Господарське законодавство.

Господарське законодавство є сукупн­істю нормативних актів, які регулюють гос­подарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення гос­подарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відно­син у сфері господарювання.

Згідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система норматив­них актів:

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996р., закріплює положення щодо: забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України (ч. 4 ст. 13 Конституції); права кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ст. 14); забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині та суспільству (ст. 14); право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); · визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (статті 14, 41); · економічна багатоманітність, право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42) тощо.

2. Міжнародні договори України (універсальні, міжнародних організацій, двосторонні), ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.

3. Господарські закони, які можна класифікувати як:

загальні (Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., Цивільний ко­декс України від 16 січня 2003 р.);

закони про види і правовий статус суб'єктів господарю­вання (Закони «Про господарські товариства», «Про колек­тивне сільськогосподарське підприємство», «Про акціонерні товариства» тощо);

закони про окремі види господарської діяльності (Зако­ни «Про зв'язок», «Про поштовий зв'язок», «Про транс­порт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Кодекс торговельного мореплавства, Повітря­ний кодекс України тощо);

4. Законодавчі акти:

а) постанови Верховної Ради України з господарських питань, які були прийняті як акти поточного законодавства ("Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації");

б) Декрети Кабінету Міністрів, що видавалися протягом 6 місяців - з грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою Уряду повноважень щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (від 19.02.1993 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів"; від 17.03.1993 р. "Про довірчі товариства" та ін.);.

5. Підзаконні нормативні акти:

а) укази Президента України з господарських питань (наприклад, «Про інвестиційні фонди та інвестиційні ком­панії» від 19 лютого 1994 р., «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку» від 25 вересня 2002 р., «Про дер­жавну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14 лютого 1997 р.);

б) розпорядження Президента України з окремих госпо­дарських питань, які видаються як оперативні господарські акти (наприклад, «Про заходи щодо майна загальносоюз­них громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 24 травня 1994 р., «Про заходи щодо врегулювання відно­син заборгованості підприємств» від 14 травня 1997 р.);

в) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни з господарських питань, які приймаються відповід­но до статті 117 Конституції України ("Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" тощо);

г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади (Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній власності, затверджено наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № М77); накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87і від 29.1 1.1999 р. № 290 "Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку"). Ці акти приймаються у вигляді положень, інструкцій, пра­вил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів. д) 6. Регіональні нормативні акти, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень і встановленого порядку (регіональні правила забудови населених пунктів і територій області,; регіональні будівельні норми та правила) та місцевими органами державної влади.

7. Локальні нормативні акти, що приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарських відносин).