виробництва та частка ручної праці.

Умови безпеки визначають ступінь безпеки виробничого обладнання, устаткування та виробничих процесів. Основні показники умов безпеки — рівень аварійності, нещасних випадків і професійних захворювань.

Санітарно-гігіенічні умови характеризуються станом повітряного середовища робочої зони, освітленістю, рівнем шуму, вібрації, випромінювань, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо. їх основні показники — стан здоров'я працівників, працездатність, продуктивність праці, рівень професійних захворювань.

Психофізіологічні умови праці визначають ступінь важкості та напруженості праці, який залежить від рівня навантаження на організм людини під час роботи.

Важкість праці — це характеристика трудового процесу, що відображає ступінь загальних енерговитрат, навантаження на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та дихальну системи організму працівника.

Напруженість праці — ознака трудового процесу, що відображає навантаження на центральну нервову систему (рівень уваги, емоціональна та інтелектуальна напруженість) працівника.

Естетичні умови праці включають оформлення та інтер'єр приміщень, форму та колір обладнання, зручність робочого одягу, облаштування куточків живої природи та інші заходи.

Класифікація умов праці

Згідно з параметрами трудового процесу, за ступенем впливу на функціональний стан і здоров'я працівників запропоновано гігієнічну класифікацію умов праці.

Умови праці розподіляють на чотири класи:

I клас — оптимальні — які дають змогу зберегти здоров'я працівників і створити передумови для підтримання високого рівня працездатності;

II клас — допустимі — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища та трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місці», і за яких функціональний стан організму відновлюється за період відпочинку або до початку іншої зміни, а також не справляють несприятливого впливу па здоров'я працівників та їх нащадків;

III клас — шкідливі — за яких шкідливі виробничі чинники перевищують гігієнічні нормативи та здатні несприятливо позначитися на організмі працівників або їх нащадків.

Шкідливі умови праці за рівнем перевищення гігієнічних нормативів і змін в організмі працівників поділяють на чотири ступеня:

I ступінь — відхилення від гігієнічних нормативів спричинюють функціональні зміни та сприяють зростанню показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

II ступінь — виробничі чинники здатні зумовити стійкі функціональні порушення й призвести до зростання захворюваності та появи окремих ознак професійної патології;

III ступінь — умови праці призводять до підвищення рівня захворюваності та розвитку початкових стадій професійної патології;

IV ступінь — такі умови праці, за яких можуть розвинутися виражені форми професійних захворювань, значно зростати показники хронічної патології та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

IV клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються такими рівнями виробничих чинників, вплив яких під час робочої зміни створює високий ризик виникнення тяжких форм гострих уражень, отруєнь, каліцтва, а іноді загрожує життю працівника.

 

15. Методика аналізу умов праці

Метою аналізу умов праці є визначення небезпечних і шкідливих чинників виробництва та потреби в розробленні засобів і заходів для усунення ризику травмування та професійних захворювань і створення умов для високопродуктивної праці.

Для повноти аналізу умов праці на підприємстві варто розглядати організацію виробництва, стан виробничого середовища, робочих місць, виробничого обладнання. Це дасть змогу ідентифікувати всі небезпечні та шкідливі чинники.

Існують дві методики аналізу умов праці:

— за окремими елементами умов праці;

— за інтегральною оцінкою.

Аналіз умов праці за окремими елементами виконують у такій послідовності:

1. На підставі детального вивчення характеристик технологічного процесу, конструкції машин і устаткування, виконуваної роботи виявляють діючі, потенційно небезпечні та шкідливі виробничі чинники та визначають їх походження, характер впливу на людину, можливу концентрацію або рівень і тривалість дії протягом зміни тощо.

2. На підставі нормативно-технічної документації визначають гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР) або інші нормативні дані.

3. Шляхом зіставлення фактичних або потенційних значень параметрів чинників, особливостей і характеристик технологічних процесів визначають ступінь їхньої небезпечності або шкідливості.

4. На підставі проведеного аналізу готують рекомендації щодо здійснення певних технічних, організаційних та інших заходів для усунення чи зменшення несприятливого впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Методика аналізу умов праці за інтегральною оцінкою ґрунтується на застосуванні показника "важкість праці", який враховує вплив на працівника всіх елементів умов праці.

Існує шість категорій важкості робіт, яким відповідають шість груп умов праці:

I — категорія — оптимальні;

II — допустимі;

III — гранично допустимі;

IV — гранично стерпні;

V — нестерпні;

VI — критичні.

Згідно з цією методикою розроблено таблицю критеріїв оцінки елементів умов праці. Кожному елементу присвоюють бал від 1 до 6, залежно від його кількісного значення, що відповідає певній категорії важкості праці.

Так, 1 бал отримують ті елементі, значення яких відповідають чинним нормативам або нижчі від санітарних норм і ГДР. Вищі бали присвоюють залежно від величини перевищення норми або кратності перевищення ГДР.

Фактичні показники елементів виробничого середовища встановлюють шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури.

З огляду на розраховану інтегральну оцінку визначають категорію валскості праці (табл. 4), яку використовують на підприємстві (в установі) як основу розроблення системи пільг і компенсацій за несприятливі умови праці.

Таблиця 4. Визначення категорій важкості праці

 

Категорія важкості праці	І	II	III	IV	V	VI
Інтегральна оцінка, в балах	До 18	До 33	До 45	До 53	До 58	До 69
Доплати за умови праці,%	-	-	4±8	12+16

 

16.-17. Атестація та паспортизація робочих місць

У сучасних умовах великого значення набуває атестація робочих місць, яку проводять на підприємствах (в установах) на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1.08.92 р. "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці"та відповідно до "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці".

Атестацію один раз на п'ять років на підприємстві загалом і в кожному підрозділі зокрема здійснює атестаційна комісія, до складу якої входять фахівці, робітники, службовці, інженери з охорони праці, керівники служби, представники профспілок.

Атестацію робочих місць проводять лише за умовами праці або за їх загальним рівнем.

І. Атестацію робочих місць за умовами праці здійснюють на підприємствах і в організаціях, де технологічні процеси, обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

Основна мета такої атестації — врегулювання відносин між роботодавцем і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація робочих місць передбачає:

— встановлення чинників і причин виникнення несприятливих умов праці;

— санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;

— комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;

— встановлення ступеня шкідливості та небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

— обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

— визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

— аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру та безпеки праці.

Після визначення фактичних показників усіх виробничих чинників за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає "Картку умов праці" на колене робоче місце, яка включає оцінку чинників виробничого середовища та трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного й організаційного рівня.

За результатами атестації складають переліки:

— робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, за якими закріплено право працівника на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

— робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, щодо яких пропонують встановити пільги за рахунок підприємства;

— робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких потрібно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Підсумки роботи атестаційної комісії заносять до протоколу, до якого дода

1. Карти робочих місць.

2. Протоколи вимірювання рівня шкідливих і небезпечних чинників.

3. План заходів з поліпшення умов праці.

Матеріали атестації є документами суворої звітності, їх зберігають на підприємстві (в організації) протягом п'ятидесяти років.

За підсумками атестації робочих місць за умовами праці:

1. Планують і реалізують заходи з поліпшення умов праці відповідно до чинних нормативних актів.

2. Обґрунтовують надання пільг і компенсацій працівникам, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці в порядку, передбаченому законодавством.

3. Вирішують питання про зв'язок захворювання з професійною діяльністю працівника.

4. Розглядають питання про припинення експлуатації цеха, дільниці, виробничого обладнання, змінення технологій, які без-посередньо загрожують життю або здоров'ю працівників.

5. Включають до трудового договору вимоги до умов праці робітників.

6. Складають форми статистичної звітності.

7. Притягають до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці.

II. Загальна атестації! робочих місць — це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність сучасному науково- технічному рівню та вимогам охорони праці. Її проводять за такими рівнями:

— техніко-технологічним;

— організаційно-економічним;

— охорони праці.

Основна мета загальної атестації — підвищення ефективності виробництва завдяки поліпшенню умов праці.

Загальна атестація проходить такі етапи:

— облік;

— власне атестацію;

— раціоналізацію та планування робочих місць.

Облік передбачає визначення кількості робочих місць та їхню класифікацію. Обліковують усі робочі місця, забезпечені й не за-безпечені робочою силою, не враховують лише обладнання загального користування (переносне тощо).

Власне атестація полягає в комплексній оцінці робочого місця за трьома рівнями:

— техніко-технологічним;

— організаційно-економічним;

— умов праці та техніки безпеки.

Характеристики за такими рівнями заносять у "Паспорт робочого місця". За результатами атестації, які оформлюють актом, робоче місце може бути атестоване або визнане таким, що підлягає раціоналізації чи ліквідації.

Раціоналізація полягає у впровадженні заходів, спрямованих на вдосконалення робочих місць і поліпшення умов праці на них.

Планування — це розрахунок оптимальної чисельності та структури робочих місць з урахуванням трудових ресурсів і зростання продуктивності праці.

На підставі паспортизації робочих місць проводять паспортизацію цехів, ділянок (структурних підрозділів). Вона полягає у введенні в кожному підрозділі "Паспорта санітарно-технічного стану і наявності засобів охорони праці", який дає змогу обґрунтовано розробляти заходи з поліпшення умов праці, планувати кошти на їх проведення, прогнозувати ефективність витрат.

 

18. Пільги та компенсації за несприятливі умови праці

Сучасний рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих і небезпечних чинників на організм людини. Тому законодавство передбачає надання працівникам за несприятливі умови праці надання різних пільг та компенсацій.

Так, право на дострокову пенсію на пільгових умовах згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. за списком № 1 мають працівники, на робочих місцях яких під час атестації за умовами праці виявлено небезпечні та шкідливі чинники III класу:

• не менше двох чинників III ступеня або

• одного чинника III ступеня і трьох чинників II ступеня, або

• чотирьох чинників II ступеня, або

• наявність у повітрі робочої зони хімічних речовин спрямованої дії І чи II класу небезпеки.

Право на дострокову пенсію на пільгових умовах за списком № 2 мають працівники, на робочих місцях яких під час проведення атестації за умовами праці виявлено шкідливі та небезпечні чинники III класу:

• чинник III ступеня або

• три чинники І і II ступеня, або

• чотири чинники І ступеня.

Однією з пільг для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, є лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ) для зміцнення їхнього здоров'я та запобігання професійним захворюванням. Витрати, пов'язані з наданням працівникам безкоштовного ЛПХ, погашають за рахунок собівартості продукції (в бюджетних організаціях — за рахунок асигнувань з бюджету).

Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими речовинами, відповідно до ДНАОП 0.05-4.02-87 передбачено видачу молока для підвищення опору організму несприятливим чинникам виробничого середовища.

За умоїш постійного контакту з неорганічними сполуками свинцю рекомендовано замість молока видавати працівникам кисломолочні продукти або додавати до молока 2 г пектину. Можна також ці продукти замінити натуральними соками з м'якоттю в кількості 300 мл на добу.

Працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, на підставі наказу МОЗ № 38355 від 31.12.97 р. додатково до основної відпустки надають від 6 до 36 робочих днів і встановлюють скорочений робочий день, згідно зі "Списком виробництв, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день".

Згідно з наказом МОЗ № 54 від 23.03.93 р. доплати за несприятливі умови праці можуть бути здійснені у вигляді підвищення тарифних ставок і посадових окладів, надбавок до ставок і окладів.

Компенсаційні доплати за умови праці, що не відповідають нормативам, включають доплати за:

— роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

— інтенсивність праці;

— роботу в нічний час;

— перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат визначають на підставі атестації робочих місць. Вони становлять від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).

Роботу в нічний час оплачують за підвищеним тарифом, але не нинече 20 % від суми, встановленої за кожну годину роботи.

Власник за свої кошти (з прибутку) молсе встановлювати за колективним договором додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (додаткові перерви, безкоштовні обіди тощо).

19. Причини нещасних випадків і професійних захворювань, їх класифікація

Нещасний випадок - це випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин і умов, за яких заподіяно шкоду її здоров'ю або смерть.

Нещасний випадок на виробництві — це випадок із працівником, пов'язаний з дією на нього небезпечного виробничого чинника.

Професійне захворювання - це патологічний стан, зумовлений тривалою роботою в певних умовах і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих чинників.

До нещасних випадків відносять раптові погіршання стану здоров'я, поранення, травми, гострі професійні захворювання й отруєння, теплові удари, обмороження, ураження електричним струмом та блискавкою, іонізуючим випромінюванням та інші ушкодження, що сталися внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, а також були заподіяні представниками флори та фауни.

За ступенем тяжкості наслідки нещасних випадків поділяють на:

- мікротравми;

- легкі (з тимчасовою втратою працездатності);

- тяжкі (з повною або частковою тривалою чи постійною втратою працездатності);

- смертельні.

Усі причини нещасних випадків можна об'єднати в чотири групи:

1. Технічні.

2. Організаційні.

3. Психофізіологічні.

4. Санітарно-гігієнічні.

До технічних причин належать конструктивні недоліки, ненадійність машин, механізмів, устаткування, недосконалість технологічного процесу; технічна несправність машин, механізмів, устаткування, інструментів; відсутність або недосконалість технічних засобів безпеки (огороджень, блокувань, запобіжних і сигнальних пристроїв та ін.).

Організаційні причини - це незадовільна організація робіт (порушення режиму праці, неналежний нагляд за виконанням робіт та ін.); експлуатація несправного або невідповідного устаткування; неправильна організація та утримання робочих місць, проходів; недоліки в навчанні безпечним умовам праці; непроведення інструктажу; порушення технологічного процесу; залучення працівника до роботи не за його спеціальністю; незастосування ЗІЗ через незабезпечення ними.

Серед психофізіологічних причин виділяють порушення трудової та виробничої дисципліни, інструкцій з безпеки праці; помилкові дії внаслідок необережності, зниження уваги через надмірну напруженість, монотонність праці, підвищену стомлюваність; анатомічну або психофізіологічну невідповідність працівника виконуваній роботі; хворобливий стан, стан алкогольного сп'яніння; психофізіологічні чинники іншої особи.

До санітарно-гігієнічних причин відносять несприятливі метеорологічні умови; недостатнє освітлення; підвищений рівень шуму; ущільненість і недостатні розміри приміщень, робочих місць; антисанітарний стан, захаращеність приміщень, проходів, робочих місць.

Причинами професійних захворювань (пневмоконіозу, вібраційної хвороби, невриту слухового нерва та ін.) та виробничо-обумовлених захворювань (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта та ін.) є вплив виробничих чинників і трудового процесу, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам з охорони праці.

За правовою класифікацією всі можливі нещасні випадки поділяють на чотири категорії:

- пов'язані з виробництвом;

- не пов'язані з виробництвом;

- пов'язані з роботою;

- побутові.

Пов'язані з виробництвом - це нещасні випадки, що сталися під час виконання працівником трудових (посадових) обов'язків, у відрядженні, на території підприємства, як протягом робочого часу, так і до або після завершення роботи; на шляху до чи з роботи на території підприємства. Про такі випадки складають акт за формою Н-1.

Не пов'язані з виробництвом - це нещасні випадки, що сталися під час прямування на чи з роботи пішки, громадським, власним або іншим транспортним засобом; під час використання в особистих цілях транспортних засобів, устаткування, механізмів, інструментів; випадки, що сталися внаслідок вживання алкоголю і наркотичних речовин та ін. Про такі випадки складають акт за формою НТ.

Пов'язані з роботою - це нещасні випадки, що сталися за таких обставин:

- під час виконання трудових обов'язків на своєму робочому місці або у відрядженні;

- під час виконання будь-яких дій в інтересах організації, навіть з власної ініціативи;

- під час прямування до або з роботи;

- на території організації не під час виконання прямих обов'язків, але впродовж робочої зміни, до або після закінчення роботи;

- поблизу організації, включаючи встановлені перерви;

- під час виконання державних і громадських обов'язків;

- під час виконання громадського обов'язку з врятування життя людини, охорони правопорядку;

— у разі втрати працездатності під час виконання донорських функцій.

Побутові — нещасні випадки, що сталися у вільний від роботи час поза територією підприємства за обставин, які не входять до переліку випадків, пов'язаних з роботою. Про такі випадки складають акт за формою НТ.

Правові наслідки для підприємства за фактом нещасного випадку з його працівником — це порядок розслідування, склад комісії з розслідування, форма акта розслідування, облік і звітність, виплати штрафу, відшкодування Фондом заподіяного ушкодження здоров'я.

Правові наслідки для потерпілого:

1. За тимчасової втрати працездатності: кількість днів, які підлягають оплаті за листком непрацездатності; розмір оплати днів непрацездатності; можливість одержання одноразової допомоги на лікування.

2. За стійкої втрати працездатності: кваліфікація інвалідності; розмір пенсії з інвалідності; можливість відшкодування втраченого заробітку; можливість отримання одноразової допомоги.

20. Основні заходи щодо запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням

Основними чинниками розвитку травматизму та професійної патології є:

— недосконалість та несправність ЗКЗ;

— порушення правил охорони праці;

— відсутність, неефективність, несправність або незастосування 313;

— недосконалість технологій, машин, механізмів.

Заходи щодо запобігання виробничому травматизму поділяють на організаційні та технічні.

До організаційних заходів, які сприяють запобіганню травматизму, належать:

— проведення інструктажів і навчання працівників, залучення їх до роботи за спеціальністю;

— здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою;

— організація раціонального режиму праці та відпочинку;

— забезпечення робітники 313;

— контроль за дотримаїї ііям правил експлуатації обладнання.

До технічних заходів налелсать:

— раціональне планування виробничих приміщень, згідно із санітарними, будівельними та протиполсежними нормами та правилами;

— застосування безпечного технологічного та допоміжного обладнання;

— правильні, відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії, вибір і компонування устаткування у виробничих приміщеннях;

— проведення комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, застосування засобів запобігання аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;

— розроблення нових технологій, які виключають утворення шкідливих і небезпечних чинників тощо.

Для зниження рівня професійних захворювань потрібно впроваджувати профілактичні (інженерно-технічні, санітарно-гігієпічні та лікувально-ирофілактичні) заходи, що сприяють зменшенню несприятливого впливу чинників виробничого середовища.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону праці", ст. 26 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", передбачені обов'язкові попередній і періодичні медичні огляди працівників.Порядок їх проведення регламентовано наказом МОЗ України "Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій" № 139 від 7.06.99 р.

Медичний огляд — це медичне обстеження працівників спеціальною комісією, утвореною з лікарів, з обов'язковим проведенням лабораторних, клінічних і функціональних досліджень для визначення можливості допуску до конкретної роботи (професії) за станом здоров'я, а також виявлення патологічних станів, які розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд проводять під час прийняття (або переведення) на роботу, де є вплив шкідливих речовин і несприятливих виробничих чинників, для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності обраній професії, всебічне та поглиблене обстеження особи для визначення молсливості використання її праці в окремих виробництвах, а також на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

Основна мета періодичних медичних оглядів — виявлення перших ознак професійного захворювання, а також симптомів загальних захворювань, які потребують амбулаторного або стаціонарного лікування.

Роботодавець зобов'язаний за кошти підприємства забезпечити проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному відборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб, молодших 21 року.

Заклад санітарно-епідеміологічної слулсби разом із роботодавцем визначає (один раз на два роки) контингент осіб, які мають проходити медичний огляд. Щороку з урахуванням зміни технологічних процесів, уведення нових робочих місць і професій (про що роботодавець інформує санітарно-епідеміологічну службу) склад згаданого контингенту уточнюють.

Територіальна санітарно-епідеміологічна служба складає для роботодавця акт про визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, на підставі додатків 1 та 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України ("Перелік шкідливих речовин і несприятливих професійних захворювань"; "Перелік робіт, для виконання яких обов'язкові попередні при влаштуванні на роботу і періодичні медичні огляди працівників з метою запобігання захворюванням, нещасним випадкам, забезпечення безпеки праці").

Безпосередньо на підприємстві служба охорони праці та відділ кадрів складають поіменний список осіб, які повинні обов'язково проходити періодичні медичні огляди, і затверджують його у роботодавця.

Роботодавець укладає договір з лікувально-профілактичним закладом і за рахунок коштів підприємства організовує проведення медичних оглядів.

У лікувально-профілактичному закладі на підставі списку працівників, які мають проходити медичні огляди, складають календарний план цієї роботи і після видання керівником закладу відповідного наказу створюють комісію для їх проведення та визначають дату, місце проведення, перелік лікарів-спеціалістів, клінічних та інших досліджень.

Під час періодичних медичних оглядів питання про професійну придатність працівника вирішують індивідуально в коленому окремому випадку з урахуванням особливостей функціонального стану організму, характеру та прояву патологічного процесу, віку, професійної підготовки, стажу роботи.

Результати періодичних медичних оглядів і відомості про "професійний маршрут" працівника заносять в його амбулаторну картку (в якій обов'язково мають бути дані попереднього медичного огляду).

Крім того, на кожного працівника, що потребує диспансерного спостереження, заповнюють контрольну картку за обліковою формою № ЗО, яка зберігається у дільничного терапевта.

У лікувально-профілактичному закладі разом із санітарно-епідеміологічною службою щороку узагальнюють результати періодичних медичних оглядів, на підставі чого готують заключний акт у чотирьох примірниках і передаються для виконання та контролю роботодавцю, у профспілковий комітет підприємства, в орган санепідемслужби. Один примірник акта залишають у лікувально-ирофілактичному закладі.

 

21. Характеристика аварій і аварійних ситуацій

До аварій техногенного характеру налелсать аварії на транспорті, пожежі, вибухи, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших забруднюючих речовин, раптове руйнування споруд, обладнання тощо.

Відповідно до ДНАОП 0.00-4.33-99 "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" та залелшо від масштабу аварії поділяють на три рівні:

— рівень А — розвиток аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення), що є структурним підрозділом підприємства;

— рівень Б — вихід аварії за межі структурного підрозділу;

— рівень В — вихід аварії за межі підприємства, ризик впливу уражувальних чинників на населення, інші підприємства (об'єкти) та довкілля.

Крім того, виділяють дві категорії аварій.

До першої категорії належать аварії, внаслідок яких:

— загинуло п'ять чи травмовано десять і більше осіб;

— стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

— концентрація забруднюючих речовин у довкіллі збільшилася в понад 10 разів;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу життю та здоров'ю значної кількості працівників підприємства чи населення.

До другої категорії належать аварії, внаслідок яких:

— загинуло до п'яти чи травмовано від чотирьох до десяти осіб;

— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу життю та здоров'ю працівників цеху, дільниці з кількістю працівників 100 і більше.

На підприємстві мають бути розроблені та затвердлсені роботодавцем такі документи:

1. План запобігання надзвичайним ситуаціям, у якому має' бути передбачено можливі аварії й інші надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, їх наслідки, заплановано заходи щодо їх ліквідації, визначено терміни виконання, а таколс сили та засоби, які потрібно залучити.

2. План ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), в якому має бути перелічено всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначено дії посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки працівників професійних аварійних служб або працівників інших підприємств, які будуть залучені до їх ліквідації.

До аварійних ситуацій (виробничих неполадок), які можуть виникнути на підприємстві з виробництва лікарських засобів, рекомендовано віднести такі пошкодження:

— розгерметизацію комунікацій (трубопроводів води, пари, повітря, азоту та ін.);

— розгерметизацію технологічного обладнання, трубопроводів та запірної арматури;

— розгерметизацію систем блокування;

— перевищення технологічних параметрів, які впливають на безпеку технологічного процесу (див. ГНД 09-001-98 "Продукція медичної та мікробіологічної промисловості. Регламенти виробництва лікарських засобів");

— загазованість і запиленість виробничих приміщень горючими та токсичними газами; парою легкозаймистих рідин; пилом сировини, допоміжних матеріалів та готового продукту під час проведення операцій з розтарювання, завантаження, транспортування, фасування;

— спрацювання систем протиаварійного захисту (газосигналізаторів, газоаналізаторів) тощо.

 

22. Ідентифікація об'єкта підвищеної небезпеки (СПО) проводиться на підставі постанови КМУ від 11 липня 2002 р № 956.

Дія це